Чим і як воюють лівійські повстанці. Ілюстроване дослідження (частина друга)

Бойовий епізод, що стався під час березневого марш-кидка повстанців на захід Лівії, вражає не менше, ніж подвиг біблійного Давида, який каменем із пращі вбив велетня Голіафа. Із зенітної установки, призначеної для боротьби із гвинтовою авіацією 1940-50-х років, повстанець збив сучасний реактивний бомбардувальник.

Схоже, що в Лівійської революції наближається трагічна і кривава розвязка. Війська Кадафі підійшли до столиці повстанців Бенгазі і виставили ультиматум: звільнити місто до кінця доби. Міжнародне співтовариство пори критику режиму, так і не наважилося надати допомогу опозиціонерам. Чи встоїть Бенгазі?

Повстанці мають чимало зброї, аж до авіації і ситем ППО. Але немають централізованого командування, розвідки, уміння маневрувати і головне вони не знають, як користуватися сучасною зброєю. Все це дуже боляче далося взнаки, коли війська Каддафі перейшли до контранступу. Не доводиться сумніватися: жодної організованої оборони не було ні в Бін Джаваді, ні в Рас Лануфі, ні в Завійі.

Початок статті читайте тут.

Тактика

Перед тим, як продовжити огляд зброєння повстанців — декілька слів пр отактику. Скажемо відверто — вона вкрай примітивна. Так, переможний "кидок на Захід" по суті зводився до того, що повстанці, не маскуючись, просувалися на підручному автотранспорті до чергового населеного пункту. Якщо в ньому були якісь війська Каддафі, вони, як правило, відступали. Боєзіткнення фактично являли собою перестрілку з великих відстаней. Відповідно, звідси й низький рівень втрат, який на той час живив фантазію російських інтернет-конспірологів — мовляв, ніякої війни насправді немає, бо де ж убиті, поранені, руїни та пожежі?

Судячи з усього, централізованого командування у повстанців не було ніякого. Розвідки — ніякої. Маневру — ніякого (наступ відбувався просто по шосе). Маскування — ніякого. Оборони — ніякої (на жодному фото чи відео не було помічено навіть натяку хоч на якийсь окоп, зате вдосталь кадрів, де повстанці з автоматами залягли просто посеред асфальтованої дороги). Пройшло більше тижня, перш ніж до повстанців дійшло, що розстрілювати патрони в повітря — не найкраще для них застосування.

Все це дуже боляче далося взнаки, коли війська Каддафі перейшли до контранступу. Не доводиться сумніватися: жодної організованої оборони не було ні в Бін Джаваді, ні в Рас Лануфі, ні в Завійі. Не важко уявити, що було б, якби танки Каддафі, що протягом кількох днів зранку заїжджали до Завійї, вели там хаотичний обстріл, а ввечері поверталися на вихідні позиції, зустрілися б не з аматорами-повстанцями, а, наприклад, з чеченським батальйоном "Восток".

Втім, військовий досвід, який приходить на зміну ейфорії, теж багато що значить. На боці повстанців — кількісна перевага. Озброєні вони, як по повстанських мірках, дуже непогано. При правильній організації оборони перевага військ Каддафі у танках та авіації їм не допоможе. І якщо революціонерам вдасться втримати Брегу, Місрату та — найголовніше — Бенгазі, шанси на повалення режиму Каддафі та взяття Тріполі у них залишатимуться й надалі. Кілька найближчих днів вирішать долю лівійської революції. "Тексти" й надалі слідкуватимуть за подіями.

Зенітки

Бойовий епізод, що стався під час березневого марш-кидка повстанців на захід Лівії, вражає не менше, ніж подвиг біблійного Давида, який каменем із пращі вбив велетня Голіафа. Із зенітної установки, призначеної для боротьби із гвинтовою авіацією 1940-50-х років, повстанець збив сучасний реактивний бомбардувальник. Су-24 МК (спеціальна модифікація для продажу на експорт) здійснював обліт повстанської колони і був обстріляний малокаліберною зенітною артилерією. У бомбардувальник влучили, він впав у пустелі і вибухнув.

Літак Су-24 лівійських ВПС. Саме такий було збито під Рас Лануфом

Пілоти, судячи з усього, не катапультувалися (на відео труп одного з них лежав біля уламків літака).

ЗПУ-4 веде вогонь на околицях міста Адждабійя

Назвати цей епізод неймовірним — це висловитися дуже скромно. По-перше, радісний бородатий повстанець, якого на відео вітають соратники, сам зізнався — це був його перший день за прицілом зенітки. По-друге, зчетверена установка ЗПУ-4, з якої було збито літак, в теорії взагалі не могла в нього влучити. Вона призначена для боротьби з повітряними цілями, чия швидкість не перевищує 300 м/сек, а у Су-24 швидкість польоту на невеликих висотах майже на 100 м/сек вища.

Все, що залишилося від збитого пілота

І, якщо судити по відео, літак не заходив безпосередньо на колону, а перебував на віддалі кілометра-півтора — а в ЗПУ-4 дальність стрільби становить 1500 м по висоті і 2000 м по дистанції.

Повстанські зенітники збивають Су-24

Засоби протиповітряної оборони

Варто зауважити, що лівійські повстанці напрочуд добре забезпечені засобами протиповітряної оборони. Так, головним чином це малокаліберні зенітні установки, але їх кількість вражає. Тут, так само як і у випадку з крупнокаліберним кулеметом ДШК, зенітки транспортуються в кузовах пікапів японського виробництва (найчастіше це Toyota Hilux або вельми популярний і в наших краях Mitsubishi L200).

ЗПУ-4 — це зчетверений кулемет Владімірова калібру 14,5 мм

Окрім вже згаданої ЗПУ-4, повстанці використовують ще дві її модифікації — одноствольну ЗПУ-1 та двоствольну ЗПУ-2. Ці зенітні установки були створені в 1940-50 роках, і до 1960-х років морально застаріли.

Справа на знімку повстанець веде вогонь із ЗПУ-1, встановленої в кузові Mitsubishi L200. Зліва — стволи більш сучасної ЗУ-23

"Найсвіжіший" зразок малокаліберної зенітної артилерії, яким користуються повстанці — це двоствольна ЗУ-23. Дві спарені автоматичні 23-мм гармати ведуть вогонь із темпом 2000 пострілів на хвилину на висоту 1,5 км та відстань 2,5 км.

ЗУ-23 у бойовому положенні — колеса "підігнуті", зенітка спирається на грунт спеціальними "тарілками" — домкратами. Видно снарядні стрічки та короб для них. Один з двох стволів демонтовано

На фото справа видно стволи ЗУ-23. При потребі їх можна опустити і вести вогонь по наземних цілях, в тому числі й легкоброньованих. Вийде краще, ніж із кинджалом.

Втім, усі без винятку зразки малокаліберної зенітної артилерії, які застосовують лівійські повстанці, є фактично непридатними для боротьби з сучасними реактивними літаками армії Каддафі. Все, на що спроможна МЗА — це загороджувальний вогонь по курсу польоту літаків, або "відлякування" їх від місць скупчення живої сили.

І, судячи з усього, ця тактика спрацьовувала — імовірно, саме цим можна пояснити вкрай низьку бойову ефективність авіації Каддафі, на що неодноразово звертали увагу західні кореспонденти. Пілоти, пам’ятаючи про збитий Су-24, просто не хотіли наближатися до зони вогню МЗА. Правда, слід зазначити, що бажанні ці позиції можна було накрити ракетами з дистанції, не входячи в зону враження. Це можна пояснити ще однією версією — військові льотчики Лівії не бажають бомбити таких же лівійців, як і вони.

Однак є і виняток: на складах вже згаданої військової бази в Бенгазі зберігалася протиповітряна зброя, яку аж ніяк не можна назвати застарілою чи неефективною. Мова йде про переносний зенітно-ракетний комплекс "Стріла-2".

Ось так виглядає цей ПЗРК.

Нижче — дуже показове відео. На ньому — ті ж самі армійські склади в Бенгазі, захоплені повстанцями. На двадцять п’ятій секунді знято процес роздачі "Стріл" революціонерам. Із ПЗРК, які наразі є чи не найдорожчими з усіх видів ручної зброї (і за ціною, і за "наслідками" застосування), поводяться ледь не як з дровами, і так само розносять — по дві штуки під пахвою.

На відеозаписах повстанського "наступу на Захід" іноді можна побачити постать із "Стрілою" в руках чи за спиною — цю характерну трубу важко сплутати з чимось іншим. Повідомлялося і про бойове застосування, але задокументованих на фото чи відео фактів авторові не трапилося. Так само як і повідомлень про збиті з ПЗРК літаки.

Нічого дивного — якщо за малокаліберну зенітну установку можна посадити ненавченого цивільного, і він (інш’Алла) кудись із неї влучить, то оператор ПЗРК має пройти відповідне навчання. Більше того, сам комплекс обладнаний досить складною електронікою, яка, зокрема, не дозволяє випадково збити власний літак. Щоб розібратися із цими особливостями, треба бути фахівцем.

А чи є в лівійців серйозніші засоби ракетної ППО? Є, принаймні в теорії. На одному з відеороликів повстанець з автоматом позує на фоні… ракети пересувного зенітно-ракетного комплексу С-75

На скріншоті з відеоролика — ракета ЗРК С-75. На задньому плані — ще одна.

С-75 — легенда ППО, цей комплекс використовувався в боях та війнах найбільше з усіх аналогів у світі. Саме такою ракетою був збитий під Свердловськом американський розвідувальний літак У-2. І хоч наразі цей комплекс вважається застарілим, проти не найновішої авіації Каддафі він працював би цілком ефективно. Якщо врахувати, що С-75 вражає цілі на дистанції 7-34 км і висоті до 25-27 км, то у випадку його реального застосування повстанцями можна було б не просити країни Заходу про зону вільну від польотів.

Однак С-75 — це не просто ракета, це цілісний складний комплекс, розгорнути який на бойових позиціях можуть лише досвідчені кадрові військові. Судячи з усього, навіть якщо в розпорядження повстанців потрапили боєготовні С-75, а не просто іржаві ракети на візках, використовувати їх нема кому.

Артилерія та установки залпового вогню

Зазвичай, якщо мова йде про повстанців вони стереотипно сприймаються як погано озброєні "хлопці з Калашниковими". Найчастіше воно так і є, але лівійські повстанці явно становлять виняток. Адже в їх розпорядженні є не тільки стрілецька зброя, але й значно серйозніший арсенал.

Автор не зразу розібрався, що саме знаходиться на фото. Це явно безвідкатна гармата, але яка? Не без допомоги інтернет-спільноти вдалося з’ясувати — це 105-мм безвідкатна гармата M40 американського виробництва. Це стара зброя, "зоряний час" якої припав на Корейську війну, а вже у В’єтнамі її замінили більш сучасними зразками.

Однак у М40, попри її "антикварний" статус, є безсумнівні переваги. По-перше, цю легку гармату можна перевозити хоч на позашляховику (у лівійській практиці — у кузові пікапа). По-друге, хоч ця зброя призначена в основному для боротьби з танками, з гармати можна стріляти і протипіхотною картеччю. По-третє, з ефективною дистанцією стрільби понад кілометр М40 могла стати серйозним аргументом проти військ Каддафі, особливо в обороні.

Чи стала? З М40 повстанці стріляли, це зафіксовано на багатьох фото. Наскільки успішно — питання залишається відкритим.

Постріл з М40. Перфорована гільза летить в один бік, артилерист — у інший. Зверніть увагу — на передньому плані в піску лежить ПЗРК Стріла-2.

Інших артилерійських засобів на озброєнні повстанців на фото- та відеоматеріалах помічено не було. Втім, це не означає, що їх немає: якщо хтось із читачів десь бачив повстанську артилерію, просимо повідомити в коментарях.

А от зразків реактивної артилерії було помічено аж два. Перший — теж екзотика для пострадянського простору.

Повстанець під Брегою націлює РСЗО "Тип 63"

Це 12-ствольна реактивна система залпового вогню "Тип 63" (виробництва Китаю). Некеровані 107-мм ракети летять на дистанцію до 8,5 км. Ця установка не втратила актуальності — вона досі перебуває на озброєнні гірських та спеціальних підрозділів армії Китаю. Її головна перевага — легкість (лише 602 кг) та компактність.

"Тип 63" повстанці застосовували, зокрема, в боях під Рас Лануфом та Бін Джавадом.

А от установка залпового вогню, зображена на фото нижче, відома всім, хто хоч трохи цікавився зброєю. Це знаменита реактивна система залпового вогню "Град"

Повстанський "Град" веде вогонь під Рас Лануфом

Втім, варто зауважити, що з тактичної точки зору застосування повстанцями реактивних установок залпового вогню не могло бути ефективним. Про це — трохи згодом.

Авіація

Ще на початку революційних подій у Лівії в ЗМІ з’явилися повідомлення про перехід військових пілотів на бік повсталих. З тих пір про "повстанську авіацію" нічого не було чути — аж до останніх днів.

Коли внаслідок контрнаступу війська Каддафі наблизилися до повстанської столиці Бенгазі, а очікуваного запровадження зони, забороненої для польотів, так і не сталося, революціонери згадали, що бойова авіація є і в них.

Втім, єдиний бойовий виліт, про який наразі відомо, вийшов дуже повстанським за своїм характером. Два літаки мали бойове завдання атакувати стратегічну базу Аль Гурадібійя під містом Сірт, після чого вони повинні були повернутися на базу. Однак один з пілотів самочинно взяв курс на Тріполі, де наніс удар по військовій базі Бааб Аль Азізія, де, як вважаєтся, пербуває сам Муаммар Каддафі. Пілот Мухаммад Мохтар Осман розстріляв боєзапас, після чого врізався на літаку в одну з будівель бази. Свідки повідомляли про сильну пожежу, яка після цього виникла на її території .

Мухаммад Мохтар Осман, лівійський Гастелло

Героїзм Мухаммада Мохтара Османа навряд чи можна піддати сумніву, навіть якщо він не пішов на таран свідомо, а був збитий над Бааб Аль Азізією. Однак чи була виправдана втрата такої цінної й потужної зброї, як бойовий реактивний літак? Для того, щоб відповісти на це питання, треба бути лівійцем.

У статті використані фото Нью-Йорк Таймс, Аль-Джазіри, БіБіСі, Лос Анжелес Таймс, Гардіан, Телеграф, а також фото- та відеоматеріали із Твіттера та Фейсбука

Автор: Сергій Лук’янчук, TEXTY

Читайте также: