влажность:

давление:

ветер:

влажность:

давление:

ветер:

влажность:

давление:

ветер:


Письмо в УК

Фотогалерея

Фотограф из США Ноа Брукс, провел несколько дней на позициях сил АТО на Донбассе

Фотограф из США Ноа Брукс, провел несколько дней на позициях сил АТО на Донбассе

Голосование

Кто следующий на очереди за Гиви, Моторолой и другими террористами?

Безлер
Ходаковский
Абхаз
Плотницкий
Захарченко
Пушилин
Губарев
Козицын
Мильчаков
Гиркин

Реклама

Печать

Як двоє спритників нажилися на виборцях Трампа

12.12.2016 08:44

Шість місяців тому Періс Вейд і його партнер по бізнесу Бен Голдмен були безробітними ресторанними офіціантами. Зараз вони керують вебсайтом LibertyWritersNews, який має вплив на мільйони людей. І який завдяки вигаданим політичним новинам приносить по кількадесят тисяч доларів щомісяця.

Лонг Біч, Каліфорнія. Коли 26-річний Періс Вейд прокидається після короткого сну, на його сайті перебуває менше ніж 2 тисячі читачів. Вейд тягнеться за лептопом і думає, що йому слід, як він це називає, «нагодувати аудиторію». «Чувак, ніхто нічого не пише про цю штуку з ТТП», - каже він, побачивши статтю з припущенням, що президент Обама хоче укласти угоду про транстихоокеанське партнерство до завершення свого терміну. Вейд, опортуніст-кон’юнктурник нової цифрової доби, бачить потрібну йому кон’юнктуру. Він починає набирати текст статті.

«НЕ МОЖНА ВІРИТИ ОБАМІ», - пише він заголовок, потім зупиняється. Його аудиторія ненавидить Обаму й закохана в новообраного президента Дональда Трампа, і він хоче використати цю огиду і перетворити її на драму боротьби між добром та злом. Він продовжує друкувати: «ПОДИВІТЬСЯ, ЯКИЙ ЖАХ ВІН ЗРОБИВ, ЩОБ ВДАРИТИ ТРАМПА НОЖЕМ У СПИНУ…».

Через 10 хвилин і приблизно двісті слів стаття завершена. Вона вся – це суцільні суб’єктивні оцінки, інсинуації та чутки. В останньому рядку Вейд пише: «Ставте в коментар «ГЕТЬ ГЛОБАЛІСТІВ», якщо ви любите нашу країну», публікує статтю на своєму веб-сайті LibertyWritersNews.com, а тоді відкриває сторінку на Facebook, з якої він рекламує цей сайт – що за шість місяців зібрала 805 тисяч фолловерів і забезпечила десятки мільйонів переглядів веб-сторінок.

«МИ НЕ МАЄМО ПРАВА ЦЕ ДОЗВОЛЯТИ!», - пише він, ставлячи посилання на статтю. «Патріоти, поширте це мільйон разів!». Після цього він дивиться на інший монітор, який відображає статистику відвідувань сайту, і спостерігає, як на нього потоком заходять читачі.

«Геть глобалістів», - пише жінка з Кейп Жирардо, Міссурі, - одна з 3,192 людей, що перебувають на сайті, і з яких 1,244 читають щойно опубліковану статтю.

«Геть глобалістів», - пише чоловік з Лас-Вегаса.

Статтю вже читають 1855 людей.

«ГЕТЬ ГЛОБАЛІСТІВ!!!», - пише жінка з Хелени, штат Монтана.

Читачів уже 1982.

У той час, коли триває дискусія про роль гіперупереджених вебсайтів, вигаданих новин та соціальних мереж у роз’єднаній Америці 2016-го, LibertyWritersNews демонструє, як вебсайти можуть використовувати Facebook для експлуатації ідеологічного спалаху, швидко підніматися з нічого до впливу на мільйони людей, і в процесі заробляти великі прибутки.

Шість місяців тому Вейд і його партнер по бізнесу Бен Голдмен були безробітними ресторанними офіціантами. Зараз вони стоять біля керма вебсайту, який отримав 300 тисяч фоловерів лише у жовтні, і кажуть, що заробляють настільки багато грошей, що їм незручно про це говорити – бо люди почнуть просити позичити.

Наспівуючи про себе пісеньку в стилі хіп-хоп, Вейд починає новий пост, - а читачі продовжують читати, поширюючи посилання і пишучи персональні повідомлення. Одне надходить від жінки, яка часто заходить на його сторінку. «Я ВІРЮ ТІЛЬКИ ВАМ, БО ВИ ПИШЕТЕ ПРАВДУ» - це один з її коментарів, і Вейду не треба дивитися на її профіль у Facebook, щоб мати ясне бачення, хто вона така. Біла. Робочий клас. Живе на Середньому Заході (переважно сільськогосподарські штати, з консервативним прореспубліканським населенням – прим.). «І вона постраждала від економічної кризи».

Він пише ще один заголовок: «ПРАВДА СТАЛА ВІДОМА! ЗМІ НЕ ХОЧУТЬ, ЩОБ ВИ БАЧИЛИ, ЩО ХІЛЛАРІ ЗРОБИЛА ПІСЛЯ ПРОГРАШУ».

«У цій статті нема нічого проти ЗМІ, але я використовував цей заголовок тисячу разів», - каже він. «Насильство, хаос та агресивна лексика – ось що приваблює людей».

Вейд (зліва) та Голдман не тримають у своїй квартирі майже нічого, за винятком лептопів (фото Стюарта Пеллі для Washington Post).

«Наша аудиторія не довіряє традиційним ЗМІ», - трохи згодом промовляє 26-річний Голдман, у той час як Вейд продовжує набирати текст. «І на цьому їх легше підловити, однозначно».

«Не треба вкладати сюди купу думок, - каже Вейд. - Достатньо того, що окреслює статтю так, щоб на неї перейшли за посиланням».

«Це точно», - підтверджує Голдман.

«Ми – репортери нової жовтої журналістики», - скаже Вейд після дня і ночі, протягом якої кількість фолловерів LibertyWritersNews злетіла до понад 20 тисяч. «Ми – це люди на тротуарі, які кричать, що ось-ось настане кінець світу».

Але зараз лише сьома вечора, читачі на обох узбережжях США все ще не сплять, і треба поставити для них ще кілька статей.

Життя на валізах

Все в способі життя Вейда та Голдмана несе тонкий відбиток того, що його можна демонтувати за лічені години, запакувати в коробки і вивезти – від псевдонімів, якими вони користуються – Вейд називає себе Періс Свейд; Голдман – це Денні Голд – аж до квартири, яку вони винайняли через сервіс Airbnb. У ній немає домашніх речей, за винятком одягу, розкиданого по підлозі спальні, пари лептопів та ігрової приставки PlayStation 4.

Вони кажуть, що планують провести тут ще два місяці, і не знають, куди вирушать по тому. Кожного вечора вони пишуть статті на дивані, стежать, як вони набувають вірусного поширення, планують нові статті на ранок, ідуть спати, і зараз, вже наступного ранку, Голдман спускається вниз скрипучими сходами.

«Мою статтю забанили», - каже Голдман, і пояснює, що Facebook прибрав тенденційну статтю із заголовком «ШОК! ПРОГРАВШИ ВИБОРИ, ХІЛЛАРІ ЗГАНЬБИЛА СЕБЕ В НАЙГІРШИЙ МОЖЛИВИЙ СПОСІБ!».

«Сраний фейсбук», - каже Вейд. Він знає, що алгоритми Фейсбука часом вважають, що швидко поширювані статті є спамом, і тимчасово блокують матеріали, опубліковані на альтернативних сайтах. «Це працює спам-фільтр».

Вейд телефонує в Техас адміністратору сервера. «Не знаю, що можна зробити, щоб ми проходили через ці спам-фільтри, - каже він по телефону. – Але ми втратили, мабуть, тисячі доларів через них».

Голдман сідає на диван, заходить на сайт рекламодавця і дивиться, скільки грошей вони заробили – навіть попри це.

«Чудовий передвиборчий розпродаж», - каже він. «Були дні, коли ми отримували по 13, 14 доларів за тисячу переглядів». У період від червня до серпня, кажуть вони, маючи менше ніж 150 тисяч фоловерів на фейсбуку, вони заробляли від $10000 до $40000 щомісяця на рекламі – де серед усього іншого пропонувалися засоби від прищів, альтернатива Віагрі, способи прибрати зморшки, потріскані п’яти чи «глибинний жир», а також «13 найсексуальніших голих селфі зірок».

Тоді політична драма стала більш напруженою, і їхня аудиторія збільшилася в п’ять разів, і зараз Голдман часом думає, що йому треба було б 20 років обслуговувати клієнтів за столиком, щоб заробити ті гроші, які він отримав за минулі півроку.

Вейд і Голдман зараз мають власного юриста та бухгалтера, наймають інших авторів, і їхня популярність зростає настільки швидко, що їм аж дивно думати про те, що більшість свого дорослого життя вони ледь зводили кінці з кінцями. Вони закінчили університет Тенессі – Вейд у 2012-му з дипломом рекламіста, а Голдман у 2013-му з фахом економіста, але могли знайти лише неоплачувану роботу стажерів.

Тож зрештою вони стали працювати в мексиканському ресторані. У вихідні дні вони продавали пляшечки з водою на футбольних матчах коледжу, а Голдман ще спекулював білетами.

Ніхто з них не думав про політику. Вони обидва росли в ліберальних родинах, двічі голосували за Обаму, але коли вони намагалися знайти кращу роботу, то почали сумніватися в правильності свого вибору, своєї освіти в коледжі та тих прогресивних цінностей, на яких їх виховували.

Вони переїхали до Каліфорнії – спочатку Вейд, а потім Голдман – і заснували рекламний бізнес, який швидко провалився. Але він все ж привернув увагу одного клієнта, який вів у Фейсбуку численні сторінки «альтернативних правих» (людей з крайніми правими поглядами, які відкидають традиційну консервативну ідеологію – прим.) Йому було потрібно більше нових авторів, і у 2015-му Вейд та Голдман почали писати статті і отримувати платню залежно від кількості переходів за веб-посиланнями.

У першій публікації Вейд переписав повідомлення південнокорейської агенції новин про північно-корейського вченого, який втік з даними про експерименти над людьми. Вейд знав, що йому потрібна ілюстрація, щоб «продати» цю історію читачам.

Він шукав у інтернеті фото дослідів над людьми, якe, як він це пояснює, змусило б людей задуматися: «Що це? Треба натиснути на лінк і подивитися». Він знайшов щось, що, як він пригадує, було «абсолютно недостовірним» знімком купи плоті, і поставив її як стартову ілюстрацію.

І написав заголовок: «ФОТОФАКТ. Північна Корея експериментує на живих людях». Опублікувавши статтю, він заробив 120 доларів за 10 хвилин роботи. Для нього, каже він, це стало прозрінням: «Треба заманювати людей читати твої статті».

Маючи зараз надійну кар’єру, що виросла з того прозріння, Вейд вмикає телевізор на програмі Алекса Джонса, теоретика-конспіролога, який має близько 1,4 мільйонів фоловерів на Фейсбуку, і на якого їм найбільше хотілося б стати схожими. Вейд клацає на адресу сайту LibertyWritersNews, де знизу написано: «Ви можете бути певні у новинах від Журналістів Свободи», і починає набирати нову статтю, спостерігаючи, як Джонс репетує в камеру.

Але спостерігає він не за монологом Джонса. А за монтажем відео. «Ми хочемо почати знімати в студії, так як це робить він», - каже Джонс. «Такі речі працюють на Фейсбуку».

Що працює на Фейсбуку, а що ні, є темами багатьох розмов між Вейдом та Голдменом. Відкрито говорити людям, що їм треба довести, що вони дійсно підтримують Трампа, поширюючи їхні статті, - це працює, тож вони так і роблять.

Ніхто з них не є особливо релігійним, але їхні читачі саме такі, тож у статтях вони просять бога благословити новообраного президента – і це теж працює. Так само як і перебільшення: «ВІДКРИТО СЕКРЕТ НАРОДЖЕННЯ ОБАМИ! Листи від його батька розкривають зловмисні речі». І нагнітання страхів: «ТЕРОРИСТИ ПРОНИКЛИ В УРЯД США. І ОСЬ КОГО ВОНИ ХОЧУТЬ УБИТИ!» А ще – розпалювання расової та гендерної напруги: «ТЕРМІНОВО: Мішель Обама проводить з’їзд феміністок у своєму будинку для рабів!». І конспірологічні теорії: «СЕНСАЦІЯ: ВИСОКОПОСАДОВЕЦЬ, ЯКИЙ МАВ СВІДЧИТИ ПРОТИ ХІЛАРІ КЛІНТОН, ЗНАЙДЕНИЙ МЕРТВИМ!»

Вейд тим часом закінчує новий пост, у якому спікер конгресу від республіканців Пол Раян названий зрадником – тому що «наша аудиторія ненавидить Пола Раяна». Він поширює статтю, написану ним на їхній Фейсбук-сторінці, із заявою, що екс-президент Білл Клінтон скоро сяде до тюрми. Не тому, що Клінтон скоро сяде до тюрми, а тому, що аудиторія хоче чути, що Клінтон – злочинець.

«Будь-яка успішна журналістика повинна шокувати», - каже Голдман, коли вони з Вейдом сідають за комп’ютери пізніше того ж дня.

«Колись між газетами було набагато більше конкуренції, - говорить Вейд. – Це були наче перегони наввипередки – хто може написати найдикішу фігню».

«І той, хто писав найдикішу фігню, перемагав», - додає Голдмен.

«Тоді був такий жарт, що кожного дня в газетах починалася нова світова війна, - каже Вейд. – Бо саме це і продавало газети».

Вейд пише на їхній сторінці у Фейсбуку, що «ТИСЯЧІ протестувальників марширують із ПРАПОРАМИ МЕКСИКИ», і водночас Голдман набирає власну статтю.

«Про що це?» - Питає Вейд.

"Меган Келлі, - відповідає Голдман (Меган Келлі – ведуча телеканалу Фокс Ньюс, яка написала в книзі про залякування зі сторони Трампа – прим.). – Це буде чудово».

Писати для своїх

Часом Вейд питає себе, а як це було б - написати статтю, у яку він справді вірить. «В ідеальному світі, - каже він. - У ній мали б бути нюанси і збалансованість, і довгі абзаци, і писати її довелося б довше, ніж 10 хвилин. І вона змусила б людей думати». Але він ніколи її не напише, бо ніхто б не клікнув мишкою на неї, тож навіщо тоді це взагалі?

Замість цього, маючи 4 тисячі людей на своєму сайті цієї ночі, Вейд і Голдман продовжують писати і годувати їх, писати і годувати.

Вейд пише про чутку, яку він побачив на сайті Fox News – про те, що «нову групу протестувальників проти Трампа було найнято за гроші окремих осіб – таких як ліберал Джордж Сорос та групи на кшталт Moveon.org».

«Чувак, - каже Вейд. - Ліві, ну вони, типу проплатили цей протест».

Голдман тим часом пише нову статтю – «Це був справжній Пекельний Ураган у штабі демократичного національного конгресу» - і сам сміється в процесі. «Боже, я ж знаю, що все у цьому твердженні – така неправда, - додає він, все ще сміючись. – І що це таке взагалі – пекельний ураган?»

Він закінчує статтю, а Вейд тим часом ставить старий заголовок на свій матеріал про Сороса – який жодним чином не пов’язаний зі змістом написаного, але колись приніс багато переглядів сторінки. Він розміщує його на їхній сторінці у Фейсбуку і спостерігає, як читачі потоком заходять на веб-сайт – спочатку кількасот, потім майже тисяча.

«Бум, чувак, глянь тільки, - каже Вейд. – Ось цей пішов супер добре».

Голдман переглядає написане Вейдом. «Коли ми вже візьмемося за цього зрадника! - написано там. - Час прибрати цього зрадника! Його треба переслідувати до пекла і далі!» Він піднімає погляд і нервово всміхається.

«Мабуть, це можна викласти не так агресивно».

«Зараз я перепишу, - відповідає Вейд, який зненацька починає виглядати нервово. Він хапає свій лептоп і починає міняти «прибрати зрадника» на «покарати цього зрадника».

«Покарати - так набагато краще звучить», - каже Голдман.

Але коментарі вже надходять, і швидко. "Заарештувати і повісити його за воєнні злочини", - пише одна жінка про Сороса. "Цей чоловік піде просто до сраного пекла", - коментує інша. "Я б із радістю зголосилася прибрати цього зрадника, - пише ще одна. - Тюрма - це занадто добре для нього".

Голдман і Вейд часто кажуть один одному, що вони не придумали нічого нового, що вони просто розкручують вже відомі речі, що читачі знають, що не слід сприймати їхні перебільшення серйозно. А якщо коментарі до статей доводять протилежне, вони намагаються не приділяти їм багато уваги.

Люди казатимуть на Фейсбуку що завгодно, нагадують вони собі. Вони кажуть один одному, що є лише незначними учасниками у ширшій "війні мемів" між сайтами, такими як The Other 98% (other98.com) із лівого політичного флангу та Nation In Distress (facebook.com/NationInDistress) із правого.

Але потім вони бачать вуличні протести, розбрат у Америці, і питають себе - чи не робить їхня робота цю ситуацію ще гіршою? Чи є їхній сайт небезпечним? Чи це просто раціональне підприємництво? Їхній шанс на успіх?

І якщо це шанс, як довго вони можуть його використовувати?

Одного дня в Голдмана з’являється ідея.

"Зараз прекрасний час, щоб відкрити невелику ліберальну газету, - каже він, набираючи на клавіатурі пост. - Демократичній партії настав кінець! Ось що станеться з нею сьогодні...".

"Так і буде, - відповідає Вейд. - Серед крайніх лівих зараз дуже багато упередження".

"На цьому можна мати більше трафіку, ніж у нас є зараз", - продовжує Голдман.

"Для мене буде нескладно виступати на іншому боці, - каже Вейд, друкуючи пост "СТАВТЕ ЛАЙК + ПОШИРЮЙТЕ, ЯКЩО ВИ ЛЮБИТЕ ТРАМПА. - Час вилікувати націю. Вся та брехня про нього, якою нас годували, викрита. Він не нацист, не ксенофоб, він не негідник, не расист - і він ось-ось зробить Америку знову великою!"

Голдман продовжує друкувати. Те ж робить Вейд. На їхньому сайті у цей момент 2268 читачів, і саме час отримати ще більше.

Оригінал: Терренс МакКой, Washinghton PostПереклад: ТЕКСТИ

 

Нашли орфографическую ошибку? Выделите ее мышью и нажмите Ctrl+Enter   
Редакция «УК» поможет отстоять ваши права и восстановить справедливость!
Пишите нам по адресу help@cripo.com.ua
Новости ТВ
Загрузка...
МетаНовости
Загрузка...