ЖИГЛОВИ З ЛУГАНСЬКОГО ВБОЗУ

“Третій сектор” не вперше оприлюднює інформацію про трохи дивне трактування поняття “організована злочинність” деякими працівниками служби з боротьби з організованою злочинністю. Звернення, що надійшло на адресу народного депутата Юлія Іоффе, спонукує поставити принципово інше питання: чи не потрібна Україні ще одна спеціалізована структура МВС – з боротьби з організованою злочинністю в підрозділах з боротьби з організованою злочинністю? Прізвища осіб, згадуваних у заяві, змінені в інтересах можливого слідства.

Народному депутату України

Іоффе Юлію Яковичу

Звернення

За договором № … від …2001 року мною було здане приміщення в одноповерховому будинку в оренду приватному підприємцю Ємелі, який обладнав там хлібопекарню. У січні 2002 року комісією в складі працівників комітету із захисту прав споживачів, санепідемстанції, за участю групи кабельного телебачення була перевірена діяльність приватного підприємця Ємелі. Після перевірки комісія винесла постанову про закриття пекарні у зв»язку з невідповідністю вимогам санітарних норм. Через 2-3 дні випічка хліба відновилася. Коли я поцікавився в Ємелі, як йому вдалося так швидко усунути порушення й одержати дозвіл на випічку хліба, він відповів, що направив у санстанцію працівників ВБОЗ, і вони всі питання вирішили. І ще додав, що перевірок тут більше не буде, а якщо прийдуть із перевіркою, він Ломоноса (головний лікар санепідемстанції – ред.) вижене з роботи протягом доби.

У 2002 році перевірок більше не було. Ємеля продовжував випікати хліб в антисанітарних умовах ( робітники не проходили медичний огляд, не було спецодягу, не працював туалет, хліб не перевірявся лабораторією і перевозився в багажнику чи в салоні легкового автомобіля). У липні чи серпні 2002 року працівник ВБОЗ Кузкин перевірив у мене договори оренди і попутно став переконувати, що працівники меблевого цеху ( також є орендарями в одному будинку з Ємелєй) працюють на кримінал, а Ємеля допомагає міліції. Оскільки види діяльності орендарів несумісні по санітарних нормах (випічка хліба й виробництво столярних виробів – прим. ред.), необхідно розірвати договір із приватним підприємцем Козак.

У черговий приїзд Кузкина я пояснив йому, що розірвати договір в односторонньому порядку я не можу. Коли Козак добровільно звільняв займане приміщення, Ємеля без мого відома став заносити туди своє устаткування. Коли я запитав у нього, на якій підставі він самовільно займає приміщення, Ємеля відповів, що я начебто обіцяв його хазяям (працівникам ВБОЗ) віддати йому в оренду весь будинок. Через якийсь час до мене приїхали працівники ВБОЗ Кузкин і Шаповал і стали вимагати, щоб я віддав весь будинок в оренду Ємелі. Коли я відмовив їм у цьому, вони почали проводити документальну перевірку, а згодом вилучили бухгалтерські документи за період з 1999 по 2002 роки.

Видимо, не знайшовши серйозних порушень у діяльності підприємства, і у зв»язку з категоричною відмовою у продовженні договору оренди з Ємелєй, працівники ВБОЗ розробили (пропускаємо дану автором кваліфікацію – ред.) план і втілили його у відношенні мого сина, А. Фуршака. 30 січня 2003 року Самодуров, працівник приватного підприємця Ємелі попросив мого сина підвезти його на нашому автомобілі до площі Перемоги – нібито для зустрічі з другом і передачі йому інформації. На місці паркування автомобіля Самодуров навмисне намагався залишити сумку під водійським сидінням, але йому це не вдалося, тому що мій син помітив, що при посадці в машину в Самодурова була сумка, а при виході – не було.

Знаходячись на площі Перемоги, Самодуров зателефонував, і після дзвоника через якийсь час під»їхала машина з працівником ВБОЗ Шаповалом. Шаповал затримав мого сина, давши можливість утекти Самодурову. Зробивши дзвоник по радіотелефону, працівник ВБОЗ разом із моїм сином пройшов до стоянки таксі, куди через якийсь час під»їхав автомобіль із трьома чоловіками, яких він представив як понятих. Серед них син признав знайомого працівника міліції.

Під час проходження на місце паркування автомобіля мого сина під»їхала ще одна машина, із якої вийшов Ємеля. Переговоривши з понятими, від»їхав. Після дзвоника на радіотелефон Шаповала працівник ВБОЗ різко змінив напрямок, повернувся на місце затримки мого сина, де лежала сумка Самодурова. Піднявши сумку з землі, Шаповал став стверджувати, що сумка належить моєму сину. Потім до машини мого сина на стоянку під»їхав інший автомобіль. З нього вийшли чотири чоловіки, серед яких мій син признав працівників ВБОЗ Кузкина і Єршова.

Шаповал виклав із сумки на дах автомобіля 10 сірникових коробок із речовиною, схожою на тютюн, і по запаху визначив, що це конопля. При обшуку мого сина з кишень його одягу були вилучені документи, після чого Шаповал поклав ці документи в сумку, де раніше знаходилися сірникові коробки. Пізніше, під час допиту сина у відділенні міліції, у салон нашого автомобіля була підсипана речовина, схоже на тютюн.

У результаті всіх цих коротко перерахованих дій працівників ВБОЗ мій син одержав сильний нервовий стрес і був госпіталізований у терапевтичне відділення м. Северодонецка, де знаходився з 31 січня 2003 року по 07 лютого 2003 року.

Юлій Якович! Прошу Вас моє звернення і доданні документи направити у відповідні інстанції, які дадуть належну правову оцінку, на мій погляд (кваліфікація, дана автором, опущена – ред.) методів перерахованих вище працівників ВБОЗ у Луганській області.

Підприємство, проти якого працівниками ВБОЗ приймалися протизаконні заходи, є платником податків у бюджет держави, за рахунок чого утримується МВС, у тому числі й ВБОЗ.

Підготував Олексій Свєтіков, «Третій сектор», Луганська область