Податок на майбуття

Питання, звісно, не в зекономлених та збережених бюджетних надходженнях (в масштабах держави вони мізерні). Питання – в політиці держави, всебічному (як іміджевому так і матеріальному) підтриманні відкритих та прозорих намірів подружжя народити та виховати здорову дитину (дітей). Дітей так чи інакше будуть народжувати і без знижок та дотацій, але в цьому питанні варто бути максимально чесними, відвертими та публічно відкритими.

 Мало хто знає, що у відповідності до ст. 166 Податкового кодексу України кожен платник податків в Україні (в тому числі і нерезидент) має право на т. з. податкову знижку за наслідками звітного податкового року.

Зрозуміло, податкова знижка має бути підтверджена документально (чеками, договорами, актами, іншими первинними документами), при цьому документи до податкового органу не варто надсилати (хіба копії), проте варто зберігати протягом певного часу, допоки можуть виникнути певні питання або суперечки.

Так, згідно п. 166.3.6 Податкового кодексу України, платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку, зокрема, фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати на оплату допоміжних репродуктивних технологій згідно з умовами, встановленими законодавством, але не більше ніж сума, що дорівнює третині доходу у вигляді заробітної плати за звітний податковий рік.

Кажучи простіше, платник податків має право зменшити кількість податку на дохід шляхом виключення з суми оподаткування певної частини витрат на оплату допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ), які зазвичай у побуті та повсякденному використанні іменуються як «штучне запліднення» (що хоча і не зовсім вірно з точки зору медичної термінології, але є більш зрозумілим для пересічних читачів).

Варто поцікавитися статистичними показниками щодо кількості застосування ДРТ та загальних сум отриманих податкових знижок.

Так, за офіційними статистичними відомостями МОЗу України, загалом в Україні лише у 2011 році зареєстровано понад 44 тисячі випадків жіночого безпліддя та понад 12 тисяч чоловічого безпліддя (відповідно, в відсотковому відношенні, 78 % жіночого безпліддя та 22% чоловічого безпліддя). Аналогічна ситуація (практично ці ж цифрові показники спостерігалися і у 2012 році).

Лікування безпліддя здійснюється в акредитованих закладах охорони здоров’я (яких нараховується 27 і які існують у кожній області).

В Україні з метою подолання подібних негативних явищ та вирішення питання зростання народжуваності прийнято програму «Заохочення народжуваності в Україні», в межах якої з бюджету на застосування програм ДРТ для жінок щороку має виділятися понад 6 млн. 600 тисяч гривень.

При цьому розрахункова (за рахунок бюджету) кількість спроб лікування методами ДРТ залежить від середньої вартості лікування та фінансування та складає у середньому 600-700 спроб на рік.

Відтак, для реалізації однієї спроби ДРТ необхідно суму приблизно в 10 тис. грн., що за сучасного майнового становища більшості подружніх пар є достатньо вагомою сумою (саме тому і було прийнято рішення про покладення зазначених витрат на бюджет).

Варто відзначити, що кількість випадків та намірів застосування ДРТ щороку збільшується (що не дивно з огляду на розвиток медичних технологій та ефективність таких випадків). Так, за останнє десятиліття (з 1999 по 2011 роки) кількість випадків застосування ДРТ збільшилася більш ніж у десять разів, при чому кількість лікувальних циклів, які закінчуються клінічною вагітністю, також об’єктивно збільшується (37,8 на 100 розпочатих циклів у 2011 році проти 21,9 у 1999 році).

В минулому, 2012 році було розпочато майже 13 тисяч лікувальних циклів, що, за наведених відсоткових показників ефективності та результативності застосування ДРТ дає змогу очікувати появу на світ приблизно 5 тисяч немовлят.

Після розпочатих в 2011 році лікувальних циклів застосування ДРТ народилося живими 4568 немовлят.

Це лише узагальнена медична статистика лише по «державним» закладам охорони здоров’я, які, звісно, не враховують випадки «незареєстрованого» лікування в приватних клініках та закордонних медичних установах, або ж не відображають ті статистичні випадки, коли безпліддя просто не реєструвалося з дотриманням певних бюрократичних процедур (подружжя воліли самостійно вирішувати проблему лікування, незважаючи на такі дрібниці, як заповнення різних бланків та облікових карток).

Зважаючи на певні статистичні припущення та менталітет, можна стверджувати, що реальна картина як існуючого безпліддя так і випадків його подолання в «приватний» спосіб значно вища, аніж це відомо МОЗу та наведено вище в узагальнених показниках. Можна припускати, що кількість «приватних» (не охоплених офіційною статистикою) випадків ДРТ може сягати до 50-100 тисяч спроб щорічно (вдалих з них буде третина, тобто тут статистика не буде особливо відрізнятися від офіційної).

Тепер варто перейти до кількості отримання податкових знижок у випадку понесення витрат на ДРТ.

Так, за відомостями Міністерства доходів та зборів України в 2010 році скористалися правом на податкову знижку 320 громадян, в 2011 році – 349 громадян, та за січень-червень 2013 року – 494 громадянина (за рік очікується (прогнозується) до тисячі громадян). При цьому у цифровому вираженні (у грошах) громадяни понесли витрати в 2010 році – 23,3 млн. грн., в 2011 році – 27,6 млн. грн., за перше півріччя 2013 року – лише 7,0 млн. грн.

Середнє значення (вартість) на один випадок понесених витрат на ДРТ (за відомостями податкової) становлять приблизно 71 тисячу гривень (у 2010 році), однак, у 2013 році ця сума сягає лише 14 тисяч гривень (зменшилась понад у чотири рази, порівняно з попереднім періодом).

Очевидно, таке падіння вартості застосування ДРТ в 2013 році пояснюється не акційними знижками на медичні послуги або їх здешевленням (історично, такі послуги лише зростають за їх вартістю), а очевидно тим, що податковий орган останнього часу не всі витрати платників податків сприймав як обґрунтовані і доведені, ставлячи під сумнів надані рахунки та чеки і прискіпуючись до кожного показника. Звісно, багато платників просто прийняли рішення не зв’язуватися та не доводити обґрунтованість показників витрат (як то кажуть, дитина народилася – вже щастя, не до грошей).

Проте, виходячи зі статистики 13 тисяч щорічних циклів ДРТ та 4,5-5 тисяч вдалих випадків вдалого завершення циклів (і це лише офіційні показники) все ж таки кількість 300-500 громадян, які звернулися за отриманням податкової знижки – є явно замалою (а якщо взяти неофіційну статистику – від 50 до 100 тисяч спроб щорічно) – то взагалі – нікчемною.

Вище ми звертали увагу на істотне «зменшення» вартості витрат на ДРТ у 2013 році більш ніж у чотири рази, що може бути викликане (пояснене) наявністю певних бюрократичних процедур та прискіпуванням податківців до платників.

Однак те, що лише численні відсотки платників податків користуються своїм правом на отримання податкової знижки (яка може сягати (в залежності від розміру заробітку та понесених (підтверджених) витрат десятків тисяч гривень – можна пояснити лише правовим нігілізмом населення та відсутністю знань про таку суспільно корисну податкову новацію національної ваги та значення (для держави та нації вкрай важливо забезпечувати зростання народжуваності та зміцнення генофонду).

Дивно, адже в тому ж Податковому кодексі наявний обов’язок податкового органу провадити роз’яснювальну роботу щодо можливості отримати податкову знижку, крім цього, відома політика чинного керівництва Міністерства доходів та зборів України всіляко підкреслювати «сервісний» характер діяльності Міністерства та його «прихильності» до платників податків.

Питання, звісно, не в зекономлених та збережених бюджетних надходженнях (з огляду на їх цифрові показники в масштабах держави – вони нікчемні, мізерні). Питання, як нам бачиться – в політиці держави, всебічному (як іміджевому так і матеріальному) підтриманні відкритих та прозорих намірів подружжя народити та виховати здорову дитину (дітей). Дітей так чи інакше будуть народжувати і без знижок та дотацій, але в цьому питанні варто бути максимально чесними, відвертими та публічно відкритими.

Що ж стосується громадян (платників податків) – то радимо їм самостійно скористатися інститутом наявності та обрахунку податкової знижки, як одного з засобів (можливо, не дуже і вагомого та істотного) збереження родинних коштів та їх інвестування у потомство та майбуття.

Автор: Олексій Святогор, адвокат