Лейтенант милиции Вайнтруб ногами объясняет гражданам их права. У них последняя надежда – прокурор

Лейтенант милиции Вайнтруб ногами объясняет гражданам их права. У них последняя надежда – прокурор 

«Прокурору Одеської області
Державному раднику юстиції 2-го класу
Присяжнюку В.С.

Тягней Руслан Анатолійович
мешк. Одеська область, … р-н
с. … вул. … буд. …-А

СКАРГА

на дії працівників міліції Таїровського ВМ Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області

2 січня 2010 року СВ Таїровського ВМ Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області ст.слідчим Волошенюк М.В. відносно мене, Тягней Р.А., Кондратюк М.Ю. та Плохотнюка В.О. було порушено кримінальну справу за ознаками злочину передбаченого ст. 296 ч. 3 КК України.

В постанові про порушення кримінальної справи слідчий вказав, що 1 січня 2010 року я разом з Кондратюк М.Ю. та Плохотнюк В.О., прибувши в м. Одесу на вул. Вільямса 52/2, до свого товариша Селенкова Р.Є., в парадній будинку зухвало, виражаючи явну неповагу до громадян, які знаходились на той момент в парадній, лаючись брутальною лайкою, почали приставати до гр. Вардіашвілі Г.А. та Серової О. В момент, коли зав’язалась бійка, я та мої товариші нанесли останнім тілесні ушкодження у вигляді синців, забоїв м”яких тканин голови.

Крім цього, в парадній з”явився гр. Аксьонов Д.Н. разом зі своєю дружиною, який намагався припинити хуліганські дії з нашого боку, але на це ми не прореагували і нанесли йому тілесні ушкодження та пошкодили цінні речі, ремінець годинника та шубу його дружини.

Звертаючись до Вас, як прокурора Одеської області, хочу щоб Ви захистили наші права та інтереси від незаконних дій працівників міліції Таїровського МВ. З висновками слідства я незгоден з наступних причин.

Так, дійсно, 1 січня 2010 року я та мої друзі Кондратюк М.Ю., Плохотнюк В.О., Плохотнюк М.О. були запрошені моїм братом Тягней К.А. в гості для святкування Нового року.

Коли ми на таксі прибули до м. Одеси, я зателефонував брату, але його не було вдома, і мені повідомили, що він буде пізніше. Ми вирішили скоротити час та заїхати до нашого спільного товариша Селенкова Р.Є., який проживає по вул. Вільямса 52/2, кв. 35. Після телефонної розмови він нас запросив до себе, повідомивши код парадної № 35.

 Близько 20-й години ми під’їхали до парадної за вказаною адресою і набрали код. Селенков Р.Є. відповів нам по домофону та відчинив двері. Кодратюк М.Ю. та Плохотнюк М.О. допалювали сигарети, а ми з Плохотнюком В.О. увійшли до парадної. Коли ми зайшли до парадної, то помітили там біля дверей молодого хлопця кавказької національності та жінку слов’янської національності. Хлопець, який знаходився на наш погляд в стані алкогольного сп’яніння (Вардіашвілі Г.А.), почав висловлюючись брутальною лайкою, до нас чіплятись з претензією, що ми тут ходимо і не зачіняємо двері. Ми відповіли, що зараз зайдуть наші товариші і зачинять двері, але він не зреагував на те, що ми повідомили, а зразу ж поліз в бійку. Він ухопився за Плохотнюка В.О. і почав наносити йому вдари в область голови. Я почав їх розмиряти, намагаючись відтягти Вардіашвілі Г.А. від мого товариша, в той момент жінка (Серова О.) побігла по сходах і десь зникла. Коли я відтяг Вардіашвілі Г.А. від Полохотнюка В.О., він вдарив мене у плече і побіг слідом за жінкою. В цей момент до парадної увійшли Плохотнюк М.О. та Кондратюк М.Ю. Ми з Полохотнюк В.О. піднялися до ліфту, а товариші вже піднімались по сходах, як з квартири, яка розташована на першому поверсі, вискочив Вардіашвілі Г.А. з штиковою лопатою в руках і намагався нею нанести нам тілесні ушкодження. Я успів відскочити осторонь, а Плохотнюк В.О. не встиг і Вардіашвілі Г.А. наніс йому вдар по голові. Ми разом кинулись до нього і почали відбирати в нього лопату. В цей момент до парадної вскочив Аксьонов Д.М. і з криками схопив Плохотнюка М.О. за горло, підпер до стіни і почав його душити. Безумовно ми всі кинулись відтягувати Аксьонова Д.М. від Плохотнюка М.О. Відтягнувши його від Плохотнюка М.О., ми вся разом почали лаятись, але вже ніяких бійок не було.

Десь хвилин через 5-7, з дев”ятого поверху разом з дружиною спустився Селенков Р.Є. і забрав нас до себе в квартиру. Десь приблизно через хвилин 15-20 до нього в квартиру подзвонили. Коли його дружина відчинила двері, на порозі стояв мешканець першого поверху Сиромят Микола Захарович (який був допитаний слідчим як свідок) та працівники спецпідрозділу „Беркут”. Вони повідомили, що їх викликав Аксьонов Д.М., і що нам потрібно разом з ними проїхати до Таїровського ВМ дати пояснення стосовно виниклої ситуації. Разом з тим вони повідомили, що достатньо трьох свідків, на що я, Плохотнюк В.О. та Селенков Р.Є. погодились та поїхали разом з ними.

Виникає питання, чому саме працівники спецпідрозділу „Беркут” приїхали на виклик, а не відповідний орган, який обслуговує дану територію.

 Стосовно вище вказаного, Таїровським ВМ було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст. 296 ч. 3 КК України стосовно мене, Плохотнюка В.О. та Кондратюка М.Ю. Слідство прийняло до уваги тільки покази Вардіашвілі Г.А. Серової О. та Аксьонова Д.М., на наші покази уваги ніякої не було. Також слідчий перед тим, як порушити кримінальну справу, не розібрався, хто ж таки виявився дійсно хуліганом. Слідчий Волошенюк М.В. порушила справу відносно Кондратюк М.Ю., який взагалі не приймав участі у бійці . У нас навіть в установленому законом порядку не відібрали пояснення та не прийняли заяви (чим грубо порушили ЗУ «Про звернення громадян»), чим позбавили можливості довести свою невинність.

 Крім цього, в порушення ст. 94 ч. 2 КПК України слідчий не з”ясував всіх обставин стосовно пригоди, не впевнився в правомірності дій Вардіашвілі Г.А. та Аксьонова Д.М., не перевірив факти, на які вказували ми, як безпосередні учасники пригоди, не провів медичного обстеження на стан алкогольного сп”яніння Вардіашвілі Г.А. та Аксьонова Д.М., хоча нам було проведено в ночі, ще до порушення кримінальної справи. Також слідчий не з”ясував питання про знаходження лопати, якою було нанесено тілесні ушкодження Плохотнюку В.О. — вона є важливим речовим доказом, бо на ній була йог кров, що вказує, що Плохотнюк В.О. є потерпілим, а не обвинуваченим у справі.

Вважаю, що порушення кримінальної справи відносно нас було передчасним та сфальсифікованим, без проведення відповідної перевірки та з метою приховування іншого злочину (здійсненя морального тиску), який був вчинений відносно нас, вже безпосередньо в приміщенні Таїровського ВМ..

 Коли нас трьох, Тягней Р.А., Селенков Р.Є. та Плохотнюк В.О., доставили до Таїровського ВМ, черговий нам повідомив, щоб ми постояли поряд вікна і почекали на міліціонера, який візьме у нас пояснення з приводу доставлення до відділку. Ми без заперечень підійшли до вікна на першому поверсі и стояли, чекали. Потім хтось з нас, я вже не пам”ятаю, запитав у чергового, де можна палити, на що той відповів, що на двір нам вийти не можна, так як ми затримані, а палити можна в коридорі біля туалету. Працівники спецпідрозділу „Беркут” стояли поряд з нами і ми розмовляли. З другого поверху спустився міліціонер — старший лейтенант (як нам стало відомо пізніше — Вайнтруб Л.Ю.) і почав на нас кричати, що ми влаштували «курілку» в міліціїї. Реагуючи на зауваження міліціонера, Селенков Р.Є. хотів зайти до туалету і викинути недопалок, але я помітив, як Вайнтруб Л.Ю. замахнувся на Плохотнюка В.О. (який стояв ближче до нього) та вдарив його. Плохотнюк, намагаючись уникнути удару, нахилився, і в цей момент працівники «Беркут» нас положили на підлогу. Вайнтруб Л.Ю., висловлюючись в нашу адресу брутальною лайкою, що принижувало нашу честь і гідність як порядних, нормальних людей, почав ногами наносити удари в різні частини тіла. Потім він надів на кожного з нас наручники, що було грубим порушенням ст. 14 ЗУ «Про міліцію», так як ми не чинили ніякого опору та дії, які б загрожували життю чі здоров’ю громадян та йому особисто, зі словами «я вам розкажу, як треба жити» продовжив наносити удари ногами.

В цей момент до приміщення зайшов черговий Мартиненко Д. та мій брат Тягней К.А., який, коли побачив, що коїться, намагався припинити побиття, але черговий виштовхав його на вулицю та зачинив двері відділку. Тягней К.А. попросив викликати швидку, так як у мене почалась кровотеча з вуха, але на його прохання ніхто не реагував. Тягней К.А. викликав швидку через оперативного чергового ГУМВС України в Одеській області.

 Десь через 20-30 хвилин до відділку приїхала карета швидкої допомоги, мій батько Тягней А.С. та дружина Селенкова Р.Є. Весь цей час, до прибуття швидкої міліціонер Вайнтруб Л.Ю. періодичну наносив нам удари по різних частинах тіла. Я декілька разів знепритомнів.

 Після того, як мій брат Тягней К.А. повідомив, що все це він не залишить, що вимушений звернутись до прокуратури зі скаргою на діїї міліціонерів, нас заштовхали до чергового автомобіля відділку і повезли, як ми зрозуміли потім, на експертизу для встановлення ступеню алкогольного сп”яніння та встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, отриманих нами в хуліганських діях, а не нанесених працівником міліції. Хоча стає дивним: Селенкова Р.Є., який не брав участі в хуліганських діях, теж повезли на експертизи. В мене теж не було ніяких тілесних ушкоджень до того, як я попав до Таїровського ВМ. Даний факт, що в нас були тілесні ушкодження чи не були, ніде не зареєстровано, і зрозуміло чому не встигли працівники міліції занести до журналу реєстрації відвідування громадян відділку, що ми поступили з тілесними, бо їхні дії були спрямовані на те, щоб нас звинуватити у вчинені злочину, якого ми не робили. Коли нас обстежували медичні працівники, Вайнтруб Л.Ю., який був разом з нами, не скаржився на стан здоров”я, та й вигляд у нього був охайної людини, «гідного працівника міліції», напрасований і нічого в нього не було порвано. Свідками цього є мій брат Тягней К.А., батько Тягней А.С., дружина Селенкова Р.Є. та депутат міської Ради м. Одеси, який приїхав разом з моїм батьком.

 В результаті міліціейського «беспредєлу» я отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, а Селенков Р.Є. досі знаходиться на лікуванні.

 По даним фактам я звертався в порядку нагляду за додержанням законодавства при проведенні дізнання та слідства до прокурора Київського району м. Одеси, однак проти нас була заведена карна справа у порядку статті 342,345 ККУ.

 Всі ці дії я вважаю спрямовані на те, щоб закрити нам рот, ув”язнивши нас в ОСІ, де ми будемо контрольовані і не зможемо довести свою непричетність до злочину та не зможемо вплинути на притягнення ст.л-та міліціїї Вайнтруба Л.Ю. до кримінальної відповідальності. Прошу Вас розібратись в ситуації та винних притягти до кримінальної відповідальності.  

На підставі викладеного,

ПРОШУ:

1. Провести службову перевірку по факту дій працівників міліції Таїровського ВМ Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області.
2. Порушити кримінальну справу відносно працівника міліції старшого лейтенанта Вайнтруб Л.Ю. за ознаками злочину, передбаченого ст. 365 КК України.
 3. Витребувати кримінальну справу по обвинуваченню Тягней Р.А., Кондратюк М.Ю. та Плохотнюк В.О. за ст. 296 ч. 3 КК України та провести перевірку законності порушення кримінальної справи та пред’явлення обвинувачення за вказаною статтею КК України.

« » _________ 2010 р. Р.А.Тягней»
 

Читайте также: