За безпідставне звинувачення у крадіжці – смерть

Неочікувану і зовсім неприємну знахідку виявили нещодавно двоє полтавчан на своїй дачній ділянці у селищі Рибці, що на околиці Полтави. Неподалік будинку, який там стоїть, у снігові вони побачили труп невідомого чоловіка. Проникаючих ран та порізів на померлому не було, від тривалої дії морозу його тіло стало схожим на один великий синець, тому  розгледіти на ньому сліди від можливих ударів працівникам міліції, які прибули на місце, також не вдалося. Усі відповіді щодо причин смерті, у даному випадку, міг дати лише розтин тіла у морзі, на який потрібен був певний час.

Встановити особу померлого оперативним працівникам Київського райвідділу міліції вдалося вже наступного дня. Ним виявився мешканець даного селища, тридцятитрирічний Ігор, який проживав у будинку по вулиці Черкаській. На цей час правоохоронцям стали відомі і висновки судово-медичних експертів: медики стверджували, що чоловік помер від закритої черепно-мозкової травми та крововиливів під оболонку головного мозку, які виникли внаслідок численних ударів по голові. Іншими словами, він помер не власною смертю і не замерз, а його вбили.

Під час проведення оперативних заходів по розкриттю даного злочину, працівники карного розшуку отримали інформацію про те, що декілька тижнів тому у померлого був конфлікт із двома його знайомими. Незважаючи на те, що жили вони у тому ж селищі, поспілкуватись із ними виявилось не просто: вони підозрювали, що їх будуть шукати, тому намагались за місцем свого проживання не з’являтись. Коли ж їх затримали, стали відомими усі подробиці смерті чоловіка.

Як виявилося, декілька тижнів тому, один із товаришів завітав до Ігора та попросив на деякий час ДВД-програвач подивитись фільми. Отримавши ствердну відповідь на своє прохання, він сказав, що забере його іншим разом. Коли ж через деякий час знову зайшов до Ігора, то власник оселі звинуватив його та ще одного свого знайомого у крадіжці цього програвача. «Потерпілий» також пригрозив, що якщо річ не повернуть – звернеться до міліції. Подібна заява хоча й здивувала гостя, однак, не налякала: «Якщо я нічого не брав, то й міліція мені не страшна» – подумав чоловік. Однак, реакція ще одного «обвинуваченого», Василя (ім’я змінено), була зовсім іншою. Чолов’яга раніше вже притягувався до кримінальної відповідальності, тому зайвий раз «світитися» перед міліціонерами йому зовсім не хотілося. Він пішов до Ігора з’ясовувати стосунки, почав перевертати у будинку все верх ногами і знайшов «крадений» ДВД-програвач у шафі. Після такої «знахідки» Василь звинуватив власника будинку у тому, «що він спеціально заховав програвач та хотів його підставити». 

«Ігор декілька років тому потрапив у аварію, йому робили операцію на голові і після цього він почав втрачати пам’ять, – говорить його знайома на ім’я Леся, яка чи не щодня буває у нього вдома та допомагає по-господарству. – Після цього він завжди ходив із блокнотом і все важливе записував.  Ігор часто клав свої речі десь у будинку, а потім не міг їх знайти. Так сталося і цього разу». Прибираючи кімнату, чоловік прийняв програвач із телевізора та поклав у шафу. Коли ж закінчив прибирання, помітив, що ДВД зник, про те, що власноруч поклав його у шафу – забув. Роздумуючи над тим, де він міг подітися, згадав, що дану річ у нього просив товариш і вирішив, що той забрав його без дозволу, тобто, вкрав.

З того часу пройшло декілька тижнів, образи, наче, забулись і товариші, яких він звинувачував у крадіжці, вирішили якось у вечірній час забігти до Ігора на «сто грамів». У домівці разом із власником будинку була і Леся. Чоловіки прийшли не з порожніми руками, тож годину-другу посиділи за столом та добряче випили. Коли ж горілка закінчилась, вирішили всі разом піти додому до Василя : він пообіцяв дати Ігору цигарок. По дорозі захмелілі чоловіки знову згадали образи щодо безпідставного звинувачення у крадіжці. «Коли ми прийшли додому до Василя, – говорить Леся, – то він взяв табуретку, вдарив нею Ігора по голові і наніс ще декілька ударів кулаком також у голову. Ігор впав, а Василь сів на нього та знову бив його кулаками в область голови. Від ударів Ігор втратив свідомість, у нього побігла кров». Після цього Василь наказав жінці принести води, вимити підлогу та вигнав її з дому, а сам із товаришем ліг спати.

Коли чоловіки проснулись зранку наступного дня, то побачили, що побитий вже не дихає. Василь розумів, що потерпілий помер від його ударів, тому почав думати, як приховати злочин. Він наказав товаришеві допомогти винести тіло у сарай. Після цього чоловіки сходили до Лесі і Василь  примусив її піти до нього додому та добре вимити кров. Жінка, витираючи сліди крові на підлозі, не один раз запитувала про те, де ж знаходиться Ігор, однак їй ніхто не відповідав. Врешті решт, вона подумала, що він у рідних, до яких часто ходив у гості та заспокоїлась.

 Два дні тіло вбитого пролежало у сараї. Василь розумів, що з трупом щось потрібно робити, тому що його може хтось випадково побачити і тоді неприємностей не уникнути. «Василь зателефонував мені, – розповідає його товариш, – і сказав, щоб я терміново йшов до нього. Коли я прийшов, ми взяли тіло і поклали його у старий холодильник. Потім викликали вантажне таксі та відвезли холодильник на околицю селища. Після того, як таксі поїхало, витягнули труп та кинули його недалеко від дачного будинку, а холодильник віднесли в інше місце. Я знав, що якщо не допоможу Василю сховати труп, то він і мене, як свідка злочину, приб’є».

Підозрюваного у вбивстві затримали, він знаходиться у СІЗО. Відносно нього порушено кримінальну справу за частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України (умисне вбивство). За заподіяне він може отримати від семи до п’ятнадцяти років позбавлення волі.

Володимир Пасічко, помічник начальника Київського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області