Що вони собі насудили: суддя Апеляційного суду міста Києва Присяжнюк Олег Богданович

Процес первинного кваліфікаційного оцінювання суддів розпочався ще весною 2015 року. Одними з перших, хто пройшов цей етап, були судді Апеляційних судів. Зараз проходження оцінювання очікують ще близько 1000 суддів, які зареєструвалися за власним бажанням. Втім, досі залишаються і судді, що перебувають в невизначеному статусі вже 2 роки, незважаючи на те, що проходження ними співбесіди, кінцеве рішення щодо них відкладалося до цього часу. Саме про одного з таких суддів ви дізнаєтесь із цієї статті.

Знайомтеся, суддя Апеляційного суду міста Києва – Олег Богданович Присяжнюк. Професійну кар’єру Олег Богданович розпочав у 1991 році з посади судді військового суду Ульянівського гарнізону. У 1994 році Олега Присяжнюка призначають заступником голови військового суду Дарницького гарнізону, а в 2000 році Олег Богданович стає головою військового суду Київського гарнізону. Цю посаду суддя Присяжнюк обіймав до 2010 року, коли військові суди було ліквідовано. Після цього його було переведено до Апеляційного суду міста Києва, де він працює і до сьогодні. 

За довгу суддівську кар’єру Олег Присяжнюк встиг засвітитися в цілому ряді резонансних судових справ. Зокрема, саме Олег Богданович був головою у розгляді апеляційної скарги нинішнього Генерального прокурора Юрія Луценка у 2012 році. Тоді суд не тільки залишив в силі рішення суду першої інстанції щодо позбавлення волі Юрія Луценка, але й навіть не дав можливості обвинуваченому виступити в суді. Справа Юрія Луценка була визнана світовою спільнотою як політично вмотивована та названа розправою тодішнього президента Віктора Януковича з опонентами.

Не менш сумнівні рішення виностить суддя і по «справах Майдану». Так, 6 квітня 2017 року, Олег Присяжнюк змінив запобіжний захід екс-беркутівцю Віталію Гончаренку, якого підозрювали в убивстві щонайменше 33 активістів Майдану, з арешту на особисте зобов’язання. Вже через кілька днів, 13 квітня, Гончаренко втік до Росії. Таке рішення викликало обурення суспільства та керівництва ГПУ, однак, жодної відповідальності суддя так і не поніс.

Проаналізувавши декларації судді за 2014, 2015 та 2016 роки ми бачимо, що дохід Олега Присяжнюка вищий за традиційний суддівський. Це пов’язано з тим, що, окрім суддівської заробітної плати, Олег Богданович отримує також і чималу військову пенсію. Загалом, за 3 роки доходи судді та його родини склали – 2 млн 451 грн.

Щодо майна, то з ним пов’язана одна цікава історія: взимку 2014 року активісти Автомайдану приїздили до Апеляційного суду міста Києва, коли його керівництво прийняло рішення відкласти люстраційну перевірку суддів ще на півроку. Тоді, зустрівшись з активістами, Олег Присяжнюк заявив, що питань щодо його статків не може бути, проживає він у двохкімнатній квартирі з усією родиною, іншого нерухомого чи рухомого майна суддя немає. Олег Богданович навіть поїхав з активістами та показав доволі скромну квартиру біля метро Лук’янівка, в якій проживає. Оскільки на той момент декларацію судді неможливо було знайти у відкритому доступі, а доступ до державного реєстру прав на нерухоме майно ще не був відкритим – перевірити правдивість слів Олега Присяжнюка не було змоги.

Втім, після обов’язкової публікації декларації судді ми побачили зовсім іншу картину з майном судді. Виявилося, що у власності Олега Присяжнюка 3 квартири в столиці площею 67, 84 та 40 м2, по 2 земельні ділянки в Київській та Черкаській областях, будинок площею 110 м2 в Мелітополі та 2 недобудовані будинки площею 450 та 150 м2.

Нам вдалося знайти одну із суддівських недобудов, а саме будинок площею 450 м2 в Гнідині Київської області. Станом на кінець 2016 року в будинку проводилися внутрішньобудівельні роботи.

Неправдивою також виявилася інформація щодо відсутності у судді Присяжнюка рухомого майна. Згідно з декларацією, у власності Олега Борисовича 2 автомобілі: Nissan Armada 2007 року випуску та Mercedes-Benz S320 2008-го.

Можливо, суддя планує значно збільшити свій автопарк, бо будує чималенький гараж площею 70 кв. м.

Декларація цікава ще тим, що у всіх членів сім’ї є готівкові кошти, але усі вони вже два роки поспіль начебто відмовляються надавати йому інформацію щодо їх суми і навіть валюти.

Доволі сумнівно, що члени родини надали інформацію про їх доходи, де потрібно докладати зусиль (отримувати відповідні довідки), але відмовились дати інформацію про готівку. Це може свідчити про намагання приховати реальний майновий стан судді та його родини та не дати можливості встановити відповідність їх майна та способу життя отриманим доходам. У будь-якому випадку це є підставою для проведення повної перевірки декларанта, а тому ми обов’язково звернемося до НАЗК з відповідним зверненням.

Зауважимо, що доходи судді дійсно є доволі значними, хоча перелік наявного у родини судді майна теж чималий і коштовний, що породжує сумніви у спроможності його набуття лише за задекларовані доходи. А намагання приховати готівкові кошти родини та прямий обман громадськості щодо нерухомого майна, яке є у власності судді та ще й напередодні люстраційної перевірки лише посилюють сумніви у доброчесності судді та дотримання ним антикорупційного законодавства. Ще більше питань виникає до рішень судді, серед яких зустрічаються як політично вмотивовані, так і рішення, які дозволили злочинцям уникнути покарання. Сподіваємося, що найближчим часом епопея з проходження кваліфікаційного оцінювання суддею Присяжнюком буде закінчена і усім цим фактам буде надано належну оцінку.

Розслідування «PROSUD»