Чим воюють лівійські повстанці — дослідження онлайн-революції. ФОТО. Частина 1

 Завдяки в першу чергу соціальним медіа, в другу – світовим ЗМІ, що активно висвітлювали перебіг повстання, бойові дії в Лівії можна було відстежувати фактично в режимі онлайн, отримуючи достовірну інформацію безпосередньо з місця подій. Це дає унікальну можливість дослідити, чим були озброєні повстанці, як вони воювали, чому перемагали і чому зазнавали поразки.

Автор: Сергій Лук\’янчук, TEXTY.org.ua

«Лише та революція чогось варта, яка вміє захищатися».
В.І. Лєнін

Повстання проти режиму лівійського Муаммара Каддафі почалося 15 лютого 2010 року. Протягом цих понад трьох тижнів воно пройшло через декілька етапів: мирні громадських акцій протесту, масові у східних регіонах країни (центр подій — місто Бенгазі), переростання акцій непокори у збройне повстання, повстання в «західних» містах (Місрата, Завійя), переможний «марш» повстанців вздовж узбережжя на захід, до Тріполі, поразка в боях за міста Бін Джавад та нафтовий центр Рас Лануф, відступ повстанців назад на схід.

Відразу дамо відповідь на питання, яке привернуло увагу всіх, хто цікавився бойовими діями у Лівії. А саме — звідки в повстанців стільки зброї. Із фото- та відеоматеріалів стає зрозуміло, що вони, на відміну від аналогічних повстань у Тунісі та Єгипті, озброєні дуже непогано. Цей факт, до речі, послужив підставою для конспірологічних теорій у російських ЗМІ та блогосфері — мовляв, світові жидомасони завалили повстанців наколотими апельсинами та американськими валянками різноманітною зброєю. А звідки ж могла узятися вся ця різнокаліберна в прямому та переносному сенсі зброя, в тому числі й західного виробництва — адже Лівія перебувала під ембарго і не могла її купувати?

Повстанці виносять боєприпаси із складів на базі Катіба

Абсурдність цієї версії очевидна для будь-кого, хто цікавився цим питанням. По-перше, ембарго щодо Лівії було скасоване ще в 2004 році — і з тих пір вона могла купувати (і купувала) стільки зброї, скільких хотіла. І Захід її охоче продавав — не найновішу, звісно.

По-друге, арсенал, за допомогою якого лівійські повстанці озброїлися до зубів, відомий абсолютно точно: це військова база «Катіба» у Бенгазі — одна з найбільших у Лівії. Бої за неї тривали від трьох до п\’яти днів, зрештою гарнізон утік і залишив повстанцям потужні склади зі зброєю — від звичайних автоматів Калашникова до танків, БМП та установок залпового вогню.

Відео з бази Катіба в Бенгазі

Розуміючи стратегічне значення військової бази, Каддафі, вочевидь, віддав наказ її розбомбити. Частково це вдалося — бомбовим ударом було знищено кілька споруд на території бази, боєприпаси та військову техніку, що в них знаходилася, кількадесят людей при цьому загинули.

Згорілий склад із зенітними установками
 
На одному із знімків зафіксовано наслідки бомбардування — згорілий склад із такими ж зенітними установками, які можна побачити на кожній третій фотографії з місця бойових дій.

Стрілецька зброя

Найбільш поширена автоматична стрілецька зброя повстанців — це автомати Калашникова найрізноманітніших модифікацій. Відразу зазначимо, що західні кореспонденти, які традиційно називають їх «АК-47», помиляються: цього застарілого автомата в Лівії немає. Є АКМ (калібр 7,62) та АК-74 (калібр 5,45).

Повстанець розстрілює портрет Каддафі із АКС. Знімок, до речі, чудово ілюструє ідіотизм революційний ентузіазм як стрільця, так і «портретоносця»

Цікавий момент: серед знімків, де присутній автомат Калашникова, часто трапляються незвичні для екс-радянських людей моделі — із другим руків\’ям на цівці. Що це за автомат?

У лівому верхньому куті — модифікація Калашникова з двома руків\’ями

Невелике дослідження дало відповідь: перед нами румунський Pistol Mitralieră model 1963 — версія АКМ, яку виробляла Румунія по радянській ліцензії.

Румунський «Калашников» — Pistol Mitralieră model 1963
 
З цими автоматами був навіть пов\’язаний скандал, який став відомим завдяки Вікіліксу. Лівія придбала в румунської компанії NFI 100 тисяч таких автоматів, але на цьому не задовольнилася, і спробувала закупити ще 130 тисяч через британську компанію York Guns — причому продавцем цих автоматів мала стати… Україна. Оскільки американці боялися, що ці автомати — ні, не посилять режим Каддафі, а будуть перепродані тому ж Судану, — угоду було зірвано. Що аж ніяк не означає, що в Лівії не стріляють зараз Калашникови, продані Каддафі з українських військових складів — офіційно чи не дуже офіційно.

Другий за популярністю «ствол» повстанців — бельгійська штурмова гвинтівка FN FAL.

FN FAL — зброя, дуже популярна в світі. Лівія не стала винятком
 
Це одна з найпоширеніших у світі моделей стрілецької зброї — разом з АК та американською М-16. Її розробили в 1946 році під німецький патрон 7,92×33 мм, а згодом переробили під натівський набій 7,62×51 мм. FN FAL стоїть на озброєнні понад 55 країн світу, використовувалася під час арабо-ізраїльських війн, у В\’єтнамі та на Фолклендах. І ось — у Лівії.

Повстанець справа тримає в руках FN FAL
 
Впізнати FN FAL можна по характерно скошеному магазину та округлому дульному гальмі без мушки (вона знаходиться на ствольній коробці).

Всі згадані зразки стрілецької зброї на одному знімку.Зліва направо — FN FAL, румунський Калашников, «звичайний» Калашников

Бій під Рас-Лануфом, 12-13 березня. На цьому знімку FN FAL видно в деталях

Цікаво, що американської М-16, яка, за логікою, теж мала б лежати на армійських складах у Лівії, на знімках помічено не було (якщо хтось із читачів бачив -прошу повідомити в коментарях). Так що американська зброя в Лівії, схоже, таки не стріляє.

Кулемети

Автор статті сподівався, що за логікою найбільш поширеним кулеметом на озброєнні повстанців буде РПК або РПК-74. Дивовижно, але на сотнях переглянутих знімків його виявити не вдалося.

Ось цей кулемет. Прохання до читачів — якщо хтось бачив фото, де ця зброя «бере участь» в лівійському повстанні — прошу повідомити в коментарях до статті.

Натомість «старший брат» РПК — ПКМ (пулемет Калашникова модернизированный) зустрічається на знімках дуже часто. І іноді у вельми драматичних епізодах — як на фото нижче.

Повстанець лежачи витрачає патрони на вітер намагається збити реактивний літак з кулемета ПКМ.

Зрозуміло, що влучити в реактивний літак із ручного кулемета, та ще й в такій екзотичній позі для стрільби, можна хіба що по волі Аллаха.

Кулемет ПКМ неважко впізнати по характерному вирізі на прикладі та руків\’ї для перенесення

Часто трапляється на фото «рідний брат» радянського ПКМ — бельгійський FN MAG. Цей кулемет калібру 7,62×51 мм теж є дуже розповсюдженим у світі — він навіть стоїть на озброєнні американської армії в якості єдиного кулемета (ця модифікація має назву M240). Однак неважко побачити (і це підтверджують гуру із зброярських форумів), що в Лівії застосовується не «американець», а саме «бельгієць».

Кулемет FN MAG на виставці зброї…

… і на плечі лівійського повстанця. Зверніть увагу на характерну форму приклада

Кулемет Дегтярьова, він же ДП, відомий нам хіба що із фільмів про війну — на озброєнні СРСР він не перебуває вже років із шістдесят. Але свого часу цей кулемет із характерним диском постачався на озброєння багатьох країн, дружніх до Радянського Союзу, але, так би мовити, «відсталих». Якимсь чином він потрапив до Лівії — і до рук повстанців. Попри те, що ДП став на озброєння аж в 1927 році, це надійна і перевірена зброя.

Не доводиться сумніватися, що на фото саме ДП. Це видно не лише по характерному диску, але й по розтрубу гасника полум\’я та характерній перфорації захисного кожуха.

Однак якщо «Дегтяр» — це все ж антикваріат, його «одноліток», великокаліберний кулемет ДШК — зброя, яка з часом не стала менш грізною. Прицільна дистанція польоту набоя 12,7×108 мм становить 3,5 кілометри (!). Після Другої світової війни ДШК використовувався головним чином як танковий зенітний кулемет. Втім, маючи здатність пробивати 15 мм броню з відстані 500 метрів, ДШК цілком може використовуватися для боротьби з легкоброньованими рухомими цілями.

Прикметно, що лівійські повстанці знайшли для ДШК оригінальне застосування: вони масово встановлювали цей кулемет… у кузови автомобілів-пікапів. На фото нижче — ДШК в кузові Toyota Hilux. Зверніть увагу на «самопальну» раму кріплення.

Ручні протитанкові гранатомети

Тут поза конкуренцією — старий перевірений РПГ-7В радянського виробництва. Важко знайти фоторепортаж лівійської війни, де не було б знімка з цим гранатометом.

Протитанкових гранат, або «вистрілів» до РПГ-7В у лівійців, як-то кажуть, нємєряно: вони носять їх за собою цілими в\’язками. До початку реальних боєзіткнень з кадровою лівійською армією повстанці охоче стріляли з РПГ «у білий світ як у копійку» заради розваги. Втім, були і влучання по реальних цілях — на 40-й секунді цього відеоролика видно пробоїну від кумулятивної гранати в танковій броні.

Втім, варто зауважити, що якби повстанці дійсно вміли користуватися цими гранатометами на рівні тих же чеченців під час оборони Грозного у 1994 році, навряд чи танки армії Каддафі могли б робити «наїзди» на повстанську Завію чи Місрату, так як вони це робили в першій декаді березня. Не маючи змоги вибити повстанців із міст, де вони становлять більшість, танкові підрозділи заїжджали в місто, вели хаотичний вогонь, а увечері відступали назад. При грамотно організованій «роботі» гранатометників перший же подібний «наїзд» став би й останнім. Однак цього не сталося з єдиної причини — тотальної відсутності бойової підготовки та командування у повстанських підрозділів (про це — згодом).

До речі, вистріли до РПГ, які потрапили в об\’єктив фотографа, належать до першого та другого покоління — це ПГ-7В та ПГ-7ВМ.

Більш сучасних гранат, якими можна, зокрема, ефективно вести вогонь по піхоті, у повстанців, судячи з усього, немає.

Безпосередньо перед публікацією статті автор натрапив на фото ще одного ручного гранатомета, але не зміг його оперативно ідентифікувати. Можливо, читачі підкажуть, що це за зброя?

Підказали. Читач Тектстів і друг дитинства автора @opantus написав у Твіттері: «похоже, что твой незнакомец это наш Carl Gustaf который Bofors делает. Штука убойно универсальная.»

 

Так і є — на фото зображено 84-міліметровий гранатомет Carl Gustaf M2 виробництва шведської Saab Bofors Dynamics. Більш сучасна модифікація М3 стоїть на озброєнні британського спецназу SAS, канадської та американських армій. «Старенький» М2 (в нового руків\’я не дерев\’яні) потрапив на склади армії Каддафі. А зброя це дійсно серйозна — задокументований випадок, коли під час британсько-аргентинської війни за Фолкленди із «Карла Густава» пошкодили аргентинський корвет.

На передньому плані — «невідомий» гранатомет Carl Gustaf M2. На задньому — кулемет ДШК в кузові пікапа

Кінець першої частини. У другій — про засоби протиповітряної оборони, артилерійську та бронетехніку повстанців, а також про тактику бойових дій, яку вони застосовують.

Танки в повстанців теж є.

У статті використані фото Нью-Йорк Таймс, Аль-Джазіри, БіБіСі, Лос Анжелес Таймс, Гардіан, Телеграф, а також фото- та відеоматеріали із Твіттера та Фейсбука

Читайте также: