Щоб провчити власну матір, юнак повідомив їй про своє викрадення

Жодній логіці дорослої людини не піддається вчинок 21-річного мешканця Хмельницького, який досить дивним чином вирішив помститися матері за те, що вона чотири рази підряд не відповіла на його вхідний дзвінок. 

Додзвонившись врешті-решт до неньки, молодик, з пересердя, прокричав їй у слухавку, що його викрали. Начебто п’ятеро невідомих здорованів заштовхали бідолаху в свій автомобіль та вивезли у ліс десь під Красиловом, де били і знущалися, як хотіли, а наостанок ще й поранили ножем. Відчуваючи, як тремтить голос матері, хлопець увійшов у азарт та, не вдаючись у особливі подробиці, розповів, що йому ледве вдалося вирватися з рук катів і добратися до районної лікарні, де йому зашили рану. І ось тепер він намагається дістатися додому. 

Налякана жінка, не тямлячи себе від хвилювання, кинулася виручати нащадка. Зустрівши сина на в’їзді до міста, вона одразу подалася з ним до міського відділу міліції. Захлинаючись сльозами, просто благала правоохоронців знайти нелюдів.

На хлопця і справді було неможливо дивитися без співчуття: він ледве дихав і корчився від болю, хоча явних ознак катування зовні не було, а натомість від парубка неабияк пахло спиртним. Ще більше підозр з’явилося, коли міліціонери взялися ставити потерпілому запитання, аби з’ясувати подробиці нападу: майже усе розказане молодиком не тулилося купи і виглядало якось зовсім неправдоподібно. Єдиним підтверджуючим аргументом хлопця було ножове поранення, яке ретельно маскували бинти та медичний пластир. Відчуваючи, що щось негаразд, один з працівників попросив юнака підняти светр і продемонструвати поранення. Яким же був подив, у першу чергу, матері, та й усіх присутніх, коли під купою марлі не виявилося ані подряпинки! Разом з псевдопораненням з обличчя хлопця враз зник і мученицький вираз. Зрозумівши, що його брехню викрито, хлопець почав виправдовуватися. Мовляв, просто хотів таким чином хотів дошкулити матері, яка довго не відповідала на його телефонний дзвінок.

А чи замислився хоча б на мить жартівник, що у той момент коли він ламав комедію перед працівниками міліції, марно витрачаючи їх дорогоцінний час, хтось дійсно потребував їхньої допомоги? І чи не припускав він думки, що коли йому дійсно може знадобитися допомога правоохоронців, довіри до нього уже не буде, як у тій старовинній дитячій казці про вовка і малого пастушка?

Інна Проник, ВЗГ УМВСУ в Хмельницькій області