Гуманізація допитів: чому потрібно перестати калічити дітей

Гуманізація допитів: чому потрібно перестати калічити дітей

Допит неповнолітніх — тема чутлива і болюча. Попри світові практики та міжнародні зобов’язання представники системи правосуддя в Україні продовжують травмувати дітей у контакті з законом.

Так, наприклад, сталося з 11-річним Сашком (Для захисту приватності дитини тут і надалі ім’я змінено. — DJR) з Києва. Він бачив, як батько ледь не до смерті забив маму, та й сам неодноразово ставав жертвою насильства з боку родича. За фактом побиття жінки відкрили кримінальне провадження по статті 122 Кримінального кодексу України «Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження».

Сашко проходив у справі в тому числі як свідок. Школяра допитували багато разів — слідчий, прокурор, адвокат. Справа досі розглядається в суді. Ймовірно, будуть нові допити. І нові виклики для дитячої психіки, адже хлопчикові ще не один раз доведеться згадувати й розповідати, як саме їх з мамою бив батько і чи були прямі погрози життю.

Це — лише одна із багатьох історій… які трапляються щодня.

Фундація DEJURE зібрала коментарі експертів, які працюють з дітьми у контакті з законом про те, чому важливо змінити підхід до допиту неповнолітніх.


Тамара Бугаєць
Магістерка міжнародного права LL. M, адвокатка Адвокатського бюро «Тамари Бугаєць»
Для нас звичним є використання терміну «допит», оскільки цей термін вживається у Кримінальному процесуальному кодексі України. Разом з тим міжнародні стандарти використовують термін «опитування», маючи на увазі як власне допит як процесуальну дію, так і будь-які інші варіанти опитування дитини уповноваженими на це особами. Проте насправді не термін має вирішальну роль, а підхід до цього. Сама організація чи то допиту, чи то опитування має відбуватись з урахуванням вікових та психологічних особливостей дитини відповідного віку, а сам процес — незалежно від терміну, що використовується, — має бути дружнім до дитини.

Одним з ключових міжнародних документів, що визначає особливості опитування, а так само і допиту, є Конвенція Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства або Лансаротська конвенція. Вона була ратифікована Україною ще у 2012 році, а тому є частиною нашого законодавства.

Я впевнена, що її положення в частині опитування та допиту дитини мають бути враховані незалежно від процесуального статусу дитини, оскільки такий підхід відповідає забезпеченню якнайкращого інтересу дитини.

Відповідно до статті 35 цієї Конвенції, опитування дитини, а так само і її допит, має відбуватись із врахуванням наступного:

  1. опитування чи допит має здійснюватись без обґрунтованої затримки;
  2. опитування чи допит має відбуватись у спеціально обладнаному та прилаштованому для цих цілей приміщенні;
  3. особа, яка проводить опитування чи допит дитини, має пройти відповідну підготовку;
  4. проведення усіх опитувань чи допитів дитини має бути здійснено однією й тією ж особою;
  5. має бути якомога менша кількість опитувань чи допитів дитини;
  6. під час опитування чи допиту дитини її має супроводжувати дорослий, якому дитина довіряє;
  7. має бути забезпечена відеофіксація опитувань чи допитів дитини та прийняття відеосвідчень дитини як доказ у справі.

Дотримання вищезазначених особливостей мінімізує у дитини, незалежно від її процесуального статусу, почуття небезпеки та надасть можливість сконцентруватись на свідченнях, які вона дає, зменшить рівень повторної травматизації, а так само рівень напруги.


Наталя Крестовська
Ювеналіст, професорка, докторка юридичних наук
Необхідність гуманізації опитування дітей у контакті з законом зумовлена кількома факторами.

По-перше, кримінальне правосуддя має нарешті перестати травмувати дітей, які стали жертвами або свідками насильства. Наразі дитину, яка й так травмована насильством щодо неї, допитують протягом кримінального провадження кілька разів, і це спричиняє її вторинну віктимізацію.

По-друге, Україна має відповідні міжнародні зобов’язання у сфері захисту прав дитини. Зокрема, це Лансаротська конвенція, стаття 35 якої містить вимоги щодо опитування дитини, яка є жертвою насильства. Це й спеціальна підготовка особи, яка проводить таке опитування, і якомога менша кількість таких опитувань, і спеціально обладнане приміщення для опитування. Далеко не всі положення Конвенції імплементовано, хоча з моменту її ратифікації пройшло сім років.

По-третє, коректні з позицій захисту прав дітей опитування дитини у контакті з законом, упевнена, сприятимуть і якості розслідування злочинів, вчинених проти дітей, оскільки від дитини, яка опитується у комфортній обстановці спеціально підготовленою особою, можна буде отримати повну та адекватну інформацію про те, що сталося з нею. Рівень доказування у цій категорії справ тим самим зростатиме.

Як перший крок до вдосконалення опитування дітей у контакті з законом можна запропонувати внесення деяких змін до КПК, зокрема, передбачити проведення допиту неповнолітніх потерпілих слідчим суддею. Отримана таким чином інформація може використовуватись і на стадії досудового розслідування, і на стадії судового розгляду.


Наталя Мілорадова
Професорка кафедри педагогіки та психології Харківського національного університету внутрішніх справ, кандидатка психологічних наук, доцент

Насильство та жорстоке поводження з дітьми стає дедалі більш поширеним явищем у світі та Україні. Діти найчастіше зазнають жорстокості з боку ровесників, але багато дітей стикаються з цим у власній родині. Забезпечення та захист прав та інтересів дитини залежатиме від побудови ефективної та безпечної взаємодії з нею, наслідком чого є інформація, необхідна для розслідування злочину. Зміст, форма, якість, а тим самим і достовірність свідчень малолітніх та неповнолітніх буде залежать від психологічних можливостей і особливостей розвитку дитини та комунікативних знань та вмінь особи, що проводить опитування.

Отже, питання повинно бути не в тому, може чи ні дитина надати реальну інформацію стосовно події, а в тому, що потрібно для того, щоб побудувати таку взаємодію з нею, щоб отримати інформацію і водночас не допустити вторинного травмування дитини. Тому оволодіння комунікативними знаннями, навичками та вміннями є необхідною умовою побудови якісної та безпечної комунікації з дитиною.

Водночас доцільно докладати зусиль, щоб діти брали участь в опитуванні, якщо це можливо, лише один раз у відповідний час у зручних умовах і з використанням відповідних технік. Такий підхід гарантує безпеку дитині та сприяє отриманню цінного доказового матеріалу у справі.

Організація роботи повинна здійснюватися на основі індивідуального підходу до кожної дитини з урахуванням її вікових та психологічних особливостей. Основою є розуміння психологічних особливостей спілкування з неповнолітніми в залежності від ситуації взаємодії та з урахуванням віку. Основою ефективної взаємодії з дитиною є дотримання певних правил пов’язаних з наявністю:

  • безпечного дорослого, що володіє знаннями стосовно психологічних, фізіологічних та вікових особливостей розвитку дитини, особливостей комунікації з дитиною з урахуванням віку, комунікативними навичками, вміннями необхідними для ефективного спілкування з дитиною;
  • безпечного середовища або так званої зеленої кімнати, що представляє собою організовану систему заходів, метою яких є забезпечення законності, гуманності та ефективності кожного рішення щодо дитини, яка потрапила у конфлікт із законом чи перебуває у контакті з законом.

Віктор Фомін
Суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області
В нашому суді ми давно намагаємось змінювати підходи в роботі з неповнолітніми. Так, у 2011—2013 роках у рамках проекту «Реформування системи кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні» ми серед іншого спробували дещо нетрадиційний підхід до допиту неповнолітніх. Ми збирались з іншими фахівцями (слідчими, прокурорами) та разом у дружній атмосфері спілкувалися з дітьми, які були підозрюваними у вчиненні злочинів.

Зазвичай таких неповнолітніх допитують суворо, допит нагадує пресинг. Дитина відчуває, що потрапила в небезпечну ситуацію та починає зажиматись, як їжачок.

Коли допит відбувався у такій дружній формі, як спілкування, — результати зовсім інші. Неповнолітні стають більш відкритими та відвертими, починають розповідати про свої проблеми, чому вони вийшли на вулицю, опинились в певній компанії, розповідають про проблеми в сім’ї.

Сьогодні у Мелітопольському суді немає окремого приміщення для допиту неповнолітніх. Але ми б хотіли мати так звану «зелену кімнату». Судове засідання за участі неповнолітнього має відбуватись за овальним столом, без решіток, та навіть з окремим входом.

Та найскладніше — це не обладнання приміщення, а психологія судді. Щоб зробити процес допиту неповнолітніх більш дружнім та зрозумілим для дітей, суддям потрібно пояснювати що вони мають змінювати своє ставлення, переконати їх, що можна робити більше для неповнолітніх, а не тільки те, що написано в законі.


Спосіб, у який сьогодні відбуваються допити неповнолітніх, шкодить не тільки дітям, а й слідству. Проте ми у Фундації DEJURE переконані, що це можна виправити. А щоб змінити підхід до опитування дітей у контакті з законом, потрібно розуміти перепони, з якими стикаються фахівці.

Джерело: Фундація DEJURE

Читайте также: