ПРОКУРОРСКОЕ ДЕЛО ГОНЧАРОВА

Продолжение3. Організація перевищення влади і посадових повноважень, організація самовільного присвоєння владних повноважень і звання службових осіб, розбійний напад з метою заволодіння індивідуальним майном Омельченко Ю.А., вимагання його індивідуального майна і його умисне вбивство.

У вересні 1998 року Гончаров І.І., володіючи інформацією про наявність у Омельченка Ю.А. великої суми грошових коштів, отриманої ним внаслідок тривалого лікування хворих нетрадиційними методами, вирішив заволодіти його індивідуальним майном.

Для реачізації цього злочинного умислу Гончаров І.І. вирішив залучити членів керованої їм банди: Гайдая В.П., Лисенка В.В., Мельникова В.С., Свердлова О.О., Нестерова Ю.П., Кеппеля П.А. і Вознюка Т.І.

У вересні 1998 р. Гончаров І.І., зустрівшись в м. Києві з зазначеними членами банди, запропонував їм вчинити викрадення Омельченка Ю.А. з метою заволодіння його майном шляхом вимагання, на що ті погодилися, після чого зазначені особи спільно розробили детальний план цього злочину, що передбачав попереднє спостереження за потерпілим з метою одержання необхідних для вчинення злочину відомостей. Також планом передбачалося захоплення Омельченко Ю.А., доставка його в заздалегідь підготовлене приміщення для застосування щодо нього насильства як способу примушення до передачі майна, а надалі, з метою приховання вчиненого відносно його злочинів – вбивства.

Для утримання потерпілого під час вимагання член банди Свердлов О.О., за вказівкою Гончарова І.І., підшукав приміщення – половину будинку № 9 по вул. І.Сірка в м. Бровари Київської обл., що належить його знайомому Дятлові С.М., який надав Свердлову О.О. це приміщення для тимчасового користування.

Діючи згідно раніше розробленого плану злочину, Гончаров І.І., Гайдай В.П., Лисенко В.В., Мельников В.С., Свердлов О.О., Нестеров Ю.П., Кеппель П.А., Возшок Т.І. з вересня 1998 р. по січень 1999 р. стежили за Омельченком Ю.А., зібравши при цьому дані про місця його роботи і проживання, маршрути і способи пересування, місця паркування автомобілів, що знаходилися в його користуванні, після чого зазначеними членами банди було прийняте рішення про захоплення Омельченка Ю.А., шляхом зупинення автомобіль під його керуванням і подальшим застосуванням насильницьких дій відносно потерпілого.

Для вчинення даного злочину Гончаров І.І. і Лисенко В.С. також залучили старшого оперуповноваженого відділу профілактики правопорушень серед неповнолітніх і організації діяльності прий.мачів-розподільників для неповнолітніх УКМСН МВС України ст. лейтенанта міліції Навроцького Ю.С., який не входив до складу банди і не знав про її існування, якому конкретизували його дії щодо Омельченка Ю.А., не повідомивши йому при цьому про заплановані після захоплення Омельченка Ю.А. злочинні дії.

Наприкінці січня 1999 року, приблизно о 19 годині, Навроцький Ю.С., відповідно до досягнутої раніше домовленості, прибув на вул. Бажова в м. Києві для участі в незаконному затриманні Омельченка Ю.А., де переодягся в наданий йому Гончаровим І.І. формений одяг працівника міліції з розпізнавальними знаками старшого лейтенанта. У цей час Лисенко В.В., якому як працівникові негласного складу органів внутрішніх справ, відповідно до вимог п.п. 5.1 і 5.11 наказу МВС України № 005 «Про заходи щодо подальшого удосконалення роботи підрозділів кримінального пошуку органів внутрішніх справ України і затвердження нормативних актів, що регламентують їх діяльність» від 4 червня 1992 року, було категорично заборонено носіння форменого одягу працівників міліції, за вказівкою Гончарова І.І. в салоні свого автомобіля переодягнувся у форму працівника міліції, чим і порушив зазначені вимоги відомчого нормативного акта.

Після цього Гончаров І.І. надав Навроцькому Ю.С. жезл працівника ДАІ і радіостанцію «Максон», а також дав точні вказівки в частині його дій при н. затриманні Омельченка Ю.А. – зупинити автомобіль, на якому буде рухатися потерпілий, перевірити документи, оглянути салон автомобіля на предмет наявності в ньому інших осіб і повідомити про це по радіостанції учасникам захоплення.

Близько 20 години Омельченко Ю.А., виїхавши на своєму автомобілі «Фольксваген-Мультивени. державний номерний знак 562-14 КЕ, з вулиці Бажова, почав рухатися по вул. Краківській. Навроцький Ю.С., який стояв біля узбіччя проїжджої частини цієї вулиці, зупинив автомобіль потерпілого, після чого представився Омельченку Ю.А. співробітником міліції і запропонував надати документи для перевірки.

У цей час Гончаров І.І., Лисенко В.В., Мельников В.С.. Нестеров Ю.П. і Кеппель П.А, знаходилися неподалік від Навроцького Ю.С., спостерігаючи за ним і очікуючи від нього передачі на наявну у Лисенка В.В. радіостанцію сигналу, по якому вони повинні були під”їхати на задіяних ними автомобілях – приналежному Лисенку В.В. «Деу-Ланос» з державним номерним знаком 546-50 КВ, і приналежному Мельникову В.С. «ВАЗ-2108» з невстановленим слідством державним номерним знаком, до Омельченка Ю.А., і провести його захоплення.

Навроцький Ю.С., побачивши, що в салоні автомобіля, крім Омельченка Ю.А., знаходиться ще одна особа, повернув йому документи і надав можливість їхати, що той і зробив.

Переконавшись в складності реалізації раніше розробленого злочинного плану, члени банд» прийняли рішення захопити Омельченка Ю.А., коли той буде повертатися додому у вечірній час, біля будинку № 13/9 по вул. Бажова в м. Києві, де в квартирі № 4 він проживав. Після цього члени банди уточнили план вчинення злочину, конкретизували роль кожного учасника і визначили точну дату захоплення потерпілого – 17 лютого 1999 року.

Було вирішено, що в захопленні Омельченко Ю.А. приймуть участь Гончаров І.І.. Гайдай В.П., Лисенко В.В.. Мельников В.С., Свердлов О.О., Нестеров Ю.П., Кеппель П.А.. Вознюк Т.І. Крім того, Гайдай В.П. повинен був забезпечувати своїх співучасників інформацією про дії органів міліції у зв”язку з вчиненням такого злочину.

Відповідно до злочинного плану, 17 лютого 1999 року, близько 21 години, Гончаров І.І., Гайдай В.П., Лисенко В.В., Мельников В.С., Нестеров Ю.П., Вознюк Т.І. і Кеппель П.А. повинні були зустрітися біля станції метро «Дарниця», де Гончаров І.І. мав залишитися, очікуючи появи Омельченка Ю.А., а інші члени банди – проїхати до зазначеного будинку, у якому проживав останній і очікувати одержання команди від Гончарова І.І. на захоплення потерпілого.

17 лютого 1999 року, близько 21 години, вказані члени банди прибули до зазначеного місця зустрічі, після чого Лисенко В.В., який мав при собі радіостанцію “Максон”, разом з Мельниковим В.С., Нестеровим Ю.П. і Кеппелем П.А. на автомобілі «Деу-Ланос», державний номерний знак 546-50 КВ, Свердлов О.О. разом з Вознюком Т.І. на автомобілі «ВАЗ-21099», державний номерний знак Російської Федерації в220РХ. Гайдай В.П. у формі співробітника міліції на своєму автомобілі «Мерседес-Бенц 300 Е» з державним номерним знаком 236-19 МО, близько 22 години прибули у подвір”я будинку № 13/9 по вул. Бажова в м. Києві, де, вивчивши обстановку і розставивши автомобілі для спостереження за прилягаючою територією, сталі очікувати появи Омельченка Ю.А. У цей час Гончаров І.І., маючи при собі радіостанцію “”Максон”, продовжував знаходитися біля станції метро «Дарниця», очікуючи появи Омельченка Ю.А.

Близько 22 години 40 хвилин Омельченко Ю.А. вийшов із станції метро «Дарниця» і пішов у напрямку свого будинку. Гончаров І.І. помітив Омельченка Ю.А. і пішов за ним. Переконавшись в тому, що потерпілий йде в напрямку свого будинку один і ніяких перешкод для його захоплення немає, Гончаров І.І. по радіостанції дав команду Лисенку В.В. провести захоплення Омельченка Ю.А., про що Лисенко В.В. відразу ж повідомив інших зазначених членів банди. Потім Лисенко В.В. переодягся у власну форму працівника міліції, що знаходилася в його автомобілі, і, з метою маскування, змінив номерні знаки на своєму автомобілі на інші, надані йому Гончаровим І.І. Крім того, з метою введення Омельченка Ю.А. в оману щодо осіб, які його затримуватимуть, і створення видимості законності їхніх дій, Лисенко В.В. поставив на дах автомобіля «Деу-Ланос» проблисковий маячок синього кольору, наданий йому для цих цілей Гончаровим І.І.

Приблизно о 22 годині 50 хвилин, з появою у дворі Омельченка Ю.А., Мельников В.С. і Вознюк Т.І., діючи узгоджено, підійшли до потерпілого і представилися співробітниками міліції, тим самим самовільно привласнивши собі владу і звання службових осіб – працівників органів внутрішніх справ, і запропонували проїхати з ними у відділ міліції. У цей же час до Омельченка Ю.А. впритул підійшов Гончаров І.І., у руках якого знаходилася зазначена радіостанція. Також до Омельченко Ю.А. підійшли одягнені у форму працівників міліції Гайдай В.П. і Лисенко В.У, додаючи тим самим діям співучасників зовні законний характер, при цьому явно виходячи за межі наданих їм законом, як посадовим особам, прав і повноважень. Разом з ними до потерпілого підійшли Нестеров Ю.П., Свердлов О.О. і Кеппель П.А.

Зазначені особи оточили потерпілого, притиснувши його до автомобіля «Деу-Ланос». Омельченко Ю.А., вважаючи пред”явлені йому вимоги незаконними, ліг на землю і заявив, що нікуди не поїде. Тоді вищевказані члени банди, діючи узгоджено, підняли потерпілого і помістили на заднє сидіння автомобіля «Деу-Ланос», де Гончаров І.І. разом з Мельниковим В.С. і Возиюком Т.І. одяглії на Омельченка Ю.А. наручники, а також одягли на голову і насунули йому на очі в”язану шапку, яку мав при собі Гончаров І.І, після чого доставили потерпілого в заздалегідь обумовлене місце утримання – будинок № 9 по вул. І.Сірка в м. Бровари Київської області, чим незаконно позбавили його волі.

Доставивши Омельченка Ю.А. у вищевказаний будинок у м. Бровари, Гончаров І.І. спільно із Свердловим О.О., діючи в складі банди, з метою заволодіння індивідуальним майном потерпілого, наносячи йому удари руками і ногами в різні частини тіла і погрожуючії вбивством, заволоділи належним майном Омельченка Ю.А.:

3000 доларів США, що станом на час скоєння злочину згідно курсу НБУ складало 10 389 гривень;

наручний золотий годинник вартістю 2000 доларів США, що станом на час споєння злочину згідно курсу НБУ складало 6 926 гривень;

золотий перстень вартістю 700 доларів США, що станом на час скоєння злочину згідно курсу НБУ складшю 2 380 гривень; – брелок дистанційного, управління з ключами від його автомобіля і квартири, які не представляють матеріальної цінності.

У результаті потерпілому було заподіяно значної матеріальної шкоди на суму 19 695 гривень.

Належні потерпілому 3000 доларів США члени банди розподілили між собою і використали на особисті цілі.

Брелок дистанційного управління і золотий перстень потерпілого члени банди звернули на свою користь і розпорядилися за своїм розсудом.

Згодом, наприкінці 1999 – початку 2000 років Свердлов О.О. продав належний Омельченку Ю.А. годинник за 2000 доларів США своєму знайомому Дубинському О.Я.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, переслідуючи загальну мету всіх членів банди на заволодіння протиправним шляхом майном Омельченка Ю.А., Гончаров І.І. І Свердлов О.О., незаконного позбавивши потерпілої волі, застосувавши до нього фізичне насильство шляхом нанесення йому ударів руками в різні частини тіла, чим заподіяли нем;, фізичний біль, і погрожуючи вбивством, зажадали від потерпілого передати їм 50 000 доларів США, що станом на час вчинення злочину згідно курсу НБУ складало 173 150 гривень. Тим часом, реалізуючи свій загальний злочинний намір, Гайдан В.П.. Лисенко В.В., Мельников В.С., Нестеров Ю.П… Кеппель П.А. і Вознюк Т.І. підшукали місце для залишення родичами Омельченка Ю.А. викупу, а саме, поблизу будинку 22 по вул. Космонавта Волкова в м. Києві.

Омельченко Ю.А., побоюючись за своє життя і реально сприймаючи висловлені на його адресу погрози, змушений був погодитися з вимогами членів банди.

Домігшись згоди Омельченка Ю.А. на передачу зазначеної грошової суми. Свердлов О.О., діючи відповідно до раніше розробленого плану, 18 лютого 1999 року у вечірній час доби дав потерпілому свій мобільний телефон, попередньо перемінивши в ньому СІМ-карту, і змусив його подзвонити матері – Омельченко Т.І., і повідомити їй про висунуті вимоги.

Омельченко Ю.А., підкорившись вимогам Свердлова О.О., подзвонив до себе додому і попросив матір зібрати гроші і коштовності, що знаходяться в його домашньому сейфі, після чого передати їх викрадачам. Свердлов О.О., також розмовляючи по телефону з Омельченко Т.І., представившись їй «Романом», і, змінивши природне звучання свого голосу, повідомив про викрадення її сина, заявивши, що для його звільнення необхідно терміново зібрати 50 000 доларів США і наявні коштовності, після чого привезти їх до опівночі на вулицю Космонавта Волкова в м. Києві, і залишити поблизу будинку № 22 під невстановленим слідством вантажним автомобілем, що знаходиться там. Омельченко Т.І. погодилася з вимогами викрадачів.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, Гончаров І.І. визначив подальші функції кожного учасника банди при вчиненні даного злочину, відповідно до яких Мельников В.С., Кеппель П.А. і Вознюк Т.І. повинні охороняти Омельченка Ю.А. по місцю його утримання, Гончаров І.І. з Нестеровим Ю.П. і Лисенком В.В. – вести спостереження за місцем передачі грошей. Свердлов О.О. – вести переговори з родичами потерпілого про передачу грошей, а Гаіїдай В.П., використовуючи свої посадові повноваження – контролювати дії співробітників міліції, про які повідомляти своїх співучасників.

Омельченко Т.І., довідавшись про викрадення свого сина, 18 лютого 1999 року звернулася в Дніпровське РУ ГУ МВС України в м. Києві з відповідною заявою. У цей же день біля півночі вона прибула на вул. Космонавта Волкова в м. Києві, де залишила в зазначеному викрадачами місці пакет з муляжем цінностей, які вимагались, після чого повернулася до себе додому. У цей час у районі місця передачі необхідної грошової суми, діючи згідно раніше розробленого плану, в автомобілі «Деу-Ланос» під керуванням Лисенка В.В. знаходився Гончаров І.І., а поблизу них у прилягаючому до вулиці Космонавта Волкова лісовому масиві – Нестеров Ю.П., які вели спостереження за оточуючою обстановкою. Встановивши, що місце передачі грошей знаходиться під контролем працівників міліції, Гончаров І.І. разом з Нестеровим Ю.П. і Лисенком В.В., не забравши залишеного Омельченко Т.І. пакета, повернулися в будинок у м. Бровари, де утримувався потерпілий.

Близько 3 години 19 лютого 1999 року, Гончаров І.І. і Свердлов О.О., діючи в складі банди, маючи при собі викрадені в Омельченка Ю.А. ключі від його квартири, з метою крадіжки індивідуального майна потерпілого, прибули до місця його проживання. Переконавшись в неможливості свого безперешкодного проникнення в квартиру Омельченка Ю.А., Гончаров І.І. і Свердлов О.О. відмовилися від скоєння даного злочину.

У денний час цього ж дня Гайдай В.П., який довідався з невстановлених слідством джерел про те, що Омельченко Т.І. звернулася з приводу викрадення сина в Дніпровське РУ ГУ МВС в м. Києві, яким проводяться в зв”язку з цим відповідні оперативно-розшукові заходи, прибув до місця утримання потерпілого і сповістив про це членам банди.

Через те, що одержання викупу ставало неможливим, припускаючи, що у випадку звільнення Омельченк» Ю.А він може дати показання правоохоронним органам про вчинені відносно нього злочини, з метою продовження діяльності банди, спрямованої на збагачення її членів, Гончаров І.І. разом з Гайдаем В.П., Лиеенком В.В., Свердловим О.О., Мельниковим В.С., Нестеровим Ю.П., Кеппелем П.А. і Вознюком Т.І. прийняли рішення вбити потерпілого.

У нічний час 19 лютого 1999 р., Гончаров І.І., Мельннков В.С., Нестеров Ю.П,, Свердлов О.О. і одягнутий у форму працівника міліції Лнсенко В.В., на згаданих автомобілях «ВАЗ-21099» і «Деу Лзнос» виїхали в лісову зону поблизу м. Броварн. Там Гончаров І.І. разом з Мельниковим В.С. і Нестеровнм Ю.П. підібрали місце і викопали яму для подальшого приховання трупа Омельченка Ю.А. Потім Гончаров І.І. із зазначеними учасниками банди повернулися в м. Бровари, де утримувався потерпілий, вивели Омельченка Ю.А. з будинку, помістили його в багажник автомобіля ^Деу-Ланос». після чого відвезли до заздалегідь підготовленого місця поховання. По приїзду в ліс одягнутиіі у форму працівника міліції Лисенко В.В. разом із Свердловим О.О. спостерігали за навколишньою обстановкою, щоб повідомити умовним сигналом Гончарову І.І., Мельникову В.С. і Нестерову Ю.П. про виникнення яких-небудь обставин, що перешкоджають злочину, а при необхідності – вжити заходів до їх усунення. У цей час Гончаров І.І. разом з Мельниковим В.С. і Несгеровим Ю.П., діючи узгоджено, підвели Омельченка Ю.А.. на руках якого були одягнені наручники, а на голові – насунута на очі в”язана шапка, до виритої в лісі ями, збили з ніг і уклали на землю лицем вниз, після чого Мельников В.С. і Нестеров Ю.П., сіли на нього і сталі утримувати потерпілого, а Гончаров І.І. обмотав навколо шиї Омельченка Ю.А. мотузку і сильно затягнув петлю, внаслідок чого потерпілий, одержавши тілесні ушкодження у вигляді перелому 4-го та 5-го ребер ліворуч по середньоключичній лінії, поперечний перелом грудині! в місці прикріплення рукоятки до тіла, перелом персневидного хряща з крововиливами у м”які тканини, помер від механічної асфіксії. Переконавшись в смерті Омельченка Ю.А.. Гончаров І.І.. Мельннков В.С”. і Несгеров Ю.П., поклали труп потерпілого в яму і засипали землею.

4. Самовільне присвоєння владних повноважень і звання службової особи, організація перевищення влади і посадових повноважень, розбійний напад з метою заволодіння індивідуальним майном Яроша В.О., крадіжка його індивідуального майна, вимагання його індивідуального майна і його умисне вбивство.

Довідавшись від невстановлених слідством осіб про те, що житель м. Києва Ярош В.О., який займався торгівлею ювелірними виробами, у першій половині серпня 1999 року повинен одержати партію дорогоцінних каменів — діамантів, на велику грошову суму, Гончаров І.І. вирішив вчинити на нього напад, викрасти потерпілого і заволодіти ного майном. Для реалізації свого злочинного наміру Гончаров І.І. вирішив залучити членів очолюваної ним банди: Гайдая В.П.. Кісілевнча С.В., Свердлова О.О., Кеппеля П.А.. Нестерова Ю.П, і Вознюка Т.І.

На початку серпня 1999 року керівник банди Гончаров І.І., зустрівшись по черзі з зазначеними членами банди, запропонував їм скоїти напад на Яроша В.О. і викрасти потерпілого з метою заволодіння його майном. Одержавши загальну згоду зазначених членів банди, Гончаров І.І. разом з ними розробив план вчинення такого нападу, який передбачав попередній збір інформації про потерпілого для одержання про нього необхідних відомостей, визначення місця захоплення Яроша В.О., а також розподілив ролі на час злочинної діяльності.

Відповідно до розробленого плану злочину і розподілу ролей, Гайдай В.П.. використовуючи особисті зв”язки серед співробітників правоохоронних органів, повинен був зібрати дані про Яроша В.О. і повідомити їх іншим членам банди для здійснення злочину.

Усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і дій своїх співучасників. Гайдай В.П., при невстановлених слідством обставинах виконав вказівку керівника банди, зібравши інформацію про Яроша В.О., про що повідомив Гончарову І.І. Останній, з метою одержання додаткових відомостей про Яроша В.О., зокрема, про розпорядок його дня, маршрут пересування, доручив КісЬевнчу С.В., Свердлову О.О. і Вознюку Т.І. провести зовнішнє спостереження за потерпілим. Останні виконали поставлене керівником банди завдання -зібрали відповідну інформацію і повідомили її Гончарову І.І.

Одержавши всі необхідні для вчинення злочину дані, Гончаровим І.І., Гайдаєм В.П., Кісілевичем С.В., Свердловим О.О.. Вознюком Т.І., Кеппелем П.А. і Нестеровим Ю.П. було прийняте рішення вчинити напад на Яроша В.О. біля будинку, у якому той проживав. Також було вирішено, що в захопленні Яроша В.О. будуть брати участь всі вказані члени банди. Крім цього. Гайдай В.П. повинен був підготувати фіктивні процесуальні документи по затриманню Яроша В.О. і забезпечувати своїх співучасників інформацією про дії органів міліції в зв”язку із вчиненням планованого злочину. Також усіма перерахованими членами банди було прийняте узгоджене рішення про вбивство Яроша В.О. незалежно від результатів заволодіння його індивідуальним майном, з метою приховання скоєних ними злочинів.

Згідно розробленого плану, з метою створення у потерпілого враження про законність його затримання, Гончаров І.І., Гайдай В.П. і Кісілевич С.В. на час захоплення Яроша В.О. повинні були одягтися у форму співробітників міліції. Гайдай В.П. повинен був прибути на своєму автомобілі «Мерседес-Бенц 300 Е» з державним номерним знаком 236-19 МО, Свердлов О.О. – на автомобілі лВАЗ-21099», державний номерний знак Російської Федерації в220РХ, Несгеров Ю.П. – на автомобілі «АЗЛК-2141» з державним номерним знаком М0384КІ.

13 серпня 1999 року, близько 8 годин, Гончаров І.І., Свердлов О.О., Кісілевнч С.В., Вознюк Т.І., Нестеров Ю.П. і Кеппель П.А., діючи відповідно до злочинного плану, зустрілися поблизу будинку № 17 по вул. Смілянській у м. Києві, де проживав Ярош В.О. У цей же час Гайдай В.П.. згідно розподілу ролей і плану вчинення злочину, усвідомлюючи злочинний характер своїх дій і дій своїх співучасників, у своїй формі працівника міліції прибув на Повітрянофлотськнй проспект у м. Києві на автомобілі «Мерседес-Бенц 300 Е» і зупинився поблизу будинку Хо 21/2, у якому розташовувалося ТОВ «Стейдер», де працював Ярош В.О.. щоб з появою там потерпілого сповістити про це інших членів банди.

Гончаров І.І. дав вказівку Кісілевнчу С.В., який знаходився на задньому сидінні автомобіля «ВАЗ-21099», одягти заздалегідь підготовлену ним форму працівника міліції.

Кісілевич С.В., якому, як працівнику негласного складу органів внутрішніх справ, відповідно до вимог п.п. 5.1 і 5.11 наказу МВС України № 005 «Про заходи щодо подальшого удосконалення роботи підрозділів кримінального пошуку органів внутрішніх справ України і затвердження нормативних актів, що регламентують їх діяльність» від 4 червня 1992 року, було категорично заборонено носіння форменого одягу працівників міліції, і який був зобов”язаний згідно п.З наказу МВС України № 802 «Про затвердження Правил носіння форменого одягу особами начальницького і рядового складу ОВС і військовослужбовцями внутрішніх військ» від 27 листопаду 1997 року дотримуватись правил носіння установленої форми одягу, переодягся в наданий йому Гончаровим І.І. формений одяг працівника міліції з розпізнавальними знаками капітана, які не відповідали його спеціальному званню – лейтенанта міліції, чим грубо порушив зазначені вимоги відомчих нормативних актів. Гончаров І.І., у свою чергу, не будучи працівником міліції, одягнув форму працівника міліції із розпізнавальними знаками полковника міліції.

Приблизно через годину після прибуття вказаних членів банди до будинку № 17 по вул. Смілянській у м. Києві з його під”їзду вийшов Ярош В.О. і, сівши за кермо свого автомобіля «ВАЗ-2108», державний номерний знак 296-64 КЕ, почав рух. Тоді Гончаров І.І. передав одну з радіостанцій «Максон», що мав при собі, Свердлову О.О., залишивши другу собі, і дав вказівку Свердлов)” О.О. їхати за автомобілем Яроша В.О., повідомляючи по радіостанції про маршрут руху потерпілого. Свердлов О.О. на зазначеному автомобілі «ВАЗ-21099», разом з Вознюком Т.І. і Кісілевичем С.В., почав рухатись за потерпілим. За ними також поїхали Гончаров І.І. і Кеппель П.А. на автомобілі «АЗЛК-2141» під керуванням Нестерова Ю.П.

Близько 10 години Ярош В.О. прибув до будинку № 21/2 на Повітрянофлотському проспекті в м. Києві, в якому розташовувалося ТОВ «Стейдер», про що~Свердлов по радіостанції повідомив Гончарову І.І. Останній дав вказівку Нестерову Ю.П. також наблизитись до зазначеної адреси. Зустрівшись у вказаному місці, Гончаров І.І., Гайдай В.П., Кісілевич С.В., Свердлов О.О., Вознюк Т.І., Кеппель П.А. і Нестеров Ю.П. остаточно погодили свої дії в ході здійснення запланованого злочину і вирішили захопити потерпілого в малолюдному місці, після одержання Ярошем В.О. дорогоцінних каменів.

Через дві години Ярош В.О. вийшов з приміщення ТОВ «Стейдер», сів у свій автомобіль і почав рух, а члени банди в тому же складі разом з Гайдаєм В.П. на автомобілі «Мерседес-Бенц 300 Е» поїхали за ним.

Відвідавши різні установи м. Києва, Ярош В.О. приблизно о 17 годин прибув на вул. Васильківську, 92 до навчального корпусу Київського Державного університету ім. Т.Шевченко, вийшов зі свого автомобіля і зайшов всередину вказаної будівлі. Нестеров Ю.П., Свердлов 0.0. і Гайдай В.П., згідно розробленого плану нападу, зупинили свої автомобілі поблизу автомобіля потерпілого «ВАЗ-2108». Гончаров І.І. з метою створення у потерпілого переконання в тому, що особи, які його затримуватимуть, є співробітниками міліції, і їхні дії носять законний характер, поставив на дах автомобіля «АЗЛК-2141» проблисковий маячок синього кольору, який мав при собі, і віддав наказ Нестерову Ю.П. перекрити виїзд автомобіля потерпілого автомобілем «АЗЛК-2141».

Приблизно через ЗО хвилин Ярош В.О. вийшов з навчального корпуса КДУ і підійшов до свого автомобіля. У цей час, згідно вказівок Гончарова І.І., Нестеров Ю.П. почав рух на автомобілі «АЗЛК-2141» і зупинив його перед автомобілем потерпілого, лишаючи там самим Яроша В.О. можливості зникнути від нападників на своєму автомобілі. Одночасно з цим Гончаров І.І. по радіостанції дав вказівку всім учасникам нападу захопити потерпілого. Після зупинки Нестеровим Ю.П. автомобіля «АЗЛК-2141», всі учасники нападу узгоджено вийшли з автомобілів. Одягнуті у форму працівників міліції Гайдай В.П. і Кісілевич С.В., усвідомлюючи злочинний характер своїх дій і дій своїх співучасників, явно виходячи за межі наданих їм законом прав і повноважень, разом з також одягнутим у форму працівника міліції Гончаровим І.І. підійшли до потерпілого. Гончаров І.І. представився Ярошу В.О. співробітником міліції, пред”явив потерпілому посвідчення працівника міліції відповідного зразка, чим самовільно привласнив собі владні повноваження і звання службової особи, співробітника органів внутрішніх справ України, і запропонував Ярошу В.О. пред”явити документи. Останній, побачивши перед собою трьох осіб у формі співробітників міліції і автомобіль «АЗЛК-2141» з проблисковим маячком синього кольору на даху, сприйняв дії Гончарова І.І. та інших членів банди як законні вимоги працівників органів внутрішніх справ і надав документи, які були у нього. Гончаров І.І., подивившись документи Яроша В.О., запропонував відкрити валізу типу «дипломат», яка була при ньому. Потерпілий підкорився вимогам Гончарова І.І., поклав валізу на капот свого автомобіля і відкрив його. Тоді Гайдай В.П., відповідно до розподілення ролей, приступив до проведення огляду речей, які були у вказаній валізі Яроша В.О., імітуючи при цьому складання протоколу огляду. Створюючи видимість законності своїх дій, Гончаров І.І. разом з Гайдаєм В.П. запросили підійти до них Свердлова 0.0. і Вознюка Т.І., представивши їх Ярошу В.О. як понятих. Коли Гайдай В.П. закінчив протизаконний огляд змісту валізи потерпілого, Гончаров І.І. оголосив Ярошу В.О. про те, що він є підозрюваним у скоєнні злочину, а тому затримується і повинен проїхати з ним у відділ міліції. Одночасно Гончаров І.І. дав вказівку Нестерову Ю.П. і Вознюку Т.І. супроводити Яроша В.О. до автомобілю «АЗЛК-2141». Нестеров Ю.П. і Вознюк Т.І., виконуючи наказ керівника банди, підійшли до Яроша В.О., взяли його під руки і посадили на заднє сидіння автомобіля «АЗЛК-2141». Туди ж сіли Кісілевич С.В. і Кеппель П.А., а Гончаров І.І. сів на переднє пасажирське сидіння.

Гайдай В.П. сів у свій автомобіль «Мерседес-Бенц ЗООЕ», а Свердлов О.О. і Вознюк Т.І. – в автомобіль «ВАЗ-21099». Гончаров І.І., знаходячись в автомобілі «АЗЛК-2141» передав Кеппелю П.А. наручники, які були у нього, в”язану шапку і дав вказівку одягти їх на потерпілого, що Кеппель П.А. і зробив. Далі, згідно плану вчинення злочину, всі учасники нападу разом з Ярошем В.О. почали рух до приватного будинку № 9 по вул. І.Сірка в м. Бровари, Київської області, раніше підшуканий Свердловим О.О., тим самим незаконно позбавивши потерпілого волі.

Прибувши до зазначеного будинку в м. Бровари. Гончаров І.І. разом з Кеппелем П.А. вивели Яроша В.О. з автомобіля «АЗЛК-2141», завели на кухню будинку і посадили на стілець. Продовжуючи свою злочинну діяльність, Гайдай В.П. разом з Гончаровим І.І. і Свердловим О.О. обшукали потерпілого і, діючи в складі банди, з метою заволодіння індивідуальним майном потерпілого, наносячи йому удари руками і ногами в різні частини тіла, загрожуючи вбивством, відкрито викрали в Яроша В.О. невстановлені слідством дорогоцінні камені, і ювелірні вироби невстановленої вартості, а також мобільний телефон «Моторола-Стартак» вартістю 200 доларів США. що станом на час здійснення злочину згідно курсу НБУ складало 924 гривень 26 копійок, що малися при ньому, які перетворили у свою користь, чим заподіяли потерпілому значної матеріальної шкоди.

Далі, переслідуючи загальну мету всіх членів банди на заволодіння протиправним шляхом майном Яроша В.О., Гончаров І.І. дав вказівку Свердлову О.О., Вознюку Т.І. і Кісілевичу С.В. поїхати в м. Київ до місця захоплення Яроша В.О. і викрасти належний потерпілому автомобіль «ВАЗ-2108». При цьому Гончаров І.І. попередив них, що у випадку їх затримання співробітниками міліції їм варто пояснити, що вони буксирують цей автомобіль у відділ міліції для проведення відповідної перевірки.

Виконуючи вказівки керівника банди, Кісілевич С.А. і Вознюк Т.І. на автомобілі «ВАЗ-21099» під керуванням Свердлова О.О. прибули на місце захоплення Яроша В.О., де взяли зазначений автомобіль «ВАЗ-2108» на буксир і доставили його у м. Бровари. Заволодівши в такий спосіб належним Ярошу В.А. автомобілем «ВАЗ-2108» вартістю 3 500 доларів США, що станом на час вчинення злочину згідно курсу НБУ складало 16 264 гривень 50 копійок, Кісілевич С.В., Свердлов О.А. і Вознюк Т.І. поставили його в гараж, що знаходився в дворі будинку № 9 по вул. І. Сірка в м. Бровари, чим заподіяли потерпілому значної матеріальної шкоди. Зазначений автомобіль члени банди звернули на свою користь, продавши його окремі вузли й агрегати невстановленим слідством особам, розділивши отримані внаслідок цього гроші між собою.

Оскільки у Яроша В.О. не виявилося діамантів, які члени банди мали намір викрасти, вони, загрожуючи вбивством, зажадали передачі їм грошей. Потерпілий, реально сприймаючи погрози своєму життю, прийняв умови членів банди. Тоді вони надали Ярошу В.О. належний йому мобільний телефон, з якого він о 20 годині 37 хвилин зателефонував своїй сестрі – Мосійчук С.О. і, згідно їхніх вказівок, попросив її передати гроші на ремонт автомобіля, нібито поламаного в ході ДТП. чоловіку, який незабаром прийде до неї. Мосійчук С.О., не підозрюючи про скоєний відносно брата злочин, зібрала 500 доларів США, які зберігались в домі, що згідно курсу НБУ станом на час вчинення злочину складав 2323 гривень 50 копійок, і передала їх невстановленому слідством членові банди, який відповідно до розподілених ролей, у той же день у вечірній час прибув по місцю проживання Яроша В.О. у м. Києві по вул. Смілянській. 17, кв.88, представившись при цьому «Миколою», що прибув з доручення Яроша В.О. Отримані грошові кошти члени банди звернули на свою користь і розділили між собою, чим заподіяли потерпілому значної матеріальної шкоди.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, Гончаров І.І. дав вказівку про те, що охорону незаконно позбавленого волі Яроша В.О. будуть здійснювати позмінно Нестеров ІО.П. з Кеппелем П.А. і Свердлов 0.0. з Вознюком Т.І. Після цього Кеппель П.А. і Нестеров Ю.П. залишилися з потерпілим, який весь цей час знаходився у наручниках, одягнених за спиною і шапкою на голові, що заподіювано Ярошу В.О. фізичні страждання, а інші члени банди виїхали. Протягом декількох наступних днів Нестеров Ю.П. з Кеппелем П.А. і Свердлов О.О. з Вознюком Т.І. по черзі здійснювали охорону незаконно позбавленого волі Яроша В.О.

Через декілька днів Гончаровим І.І. та іншими членами банди було прийнято узгоджене рішення вбити потерпілого з метою приховання раніше скоєних ними злочинів, що відповідало раніше розробленому плану.

Реалізуючи такий злочинний умисел. Гончаров І.І. і Свердлов О.О. розстелили на полу кухні зазначеного будинку в м. Бровари покривало, на яке поклали лицем вниз Яроша В.О., після чого загорнули його в покривало й обмотали мотузками. Потім Гончаров І.І. накинув йому на шию мотузку і затяг петлю, внаслідок чого потерпілий помер.

Після цього Гончаров І.І. разом із Свердловим О.О., Кеппелем П.А. і Нестеровим Ю.П. винесли труп Яроша В.О. з будинку і поклали його в багажник належного Гайдаю В.П. автомобіля «Мерседес-Бенц ЗООЕ». Далі Свердлов О.О. на своєму автомобілі «ВАЗ-21099» поїхав перед, а Гайдай В.П. на своєму автомобілі, разом з Гончаровим І.І. і Нестеровим Ю.П. поїхали слідом. У лісі поблизу м. Бровари. Свердлов О.О. зупинився. Там Гайдай В.П. сказав Свердлову О.О., щоб той залишався на місці, а у випадку появи поблизу сторонніх осіб сповістив про це по мобільному телефону.

Заїхавши в глиб лісу, Гончаров І.І. дав вказівку Гайдаю В.П. зупинити автомобіль, де Гончаров І.І. і вибрав місце для поховання трупа Яроша В.О. Після цього Гончаров І.І. разом з Гайдаєм В.П. і Нестеровим Ю.П. віднесли труп потерпілого до вибраного для його поховання місця, де Гончаров І.І. доручив Неетерову Ю.П. викопати могилу. Останній взяв з багажника автомобіля «Мерседес-Бенц ЗООЕ» заздалегідь приготовлену Свердловим О.О. лопату і став копати яму. У цей час Гончаров І.І. розрізав ножем мотузки і покривало, а також одяг, що був на трупі, зняв з голови Яроша В.О. шапку, з рук наручники. Одяг, покривало і мотузки Гончаров І.І. склав у привезений із собою поліетиленовий пакет. Переконавшись в смерті Яроша В.О., Гончаров І.І. зіштовхнув труп у викопану яму. Заривши її і замаскувавши місце приховання трупа гілками, зазначені члени банди роз”їхалися.

Поліетиленовий пакет з одягом потерпілого, його особистими речами, покривалом і мотузками Гончаров І.І.. з метою приховання слідів вчиненого злочину, знищив.

5. Самовільне присвоєння владних повноважень і звання службової особи, організація перевищення влади і посадових повноважень, розбійний напад з метою заволодіння Індивідуальним майном Титова Є.В., вимаганий ного індивідуального майна, його умисне вбивство.

Свердлов О.О. і .Гайдай В.П., одержавши з невстановлених слідством джерел інформацію про наявність у директора ТОВ “Система маркет” Титова С.В. значної суми коштів, у 1999 році при зустрічі з Гончаровим І.І. та іншими членами банди, до складу якої вони входили, запропонували скоїти напад на Титова Є.В., викрасти його, шляхом вимагання заволодіти його майном, після чого з метою приховання вчинених відносно нього злочинів вбити.

Гончаров І.І., як керівник банди, доручив Свердлову О.О. і Гайдаю В.П. зібрати більш повну інформацію про Титова Є.В.: встановити ного місця проживання і роботи, розпорядок дня, маршрути пересування та інші дані, необхідні для розробки детального плану цього злочину. Виконуючи вказівку, Свердлов О.О. і Гайдай В.П. залучили членів банди Вознюка Т.І. і Кісілевича С.В., разом з якими здійснювати спостереження за Титовим С.В. і збирали про нього необхідні відомості.

У грудні 1999 року члени банди Свердлов 0.0. і Гайдай В.П. повідомили Гончарову І.І. зібрану ними відносно Титова С.В. інформацію, а також разом проведи рекогносціювання місцевості біля місця проживання потерпілого. Гончаров І.І, Свєрдлов О.О. і Гайдай В.П., обговоривши отримані дані про потерпілого, прийняли рішення здійснити свої злочинні наміри у відношенні Титова Є.В. Для цього вони розробили детальний план нападу на потерпілого, вчинення відносно нього вимагательства і наступного вбивства, погодили місце, час і спосіб здійснення цих злочинів, спланували свої дії і розподілили ролі між членами банди: Гончаровим І.І., Гайдаем В.П . Свердловим О.О., Кісілевичем С.В., Лисенко В.В., Мельниковим В.С.. Нестеровим Ю.П. і Вознюком ТІ.

Для утримання потерпілого під час вимагательства Свердлов О.О., за вказівкою Гончарова І.І., підшукав приміщення – частішу будинку № 9 по вул. І.Сірка в м. Бровари Київської обл., що належить його знайомому Дятлові С.М., який надав Свердлову О.О. це приміщення в тимчасове користування.

16 грудня 1999 року, діючи згідно розробленого плану і виконуючи відведені їм злочинні ролі, Вознюк Т.І. разом зі Свердловим О.А на автомобілі «ВАЗ-21099», державний номерний знак РФ у220РХ, під керуванням останнього, прибули близько 8 години до буднику № 3 на вул. Смоленській в м. Києві, звідки було видно вхід у будинок № 14/1 по вул. Академіка Янгеля, у квартирі № 27 якого проживав Титов Є.В., щоб повідомити по мобільному телефону членам банди про вихід потерпілого.

У цей час у заздалегідь обумовлене місце збору поблизу будинку № 3 по вул. Смоленській в м. Києві прибули: Гончаров І.І., Нестсров Ю.П., Мельннков В.С. на автомобілі «Деу-Ланос», державний номерний знак 546-50 КВ, під керуванням Лисенка В.В., і Гайдай В.П. на своєму автомобілі «Мерседес-Бенц ЗООЕ» з державним номерним знаком 054-18 КН.

Вивчивши на місці обстановку, Гончаров І.І., як керівник банди і організатор даного злочину, дав вказівку Лисенку В.В. і Гайдаю В.П. перевдягтись в їхній формений одяг працівника міліції, а також змінити номерні знаки на автомобілі Лисенко В.В.

Гайдай В.П. і Лисенко В.В. виконали вказівки Гончарова І.І., при цьому Лисенко В.В.. якому як працівникові негласного складу органів внутрішніх справ відповідно до вимог п.п. 5.1 і 5.11 наказу МВС України № 005 «Про заходи щодо подальшого удосконалення роботи підрозділів кримінального пошуку органів внутрішніх справ України і затвердження норма пінних актів, що регламентують їх діяльність» від 4 червня 1992 року, було категорично заборонено носіння форменого одягу працівників міліції, грубо порушив зазначені вимоги відомчого нормативного акта.

Потім Гайдай В.П. і Мельников В.С. пересіли в автомобіль до Свердлова О.О., щоб після виходу Титова Є.В. з будинку проїхати за ним і не допустити можливості його втечі з місця затримання. У цей час Гончаров І.І., Нестеров Ю.П. і Вознюк Т.І. на автомобілі «Деу-Ланос» під керуванням Лисенко В.В. під”їхали до будинку № 3 по вул. Індустріальній в м. Києві, зупинили автомобіль на шляху проходження Титова Є.В. і стали очікувати повідомлення від Свердлова О.О. про вихід потерпілого з будинку.

Приблизно о 10 годині 15 хвилин Титов Є.В. вийшов з будинку № 14/1 по вул. Академіка Янгеля і направився по вул. Смоленській на автостоянку, розташовану біля гастроному «Центральний» по пр-ту Перемоги, 47 у м. Києві, де знаходився його автомобіль «Тонота Ленд Круизер», державний номерний знак 888-28 КЕ, про що Свердлов О.О. повідомив по мобільному телефону Гончарову І.І.

Після того як Титов Є.В. пройшов повз автомобіль Свердлова О.О., Гайдай В.П. і Мельников В.С. вийшли з автомобіля і направилися за потерпілим, а Свердлов О.О. на своєму автомобілі поїхав слідом за ними, ведучи при цьому спостереження за навколишньої обстановкою і прилягаючої до місця нападу територією, щоб повідомити по телефону членам банди про виникнення яких-небудь обставин, що перешкоджатимуть вчиненню злочину.

Біля будинку № 3 по вул. Індустріальної в м. Києві до Титова Є.В. підійшли Гончаров І.І., Лисенко В.В. і Нестеров Ю.П., а також Гайдай В.П. і Мельников В.С. Гончаров І.І. представився співробітником міліції, пред”явивши при цьому Титову Є.В. посвідчення працівника міліції відповідного зразка, чим самовільно привласнив собі владні повноваження працівника правоохоронного органу, і запропонував потерпілому проїхати у відділення міліції.

При цьому Гайдай В.П. і Лисенко В.В., одягнені в форму працівників міліції. знаходячись поруч з Гончаровим І.І., будучи представниками влади і явно виходячи за межі наданих їм законом прав і повноважень, створювали у Титова Є.В. враження законності їхніх вимог, будучи при цьому готовими, разом з Нестеровим Ю.П., Мельниковим В.С. і Вознюком Т.І., у випадку чинення потерпілим активного опору, вжити заходів до його зменшення.

Титов Є.В., не підозрюючи про дійсні наміри членів банди і сприймаючи їхні дії як законні вимоги працівників міліції, підкорився і сів на заднє сидіння автомобіля «Деу-Ланос», державний номерний знак 546-50 КВ, в якому також розташувались Вознюк Т.І. з Нестеровим Ю.П. На переднє пасажирське сидіння зазначеного автомобіля сів Гончаров І.І., а за кермо – Лисенко В.В. В автомобілі Гончаров І.І., Вознюк Т.І. і Нестеров Ю.П. одягли потерпілому наручники, а на голову спортивну шапочку, насунувши її на очі, після чого поїхали в заздалегідь підготовлене місце для подальшого незаконного утримання потерпілого в м. Броварн Київської обл.

Свердлов О.О. разом з Мельниковим В.С. на автомобілі «ВАЗ-21099», державний номерний знак РФ у220РХ, і Гайдай В.П. на своєму автомобілі «Мерседес-Бенц ЗООЕ», діючи згідно раніше розробленого плану, поїхали перед автомобіля Лисенко В.В., повідомляючи по мобільному телефону Гончарову І.І. і іншим членам банди про відсутності яких-небудь перешкод.

У результаті таких узгоджених дій членів банди Титов Є.В. був доставлений у будинок № 9 по вул. І.Сірка в м. Бровари Київської області, чим був незаконно позбавлений волі.

Знаходячись у будинку, Гончаров І.І., Свердлов О.О., Гайдай В.П., Лисенко В.В., Нестеров Ю.П., Вознюк Т.І., діючи в складі банди, з метою заволодіння індивідуальним майном потерпілого, наносячи йому удари руками і ногами в різні частини тіла і погрожуючи вбивством, відкрито заволоділи наступним індивідуальним майном Титова Є.В.:

• мобільним телефоном «Моторола» вартістю 3 500 гривень,
• мобільним телефоном «Нокія 6110» вартістю 5 300 гривень,
• пейджером вартістю 100 гривень,
• шкіряним портфелем коричневого кольору вартістю 750 гривень,
• електронною записною книжкою вартістю 600 гривень,
• золотим ланцюжком вартістю 1 000 гривень,
• золотим хрестиком вартістю 500 гривень, золотою обручкою з каменем білого кольору вартістю 2 500 гривень,
• золотим кільцем з каменем білого кольору вартістю 1 000 гривень,
• годинником імпортного виробництва вартістю 6 000 гривень,
• шкіряним портмоне, імпортного виробництва вартістю 250 гривень,
• 1 000 доларами США, що згідно курсу НБУ станом на час вчинення злочину складало 5
  
  157, 1 гривень,

а всього на загальну суму 26 657, 1 гривень, чим заподіяли потерпілому значної шкоди. Викрадене майно члени банди розподілили між собою і використали за своїм розсудом.

Після доставки Титова Є.В. у вищевказаний будинок у м. Бровари, Гончаров І.І., Гайдай В.П., Свердлов О.О., Лисенко В.В., Нестеров Ю.П., Мельников В.С. і Вознюк Т.І., реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на вимагання індивідуального майна потерпілого, продовжуючи діяти згідно розробленого плану, застосували до Титова Є.В. фізичне насильство шляхом нанесення йому ударів руками в різні частини тіла, заподіюючи тим самим фізичний біль, і, погрожуючи вбивством, стали вимагати передачі їм ЗО 000 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на час скоєння злочину складало 154 713 гривень.

Титов Є.В., реально сприймаючи погрози членів банди і побоюючись за своє життя, змушений був погодитися з їхніми вимогами. Домігшись від Титова Є.В. згоди на передачу викупу, 16 грудня 1999 року близько 17 години Свердлов О.О. надав потерпілому можливість повідомити по мобільному телефону співробітникові ТОВ «Система маркет» Арзуманяну Г.С. про висунуту викрадачами вимогу передачі їм викупу в сумі ЗО 000 доларів США. на що Арзуманян Г.С. погодився.

Близько 18 години 16 грудня 1999 року, Гончаров І.І. і Мельников В.С. на автомобілі Лисенка В.В. «Деу-Ланос» і під його керуванням, прибули до будинку № 5-а по пр-ту Г.Сталінграда в м. Києві. Після цього Мельников В.С., за вказівкою Гончарова І.І., відніс у перший під”їзд будинку № 7 по пр-ту Г.Сталінграда документи, що підтверджують право власності Титова Є.В. на автомобіль «Тойота Ленд Круізер», державний номерний знак 888-28 КЕ, і ключі від нього, що були виявлені ними у потерпілого Титова Є.В. Залишивши документи і ключі на сходах, що ведуть у підвал будинку, Мельников В.С. повернувся до автомобіля «Деу-Ланос».

Потім Гончаров І.І. повідомив по мобільному телефону Свердлову О.О., який охороняв потерпілого у вищевказаному будинку в м. Бровари, точне місце, де були залишені документи на автомобіль потерпілого і ключі від нього. Свердлов О.О., діючії згідно плану, з метою одержання співробітниками ТОВ «Система маркет» коштів у розмірі ЗО 000 доларів США, під заставу автомобіля потерпілого і подальшої їхньої передачі членам банди, повідомив по телефону Арзуманяну Г.С. про місце знаходження цих документів і ключів. Одержавши це повідомлення, Арзуманян Г.С. у той же вечір приїхав до будинку № 7 по пр-ту Г.Сталінграда, де у вказаному членами банди місці їх забрав. Щоб впевнитися в тому, що співробітники ТОВ «Система маркет» не зверталися по допомогу в правоохоронні органи, процес одержання Арзумапяном Г.С. документів контролювався Гончаровим І.І., Лисенком В.В. і Мельниковим В.С., які знаходилися біля сусіднього будинку № 5-а по пр-ту Г.Сталінграда.

17 грудня 1999 року близько 13 години Арзуманян Г.С., одержавши під заставу належного Титову Є.В. автомобіля «Тойота Ленд Круізер» ЗО 000 доларів США, повідомив по телефону вимагателям про наявність у нього необхідної ним суми грошей. Одержавши від Арзуманяна Г.С. це повідомлення, Гончаров І.І., Свердлов О.О., Гайдай В.П. та інші члени банди з метою приховання раніше скоєних ними відносно Титова Є.В. злочинів, вирішили його вбити.

У той же день близько 20 години Свердлов О.О. на своєму автомобілі «ВАЗ-2109» і Гончаров І.І., Мельников В.С., Нестеров Ю.П. на автомобілі «Деу-Ланос» під керуванням Лисенка В.В. приїхали в ліс, розташований поблизу м. Бровари в напрямку с. Калинівка Броварського р-ну Київської обл. Там Свердлов О.О. вказав членам банди місце для поховання трупа потерпілого і передав їм лопати, після чого поїхав.

Гончаров І.І., Мельников В.С. і Нестеров Ю.П., діючи узгоджено з іншими членами банди, викопали яму для подальшого поховання в ній трупа Титова Є.В. Лисенко В.В. в цей час знаходився неподалік, і відповідно до відведеній йому ролі, вів спостереження за навколишньою обстановкою, щоб повідомити Гончарову І.І., Мельникову В.С. і Нестерову Ю.П. про виникнення яких-небудь обставин, що перешкоджатимуть підготовці місця поховання. Викопавши яму, Гончаров І.І., Мельников В.С., Нестеров Ю.П. і Лисенко В.В. повернулися в будинок, у якому утримувався Титов Є.В.

Продовжуючи діяти згідно розробленого ними плану, Гончаров І.І. разом з Мельниковим В.С., Свердловим О.О., Нестеровим Ю.П. і Вознюком Т.І., знаходячись на …

…………………………………..

… для одержання грошей, сповістили про це на пейджер Нестерову Ю.П. Одержавши таке повідомлення, останній вийшов з місця свого укриття і забрав залишені Арзуманяном Г.С. ЗО 000 доларів США.

Заволодівши цими коштами, Нестеров Ю.П. повернувся до Гончарова І.І. і Гайдая В.П., які очікували його біля вищевказаного кафе, і разом з ними на автомобілі «Мерседес-Бенц ЗООЕ», під керуванням Гайдая В.П., сховалися з місця злочину.

Надалі члени банди Гончаров І.І., Гайдай В.П., Свердлов О.О., Лисенко В.В., Кісілевич С.В., Мельников В.С., Нестеров Ю.П. і Вознюк Т.І. розділили отримані як викуп за звільнення Титова Є.В. грошові кошти між собою і використали за своїм розсудом.

Навмисними, погодженими і взаємозалежними діями Гончарова І.І. і інших членів банди, родині Титова Є.В. був заподіяно значної шкоди на суму ЗО 000 доларів США, що станом на час скоєння злочину згідно курсу НБУ складало 154 713 гривень.

6. Самовільне присвоєння владних повноважень і звання службової особи, організація перевищення влади і посадових повноважень, вимагання індивідуального майна Малютп Я.С., крадіжка його індивідуального майна і його умисне вбивство.

Наприкінці січня – на початку лютого 2000 року член банди Кісілевич С.В., працюючи на посаді оперуповноваженого управління кримінального пошуку ГУ МВС України в Київській області, брав участь в оперативно-розшукових заходах, що проводилися відносно голови правління АТЗТ «Укрнафтоімпорт» Малюти Я.С.

У ході проведення цих заходів Кісілевичу С.В. стало відомо про наявність у Малюти Я.С. значної суми грошей, про що він взимку 2000 року повідомив при зустрічі керівникові банди Гончарову І.І. і запропонував йому вчинити напад на Малюту Я.С. та заволодіти належним йому майном. Кісілевич С.В. також повідомив Гончарову І.І. дані, які йому стали відомі в зв”язку з проведенням оператпвно-розшукових заходів відносно Малюти Я.С. — місце проживання і роботи, розпорядок дня, маршрути його пересування.

Після цього Гончаров І.І., як керівник банди, доручив її членам Свердлову О.О., Вознюку Т.І. і Кісілевичу С.В. перевірити і уточнити спочатку надану останнім інформацію про Малюту С.В., у тому числі і провести спостереження за ним з метою збору більш повних даних, необхідних для розробки детального плану вчинення цього злочину, що ними і було здійснено.

На початку березня 2000 року члени банди Гончаров І.І., Свердлов О.О., Гайдай В.П., Лисенко В.В., Кісілевич С.В., Вознюк Т.І. і Нестеров Ю.П., зустрілися на вул. Саксаганського в м. Києві, неподалік від будинку № 15-6, в якому проживав Малюта Я.С. У ході цієї зустрічі Свердлов О.О., Кісілевич С.В. і Вознюк Т.І. повідомили Гончарову І.І. і іншим членам банди зібрану ними щодо Малюти Я.С. інформацію, а також спільно провели рекогносціювання місцевості біля його місця проживання.

Гончаров І.І., Свердлов О.О. і Гайдай В.П., обговоривши отримані дані про Малюту Я.С., прийняли рішення його викрасти, шляхом вимагання заволодіти його індивідуальним майном, після чого вбити. Для цього вони розробили детальний план, яким визначалось місце, час і спосіб скоєння цих злочинів, розподілили злочинні ролі між собою і членами банди – Кісілевичем С.В., Лисенко В.В., Нестеровим Ю.П. і Возиюком Т.І.

Для утримання потерпілого під час вимагання Свердлов О.О. підшукав приміщення -нежилу частину будинку № 9 по вул. І.Сірка в місті Бровари Київської обл., що належить його знайомому Дятлові С.М, який надав Свердлову О.О. це приміщення для тимчасового користування.

б березня 2000 року, діючи згідно розробленого плану і виконуючи заздалегідь розподілені злочинні ролі, Вознюк Т.І. разом із Свердловим О.О. на автомобілі «ВАЗ-2109», державний номерний знак РФ х870СК, під керуванням останнього, близько 18 години прибули до будинку № 7 по вул. Саксаганського в м. Києві, де почали спостерігати за розташованою поблизу цього будинку автостоянкою ЗАТ «Альфа-Капітал», на якій Малюта Я.С. паркував свій автомобіль.

В цей час до будинку № 15 по вул. Саксаганського в м. Києві прибули: Гончаров І.І., який не будучи працівником органів внутрішніх справ і не маючи права на носіння форменого одягу працівника міліції, був в такому одязі із розпізнавальними знаками полковника міліції, і Нестеров Ю.П. – на автомобілі «Деу-Ланос», державний номерний знак 546-50 КВ. під керуванням Лисенка В.В., Гайдай В.П. у своєму форменому одязі працівника міліції на належному йому автомобілі «Мерседес-Бенц ЗООЕ» з державним номерним знаком 054-18 КН, і Кісілевич С.В.

Вивчивши на місці обстановку. Гончаров І.І., як керівник банди й організатор даного злочину, дав вказівку Гайдаю В.П. відігнати його автомобіль на сусідню вулицю Ш.Руставелі.

Також Гончаров І.І. дав Лисенку В.В. і Кісілевичу С.В. вказівку переодягтися у формений одяг працівників органів внутрішніх справ, надавши при цьому Кісілевичу С.В. не належний йому формений одяг працівника міліції.

Кісілевич С.В. і Лисенко В.В., яким як працівникам негласного складу органів внутрішніх справ відповідно до вимог п.п. 5.1 і 5.11 наказу МВС України № 005 «Про заходи щодо подальшого удосконалення роботи підрозділів кримінального пошуку органів внутрішніх справ України і затвердження нормативних актів, що регламентують їх діяльність» від 4 червня 1992 року було категорично заборонено носіння форменого одягу працівників міліції, виконали вказівку Гончарова І.І., і Кісілевич С.В. у салоні автомобіля Свердлова О.О., а Лисенко В.В. у салоні свого автомобіля, переодяглися у форму працівників міліції, чим грубо порушили зазначені вимоги відомчого нормативного акта. При цьому Кісілевич С.В., також у порушення встановлених п.З наказу МВС України X» 802 «Про твердження Правил носіння форменого одягу особами начальницького і рядового складу ОВС і військовослужбовцями внутрішніх військ» від 27 листопаду 1997 року правил носіння встановленої форми одягу, переодягся в наданий йому Гончаровим І.І. формений одяг працівника міліції із розпізнавальними знаками капітана, що не відповідало його спеціальному званню – старшого лейтенанта міліції.

Потім Гончаров І.І. дав вказівку Гайдаю В.П. і Кісілевичу С.В. знаходишся біля будинку № 15 по вул. Саксаганського й очікувати Малюту Я.С., а після того, як потерпілий зайде в подвір”я будинку, у якому він проживав, простежити за ним, і не допустити можливості його втечі з місця затримання.

Після цього Гончаров І.І., Нестеров Ю.П. і Вознюк Т.І. на автомобілі «Деу-Ланос.», державний номерний знак 546-50 КВ, під керуванням Лисенка В.В. заїхали у подвір”я будинку № 15-6 по вул. Саксаганського, у квартирі № 33 якого проживав потерпілий, де стали очікувати повідомлення від Свердлова О.О. про прибуття Малюти Я.С.

Близько 20 години, після приїзду Малюти Я.С. на вищевказану автостоянку, Свердлов О.О. сповістив про це по мобільному телефону Гончарову І.І., а також Гайдаю В.П. і Кісілевичу С.В.

Залишивши свій автомобіль на вищевказаній автостоянці, Малюта Я.С. пішки направився додому. Коли Малюта Я.С. зайшов у подвір”я будинку № 156 по вул. Саксаганського в м. Києві, до нього підійшли Гончаров І.І., Лисенко В.В. і Нестеров Ю.П., а також Гайдай В.П. і Кісілевич С.В.

Гончаров І.І., будучи у формі працівника міліції – полковника, представився співробітником міліції, тим самим самовільно присвоїв собі владні повноваження і звання службової особи – працівника правоохоронного органу, і запропонував Малюті Я.С. проїхати у відділення міліції.

Знаходячись поруч з Гончзровим І.І., одягнені у формений одяг працівників міліції Гайдзй В.П., Лисенко В.В. і Кісілевич С.В., будучи посадовими особами, і як працівники міліції – представниками влади, явно виходячи за межі наданих їм законом прав і повноважень, усвідомлюючи незаконність вчинюваних ними узгоджено з іншими членами банди дій, без наявності законних підстав, створювали у потерпілого враження законності їхніх вимог, будучи при цьому готовими, разом з Нестеровим Ю.П. і Вознюком Т.І., у випадку чинення активного опору Малютою Я.С. вжити заходів до його подолання.

У цей час Свердлов О.О. вів спостереження за навколишньою обстановкою, щоб повідомити членам банди про виникнення яких-небудь перешкод вчиненню злочину.

Малюта Я.С., не підозрюючи про дійсні наміри членів банди і сприймаючи їхні дії як законні вимоги працівників міліції, підкорився і сів в автомобіль «Деу-Ланос». державний номерний знак 546-50 КВ, під керуванням Лисенка В.В., на заднє сидіння, на якому також розмістилися Вознкж Т.І. з Нестеровим Ю.П.. а на передньому – Гончаров І.І. Вознюк Т.І. і Нестеров Ю.П. надягли потерпілому наручники, а на голову – спортивну шапочку, насунувши її на очі.

Після цього, від”їхавши до перехрестя вулиць Саксаганського і Ш.Руставелі, Гончаров І.І. пересів в автомобіль до Гайдая В.П., а Кісілевичу С.В. дав вказівку сісти в автомобіль, у якому знаходився Малюта Я.С. і рухатися за автомобілем Гайдая В.П. до місця подальшого незаконного утримання потерпілого в м. Броваря Київської обл.

Свердлов О.О. на своєму автомобілі «ВАЗ-2109» державний номерний знак РФ х870СК, діючи згідно плану, поїхав перед автомобілями Гайдая В.П. і Лнсенка В.В., повідомляючи по мобільному телефону Гайдаю В.П., Гончарову І.І. і іншим членам банди про відсутність яких-небудь перешкод до пересування.

По дорозі, у селі Льотки Броварського району Київської обл., Гончаров І.І. і Гайдай В.П. помітили на маршруті їх руху автопатруль ДАІ, про що повідомили Лнсенка В.В. і інших членів банди. Після цього Лисенко В.В., діючи за вказівкою Гончарова І.І., розвернув свій автомобіль «Деу-Ланос», у якому знаходився Малюта Я.С., і, від”їхавши назад, звернув з дороги в ліс. У цей час Гайдай В.П. розвернув свій автомобіль «Мерседес-Бенц ЗООЕ.» поперек дороги, тим самим давши можливість іншим членам банди сховатися від працівників ДАІ. Впевнившись, що члени банди, які перевозили Малюту Я.С.. сховалися від працівників ДАІ, Гайдай В.П. поїхав на своєму автомобілі з великою швидкістю, ведучи за собою переслідуючий його автопатруль ДАІ.

Малюту Я.С. доставили у будинок № 9 по вул. І.Сірка в м. Бровари Київської області, тим самим незаконно позбавивши потерпілої волі.

Після доставки Малюти Я.С. у вищевказаний будинок у м. Бровари, Гончаров І.І., Гайдай В.П., Свердлов О..О., Лисенко В.В., Нестеров Ю.П., Кісілевич С.В. і Вознюк ТІ., реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на вимагання індивідуального майна потерпілого, продовжуючи діяти згідно розробленого плану, застосувавши до Малюти Я.С. фізичне насильство шляхом нанесення йому ударів руками в різні частини тіла, заподіюючи йому фізичний біль, і, загрожуючи вбивством, сталі вимагати передачі їм 10 000 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на час скоєння злочину складало 55 236 гривень.

Малюта Я.С., побоюючись за своє життя, змушений був погодитися з вимогами про передачу викупу в сумі 10 000 доларів США за його звільнення. Домігшись протиправним шляхом від Малюти Я.С. згоди на передачу викупу, 7 березня 2000 року близько 22 години, Свердлов О.О. надав йому можливість повідомити по мобільному телефону своїй знайомій Донець Т.А. про їх вимоги.

У той же вечір члени банди підтвердили по телефону Донець Т.А. свої вимоги про передачу їм коштів у розмірі 10 000 доларів США за звільнення Малюти Я.С. і вказати, що цю суму коштів потрібно залишити поруч із третім в напрямку м. Бровари стовпом опори електропередач, починаючи від автомобільного мосту, що знаходиться неподалік від будинку № 52 на Броварському проспекті у м. Києві. Донець Т.А. погодилася з вимогами вимагателів І при невстановлених слідством обставинах повідомила про них невстановленій слідством особі.

Знайшовши при Малюті Я.С. ключі від його квартири і вилучивши їх, Гончаров І.І., Гайдай В.П., Свердлов О.О. і Нестеров Ю.П. вирішили таємно заволодіти майном потерпілого, що знаходилося в квартирі. З цією метою, близько 17 години 7 березня 2000 року, Гончаров І.І. і Нестеров Ю.П. на автомобілі Гайдая В.П. «Мерседес-Бенц ЗООЕ» і під його керуванням, приїхали до будинку № 15-6 по вул. Саксаганського в м. Києві, і, діючи умисно, з корисливих мотивів, відкривши вхідні двері квартири № 33 цього будинку за допомогою вилучених у Малюти Я.С. ключів, проникли в неї. У цей час Свердлов О.О., знаходячись у вищевказаному будинку м. Бровари і довідавшись від потерпілого про наявність і місцезнаходження коштовних речей у його квартирі, сповістив про це по мобільному телефону Гончарову І.І., Гайдаю В.П. і Нестерову Ю.П. Використовуючії отриману інформацію, Гончаров І.І., Гайдай В.П., Свердлов О.О. і Нестеров Ю.П. заволоділи наступним індивідуальним майном Малюти Я.С.:

• відеокамерою «Рапазопіс NV-DS5ЕN» вартістю 3 439 гривень;
• золотим кільцем з діамантом 0,6 карат вартістю 1 500 гривень;
• золотою каблучкою-печаткою вартістю 1 000 гривень;
• чоловічим золотим браслетом вартістю 300 гривень;
• двома золотими ланцюжками вартістю 450 гривень кожна, на суму 900 гривень;
• годинником спортивним вартістю 250 гривень;
• позолоченим затиском для краватки з перлиною вартістю 200 гривень;
• золотими запонками вартістю 400 гривень;
• шкіряним батогом вартістю 150 гривень,

а всього на загальну суму 8 139 гривень, чим заподіяли потерпілому Малюті Я.С. значної матеріальної шкоди, після чого сховалися з місця вчинення злочину з викраденим, і, розділивши його між членами банди, використали за своїм розсудом.

8 березня 2000 року Гончаров І.І., Свердлов О.О., Гайдай В.П. та інші члени банди, діючи згідно раніше розробленого ними злочинного плану, прийняли рішення скоїти передбачене цим планом вбивство Малюти Я.С. з метою приховання раніше вчинених ними у відношенні його злочинів після одержання викупу за звільнення потерпілого.

У вечірній час цього ж дня Свердлов О.О. на своєму автомобілі «ВАЗ-2109» і Нестеров Ю.П. на вищевказаному автомобілі «Мерседес-Бенц ЗООЕ» під керуванням Гайдая В.П., реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на підготовку місця поховання трупа Малюти Я.С., приїхали в ліс, розташований поблизу м. Бровари в напрямку с. Калинівка Броварського р-ну Київської обл. Там Свердлов О.О. указав Нестерову Ю.П. точне місце для риття ями і передав йому лопату, що була у нього.

Нестеров Ю.П., діючи узгоджено з іншими членами банди, викопав яму для подальшого поховання трупа Малюти Я.С. У цей час Свердлов О.О. і Гайдай В.П. знаходилися поблизу і, згідно відведених їм ролей, вели спостереження за навколишньою обстановкою, щоб повідомити Нестерова Ю.П. про виникнення яких-небудь обставин, що перешкоджали б підготовці місця подальшого приховання трупа. Після того як яма була викопана, Гайдай В.П., Нестеров Ю.П. і Свердлов О.О. повернулися у вищевказаний будинок і сповістили про це членам банди, що знаходилися там, Гончарову І.І. і Вознюку Т.І.

8 березня 2000 року близько 21 години, Гончаров І.І. і Нестеров Ю.П. на автомобілі «Мерседес-Бенц ЗООЕ» під керуванням Гайдая В.П. приїхали до зазначеного місця передачі викупу. За вказівкою Гончарова І.І. Нестеров Ю.П. вийшов з машини і направився в ліс, що знаходиться поруч, очікувати від Гончарова І.І. і Гайдая В.П. повідомлення про доставку в обумовлене місце викупу за звільнення Малюти Я.С.

Гайдай В.П. на своєму автомобілі разом з Гончаровим І.І. від”їхали на автозаправну станцію (АЗС), розташовану напроти будинку № 52 на Броварському проспекті в м. Києві, де гідно відведених їм ролей вели спостереження за навколишньою обстановкою, щоб повідомити Нестерову Ю.П. про виникнення яких-небудь обставин, що перешкоджають в одержанню ними викупу за звільнення Малюти Я.С.

У той же вечір, приблизно о 21 годині ЗО хвилин невстановленою слідством особою грошові кошти за звільнення Малюти Я.С. у розмірі 10 000 доларів США були залишені в заздалегідь обумовленому місці. Гончаров І.І. та Гайдай В.П. повідомили на пейджер Нестерову Ю.П. про відсутність перешкод для одержання викупу, після чого той вийшов з місця укриття і забрав залишені грошові кошти. Потім Нестеров Ю.П. прийшов на вищевказану АЗС, де його очікували Гончарова І.І. і Гайдай В.П., після чого вони повернулися в будинок у м. Бровари, де утримувався охоронюваний Свердловим О.О. і Вознюком Т.І. потерпілий Малюта Я.С.

Заволодівши коштами, отриманими за викуп Малюти Я.С., члени банди Гончаров І.І., Гайдай В.П., Свердлов О.О., Лисенко В.В., Кісілевич С.В., Нестеров Ю.П. і Вознюк Т.І. розділили них між собою і використали за своїм розсудом.

Продовжуючи діяти згідно розробленого ними плану, Гончаров І.І., знаходячись на кухні, змусив Малюту Я.С. лягти на підлогу, і, обернувши його тіло покривалом, позбавив можливості чинити їм опір. Потім Гончаров І.І., діючи узгоджено з іншими членами банди, з метою позбавлення життя, накинув мотузку на шию Малюті Я.С. і шляхом стягування її кінців задушив потерпілого.

Під час вбивства Свердлов О.О., Нестеров Ю.П. і Вознюк Т.І., знаходячись у кімнатах цього будинку, а Гайдай В.П. у своєму автомобілі «Мерседес-Бенц ЗООЕ», що знаходився в дворі будинку, діючи відповідно до відведених їм ролей, вели спостереження за навколишньою обстановкою і прилеглою до будинку територією, щоб повідомити членам банди про виникненні яких-небудь обставин, що перешкоджають вчиненню вбивства Малюти Я.С. При цьому Гайдай В.П., діючи за вказівкою Гончарова І.І., з метою безперешкодного вивозу трупа Малюти Я.С. до місця його поховання, у салоні свого автомобіля переодягся у формений одяг працівника міліції.

Після вчинення вбивства Малюти Я.С., Гончаров І.І. разом з Нестеровим Ю.П. помістив труп потерпілого в багажник приналежного Гайдаю В.П. автомобіля «Мерседес-Бенц ЗООЕ».

Далі буде

Tweet