Радянська або новітня зброя – з якими гвинтівками воюють українські снайпери?

Ілюстративне фото. Боєць Центру спеціальних операцій «А» Служби безпеки України в зоні бойових дій на Донбасі

Українська армія відмовляється від снайперської гвинтівки Драгунова  зброї, яка з’явилася в радянській армії понад пів століття тому. Вже близько року ЗСУ отримують українську заміну СГД  гвинтівку UAR-10. Як у зв’язку з цим змінилася підготовка бійців? Що вони кажуть про зброю, і яка існує найбільша проблема для українських снайперів зараз? Розбиралися журналісти спеціального проєкту Радіо Свобода «Донбас.Реалії».

Снайперська гвинтівка Драгунова, або СГД – радянська зброя, виготовлена в кінці 50-х – на початку 60-х років. Саме з нею на початку війни воювали снайпери в українській армії. Гвинтівці вже більш ніж пів століття.

«Ми починали з того, що СГД – це повне сміття, з яким воювати не можна. Пройшли рік імпортних гвинтівок, перегляду всього цього і повернулися до того, що, все-таки, СГД на сьогодні – це реалії», – так про цю гвинтівку говорив співзасновник волонтерських організацій Combat-UA Павло Кащук у 2015 році.

У 2015 в інтерв’ю Радіо Свобода Павло Кащук розповідав про додаткові курси підготовки армійських снайперів і про спроби поліпшити штатну радянську зброю стрільців за допомогою волонтерів фонду Combat-UA. Встановлювали в тому числі так званий глушник, приціл і сошки (підставка для вогнестрільної зброї – ред.).

Павло Кащук, співзасновник волонтерських організацій Combat-UA
Павло Кащук, співзасновник волонтерських організацій Combat-UA

«За 12 тисяч гривень ми отримуємо істотно поліпшену гвинтівку, яка може стріляти ввечері, яка може стріляти значно точніше, стріляє тихіше, тобто, безпека стрілка – передусім для нас у цій війні, не так як було в Радянському Союзі – вона дозволяє істотно збільшити ефективну дальність. Тобто ту дальність, до якої снайпер може впевнено вразити ціль із 1-2 пострілів», – казав Павло Кащук.

Тоді зусилля волонтерів військове командування не підтримало. Крім того, вже у 2015 році почалися проблеми зі спеціальними патронами для СГД – ними активно стріляли з кулеметів, тож виник дефіцит.

«СГД зі старим кулеметним набоєм, бо снайперських набоїв у нас так само, як і СГД, практично не залишилося. Виробництва їхнього в нас теж немає», – каже інструктор зі снайпінгу фонду «Повернись живим» Руслан Шпакович.

Військовий: СГД,​ взагалі, хороша – ​на короткі дистанції

І, все ж, СГД все ще залишаються в руках українських військових на передовій. Рідна 4-кратна оптика, трохи поржавілий стовбур – гвинтівці бійця з позивним «Дикий» – трохи більше ніж 30 років. Каже, некулеметні патрони у нього є.

Військовослужбовець ЗСУ з позивним «Дикий», Донбас, 2019 рік

Військовослужбовець ЗСУ з позивним «Дикий», Донбас, 2019 рік

«Гвинтівка як зброя, взагалі, хороша – на середні, короткі дистанції. До 700 метрів працювати можна навіть зі штатною оптикою. Якщо вмілі руки – можна спокійно в грудну мішень. Тобто 700 метрів – ефективно», – каже військовослужбовець ЗСУ з позивним «Дикий».

Під час підготовки в навчальних центрах від цієї зброї теж не відмовилися, але приділяють їй набагато менше часу. Наприклад, у школі снайперів навчального центру «Десна» навчають вже по-іншому.

«3 місяці – це базова підготовка снайпера. Це ми готуємо базового снайпера, який, у принципі, може виконувати завдання на полі бою. Зараз дуже багато на полі бою снайперів-професіоналів і з російської сторони – і вони готують своїх снайперів. Тому нам потрібно більше готувати. Всі, хто не проходять, зазвичай це 50% із тих, хто приїхали, – одразу їдуть додому», – розповідає інструктор зі снайпінгу навчального центру «Десна» з позивним «Джонні».

Українська гвинтівка​: UAR-10

Основну підготовку бійці тепер проходять з українськими гвинтівками UAR-10, якими і замінюють СГД. Бійці отримують зброю в навчальному центрі і з цієї ж гвинтівкою відправляються в частину або на війну.

«Там інші балістичні характеристики зброї, інша балістика польоту кулі і треба це враховувати, треба вивчати. За весь курс більше тисячі набоїв вони можуть вистріляти», – каже інструктор по снайпінгу «Джонні».

Обидві гвинтівки – напівавтоматичні. Замість радянського патрона 7.62х54 у UAR-10 – «натівський» калібр 308. Відстань ефективної стрільби – 800 метрів, але оптика у заміни більш сучасна і потужна. Так само в комплекс відразу входить те, чого в СГД не було – сошки і глушник.

«Наші гвинтівки мають кучність не більше однієї кутової хвилини. Це трошки менше ніж 3 сантиметри на 100 метрів. Для порівняння, СГД має мінімум в два рази більшу кучність. Я не кажу, що це погано, але це не задовольняє на сьогоднішній день вимоги до цих комплексів», – зауважує представник компанії UKROP, яка виробляє нову UAR-10 Андрій Орєшин.

Українська гвинтівка UAR-10 у навчальному центрі «Десна»
Українська гвинтівка UAR-10 у навчальному центрі «Десна»

Гвинтівка розроблялася спеціально для української армії на базі американської платформи AR-10. У 2017-му зброя офіційно закінчила всі випробування і вже близько року тривають поставки у війська. Паралельно виробник гвинтівки почав виробляти боєприпаси в 308-му калібрі, які до цього в Україні не робили. Комплексів армії треба кілька тисяч.

«Спочатку почали отримувати цю зброю сили спецоперацій, а зараз піхотні підрозділи, ДШВ (десантно-штурмові війська – ред.) і так далі. З’явиться досвід використання. Напевно, будуть якісь недоліки, але вони, з часом, будуть усуватися. Принаймні це український виробник. Ця гвинтівка більше для марксменів (піхотних снайперів – ред.). Це гвинтівка для стрільби до 600-800 метрів, але дуже якісної стрільби», – каже інструктор зі снайпінгу фонду «Повернись живим» Руслан Шпакович.

«Вона виправдала свої очікування​»​ –​ бійці

Але гвинтівки в калібрі 308, як і боєприпаси до них, на фронті в ходу вже кілька років – їх возили волонтери, а боєприпаси доставляють і зараз. Снайпери досить давно користуються цивільною версією UAR-10 – Z-10.

«Надали нам для тестування дану модель. Ми її тестували, і вона виправдала свої очікування. Навіть більше, ніж того хотілося, оскільки деякі стрілки були здатні вражати цілі на 1100 метрів», – розповіла «Донбас.Реалії» снайперська пара Збройних сил України.

Бійці ЗСУ, які працюють удвох як снайперська пара на Донбасі
Бійці ЗСУ, які працюють удвох як снайперська пара на Донбасі

Але, все ж, 308 калібр – не основний у роботі снайперських пар, розповідають бійці, які зараз перебувають на Донбасі. Відстані на різних ділянках фронту коливаються від ста метрів до двох із половиною кілометрів і перший номер, як правило, використовує гвинтівки калібру 338 Lupua Magnum.

«338 – в основному, це болтові гвинтівки, точніші, вони здатні вражати цілі на далекі дистанції. 308 – це напівавтомат. Її максимальна стрілянина – це до 1000 метрів. Оскільки вона напівавтоматична, вона добре прикриває самого стрілка, основного, тобто першого номера. В роль другого номера входить коригування вогню і виявлення цілей – він оснащений більш потужною трубою бачення і в той же час, у його обов’язки входить прикриття вогневої точки – відповідно, позицій снайперської пари», – продовжують бійці ЗСУ, які працюють удвох як снайперська пара на Донбасі.

Заміна СГД новими снайперськими гвинтівками триватиме кілька років. У той же час, боєприпаси для більш потужних болтових гвинтівок необхідні українській армії вже зараз. Як кажуть самі бійці – це проблема, якій немає кінця. Поки ж її вирішують за допомогою волонтерів і своїми руками.

Автор: Роман Пагулич; Радіо Свобода

You may also like...