ГЕНАДІЙ ВАСИЛЬЄВ РОЗІЙШОВСЯ!

Після оприлюднення на «УК» серії статей про ринково-культову діяльність віце-спікера парламенту Генадія Васильєва, той не квапився із відповіддю. Першого з числа тих, хто наважився розповісти пресі про ринкові справи Васильєва, вже запроторили за грати. Далі буде? Нижче – інтерв»ю із винуватцем скандалу донецьким журналістом Влодимиром Бойко.Володимире, «Майдан-інформ» повідомив про телефонні погрози на Вашу адресу, на сайті ІМІ з»явилася інформація про можливий обшук у Вас вдома та навіть арешт. Що, власне, відбувається в Донецьку?

Відбувається те, що й мало відбутися після того, як Геннадію Васильєву 7 листопада на трибуні Верховної Ради довелося вислуховувати запитання депутата Володимира Стретовича. Голову парламентського комітету цікавило, чи відповідають дійсності факти, викладені в моїй статті “В краю непуганых прокуроров”, яка була вміщена в донецькому тижневику “Остров” і стала широковідомою завдяки передруку на “Україні кримінальній”. Замість відповіді Васильєв став погрожувати.

Подальші події розгорталися наступним чином. Ввечері того ж дня, 7 листопада, в мене вдома роздався телефонний дзвоник і невідомий чоловічий голос передав погрози, щоправда, не конкретизуючи, з якою саме публікацією вони пов»язані. Я негайно звернувся до міліції, до мене додому прибули працівники Київського райвідділу Донецького управління МВС, прийняли заяву про порушення кримінальної справи, відібрали пояснення.

Про всяк випадок я вирішив також зателефонувати черговому СБУ, оскільки за таких обставин не бачив сенсу звертатися до прокуратури. Справа в тім, що в мене досить складні взаємини з наглядовим органом – я тільки в цьому році двічі звертався до прокуратури з заявами про порушення кримінальних справ у зв»язку з нападами на мене працівників податкової та звичайної міліції під час збору матеріалів для публікацій, але від того жодного результату немає, тільки згаяний час. По факту застосування до мене фізичної сили в березні 2002 року працівниками податкової міліції Куйбишевського району м.Донецька суд неодноразово скасовував відмовні постанови прокуратури, бо мають місце явні ознаки злочину. Тепер прокуратура опанувала іншу тактику – мені просто не видають відмовні постанови. Навіть через суд. Окрім того, працівники Київського райвідділу міліції, куди я звернувся у зв»язку з телефонними погрозами, мають всі підстави мене, скажімо так, не любити. Не далі як 30 жовтня я сфотографував заступника начальника цього райвідділу біля донецького Палацу Молоді “Юність”, де той координував по рації дії невідомих осіб проти депутатів “Нашої України”. Тому я набрав номер чергового по УСБУ (062) 332 63 93. Назвав себе, пояснив, що я є журналістом, акредитованим при Верховній Раді, що пишу на гострі теми, а сьогодні телефоном мені надійшли погрози фізичної розправи. Прохав доповісти начальству. Черговий сказав, що це їх не стосується й кинув слухавку…

Два дні я не міг зрозуміти, з якою саме публікацією пов»язані погрози на мою адресу. Але в неділю мені зателефонував знайомий з Києва й повідомив, що Г.Васильєв наказав прокурору Донецької області В.Пшонці вжити негайні заходи щодо мене та тих, хто дав інтерв»ю для статті. Зі слів знайомого, Г.Васильєв дослівно сказав таке: “извести до третьего колена”.

Але як Г.Васильєв може наказувати обласному прокуророві – він ще не призначений на посаду Генерального прокурора України?

Прокуратурою Донецької області фактично керує Г.Васильєв. В.Пшонка – фігура номінальна, яку ні в грош не ставлять навіть районні прокурори, а керівники крупних підрозділів – наприклад той же прокурор м.Донецька О.Ольмезов – взагалі отримують вказівки безпосередньо від Г.Васильєва, минаючи обласну прокуратуру. Г.Васильєв наказав заарештувати тих колишніх працівників міліції та СБУ, які розповіли журналістові про бурхливу комерційно-кримінальну діяльність нинішнього першого віце-спікера Верховної Ради та вилучити документи та інші докази (аудіо записи, наприклад), що його компрометують. Наступного дня, 10 листопада, прокуратура перейшла у наступ – о пів на шосту ранку працівники міліції стали грюкати в двері підполковника міліції у відставці Михайла Халаджі, якого прокуратура обібрала на 50 тисяч доларів. М.Халаджі повезли до прокуратури м.Макіївка, де він був затриманий та відправлений до Ізолятора тимчасового утримування без будь-якого обвинувачення та будь-яких законних підстав. У протоколі затримання слідчий вказав, що М.Халаджі затриманий, оскільки “може ухилитися від слідства та для виконання вироку суду”. Якщо Ви відкриєте КПК на ст. 106, то побачите, що таких підстав для затримання взагалі не існує. На завтра до прокуратури м. Макіївка викликаються інші особи, які дали інтерв»ю – підполковник СБУ у відставці Олег Кравченко та директор будівельної фірми Олександр Бєлік.

Чи має М.Халаджі захисника?

На моє прохання його захист здійснює Сергій Салов, один із фігурантів “записів Мельниченка”. Думаю, представляти його читачам «УК» потреби не має. Сергій Петрович вже підготував скаргу до суду на незаконне затримання М.Халаджі, завтра її подасть.

Але при чому тут Макіївка?

А не при чому. Так зване “слідство” проводить прокуратура м. Донецька під проводом Ольмезова — кума Г.Васильєва. А в Макіївку затриманого повезли подалі від людських очей. У яких умоваx перебуває затриманий свідчить хоча б те, що за весь день – з шостої ранку до дев»ятої вечора — М.Халаджі навіть не погодували. При цьому ніякого обвинувачення йому не висунуто. Прокуратуру цікавить лише одне – де “чорна бухгалтерія” Покровського ринку, який працює “під дахом” Г.Васильєва, і де магнітофонна стрічка, на якій записано розповідь президента Компанії “Свята Діва Марія” пана Носатова (який, до речі, має посвідчення помічника депутата Г.Васильєва) про подробиці з життя цієї богоугодної фірми. Але М.Халаджі не може віддати компромат, якби навіть і хотів – документи та касети перебувають у мене. Але найстрашніше для Г.Васильєва те, що в мене є документи, які повністю викривають прокурорську аферу з загарбанням Покровського ринку.

У статті я розповів, що свого часу представник Г.Васильєва зібрав з різних людей, зокрема колишніх працівників СБУ та МВС, 600 тисяч доларів під гарантії колишнього першого заступника Донецького обласного управління КГБ В.Чурилова. На ці гроші Компанія “Свята Діва Марія” побудувала Покровський ринок у Донецьку, після чого в лютому 2002 року прокуратура вилучила з райвиконкому установчі документи Компанії, а натомість був зареєстрований статут, де прізвища людей, які дали гроші, взагалі не значилися. Після цього була зареєстрована ще одна фірма під назвою “Покровський ринок”, куди ввійшли помічник Г.Васильєва Носатов, нинішній директор ринку Борлов і фірма, яка представляє інтереси самого Г.Васильєва і яка має 90% статутного фонду. Тепер має відбутися остаточний акт пограбування – Компанія “Свята Діва Марія” подарує фірмі “Покровський ринок” власне сам ринок, після чого припинить своє існування. При цьому ринок буде передано за ціною в 400 тис. грн., тобто у 8 разів менше реальної вартості. Це робиться на той випадок, якщо обдуреним людям, яких викинули з числа засновників, все ж таки вдасться згодом довести свою причетність до будівництва ринку. У цьому випадку їм буде видана грошова компенсація у вісім разів менша, аніж вони вклали.

У вересні цього року про цю прокурорську аферу випадково довідалися обдурені Г.Васильєвим засновники Покровського ринку та подали до суду позов про визнання недійсними змін в установчих документах Компанії “Свята Діва Марія”. У відповідь прокуратура провела в позивачів вдома обшуки та вилучила також ті примірники старого статуту, які перебували в людей на руках. Через це суд – Калінінський районний суд м. Донецька – не може розглянути позов засновників, оскільки ніде немає навіть копій статуту – все в прокуратурі. Суддя винесла ухвалу про витребування документів, але з прокуратури м.Донецька надійшла відповідь, що ухвалу суду виконувати вони не будуть.

Але ж невиконання ухвали суду – це кримінальний злочин!

Ну і що з того? Хто може порушити кримінальну справу? – Тільки прокуратура, В.Маляренко заборонив це робити самим суддям після того, як суддя Ю.Василенко порушив дві кримінальних справи проти Л.Кучми. Тому суддя Калінінського райсуду розвела руками й сказала позивачам, що нічим допомогти не може – чекайте, коли прокуратура погодиться віддати документи. Але Г.Васильєв вже знає, що насправді “на свободі” залишилася ще одна копія статуту. Ця копія є в мене і я готовий передати народним депутатам, яких зацікавила ця історія, документи, що повністю викривають працівників прокуратури Донецької області в злочинній діяльності під проводом Г.Васильєва. Єдине питання – як це зробити. До Києва ці папери я не довезу. Я сьогодні переконався, що Г.Васильєва заради 600 тисяч доларів підe на все – навіть на фізичне знищення свідкsd його бурхливої діяльності на власну кишеню.

Були ще якісь погрози на Вашу адресу?

Після 7 листопада більше погроз не надходило, очевидно, оточення Г.Васильєва буде вдаватися до інших засобів. Але сьогодні, у той момент, коли я був у редакції “Острова”, мені зателефонувала на мобільний телефон моя матір, сказала, що хтось грюкає в двері та намагається їх виламати. Коли я приїхав додому, нікого в під»їзді вже не було. Двері цілі. Чи надовго? До речі, про “Остров”, де вперше вийшла друком історія про “Край непуганых прокуров”. Сьогодні в редакцію зателефонували з типографії і сказали, що більше друкувати газету не будуть через вміщені там матеріали.

Який вихід з ситуації, що склалася?

Користуючися нагодою, звертаюся до народних депутатів, передусім – до Голови комітету з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією Верховної Ради Володимира Стретовича, і прошу негайно виїхати до Донецька. Я готовий передати документи, що свідчать про створення в прокуратурі Донецької області злочинної групи, про зв»язок цієї групи з Геннадієм Васильєвим. Прошу депутатів зустрітися з потерпілими від злочинів, зокрема, з ув»язненим М.Халаджі

Оскільки в ЗМІ пройшла інформація про можливість Вашого арешту, як Ви оцінюєте таку ймовірність?

Після тієї заяви, яка була 7-го листопада зроблена від імені Олександра Васильєва – старшого брата Геннадія Андрійовича, я вже нічому не здивуюся. У той день у Ворошиловському райсуді м. Донецька слухався мій позов до прокуратури Донецької області, Державної податкової інспекції в м. Донецьку та Донецького міськуправління міліції про відшкодування шкоди, завданої незаконним затриманням мене в редакції газети та утримуванням за ґратами в нелюдських умовах протягом 10 днів.

Нагадаю, що я вже одного разу був затриманий на своєму робочому місці в редакції газети “Салон” 25 червня 2002 року. Кримінальну справу проти мене тоді порушила прокуратура після того, як я в лютому 2002 року опублікував на “Україна кримінальній” статтю “Прокурори-багатоверстатники” про кримінальний бізнес найближчого оточення Геннадія Васильєва. До Донецька було негайно направлено працівників Генеральної прокуратури України для перевірки фактів, викладених у публікації. Факти підтвердилися, але замість того, щоби притягнути до відповідальності злочинців у погонах, працівники прокуратури Донецької області стали погрожувати мені в»язницею. Про це також писала “Україна кримінальна”. Погрози було реалізовано досить швидко, прокурор Куйбишевського району м.Донецька за вказівкою з обласної прокуратури порушив проти мене кримінальну справу за “ухилення від сплати податків та зловживання посадовим становищем” і направив справу до слідчого відділу ДПІ в м.Донецьку, але там впродовж 1,5 місяців мене навіть не інформували про наявність кримінальної справи бо сподівалися без розголосу її закрити, оскільки розуміли, що в протилежному випадку виникне гучний скандал. Але після того, як я підготував статтю про корупцію в податкових лавах на прикладі сина тодішнього голови обласної ДПА, податківці пішли назустріч проханням обласного прокурора: стаття була знята зі зверстаної шпальти, а на мене наступного дня вдягнули наручники. Але суд визнав затримання незаконним, а справу було закрито за ст. 6 п. 2.

Природно, що я зажадав компенсації за незаконне затримання, обласна прокуратура позов у принципі визнала, позаяк ніколи ніяких злочинів я не вчиняв. Одначе, з цим не погодилися податківці. Оскільки Державну податкову адміністрацію в Донецькій області зараз очолює Олександр Васильєв – старший брат першого віце-спікера Верховної Ради Геннадія Васильєва – ДПА в Донецькій області направила в судове засідання свого представника, інспектора Д.Дзюбу, який 7 листопада оголосив, що податкова адміністрація позов не визнає і вважає, що я провів десять діб у Ізоляторі тимчасового тримання правильно. Мовляв, так мені й треба. На запитання здивованого судді, який нагадав, що є судове рішення, яким моє затримання визнане незаконним, податківець від імені О.Васильєва відповів: “Ніякі судові рішення для нас значення не мають”.

Читайте также: