Дозволивши пригостити себе випадковому перехожому, дівчина прирекла себе на загибель

Олена* ніколи не відрізнялася спокійним характером. Ще з 14 років вона постійно бігала з дому та школи. Дівчину завжди щось не влаштовувало. Вона бунтувала, обурювалася… І, як результат, ще підлітком, уперше потрапила до поля зору міліції. Убігати з дому вже стало звичкою. Колись її шукала мама, а потім почали розшукувати чоловіки, з якими вона разом жила.

Цього разу вона теж, посварившись зі співмешканцем, хлопнула дверима і пішла з високо піднятою головою. На вулиці був холодний лютневий вечір, і Олені треба було знайти собі на ніч притулок. Вона підійшла до кіоску, де продавали тютюн і спиртне. Їй дуже хотілося випити, але грошей не було. У той час до кіоску підійшов чоловік. «Чи не попросити його, – подумала дівчина, – пригостити дівчину?». І, підключивши свою п’яну чарівність і уяву, вона заговорила з «джентльменом». Це був давно перевірений метод, який вона неодноразово застосовувала, і який завжди допомагав їй досягти бажаного.

Чоловік був значно старший за неї, але Олену це не зупинило, а швидше, навпаки. Його звали Олександром. Випивши чарочку, дівчина затягнулася запропонованою сигаретою. Життя, здається, починало налагоджуватися. І ось Олена вже йде в гості до нового знайомого. Він жив зовсім поряд із будинком, де залишився кинутий нею співмешканець. Але про нього дівчина вже і не згадувала. Їй було весело і легко з новим знайомим.

Квартира чоловіка не відрізнялася особливою чистотою. Але для Олени головне, щоб було що випити, закусити і де поспати, а все інше для неї не мало великого значення.

Після чергової чарки дівчині стало погано. Її вирвало. І тут новий знайомий розлютився. Почав її лаяти, обзивати… А такого вона ніколи і нікому не дозволяла. Умить протверезівши, дівчина відповіла непристойною лайкою. Та ще і пригрозила, що зараз, мовляв, повернеться до свого чоловіка і розповість, що новий знайомий до неї приставав. І тоді йому буде непереливки …

Вилаявшись, вона пішла до виходу. Чоловік злякався не на жарт і почав її вмовляти, щоб вона залишилася ще. Але Олена була неухильна, слова Олександра враження на дівчину не справили. І коли всі словесні аргументи були вичерпані, чоловік схопив зі столу ніж і, притримуючи дівчину однією рукою за плече, завдав їй удару в правий бік. Від болю і несподіваності Олена скрикнула та сіла. Зігнувшись і тримаючись за бік, вона пройшла у відкриті двері сусідньої кімнати і сіла там у крісло. Олександр, заспокоївшись, що тепер гостя вже точно нікуди не піде, повернувся назад до столу. Він налив собі ще чарку, випив і зі спокійною душею ліг спати.

Прокинувшись наступного дня, він спробував пригадати, що ж сталося напередодні. Але пам’ять відмовлялася підкорятися. Потім він все-таки пригадав, що десь має бути його гостя. Увійшовши до сусідньої кімнати, Олександр побачив, що дівчина все ще сидить у кріслі, практично не змінивши позу. Чоловік спробував її розбудити, але його зусилля були марними.

Зрозумівши, що вона померла, Олександр запанікував. Зачинивши квартиру, він відправився за порадою до свого брата. А потім були тривалі запої…

Тим часом дівчину вже активно шукали міліціонери, але їх зусилля не давали результату.

Минув час. Настала весна. Зазеленіли дерева. Міський ставок скинув свої крижані окови. Зазвичай у цю пору року там часто відпочивають люди. Одні ловлять рибу, інші – просто відпочивають, насолоджуючись свіжим повітрям, весняним сонцем і дзюрчанням води. І ось гачок одного любителя-рибалки зачепив щось важке. Він щодуху почав тягнути вудочку. За якийсь час на поверхні з’явилася господарська сумка. Цікавість змусила рибалку заглянути всередину. І… жах! Там були частини тіла. Він ледве встояв на ногах. Усі люди, які знаходилися навколо, були шоковані. Нарешті, вийшовши зі стану заціпеніння, чоловік набрав номер «102».

За лічені хвилини на місце страшної знахідки прибула слідчо-оперативна група Краснолуцького міського відділу УМВСУ в Луганській області. За допомогою водолазів з дна водоймища витягували інші частини людського тіла. Працівники карного розшуку зрозуміли, що це була саме та жінка, яку вони шукали з лютого.

Зачіпок для розкриття цього злочину було небагато. Але, завдяки професіоналізму співробітників відділу карного розшуку Краснолуцького міськвідділу, встановили особу вбивці. А незабаром він був затриманий і в усьому зізнався.

Довгий час містом ходили найрізноманітніші чутки. Народ нагнітав пристрасті. Але, на щастя, городяни можуть спати спокійно. Це поодинокий випадок, і тепер злочинець ще довго не з’явиться на території міста.

За таке жорстоке вбивство з розчленовуванням на Олександра чекає суворе покарання. А доки ведеться слідство.

– усі імена змінені

Марина Бабічева, Краснолуцький МВ УМВСУ в Луганській області