Розслідування New-York Times: Смартфони – це тотальне спостереження

Розслідування New-York Times: Смартфони – це тотальне спостереження

Команда журналістів NYT зробила розслідування на основі витоку гео-даних, що їх збирають приватні компанії. 60 мільярдів GPS-координат від 12 мільйонів власників смартфонів демонструють, що ми живемо в суспільстві тотального спостереження, на яке погодилися добровільно.

Декілька місяців тому на редакцію NYT вийшла людина, що передала великий набір даних з координатами власників мобільних телефонів – для того, щоб привернути увагу до проблеми. Ці дані – не від мобільних операторів. Ці дані – не від державних спецслужб. Вони – приклад того, що збирають приватні компанії, колектори даних (у США їх кілька десятків), і потім продають для використання будь-яким зацікавленим сторонам.

Джерело даних – десятки, сотні чи навіть тисячі мобільних програм, яким ви самі надаєте доступ до вашої геолокації – наприклад ті, що показують погоду. Такі мобільні програми збирають і передають дані на свої сервери, власники яких потім продають їх колекторам даних.

NYT зазначає, що такі дані роблять ваше життя відкритою книгою: всі місця, де ви буваєте протягом дня, з ким ви зустрічаєтесь, з ким ви спите, де ви молитесь, де вас лікують. Компанії-колектори стверджують, що дані анонімні. Однак експерти спростовують такі заяви – будь-які більш-менш точні просторові дані можна прив’язати до реальної людини (для більшості людей це всього дві точки в просторі: звідки ви їдете на роботу, і де працюєте протягом дня).

NYT змогли таким чином стежити за низкою людей при владі: за допомогою додаткової відкритої інформації про місце проживання вдалося визначити маршрути, за якими повертаються додому високі армійські чини. Можна стежити за поліцейськими начальниками, коли ті відводять дітей у школу. Можна побачити, в які дорогі готелі їдуть відомі адвокати та їхні клієнти після прильоту на приватних літаках. Набір даних настільки серйозний, що в ньому, напевне, міститься велика кількість потенційних скандалів або вказівок на злочини.

Серед інших прикладів: протести й заворушення у Вашингтоні під час інавгурації президента. Там був епізод, коли сотні людей у масках спалили лімузин поруч із площею Франкліна. Щонайменше двоє з цих людей були перевдягнутими поліцейськими, як вдалося визначити за даними GPS. Їх вдалося відстежити до власних домівок.

В іншому випадку журналісти побачили в місті Сіетл зміну в маршруті одного з інженерів фірми Майкрософт: він завітав до офісу конкурента – Амазон. Наступного місяця цей інженер змінив місце роботи й перейшов саме в згадану компанію.

Одна людина, яку майже випадково вибрали в Лос Анжелесі, крім місця проживання дуже часто на короткий час навідувала придорожні мотелі.

Всі ці й багато інших прикладів зі статті-розслідування показують, наскільки чутливою та небезпечною може бути нерегульована практика збору подібних даних.

Хто ними цікавиться? Крім служб безпеки, злочинних угрупувань, бізнес-конкурентів, такі дані – це, в першу чергу, блакитна мрія маркетологів. Вони є повною картиною, що з’єднують в одному цілому всі наші інтереси та онлайн-активність із реальними діями. Особливо небезпечними координати стають, якщо до них додати інші наявні дані.

NYT закінчує розслідування словами про те, що тотальну систему спостереження ніхто не будував навмисно, вона стала можливою за допомогою «маленького брата» – смартфона, який постійно з нами. І найбільший трюк, що його вдалося провернути технологічним компаніям – переконати людей спостерігати самим за собою.

Автори: Стюарт Томпсон, Чарлі Варзель, NYT Opinion

Переказ: ТЕКСТИ

Читайте также: