«Автогражданка»: кому потрібні комісари на дорогах

Цією статею ми починаємо постійну рубрику роз’яснень положень Закона України „Про обов”язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”. Наша мета – донести до учасників дорожнього руху суть вказаного Закону і як він діє. Як повинен себе вести учасник дорожньо-транспортної пригоди? Які проблеми виникають при застосуванні вказаного Закону? Що таке страхування «автогражданки»?

З 1 січня 2005 року вступив в дію Закон України «Про обов”язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». За рік дії цього Закону було висловлено багато думок щодо норм цього Закону, його доцільності та інше. Бажаємо вислювити свою думку з цього приводу.

Головна мета Закону – це захист майнових прав потерпілих в дорожньо-транспортних пригодах, відшкодування збитків потерпілого, які завдані життю та здоров”ю, його майну. Суть норм Закону зводиться до того, що, коли власник наземного транспортного засобу (або особа, яка занесена до страхового полісу) застрахував свою цивільно-правову відповідальність (придбав поліс страхування) та став учасником дорожньо-транспортної пригоди, то настає дія страхового полісу.

Якщо страхувальник визнаний винним в дорожньо-транспортній пригоді, то за нього страхова компанія сплачує страхове відшкодування потерпілому (в межах ліміту відповідальності).

Навпаки, якщо страхувальник визнаний потерпілим в ДТП, то він має право звернутися до Моторного (транспортного) страхового бюро України з метою отримання страхового відшкодування. МТСБУ, сплативши потерпілому страхове відшкодування, набуває право регресу до винного у скоєнні ДТП.

В Законі, як кажуть, все написано гарно, а як він працює в житті?

Не будемо зупинятися на питаннях контролю органів МВС наявності полісів у учасників дорожнього руху, хоча це болюча тема, яка потребує змін в законодавстві. Більш детальніше зупинимося на питаннях виплати страхового відшкодування потерпілим в дорожньо-транспортних пригодах.

Взаємовідносини учасників дорожнього руху зі страховими компаніями починається з вибору – в якій страховій компанії застрахувати свою відповідальність (майно та інше). Безумовно в тій, яка чесно та своєчасно сплатить страхове відшкодування в разі настання страхового випадку. Але це кінцевий етап взаємовідносин між страхувальником та страховою компанією (страховиком). Ми вважаємо, що кожна особа, яка бажає застрахувати своє майно або відповідальність, при виборі страхової компанії повинна вияснити:

– куди потрібно зателефонувати при настанні страхового випадку; чи є в страхової компанії цілодобова служба або вона користується послугами цілодобової служби асистантської компанії;

– чи здійснюється виїзд аварійного комісара на місце пригоди;

– хто буде займатися організацією оцінки нанесених збитків;

– хто буде займатися організацією збору необхідних документів для виплати страхового відшкодування;

– в які строки страхова компанія проводе відшкодування нанесених збитків;

Для вирішення цих питань й існують компанії по наданню послуг страхового асистансу.

В разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди її учасник з більш всього залишається сам на сам у взаємовідносинах з іншим учасником ДТП та працівниками ДАІ. Потім багато часу та нервів піде на збір необхідних документів для пред”явлення в страхову компанію, а потім і на спілкування з працівниками цієї компанії. Тут на допомогу страховим компаніям приходять компанії, які надають послуги асистансу – це допомога як страхувальнику, так і страховим компаніям.

Згідно статті 25 Закону України «Про страхування» аварійний комісар це особа, яка займається визначенням причин настання страхового випадку. Страховик та страхувальник мають право залучати за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку.

Любий Закон починається з визначенням термінів.

Самий головний термін данного Закону – це страхувальник.

Страхувальники – юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.

Страхувальник – це людина (або юридична особа), яка заплатила гроші до страхової компаніі та придбала поліс цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (формат А4 жовтого коліру).

Для чого це потрібно? Страхуеться шкода, заподіяну життю, здоров’ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.

Хто такі треті особи? Страхувальник – це перша особа, страхова компанія – це друга особа (між ними укладений договір страхування), а всі інші – це треті особи. Якщо учасник дорожного руху, який застрахував свою цивільно-правовову відповідальность, став учасником дорожньо-транспортної пригоди, у скоєнні якої він винен та наніс матеріальний збиток життю, здоров’ю або майну іншим особам, то страхова компанія відшкодовує потерпілим нанесену Вами матеріальну (а по шкоді життю або здоров’ю і

моральну) шкоду. Власний автомобіль страхувальник повинен ремонтувати самостійно, якщо він його не застрахував за добровольними видами страхування (КАСКО та інше).

Страховики – страхові організації, що мають право на здійснення обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України “Про страхування. Страховики – це страхові організації (компанії).

Потерпілі – треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров’ю та/або майну яких наслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу.

Власники транспортних засобів – юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди, довіреності або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Хочу звернути увагу водіїв, що згідно п. 2.1 Правил дорожного руху України водій повинен мати (абз. „Б”):

„реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил – технічний талон), а у разі відсутності в транспортному засобі його власника, крім того, – свідоцтво про право спільної власності на цей транспортний засіб чи тимчасовий реєстраційний талон.

Нотаріально завірена довіреність не дає права керування транспортним засобом. Потрібен тимчасовий реєстраційний талон, який видається підрозділами МРЕВ ДАІ за заявою власника транспортним засобом. До речі, це дешевше за довіреність, але більше за часом.

Забезпечений транспортний засіб – наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах.

Законом встановлено 3 типи договорів страхування:

договір I типу – страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

Тобто застрахованна відповідальність конкретного автомобіля і будь-якого водія, який керує ним на законних підставах. Цей поліс більш підходе до юридичних осіб – власників транспортних засобів, де водії можуть часто мінятися, та одним автомобілем можуть керувати де-кілька водіїв (по-смінно, наприклад).

До полісу вносяться данні конкретного автомобіля та робится запис на приклад „всі водії, які керують на законних підставах”.

договір II типу – страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації будь-якого транспортного засобу або одного з транспортних засобів, зазначених у договорі, особою, вказаною в договорі страхування.

Договор цього типу більш підходе до власників, яки мають де-кілько автомобілів (одного класу , наприклад – легкові) та яки керують ними по черзі. Тоді поліс виписується на конкретного водія та зазначається , що він може керувати всима (наприклад –легковими) автомобілями ( на законних підставах).

договір III типу – страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі.

Це найбільш масовий тип договору страхування. Він передбачає, що поліс оформлюється на конкретний автомобіль та в нему зазначаються конкретні водії, які будуть ним керувати (до 5 осіб). Це „сімейний” поліс, якщо в семьї є автомобіль, та ним будуть керувати де-кілька членів семьї – то такий тип договору для Вас. Але це не означає, що тільки члени семьї можуть керувати таким автомобілем – будь-яка особа , занесена до поліса.

Страхова оцінка розміру шкоди – визначення розміру шкоди з метою виплати трахового відшкодування.

Хочу звернути увагу, що відшкодуванню підлягає нанесена шкода майну, а не вартість відновлювального ремонту автомобіля. Різниця між цими сумами у тому, що в розмірі матеріальної шкоди запасні частини, які підлягають заміні, оцінюються з урахуванням зносу, якщо автомобілю більш 2 років.

Ігор Грушка, генеральний директор Асистантської компанії «Реверс»