«Украина для людей»: чего стоит пройти технический осмотр честно, по правилам, без взяток

Сколько бы ни красовались многочисленные генералы МВД и их многочисленные помощники и советники с телеэкранов – мол, МВД реформируется и становится все ближе и и ближе к народу, это – ложь. Два десятилетия руководство МВД не может навести порядок не только по системе в целом, но и в оплоте коррупции в милиции – ГАИ. За что в Украине милицию ненавидят – на конкретном примере.

Чого варте пройти технічний огляд чесно, за правилами, без хабарів

Ранок, купа людей. Стоїмо під кабінетом (умовна назва № 1). Суворий голос просто через закриті двері каже, що треба відкривати капоти, зараз вийде ВІН! Таки вийшов – через 25 хвилин. Добре, що погода була осінньо-теплою. Наша отара почала йти від автівки до автівки за НИМ. Кому щастило – на акт виконаних робіт сертифікованих станцій ставився розпис. Комусь ні, ті бігали за вогнегасниками, які виявились надто маленькими (розмір має значення!)

Все почалось з непереборного бажання бути не «усіма». Не усіма тими, хто йде шляхом найменшого супротиву.
Спершу почитала в інеті про строки проходження ТО. Заспокоїлась, адже талон у мене паперовий, строк чергового огляду не вказаний, і можна його робити аж до 15 грудня 2010 року.

Медогляд

Ранок 2 вересня: я з дитиною їду в місцеву поліклінику. Один кабінет для того, щоб виписали направлення на аналізи в інший, та видали обхідний лист. Далі треба самій купити шприци. Здаю кров з вени в іншому кабінеті, вирішила зайти ще до одного лікаря, бо цього дня ще встигаю.

3 вересня: всіх лікарів, крім нарколога та психіатра, пройдено, здала сечу та кров на аналізи. Черги великі, народ знервований, до нарколога та психіатра не встигли.

6 вересня: забираю результати аналізів в кабінеті, з якого все почалось. Сплачую до до каси – 156 грн. (для жінок), плюс по 50 грн. за огляд психіатра та нарколога (вони виписують заключення на паперах з голограмами, а потім в останньому кабінеті цього ланцюжка їх забирають). Отой останній кабіет, звичайно, працює до 13.00, а у нарколога та психіатра черги безкінечні, проте мені пощастило. я встигла. Тож, маю папірець, що я придатна до водіння.

Хтось скаже, що в Києві можна було зробити швидше, дешевше та простіше – але з маленькою дитиною мені було легше зранку прокататись 5 хв. до своєї полікліники (я живу під Києвом).

Декілька тижнів не мала часу на продовження епопеї з техоглядом, була зайнята дитиною.

ДАІ, перше наближення

Кінець вересня Дізнаюсь про перелік документів для проходження ТО. Це- меддовідка (оригінал та копія), техпаспорт, поліс ОСАГО, акт огляду від станцій, сертифікованих ДАЇ (оригінал), оригінали квитанцій «на 80 і 56 грн.». На питання за що ці останні два платежі, дві різних людини кажуть, що в банку знають за що платити, скільки, та про всі необхідні реквізити. З 56 гривнями розібрались, але з 80-ми я була незгодна, та розмова з начальником ДАЇ закінчилась просто – «у нас лише пластикові техталони, паперових нема і не буде, тому платіть за талон 80 гривень».

ДАІ не робить техогляд, якщо за автом є несплачені штрафи. Зайти у кабінет, назвемо його умовно №2, спитати, чи є на машині «вісяки» (лише у вівторок, або п’ятницю). Про свої я знала, якраз по одному штрафові справа була в суді. Але одночасно зі мною техогляд проходив з іншою машиною мій брат.

Він був «приємно» здивований, коли дізнався що на його авто висить штраф. Виявилось, що 27.03.2009 року громадянка така-то скоїла адміністративне правопорушення -перевищила швидкість на 27 км/год. Порушення зафіксоване фотокамерою. Пікантність в тому, що ця громадянка – моя мама, вона формальна власниця машини, не має прав на керування автом, і жодного разу в житті за кермо не сідала.

Тому, потрібно знайти постанову про накладення штрафу – ДАІ у свій час її, звичайно ж, не надіслала. Шукаємо постанову, ДАІ відсилає у виконавчу, виконавча – в ДАІ, адже бази чомусь не синхронізуються. Пошуки постанови ДАІ зайняли пару тижнів (прийомні дні понеділок, середа).
Суд

14 жовтня
Оскаржуємо постанови про штраф в суді, для того щоб пройти техогляд. В теорії, якщо справа розглядається судом, то ДАІ повинно техогляд провести. У нашому місті прийом позовів лише в середу та п’ятницю з 14 до 16 години. Не встигаю подати, все переноситься аж на 20.10.2010. Далі чекаю поки справу розподілять, призначать суддю – за тиждень іду шукати суддю, номер справи.
27 жовтня Пишу заяву на начальника ДАЇ, що справа в суді, на розгляді, у такого судді, за таким номером. Начальник м’яко пояснює, що йому цей папірець ні про що не говорить – не перший випадок, коли міліціонери роблять вигляд, що не знають законодавства. Добре, будемо діяти в суді. Того ж дня їду до суду, але суддя в апеляційному, у Києві.

28 жовтня
Наступного дня суддя в доброму гуморі, читає позов, дивується сумі морального відшкодування, пропонує два варіанти вирішення – відмова від відшкодування та рішення на нашу користь, чи розгляд, який пів-року будуть динамити представники від ДАІ. Пишу відмову від матеріального відшкодування. Справа вирішується на нашу користь, і через 10 днів забираю рішення суду.
Техогляд

2 листопада
Роблю на сертифікованій техстанції огляд. Переключаю повороти, дальнє-ближнє світло, гальмую, показую аптечку, вогнегасник, знак аврійної зупинки. Далі мені виписали «красівий» папірець і посилають платити в банк. Поки заплатила, машину перевірили, заспокоїли. що все справне. За все це щастя я віддала 120 грн. і непогану комісію банку, куди в нашому світі без неї?
Знову ДАІ

9 листопада
ДАІ так вибачається, що от саме сьогодні вони не можуть провести ТО наших авто, що хочеться їх погладити по голівці і сказати «нічого, все буде гаразд».

Їду 10 листопада.
Ранок, купа людей. Стоїмо під кабінетом (умовна назва № 1). Суворий голос просто через закриті двері каже, що треба відкривати капоти, зараз вийде ВІН! Таки вийшов – через 25 хвилин. Добре, що погода була осінньо-теплою. Наша отара почала йти від автівки до автівки за НИМ. Кому щастило – на акт виконаних робіт сертифікованих станцій ставився розпис. Комусь ні, ті бігали за вогнегасниками, які виявились надто маленькими (розмір має значення!) Все це відбувається дуже швидко, і ВІН зникає у дверях іншого ходу.

Черга розсипалась, вже під кабінетом зовсім інші люди, чомусь мені здалось, що спершу йдуть знайомі, куми, родичі, а потім всі інші, навіть якщо ти з маленькою дитиною.

Загалом там, в кабінеті №1, це вже фінал, остання ланка. Дівчинка з маленьким рожевим песиком на брелку для телефона рівненько складає папірці, закріплює степлером, потім дивиться »по штрафам». І тут мій прокол: перший штраф не зняли з бази. Йду до кабінету №2. Майже без істерики переконала їх поставити штамп, тому що рішення суду у мене було з собою. Спочатку вони не хотіли це робити, бо приймальні дні – вівторок та п»ятниця.

Отже, я знову в кабінеті №1. Нарешті я все отримала – це коло у мене зайняло чотири години.
Тепер 80 грн., «втілених» у талон техогляду «дійсний до 2012 року», приліплені до лобового скла. Тримаються на зібганій серветці, між іншим.

Строки:

З 2 вересня по 10 листопада, теоретично можна було б пройти десь за місяць, якби не відволікали справи з дитиною, та не було штрафів (або погодитися їх одразу заплатити)

Мої витрати:

120 гр. ТО на станції
156 + 100 = 256 гр. – меддовідка
224 гр. – податок з власників ТЗ
80 гр. – пластиковий техталон
56 гр – в ДАІ, за якісний сервіс
Нерви, час – не оподатковуються та оцінці не підлягають.

Автор: Світлана Гончарова, TEXTY

*****

ЭКЗАМЕН НА ПРАВА. НЕ ПОДМАЖЕШЬ — НЕ ПОЕДЕШЬ

Сегодня мы расскажем вам реальную историю, иллюстрирующую старую истину: недопонимание реальности и действующих в ней неписаных законов способно омрачить самые светлые чувства.

Итак, внимай, читатель. В одном государстве, не нашем, это я подчеркиваю, а то еще, чего доброго, привлекут к ответственности за клевету, жила молодая семья. Он с утра до вечера на работе горбатится, как говорится, и тянет, сколько вынесет, в дом. Она целый день по хозяйству. Ну, ясное дело, круг общения стянулся, как петля на шее висельника. Она почувствовала — задыхается. Нужно как-то расти над собой. Ну, хотя бы учиться чему-то.

Английскому языку или, там, наращиванию ногтей… Чему-то полезному, вызывающему самоуважение, повышающему авторитет в глазах окружающих. А тут как раз подружка расщебеталась, дескать, пойдем, говорит, со мной за компанию на курсы автовождения! И недорого, удачно так, что-то около двух тысяч гривен курс всего-навсего. Наша героиня тут же впала в эйфорию, представив себе, до чего возрастут и авторитет, и самооценка, когда она будет самолично и гордо рассекать на их семейном экипаже! За рулем, да еще и по всем правилам. Началась учеба. Это было настоящее испытание: теория, вождение…

Коварные и порой неожиданные вопросы из экзаменационных билетов ГАИ для будущих водителей она упорно зубрила поздними вечерами, донимая сонного супруга этими самыми вопросами, например о том, в каких из перечисленных случаев работники милиции имеют право применить наручники или резиновые дубинки? (Варианты ответов:

1. Если есть все основания полагать, что задерживаемое лицо может причинить вред только окружающим.
2. Если есть все основания полагать, что задерживаемое лицо может причинить вред только себе.
3. Если есть все основания полагать, что задерживаемое лицо может причинить вред окружающим либо себе.)

В ответ муж начинал бормотать, что у него двадцать лет водительского стажа и он не понимает, на фига все это надо. А однажды, услышав вопрос «Нужно ли, в соответствии с требованиями Правил дорожного движения, согласовывать с органами Госавтоинспекции размещение рекламоносителей?» — муж вообще почему-то обиделся, даже, как ей показалось, тихо ругнулся и ушел одиноко спать.

Оставшись наедине с собой, она тоже пыталась понять, зачем такие вопросы задают на экзаменах будущим автолюбителям категории «В»? Но убеждалась лишь в том, что ответ на этот вопрос недоступен ее пониманию. И продолжала зубрить.

А потом был внутренний экзамен. По тем же билетам, для оценки готовности к экзамену в ГАИ. Вот когда ее упорство дало плоды! Все сложилось — и авторитет, и самооценка. Из всей группы — 25 человек, кстати, забыл отметить, сплошь женского пола — она единственная сдала экзамен. Соученицы смотрели на нее с нескрываемым уважением. Стоит ли говорить, что и практика, то есть вождение, шло у нее лучше всех. Тем более что муж в свое время уже пытался ее обучать. Фактически она уже ездила раньше. Было ясно, что уж кто-кто, а она сдаст экзамен в ГАИ без сучка без задоринки.

Она-то, допустим, сдаст, а как быть остальным? Этот вопрос был резонно задан ученицами курсов преподавательскому составу автошколы. Деньги плачены, и что же получается — зря? Преподаватель, как ни странно, был готов к такому вопросу. Его, вопрос, можно решить, сказал он. Цена — 250 у. е., то есть долларов. С носа, естественно. И каждый, кто заплатит деньги, гарантированно получит права.

Вот именно эта фраза и определяет суть нашего повествования. Каждый, кто заплатит. Заплатили все, кроме нашей героини. Они и сдадут экзамен. Водительское удостоверение получит девушка, присутствовавшая только на двух занятиях — первом и последнем. И другая, которая на протяжении двенадцати уроков вождения так и не смогла тронуться с места. И третья, так и не сумевшая до конца отличить педаль газа от педали тормоза. Все они будут за рулем. На улицах. Да, недаром многие опытные водители стараются не приближаться на дороге к очаровательным дебютанткам в новеньких авто с «туфелькой» на заднем стекле…

Когда эти бывшие ученики выезжают на улицы, гораздо безопаснее сидеть дома у телевизора и смотреть выпуск новостей. Там как раз идет сюжет о том, как министр внутренних дел отчитывается перед президентом о мерах по борьбе с коррупцией в рядах сотрудников вверенного ему ведомства…

А что же наша героиня, спросите вы. А как вы думаете? Тот капитан ГАИ, который за сдачу экзамена очередной группой получил вместо 6250 долларов всего 6 тысяч, он что, намерен это прощать? А вы бы простили? Теорию она сдаст — ее принимает бесстрастный компьютер. А вождение, когда рядом будет сидеть этот самый капитан… Даже если он и не обидится. Но ведь есть еще одна заковыка.

Группа не может стопроцентно сдать этот самый экзамен. Кто-то должен провалиться, иначе ситуация вызывает подозрение. Например, что все заплатили. В результате — наблюдаемый нами парадокс: тот, кто учился лучше всех, теперь заведомо непроходной. Вот такая история.

Хотя погодите. Никакой это не парадокс, а стройная система двухступенчатого бизнеса. Про первую ступень уже все понятно. А вторая проста, как проезд перекрестка на разрешающий сигнал светофора. Судите сами: ведь в результате этого липового экзамена на дороги выезжают двадцать четыре кандидатки на платеж каждому попадающемуся на их пути гаишнику. Бизнес с продолжением.

А с другой стороны… Представляете нравственную трагедию героини, когда она возвращается домой, влача попранные идеалы и разбитые надежды? Нет? Ну и ладно. В принципе, какая нам с вами разница. Ведь описанная ситуация произошла, подчеркиваю, вовсе не в нашей стране. У нас такое просто невозможно, я уже уверен, поскольку тоже смотрю новости.

И вот настал день экзамена. На вопросы компьютера наша героиня ответила за пять минут. Ни одной ошибки! Потом — вождение. На пассажирском месте сидел тот самый капитан. И снова — безукоризненно. Он не придрался ни к чему, благородный человек! Правда, затем он также не придрался к соискательнице, не сумевшей вписаться в круговое движение на трехполосной дороге — слава богу, она была пустая. И так далее. Безграничное благородство!

Сам экзамен и бланки документов потянули примерно на пятьсот гривен, сравнительно недорого за пятнадцать минут у компьютера, десять минут в нанятом за отдельную плату автомобиле и два картонных прямоугольника. Муж долго рассматривал ворох квитанций, среди которых его особое умиление почему-то привлекла одна: «аренда класса — 40 грн.». Покрутив ее в руках, он, как всегда, сдержанно пробормотал что-то про антимонопольный комитет. А его супруга тем временем взахлеб щебетала про куртуазность гаишников и про новенький автомобильчик, на котором одна из ее новых подруг намерена завтра выехать за покупками. И вправду, согласитесь, как все здорово закончилось. Справедливость таки восторжествовала!

А что касается приведенных цифр, фактов и цитат из экзаменационных вопросов, то любое совпадение с действующими тарифами и данными автор просит считать абсолютно случайным.

Автор: Юрий Плакса, СН