Пытки и жестокое отношение к гражданам в украинской милиции — итоги 2011 года. Часть 1

«Многочисленные жалобы граждан на сотрудников милиции свидетельствуют о том, что цели, методы и практика работы органов внутренних дел не изменились. В них преобладает репрессивная направленность, пренебрежение к правам, свободам и интересам граждан, прежде всего через применение пыток, жестокое обращение или унижающее достоинство личности, физическое и психическое принуждение к подозреваемым. Кроме того…»

Міжнародні вимоги до діяльності ОВС України

Обов’язки правоохоронних органів України і, зокрема, органів внутрішніх справ, в галузі забезпечення прав людини є результатом тривалого процесу становлення норм міжнародного та національного законодавства, а також не менш тривалого та дискусійного процесу їх узгодження. Останнє положення повною мірою стосується рішень Європейського суду, оскільки Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», прийнятим у 2006 році, було визначено, що практика Європейського суду є джерелом українського права (стаття 17 Закону).

З оглядом на це положення наведемо узагальнені вимоги рішень Європейського суду, що наразі виступають для українських органів внутрішніх справ нормою внутрішнього, національного права:

1. За скаргою потерпілого та його адвоката щодо поганого поводження повинно проводитися спеціальне медичне обстеження

2. Під час утримання особи як адміністративно затриманої чи адміністративно заарештованої посадові особи ОВС повинні утримуватися від поводження із затриманою особою як із звинувачуваною по кримінальній справі, порушуючи тим самим принципи правової визначеності та верховенства права

3. Органи внутрішніх справ зобов’язані уникати будь-яких випадків, коли арешт особи може бути інтерпретований як привід для подолання її внутрішнього спротиву та отримання звинувачувальних свідчень.

4. Працівники ОВС України зобов’язані передбачати та запобігати тілесним ушкодженням, які може заподіяти собі затримана чи заарештована особа внаслідок її хворобливого стану.

5. Працівники ОВС України зобов’язані застосовувати силу до затриманих та заарештованих осіб, виходячи із суворого дотримання принципів необхідності та пропорційності.

6. Нездатність встановити державних службовців, винних у злочинному насильстві щодо затриманої особи, не може звільнити державу від відповідальності. Тому держава у разі небезпідставної заяви особи про жорстоке поводження з боку правоохоронців повинна провести розслідування, яке:

— має бути офіційним;

— має бути ефективним;

— має бути незалежним;

— має надавати можливість встановити винних.

— має бути доступним суспільному контролю.

Останній пункт заслуговує на особливу увагу не лише тому, що він згадується як у справі «Яременко проти України» (2008 р.), так й у справі «Ісаєва та інші проти Росії» (2005 р.), але й тому, що доступ громадськості до результатів офіційних розслідувань за фактами жорстокого поводження є досить проблематичним.

Наразі практика ОВС України побудована таким чином, що навіть сам потерпілий від незаконних дій працівника міліції отримує досить стислу інформацію у випадку підтвердження такого факту. Як правило, потерпілому повідомляють, що факти, викладені у заяві чи скарзі підтверджуються, а винний працівник був притягнений до дисциплінарної відповідальності, досить часто — без зазначення виду стягнення. Ані потерпілий, ані адвокат за таких умов не мають можливості узнати, які саме дії були проведені посадовими особами в ході службової перевірки, яка була їх тривалість та послідовність, який був статус свідків чи посади експертів, залучених до перевірки та чи залучалися вони взагалі, чи проводився хронометраж подій, перевірка службово-реєстраційної документації, чи малися в наявності аудіо та відеозаписи тощо.

Означену інформацію адвокати потерпілих можуть отримати лише тоді, коли справа дійде до суду. У тих же чисельних випадках, коли факти незаконних дій не підтверджуються, отримати більш детальну інформацію стає практично неможливим, оскільки працівники ОВС або ж посилаються на те, що зазначена інформація (навіть за умови анонімності прізвищ свідків) має характер службової, або на відсутність правових на те підстав. Зазначимо, що обидва останніх аргументи є безпідставними, а відмова в наданні такої інформації — незаконною.

Цілком очевидно, що така усталена хибна практика практично нівелює спроби громадських організацій піддати аналізу хід службової перевірки за фактами катувань та жорстокого поводження, а отже — прямо суперечить вимогам Європейського суду щодо доступності таких процедур суспільному контролю. Аналогічні проблеми можуть невдовзі виникнути й стосовно доступності суспільному контролю тих розслідувань, що їх здійснюють органи прокуратури за фактами неправомірних дій правоохоронців, в яких вбачається склад злочину, передбачений ст.127 КК України (Катування).

Саме тому збоку громадянського суспільства вбачається за необхідне поставити завдання для керівництва МВС та Генеральної прокуратури України щодо розробки процедур доступу інститутів громадського суспільства до матеріалів розслідувань. На нашу думку, такі процедури, закріплені відповідними нормативно-правовими документами, мають визначати порядок ознайомлення з інформацією, її обсяг, максимально деталізований та обґрунтований перелік обмежень користування матеріалами розслідувань, умови щодо подальшого використання отриманої інформації. Одночасно зауважимо, що вирішення цього питання висуває високі вимоги до професійності та рівня відповідальності представників громадських організацій, які працюють у сфері протидії катуванням та здійсненні моніторингу діяльності правоохоронних органів.

Оскільки означений напрямок роботи потребує комплексного підходу, найбільш оптимальним може бути створення експертних робочих груп при Генеральній прокуратурі та МВС України з числа посадовців, вчених та представників громадських інституцій для підготовки проектів означених нормативно-правових актів. Необхідними умовами при цьому виступають публічне їх обговорення в рамках нормативно закріпленої процедури консультацій із громадськістю, а також відповідна експертиза з боку Міністерства юстиції та Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини.

Тим більше, що 21 червня на розширеному засідання колегії за підсумками роботи органів прокуратури України у І півріччі 2011 року, Генеральний прокурор України Віктор Пшонка визнав: «Надзвичайно гострою для України є проблема дотримання прав людини у кримінальному судочинстві. Непоодинокі факти катування і тортур на стадії дізнання та досудового слідства».

Під час міжнародної конференції «Проблеми застосування практики Європейського суду з прав людини в правовій системі України», що відбулася 1 липня 2011 р. у Верховному Суді України, стосовно означеної проблеми представники Генеральної прокуратури та експерти Асоціації УМДПЛ дійшли спільного висновку щодо можливості створення спільної робочої групи з числа представників органів прокуратури, науковців та представників громадських організацій. Дещо пізніше Асоціація УМДПЛ звернулась до головного прокурора країни з пропозицією про створення такої робочої групи, яка займалась би розробкою форм доступу інституцій суспільного контролю до розслідувань за фактами катувань та жорстокого поводження людей у міліції.

Позиція прокуратури приголомшила своєю відвертою зневагою до суспільства: «Участь у роботі громадських організацій працівників прокуратури чинним законодавством не передбачена». Саме таку відповідь надав на адресу Асоціації начальник Головного управління нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства В.Білоус. Відповідь МВС була більш конструктивною, проте це не стало на заваді подальшого громадського моніторингу щодо того, яким чином виконують ОВС України обов’язки стосовно захисту прав людини від катувань та жорстокого поводження.

То що ж було зроблено МВС України для цього? Яка нормативна база була розроблена для вирішення існуючих проблем?

Аналіз відомчої нормативної бази МВС України: стан дисципліни та законності серед особового складу

Вказівка МВС від 24.01.2011 № 63 «Про незадовільний стан службової дисципліни та законності серед особового складу підрозділів карного розшуку» є мабуть, одним з не численних документів 2011 року, в якому надається наближена до реальності оцінка ситуації, що склалася серед працівників так званих «убойних відділів». Наступні слова керівництва МВС України не потребують коментарів:

«У населення країни складається враження, що свавілля стало невід’ємною складовою роботи органів внутрішніх справ через факти безпосереднього вчинення працівниками карного розшуку злочинів. Органами прокуратури розслідуються 5 умисних убивств, 3 факти заподіяння тілесних ушкоджень, 6 хуліганств, 2 розбої і зґвалтування, учинені працівниками карного розшуку».

«Дискредитують у цілому систему МВС факти „зрощування“ працівників органів внутрішніх справ зі злочинним середовищем та „міліцейське кришування“ наркобізнесу».

«Численні скарги громадян на працівників міліції свідчать про те, що цілі, методи і практика роботи органів внутрішніх справ не змінилися. У них переважає репресивна спрямованість, зневага до прав, свобод та інтересів громадян, насамперед через застосування тортур, нелюдське поводження або таке, що принижує гідність особи, фізичне та психічне примушування до підозрюваних. Крім того, через низький рівень професіоналізму значної частини працівників та елементарне невміння використовувати надані законом повноваження у сфері оперативно-розшукової діяльності ними застосовуються недозволені методи дізнання».

«У минулому році значно поширилися факти незаконного застосування засобів та методів оперативно-розшукової діяльності (27), приховування злочинів від обліку (63) та незаконної відмови в порушенні кримінальних справ (652)».

Втім, серед висновків, що їх містить цей документ, є положення, яке напевне викличе купу коментарів після вже відомих фактів, коли на Харківщині затримані, доведені до відчаю, вистрибували з вікон 4 поверху, надавши перевагу смерті, аніж подальшому перебуванню в стінах Лозівського міського відділу:

«…У службових кабінетах створити умови, які унеможливлюють вільний доступ до вікон особами, доставленими до міськрайлінорганів за вчинення правопорушень, або особами, які перевіряються на причетність до вчинення злочинів, з метою недопущення фактів їх вистрибування з вікон».

Наказ МВС України від 28.01.2011 № 19 «Про оголошення рішень судів щодо притягнення до кримінальної відповідальності колишніх працівників міліції» присвячений аналізу стану законності серед персоналу ОВС.

У наказі констатується, що протягом 2010 року судами були винесені обвинувачу вальні вироки відносно 407 колишніх працівників міліції, що на 19% більше, ніж у 2009 році (342). Найбільша кількість засуджених припадає на м. Київ — 30, АР Крим — 29, Одеську область — 27, Дніпропетровську — 24, Сумську — 22, Донецьку — 21, Хмельницьку — 17, Запорізьку та Луганську області — по 16, Харківську — 14 та Миколаївську — 13.

Серед засуджених найбільш часто зустрічаються дільничні інспектори міліції, відносно яких судами винесено 80 вироків, працівники підрозділів карного розшуку — 70, ДАІ — 42, охорони громадського порядку — 41, слідства — 29, БНОН — 22, чергових частин — 13, ДСБЕЗ, КМСД — по 12. Як правило, злочини вчиняли працівники віком до 30 років (62, 4% усіх засуджених) та зі стажем служби до 10 років (69, 8% усіх засуджених).

Згідно вироків судів, працівники міліції здебільшого були засуджені за злочини у сфері службової діяльності (299 осіб, або 73, 4% від їх загальної кількості), у тому числі за хабарництво — 119, перевищення влади — 73, службове підроблення — 60, зловживання владою — 39, службову недбалість — 8. Крім того, за злочини, пов’язані з незаконним обігом наркотиків, засуджено 20 працівників, скоєння ДТП −15, хуліганство — 11, спричинення тілесних ушкоджень та катування — по 8, грабежі та крадіжки — по 5, розбійні напади — 4, убивства — 3.

Наказ МВС України від 30.04.2011 № 746 «Про недоліки в оперативно-службовій діяльності органів внутрішніх справ і завдання щодо забезпечення прав і законних інтересів громадян, підвищення авторитету міліції» в черговий раз засвідчив наявність численних фактів незаконного притягнення громадян до адміністративної відповідальності, фальсифікації матеріалів справ про адмінправопорушення. При цьому кожен четвертий такий матеріал складається з порушеннями чинного законодавства, а в Харківській та Сумській областях — кожен третій.

У наказі констатовано, що лише 24% кімнат для затриманих та доставлених чергових частин відповідають відомчим будівельним нормам та рекомендаціям Європейського комітету проти тортур. Протягом останнього півріччя не приведено у відповідність до будівельних норм жодної такої кімнати в Автономній Республіці Крим, Одеській, Вінницькій, Івано-Франківській, Черкаській, Чернігівській областях та на Донецькій залізниці.

Непоодинокими випадками, як засвідчив міністр у цьому документі, є безпідставне тримання громадян в ізоляторах тимчасового тримання, їх поміщення до ІТТ без належного медичного огляду, зневажання людської гідності, перевищення службових повноважень, рукоприкладства. Із 109 засуджених поточного року працівників міліції кожен четвертий був притягнутий до кримінальної відповідальності за перевищення службових повноважень. За такими фактами порушено 24 кримінальні справи.

У наказі наведено приклади, коли працівники карного розшуку Фрунзенського райвідділу м. Харкова у приміщенні райвідділу нанесли побої затриманому за підозрою в скоєнні грабежу громадянину. У Лозівському міськвідділі внутрішніх справ Харківської області 9 січня 2011 року з вікна четвертого поверху службового приміщення вистрибнув і загинув підозрюваний у розповсюдженні наркотиків громадянин, а через два тижні з вікна третього поверху цього ж відділу вистрибнула та отримала тілесні ушкодження громадянка, запрошена для пред’явлення обвинувачення. В м.Києві троє працівників лінійного відділу на ст. Дарниця Південно-Західної залізниці «…з метою отримання свідчень у скоєнні злочину з використанням наручників кілька діб утримували в службовому кабінеті трьох громадян, один з яких, не витримавши знущань, вистрибнув у вікно та отримав тяжкі тілесні ушкодження». За результатами цих випадків керівники підрозділів були покарані доганами в дисциплінарному порядку.

Аналіз відомчої нормативної бази МВС України: умови, що сприяють застосуванню катувань та жорстокого поводження

Наказ МВС України від 20.01.2011 № 17 «Про затвердження Системи оцінки діяльності органів внутрішніх справ України з використанням сучасних технологій аналізу та прогнозування».

За думкою МВС України, нова система мала запровадити принципово новий підхід до аналізу стану злочинності та мала надати змогу уникнути застарілої оцінки за відсотком розкриття, оскільки не передбачала «порівняння з аналогічними показниками минулого року та відстеження за цими результатами позитивних або негативних тенденцій у роботі міліції».

Наказом експериментальне впровадження нової системи оцінки охоплювало період з 1 лютого 2011 року до кінця цього року, після чого Головний штаб в січні 2012 року має визначитися з ефективністю її використання та внести необхідні корективи. Громадськість даний наказ має цікавити не лише її кінцевими результатами, які МВС України, сподіваємося оприлюднить наприкінці 2011 року.

Цікавим для громадських організацій є пункт 6 наказу, який покладає на Департамент зв’язків із громадськістю обов’язок «… організовувати вивчення думки населення про діяльність органів внутрішніх справ шляхом проведення репрезентативного опитування незалежною соціологічною службою з подальшим висвітленням отриманих результатів у засобах масової інформації…». Проте зараз, після чотирьох місяців дії наказу, досі не відомо, ким, як та чи проводиться взагалі таке опитування, оскільки на відомчому сайті МВС така інформація відсутня.

Проте з тексту наказу МВС України від 25.03.2011 № 499 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» стає очевидним, що за інерцією міністр продовжує оцінювати роботу працівників ОВС виключно за старою системою показників, до того ж сумнівних з точки зору сучасної правоохоронної діяльності. В наведеному наказі надається аналіз незадовільного, з точки зору МВС, стану протидії наркозлочинності в ряді областей. При цьому аргументацією для МВС служать наступні факти:

Автономна Республіка Крим: «У 2010 році на 1, 4 % зменшилося викриття збутів наркотиків…».

Волинська область: «Відсоток заарештованих за збут наркозлочинців складав лише 40, 5% при загальнодержавному 65, 6%». «У наркозлочинців на 98, 9% менше вилучено майна, готівки, цінних паперів та на 78, 4 % менше накладено арештів на майно злочинців. У середньому в одного збувача наркотиків вилучається коштів та накладається арешт на майно на суму 2, 3 тис. грн. При цьому загальнодержавний показник складає 12, 4 тис. грн.».

Донецька область: «…викрито лише 3 міжнародні канали надходження наркотичних засобів на територію Донецької області, натомість у сусідній Луганській області ліквідовано 40 таких каналів».

Івано-Франківська область «У січні цього року в області викрито лише 9 наркозбувачів проти 15 торік».

«Протягом двох років підрозділами БНОН області не виявлено жодного ОЗГ. На 42, 9% менше виявлено осередків виготовлення наркотиків — 12 проти 21 у 2009 році. На 33, 3% зменшилося викриття нарколабораторій».

За зазначені недоліки щодо невиконання показників минулого року керівники різних рівнів зазначених областей були покарані. Що вони будуть робити, аби реабілітуватися, або що будуть робити інші працівники, читаючи такий наказ? Досить сумнівно, що вони не будуть гнатися за показниками за будь-яку ціну, хоча нова система оцінки (див. вище) не передбачає «…порівняння з аналогічними показниками минулого року».

Ця ж інерція «карати за показники» зберігає свою силу і в рішенні колегії МВС України від 14.07.2011 «Про підсумки роботи органів внутрішніх справ за перше півріччя 2011 року» (наказ МВС України від 22.07.2011 № 477). Цей документ є показовим з точки зору того, яким чином спрямовуються зусилля ОВС України на виконання завдань, передбачених законодавством.

Так, серед інших недоліків МВС зазначає: «В окремих регіонах країни ще не відповідає вимогам сьогодення стан боротьби з організованою злочинністю. Не викрито жодного злочинного угруповання з корумпованими зв’язками у Вінницькій, Донецькій, Житомирській, Закарпатській, Івано-Франківській, Київській, Кіровоградській, Львівській, Рівненській, Тернопільській, Херсонській, Хмельницькій областях; з міжнародними зв’язками — в Автономній Республіці Крим, Волинській, Дніпропетровській, Закарпатській, Івано-Франківській, Київській, Полтавській, Сумській, Тернопільській, Херсонській, Хмельницькій, Черкаській областях. У Вінницькій, Дніпропетровській, Закарпатській, Івано-Франківській, Київській, Кіровоградській, Луганській, Львівській, Полтавській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Хмельницькій, Чернігівській областях, місті Києві не виявлялися організовані групи, сформовані на етнічній основі».

У такий спосіб працівники практично 15 регіонів вимушено ставляться у ситуацію, коли вони повинні викрити за будь-яку ціну щонайменше по одному злочинному угрупуванню «з корумпованими зв’язками», «з міжнародними зв’язками» та сформованому «на етнічній основі». Навіть, якщо таких в регіоні не існує. Тим більше, що окремим рішенням колегія вимагає для ліквідації каналів перевезення наркотичних засобів та їх джерел «… забезпечити максимальне відпрацювання в умовах ІТТ осіб, затриманих за незаконний обіг наркотиків. За кожним фактом затримання таких осіб забезпечувати їх обов’язкове відпрацювання на причетність до скоєння злочинів корисливо-насильницької спрямованості».

Цілком очевидно, до яких порушень прав людини, в т.ч. й до випадків жорстокого поводження, це може призвести.

Втім, у цьому ж рішенні колегії одночасно зазначається, що продовжують мати місце надзвичайні події, пов’язані з «… фактами самогубства (Автономна Республіка Крим (2), Дніпропетровська (2), Запорізька (2), Івано-Франківська, Київська, Миколаївська області) та смертями осіб, які трималися в спеціальних установах міліції (Донецька (2), Житомирська, Полтавська, Харківська, Черкаська області)».

(Продолжение следует)

Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів (Асоціація УМДПЛ)

You may also like...