Справедливість є. За неї варто платити

Загалом, практика неофіційного розслідування і незаконного покарання віддавна поширена у суспільствах, де з певних причин цього не здатні виконати державні структури. Тоді неспроможність держави забезпечити справедливість компенсують сили, які нерідко виходять за межу офіційно визначеного поняття законності. 

В теперішній Україні ця неспроможність виникає передовсім через корумпованість правоохоронних органів. Ні в якому разі не можна поширювати такого твердження на усіх міліціонерів, але значною мірою дуже поважним складником так званої „організованої злочинності" є співпраця з правоохоронними органами. Не є винятком і Франківськ, який вже досить давно здобув репутацію міста, де головні порушення закону прикриваються добре налагодженою мережею стосунків між правопорушниками і правоохоронцями.

Однак існує частка активних і авторитетних людей, яким внутрішній кодекс не дозволяє користатися благами такої співпраці. За це вони терплять різноманітні складні натиски. Іноді у них забирають цілком легальний і корисний для міста бізнес. Часом вони стають об’єктом всіляких провокацій, організованих конкурентами за допомогою силових структур. Ці люди мусять поводитися дуже обачно, не допускаючи жодних помилок, щоби не бути оголошеними злочинцями.

Не дивно, що саме вони повинні дбати про те, щоби існувала якась альтернатива іноді безпомічним, а іноді корумпованим структурам розшуку, безпеки, порядку і справедливого покарання.

Оперативні заходи

Схеми оперативного розслідування старі і незмінні. Врешті, нема такого злочину, про який не можна було би щось дізнатися. Саме це переконання відрізняє неофіційне розслідування від офіційного. Все робиться страшенно просто, але вперто. І головне – вчасно.

Кілька років тому у Франківську сталася трагедія. Заради примітивного пограбування відморозки вбили хлопця. Вбивство, яке можна назвати типовим і таким, коли убивць знайти майже неможливо. Але друзі батька розпочали власне розслідування. Окреслили коло знайомих. Ходили і питалися, хто що знає. Коло звужувалося. З’являлися свідки, адреси, імена, речові докази… Особу нападника було встановлено менше, ніж за одну добу. Його щастя, що він кудись зник. Хоча мережа не розслабилася. Невдовзі неофіційне слідство знало, що той з’явився в іншому місті, потім ще десь.

Задіяні у цей процес люди дуже поважають такі речі, як батьківські почуття. Кожен з них сам має дітей, і у таких випадках думає передовсім про солідарність і загальну безпеку.

Дивно, але у випадках значніших злочинів, які потрібно розкрити, міліція користається результатами неофіційного розслідування. Тоді за людьми, які ведуть свою оперативну роботу, починає стежити відділ зовнішнього спостереження. Міліціонери йдуть слідом, щоби – завдяки ходам хлопців – першими вийти на злочинця. Часом для того, щоби оберегти його від так званого самосуду.

Телефон-шпіон

Найсуттєвіше, що у теперішні часи відрізняє можливості законного і незаконного розслідування, – це доступ до спостереження за мобільними телефонами. За українським законодавством, оперативники мають право отримувати повну інформацію про певний телефон. Його можна прослуховувати. Його можна пеленгувати досить точно навіть тоді, коли телефон не перебуває у режимі передачі. Можна також отримати роздруківки усіх потрібних попередніх розмов.

Альтернативне розслідування таких можливостей не має. Більше того: коли стається щось серйозне і починається альтернативне розслідування, то офіційні правоохоронці часто починають спостереження саме за телефонами тих, хто задіяний у розслідуванні нелегальному. Тому вони мають шанс бути на крок попереду. Але не завжди. Якщо треба покарати когось справді винного, то до вичисленого під’їзду прийдуть невідомі люди без жодних телефонів. Тоді не поможе жодна криш, навіть міліцейська.

До речі, про «кришу»

Коли у Франківську з’явилися перші неосвічені капіталісти, було прийнято відразу ж знаходити собі якесь прикриття і для бізнесу, і для власної безпеки.

Якісь несподівані підприємці за певну платню заручалися підтримкою якоїсь групи людей. Маючи настільки забезпечені тили, ці новобагатьки дозволяли собі почуватися не тільки впевнено, але й нахабно у різних публічних місцях. Дуже поширеними були ситуації, коли двоє таких підприємців якось не порозумілися і викликали на місце конфлікту групи бійців, яким вони платили за охорону. Дуже часто винними у конфлікті були обоє. Тут вже все залежало від того, чиї прибули швидше. Але потім приїжджали інші. І говорили тоді вже не з цими підприємцями, а між собою. Сила проти сили, а перемагала справедливість. То вже хлопці домовлялися – хто правий, хто ні, яка має кому бути компенсація, яким має бути компроміс.

Делікатне вторгнення

Попри все, треба пам’ятати, що існує така каста, як професійні злодії. Вони належать до особливого світу, на який не можна не зважати. Вони, до речі, є тими, хто цілковито виступає за порядок. Але вони мусять красти. Вони в такій системі. Така їхня «робота». (Між іншим, є порядні люди, які заробляють гроші, і якусь частку з цього віддають у общак. Передовсім, на підігрів тих, які сьогодні крадуть, а завтра будуть на тюрмі. Від якої краще не зарікатися.)

Так от. У когось щось пропало, і він звернувся за неофіційною допомогою. Зрозуміло, що завдяки альтернативному розслідуванню дуже скоро буде відомо, хто це зробив. Якщо хтось зальотний і випадковий, то можна з чиєюсь допомогою повернути все. Але якщо працювали професійні злодії, то доведеться хіба подякувати за урок і трохи більше дбати про свою безпеку. У цю сферу краще не пхатися. Але все ж за сентименти можна заплатити. Всілякі викрадені дорогоцінні комп’ютерні файли, родинні раритети можна викупити за домовлену ціну – раз тобі справді це таке важливе.

Дорога вендета

Ефективна робота багатьох людей повинна оплачуватися. Якщо ти почуваєш себе скривдженим і втратив довіру до служб, які живуть за рахунок твоїх податків, то мусиш за це заплатити. Часи тепер важкі, а зарплати невеликі.

Теоретично кожен міський мешканець – без жодної реклами і оголошень – може знайти за кілька ходів людей, котрі допоможуть у разі чогось поновити відчуття справедливості. Дуже поширеним є прохання віднайти боржників і повернути хоча би частину боргу. Іноді, однак, трапляється так, що боржникам – яких розшуковується дуже легко – нічого повернути. Або їх прикриває якась інша сторона. У таких випадках кредитори часто проявляють найрадикальніший вияв власного розуміння справедливості. Кажуть, що вже не потрібно ніяких грошей, лиш би боржник на власній шкірі відчув, що означає бідувати (скажімо, дбати про лікування).

Те ж стосується покари за неоправдане насильство. Якщо потерпів хтось близький… Якщо я знайду того, хто б за це розслідування взявся… Якщо я оплачу роботу, яка називається встановленням справедливості, то можу сам вибирати спосіб бажаного покарання. Яйця насильника можуть бути розбитими чи відрізаними, якщо мене це хоч якось попустить.

Власне переважно таким є сьогодні ефективне українське правосуддя. Як не парадоксально, це також може називатися і основами формування громадянського суспільства. Бо нерозкритих злочинів не існує. Навіть коли цього не можуть забезпечити державні структури.

Тарас ПРОХАСЬКО, Галицький кореспондент