Війна з присмаком коки в «наркотичном раю»

Нарковійна у Мексиці може затягтися на довгі роки, якщо не втрутяться США. Хоча саме Штати опосередковано долучилися до перетворення Мексики на наркодержаву. 

У Мексиці на місцевих радіостанціях офіційно заборонено крутити в ефірі мексиканські наркобалади narcocorrido. Втім, у міських нічних клубах завжди можна розшукати їхніх виконавців, які своїм співом відтворять блиск і жах підпільного світу наркомафії. З приходом до влади 2006 року Феліпе Кальдерона для мексиканських наркокартелів настали скрутні часи. Новий президент країни розпочав рішучу боротьбу з накроборонами, чия надмірна активність на мексикансько-амери канському кордоні загрожує національній безпеці не лише Мексики, а й США.

Однак останні масовані атаки наркокартелів, спрямовані проти армії і поліції та організовані одночасно в десяти мексиканських містах, є доказом того, що наркосвіт прийняв виклик містера Кальдерона. У країні триває масштабна нарковійна, і, схоже, в ній не буде переможця.

Наркотичний рай

Після ескалації насильства в штаті Мічоакан в середині липня Мексику почали називати failed state, тобто державою, не спроможною контролювати власну територію. У деяких містах штатів Нижня Каліфорнія, Чіуауа, Сіналоа і Мічоакан саме місцеві наркокартелі, а не офіційна влада донедавна почувалися повноправними господарями.

Натомість Феліпе Кальдерон, навпаки, вказує на прогрес у війні з наркобізнесом. Його попередники свідомо не чіпали картелів. Останні звикли платити щедру данину чиновникам і поліції. Якщо офіційна зарплата мексиканського поліцейського – $200–400, то наркокартелі в обмін на лояльність платять щомісяця до $10 тис.

Мексиканський наркотрафік процвітає насамперед унаслідок корумпованості судів, поліції та військових. Латиноамериканські наркоділки все ще зацікавлені в Мексиці як головній країні транзиту кокаїну. Саме через неї проліг основний маршрут транспортування кокаїну до США. На глобальному рівні Латинська Америка спеціалізується на виробництві саме цього наркотику.

Кордон із США – ось головна перевага мексиканських наркодилерів перед «колегами» з інших країн регіону. По-перше, вони без особливих проблем купують зброю в штатах, що межують із Мексикою. Зі 107 тис. американських зброярських крамниць близько 12 тис. розташовані поблизу кордону з Мексикою.

Наркобарони також відмивають в американських банках кокаїнові гроші. І, нарешті, сама по собі Америка – це колосальний ринок збуту, контроль над яким приносить відповідні прибутки. Оцінки експертів стосовно вартості наркотиків, що транспортуються через Мексику до США, значно варіюються: називають суми від $14 млрд до $40 млрд щороку. $8–24 млрд із цих фінансових потоків повертаються в Мексику.

Є за що воювати. Мексиканські наркокартелі славляться граничною жорстокістю і монструозністю своїх розправ як із конкурентами, так і з військами та поліцією. У липні злочинці замордували 12 федеральних агентів у відповідь на затримання ватажка наркокартелю La Familia Арнольдо Руеда. Це було попередження: мовляв, така доля чекатиме на всіх, хто посягне на усталений наркоустрій.

ФОТО: АР
ФОТО: АР

На війні як на війні

Президент Феліпе Кальдерон таки посягнув, але дуже дорогою ціною. За час його президентства (трохи менше ніж три роки) у нарковійні загинуло близько 11 осіб. До місць дислокації картелів було відправлено 45 тис. військових і десятки тисяч федеральних агентів. Кальдерон майже втричі збільшив чисельність федеральної поліції (з 9 тис. до 26 тис. осіб).

Він організував новий Національний розвідувальний центр, який працює над створенням загальнонаціональної бази даних «Платформа Мексика». Ця база має акумулювати інформацію про будь-які злочини у всіх без винятку куточках країни. За Кальдерона почалися перші масові арешти можновладців, звинувачених у зв’язках із наркобаронами. У травні цього року поліція арештувала одразу 27 посадовців, поміж яких мери й суддя.

Мексиканський президент визнає, що фізично винищити наркокартелі неможливо. Натомість потрібно позбавити їх стратегічних ресурсів: зброї, товару та грошей. На боротьбу з наркобізнесом сьогоднішня Мексика виділяє близько $9 млрд на рік. Для порівняння: США на боротьбу з обігом наркотиків витрачають щороку $40 млрд. Проте на допомогу саме Мексиці Америка виділяє лише $400 млн на рік у межах Merida Initiative, програми зі сприяння безпеки в країнах Центральної Америки.

Свого часу адміністрація Білла Клінтона ініціювала «План Колумбія» задля протидії виробництву кокаїну в цій латиноамериканській країні. З початку 2000-х на його реалізацію було витрачено $6 млрд. Завдяки спільним зусиллям США та Колумбії площі вирощування листя коки зменшилися вдвічі. З огляду на останні події в Мексиці можна очікувати, що США розпочнуть нову масштабну кампанію боротьби з наркомафією. Цього разу в Мексиці. Остання самотужки не впорається з проблемою, що має двосторонній характер.

А загалом міжнародні експерти визнають, що торгівля кокаїном є глобальною проблемою, в географії якої Мексика є лише одним із пунктів. Тому локальні наступи на картелі приречені на поразку. На їхнє переконання, треба розробити масштабну міжнародну програму протидії розповсюдження кокаїну із залученням країн, які називають наркодержавами.

УКРАЇНСЬКИЙ ТРАНЗИТ

країни, з яких налагодженотранзит і постачання наркотиків в Україну

Маршрути транзиту латиноамериканського кокаїну пролягають і через Україну. Кокаїн, вироблений у Латинській Америці, потрапляє в нашу країну водними шляхами, автомобілями, літаками. Також його ввозять із країн Західної Європи, зокрема Іспанії. «Дуже часто міжнародні наркоділки використовують Україну саме як країну транзиту наркотиків іноземного походження. Проте певна частина наркотиків обов’язково залишається в країні», – розповів Тижню Олег Шутяк, перший заступник начальника Департаменту боротьби з незаконним обігом наркотиків МВС України. Кокаїн і героїн – це найдорожчі види наркотиків. Сьогодні в нашій країні попит на них зростає.

Кордони ЄС захищеніші від наркотрафіку, ніж український. Чи не в усіх пунктах перетину кодону країн євроспільноти є спеціальні потужні рентгенівські установки, які можуть просвітити будь-який контейнер. «В Україні на сьогодні таких установок лише 13–15. Є вони, приміром, в Іллічівському порту, – констатує Олег Шутяк. – Але цього для країни з 254 пунктами переходу державного кордону дуже мало. Наркоторгівці це знають і використовують саме ті країни, де мають великі шанси пройти непоміченими»

Безп’ятчук Жанна, Український Тиждень

Читайте также: