Убивство «завгоспа» Національної академії наук. Версії-2

Минулого тижня в центрі Києва від рук кілера загинув керуючий справами Національної академії наук України (НАНУ) Валерій Арсенюк. Увечері 20 травня він прямував додому вулицею Антоновича (колишня Горького), коли до нього підбіг молодик і впритул вистрілив у голову. Арсенюк помер миттєво. Незадовго до цього Валерій Васильович пообіцяв Тижню поспілкуватися на предмет махінацій із майном НАНУ. Розмова мала відбутися на початку червня. Лендлорд за наймом

Національну академію наук називають державою в державі. Вона володіє майном, що займає площу, яку можна співставити з розмірами мегаполіса. Й контролював усю цю імперію Валерій Арсенюк. Посада керуючого справами НАНУ – це синтез повноважень прем’єр-міністра та голови Президентського Секретаріату. В той час, коли президія Академії на чолі з Борисом Патоном зосередилася на науковій роботі, коло питань, пов’язаних із майном та фінансами, замкнулося на персоні покійного. А останнім часом тут не обходилося без скандалів.

«Легше сказати, чим він не займався, ніж перелічити все, чим він займався, – стверджує Валентин Степаненко, заступник керуючого справами НАНУ. – Всі бази відпочинку, все службове житло, все забезпечення інститутів енергоресурсами, контроль за всім цим комплексом… 184 установи мають землю загальною площею понад 122 тис. га. Це величезні землі!» Окрім десятків інститутів у Києві, в Академії діють 6 регіональних наукових центрів подвійного з Міністерством освіти і науки підпорядкування: Донецький, Західний (Львів), Південний (Одеса), Північно-східний (Харків), Придніпровський (Дніпропетровськ), Кримський (Сімферополь) та Інноваційний центр у столиці. Головною ланкою структури НАНУ є науково-дослідні інститути та прирівняні до них наукові установи. В структурі НАНУ також діють національні заклади – Національна бібліотека Ук раїни ім. В. Вернадського, Національний науковий центр «Харківський фізико-технічний інститут», Національний історико-археологічний заповідник «Ольвія», Національний ботанічний сад ім. М. Гришка, Національний дендрологічний парк «Софіївка», Національний науково-природничий музей. Крім того, до структури НАНУ входять дослідні підприємства, конструкторсько-технологічні організації, обчислювальні центри. Не виключено, що до цього господарства додадуть навіть острів Зміїний, де планують створити заповідно-музейний комплекс. Усім цим Валерій Арсенюк опікувався впродовж 12-ти років. З уст колег довелося почути різні думки про його особу. Далеко не всі відгукувалися про нього як про авторитетного науковця. Недоброзичливці звертали увагу на те, що, працюючи в Інституті електрозварювання ім. Б. Патона, дисертацію він чомусь їздив захищати аж у Маріуполь – в Приазовський технічний університет. Водночас із фінансами поводитися вмів непогано, причому не лише державними. За інформацією Тижня, Арсенюк був засновником чотирьох комерційних структур у Київській області, що спеціалізуються на сільському господарстві: ТОВ «Згурнас», ТОВ «Жуківське», ТОВ «Астра» і ТОВ «Гарант».

Проте в контексті земельних про- блем його прізвище пов’язували не з успішним сільгоспвиробництвом, а з розподілом земель у столиці. Цікавий нюанс: у 2006 році Леонід Черновецький, одразу після обрання міським головою, здійснив візит ввічливості до НАНУ. Щоправда, постукався мер до кабінету не Президента Бориса Патона, а… керуючого справами Валерія Арсенюка.

За тиждень до вбивства Валерія Арсенюка спалахнув черговий скандал навколо майна Академії. Контрольно-ревізійне управління нарахувало порушень фінансовогосподарської діяльності в Національному ботанічному саду ім. М. Гришка на 12 млн грн. Трохи раніше кандидат у депутати Київської міськради Анатолій Коваленко заявив про плани Леоніда Черновецького віддати під забудову земельні ділянки на території ботсаду. Коваленко стверджує, що вже готовий проект рішення про продаж землі Звіринецького пагорба. Тобто під загрозою знищення опинилася знаменита Липова алея й іще не досліджені печери часів Київської Русі. «Сьогодні готують відповідні до звільні документи для землевідведення 12-ти ділянок на межі Центрального ботанічного саду, а також безпосередньо на його території», – попереджає Коваленко.

Ботанічний сад на Печерську має статус ландшафтного заповідника. Таким чином, відчуження навіть най- меншої частини його території є пря- мим порушенням Закону «Про природний заповідний фонд України». Наразі невідомо, хто претендує на згадані ділянки. Проте коли йдеть ся про інші випадки, називають конкретні прізвища.

Спадок Патона

У квітні цього року господарський суд Києва розпорядився відібрати у компанії «Юрбудконсалтинг», яку пов’язують із наближеним до Черновецького начальником Головного управління комунальної власності КМДА Анатолієм Чубом, 3,8 га землі в районі станції метро «Либідська» – на вул. Івана Кудрі. Ділянка належить ЗАТ «Дослідний завод електро-зварювання інституту ім. Б. Па тона», й це рішення є безпосереднім наслідком війни за контроль над підприємством.

Спірний наділ належав Академії ще з радянських часів. Однак на сесії Київради 15 березня 2007 року землю передали фірмі «Юрбудкон- салтинг». Її, наскільки відомо, заснувала юридична фірма «Формула безпеки», яку до виборів очолював Чуб. Ухвалюючи рішення про передачу, Київрада торік посилалася зо- крема на лист-згоду від 28 квітня 2006 року з підписом екс-директора підприємства Вадима Титова, який загинув за нез’ясованих обставин через кілька місяців. У листі зазначалося, що між заводом і фірмою раніше був укладений договір про спільну діяльність, котрий передбачав забудову території офісними приміщеннями та житловими будинками, 10% яких після завершення будівельних робіт повинні були відійти електрозварювальникам. Також «Юрбудконсалтингу» надавалося право викупити в про- екті частку держпідприємства за 15 млн грн. Причому в разі порушення низки пунктів договору щодо заводу були передбачені безпрецедентно тверді фінансові санкції, відповідно до яких земля «Юрбудконсалтингу» відходила практично безкоштовно.

Наприкінці минулого року за завод, вартість майна якого становить кілька сотень мільйонів доларів, почали боротися НАНУ та Фонд держмайна України, з’ясовуючи, хто контролює 81% акцій підприємства. Серед особливо зацікавлених у передачі акцій у користування Академії з подальшим їх продажем називають колишнього депутата Київради Олександра Волкова. Він же є співзасновником ТОВ «НВЦ Експловелд». Ця компанія є власником 6,5% акцій ЗАТ і була одним з ініціаторів реорганізації державного підприємства в ЗАТ. Валерій Арсенюк фактично почав підігравати Волкову, хоча перед цим діяв у інтересах команди Черновецького. Дехто пов’язує таку зміну з появою третього зацікавленого гравця, який омовився з Арсенюком.

У статутний фонд ЗАТ внесені ділянки загальною площею понад 10 га з об’єктами на вул. Івана Кудрі, Саперне поле й Новопироговська. Один гектар подібної землі може коштувати більше ніж $15 млн. Крім земельної ділянки на вул. Кудрі, заводові Патона належить дев’яти поверховий гуртожиток на вул. Саперне поле. З нього вже, до речі, почали виселяти мешканців. Підприємство володіє також адмініст ративно-господарськими об’єктами на вул. Новопироговська, розташованих на площі в 6,4 га. Водночас триває конфлікт навколо ще одного підприємства НАНУ. Олігарх Василь Хмельницький у жовтні минулого року переміг Академію в боротьбі за майновий комплекс ЗАТ «Біофарма». Акціонерами створеного в 2003 році на базі держпідприємства ЗАТ стали трудовий колектив фармацевтів з 60%-вою часткою й компанія «Медбіоінвест», у власність якої передані 40% акцій в обмін на інвестиції. Такий розвиток подій не влаштовував Інститут епідеміології й інфекційних захворювань ім. Громашевського, що входить до складу НАНУ. Представники інституту заявили, що майновий комплекс загальною площею 5 га повинен перебувати в їхньому управлінні. Два роки тривала судова тяганина, яка закінчилася фактичною поразкою НАНУ.

Золота Феофанія

Слід зауважити, що імена Василя Хмельницького та його партнера Андрія Іванова надто часто «світилися» в земельних справах Академії наук. Зокрема, це стосується намагання «підім’яти» великий шматок землі у Феофанії. У 2003 році ТОВ «Агрокомбінат «Хотівський», який пов’язують із Івановим, отримав у своє розпорядження понад тисячу гектарів Голосіївського лісу й частину земель музейного комплексу «Пирогове». Леонід Черновецький, щойно при ступивши до справ у 2006 році, пообіцяв за допомогою прокуратури з’ясувати причини оборудки й повернути все на свої місця. Однак обіцянки залиши- лися невиконаними після того, як близькі до Іванова депутати міськради долучилися до промерської більшості.

Музейному комплексу «Пирогове», який у 2004 році перейшов із під- порядкування Мінкульту до НАНУ, відвели в управлінні земельних ресурсів Києва, згідно з документами, 113 га землі, в той час як за державними актами нараховувалося 143 га. Втрачена ділянка – це будинки, де проживають 92 родини селища Пиро- гове. Відселення їх триває з 1988 року. Проте тільки в останній рік сюди почали проводити комунікації, які залишаться навіть після відселення старих власників.

При цьому, упродовж чотирьох років звучать заклики не допустити будівництва на цих землях відпочинкового комплексу компанією «Укрінвестбуд», яку теж пов’язують з Івановим. Натомість працівники музею під час приватного спілкування з кореспондентом Тижня розповідали, що після зміни підпорядкування музею складається враження, ніби експозиція свідомо нищиться, доводиться до такого стану, щоб керівництво Академії у певний момент вийшло з простягнутою рукою і заявило, що не в змозі самотужки вирішувати проблеми. І земельні наділи могли б тоді стати компенсацією за фінансову допомогу приватних структур. Тобто хтось, заручившись підтримкою когось із керівництва НАНУ, намагається ви- тіснити наукову установу з привабливих земель.

У квітні 2003 року розпочалася громадська кампанія проти вирубу вання, реконструкції та забудови маєтками держслужбовців заповідної пам’ятки садово-паркового мистецтва «Феофанія», що також є власністю НАНУ. Та вже у вересні того року за вказівкою Кабінету Міністрів реконструкція почалася. Рішенням Київради заповідник змінює кордони. Від «Феофанії» відрізають 30,36 га мальовничої діброви, натомість приєднують землі, що досі заповідником не вважалися. На мапі серед лісу з’являється нова територіальна одиниця – провулок Феофанівський. «Площа заповідника залишилася та сама, але це можна назвати шулерством на картах, тільки картах – гео- графічних, – вважає Олександр Сергієнко, представник громадського об’єднання «Порада». – Змінивши кордони, Київрада почала роздавати тут ділянки. Спершу 17-ьом різним підставним людям дали по 10 соток, а потім в один день одна й та сама пані купила ці ділянки за смішну ціну». Смішна ціна – це від 5 до 7 тис. грн за 10 соток. Реальна вартість на сьогодні приблизно в 50 разів вища.

10 листопада 2004 року заступник мера Володимир Яловий підписує погодження 17-ти заяв, які спрямовує до голови Київзему Анатолія Муховикова з резолюцією «опрацювати в обочому порядку». В них фігурували такі прості українці, як Кравчук Л.М., Богатирьова Р.В., Шаров І.Ф., Гапочка М.М., Ващук К.Т., Шевчук С.В., Гавриш С.Б., Рибак В.В… Цікаво, що облаштовували ці ділянки за державний кошт. Попри те, що ім’я Валерія Арсенюка у згаданих скандалах майже не згадували, малоймовірно, що наведені вище оборудки з майном НАНУ здійснювалися без його відома й навіть участі. Не виключено також, що є й інші випадки відчуження нерухомості Академії, однак вони відбувалися без публічних конфліктів і тому лишилися поза увагою громадськості. Слід зауважити, що сьогодні нікому достеменно не відомо (крім хіба що покійного Арсенюка), скільки саме контролює НАНУ майна і яка його справжня вартість. Маючи доступ до розподілу таких колосальних ресурсів, Валерій Васильович чинив украй необачно, прогулюючись Києвом без охорони.

Василь Васютин, Український Тиждень