Бізнес-клімат від уряду: Олігархам — пільги, підприємцям — тюрми

Уряд вирішив реабілітуватися за поразки Податкового кодексу, стосами штампуючи законопроекти з дерегуляції підприємницької діяльності. Утім більшість законодавчих ініціатив, запропонованих командою Миколи Азарова, здатні полегшити життя пересічних вітчизняних підприємців лише на папері. Реальні ж преференції від держави стабільно отримують лише обрані.

Чи не найбільшим досягненням, судячи із слів Урядового уповноваженого с питань дерегуляції господарської діяльності, стало суттєве скорочення дозволів і ліцензій, отримання яких необхідне для ведення бізнесу. «За минулий рік скасовано ліцензування 2046 з 2268 робіт і 23 з 78 видів діяльності, спрощено процедуру отримання дозволів, загальна кількість яких скоротилася на 60%, з 227 видів дозвільних документів, що діяли раніше, залишився лише 91» — нещодавно переможно констатував пан Бродський.

Утім, такі заяви можуть викликати лише гірку усмішку у менеджерів та власників мільйонів підприємств, чия діяльність потребує отримання ліцензій.

По-перше, левова частка скасованих ліцензій і дозволів були, як то кажуть, «непрацюючими», тобто вже давно замінені більш сучасними відповідниками, дію яких ніхто не відміняв.

По-друге, останні зміни, внесені в Закон «Про ліцензування деяких видів підприємницької діяльності» (підписані Президентом наприкінці 2009 року), дійсно встановили безстрокову дію ліцензій, тоді як до цього вони видавалися на три роки. Однак, під час опрацювання документа у парламенті профільним відомствам, що не бажали втрачати прибуткової справи, вдалося протягнути до закону вигідні для себе норми. І тепер за зверненням органа ліцензування уряд може встановлювати строки дії для окремих видів ліцензій.

До того ж ліцензії, що були видані до набрання чинності згадуваних правок так і залишилися трирічними. Але головна проблема навіть не в цьому. Головний біль у підприємств викликають не стільки необхідність отримувати чи подовжувати ліцензії, скільки перевірки, які вони мають проходити фактично щокварталу перед сплатою чергового внеску за цей папірець. Бо ж безстроковість не робить ліцензії безкоштовними.

Та якщо не зважати на ці невеличкі «прикрощі», беручи до уваги лише статистику, нинішній уряд може увійти у вітчизняну історію влади, як один із найпродуктивніших у частині продукування дерегуляційних нормативів. Нещодавно на цій ниві відзначилося МВС, скасувавши обов’язковість отримання дозволу на замовлення печаток.

Та як свідчить практика, чимало майстерень і надалі продовжують вимагати від замовників печаток наявності окремого дозволу міліції. Правоохоронці ж миттєво зорієнтувавшись у ситуації і продовжують видавати жадані папірці, але вже за окрему платню.

Справжнім спрощенням було б повне скасування такої минувшини як печатка.

Приміром, у Швеції, Швейцарії, Австрії, Бельгії, Данії, Фінляндії, Франції, ба навіть Єгипті всі документи затверджуються лише підписом керівника компанії або іншою відповідальною особою (аби система працювала, створено окремий реєстр їх зразків).

І такий підхід до справи видається цілком логічним: якщо компанії не використовують печаток, їх не можна підробити або вкрасти з метою подальшого незаконного використання. Натомість у нас, в ситуації, коли попередні дозволи офіційно скасовані, а печатки – ні, кількість порушень може тільки зрости.

Очевидно, вважаючи, що ці «реформи» полегшать життя бізнесу уряд вирішив затягнути гайки: ввести 34 000 грн штрафу за одного неоформленого працівника, з такою пропозицією нещодавно виступив міністр соціальної політики Сергій Тигіпко. А віце-прем’єр — міністр інфраструктури Борис Колєсніков пішов іще далі, він пропонує садити підприємців, які не оформляють співробітників.

Заради справедливості варто сказати, що урядова команда видає на гора не тільки нікому непотрібні рішення. Останнє засідання Кабміну, було вкрай продуктивним. На ньому уряд затвердив і направив на розгляд до парламенту низку важливих для бізнесу законопроектів, що стосуються спрощення процедури відкриття і закриття підприємств.

Урядові юристи запропонували скасувати вимогу щодо наявності у новостворюваних підприємств мінімального статутного капіталу (виключення складають тільки акціонерні товариства). Якщо ця норма буде підтримана депутатами, власники нових компаній зможуть самі вирішувати, скільки коштів – одну гривню чи один мільйон вкладати до статутного капіталу.

Що тільки прибере для них зайвий клопіт. Бо ж наявність значного статутного капіталу вже давно не є для потенційних кредиторів гарантією повернення коштів фінансово неспроможним суб’єктом підприємницької діяльності: адже масово поширилася практика накачування статутних капіталів «повітрям». Приміром, засновникам підприємства ніщо не заважає оцінити кілька офісних стільців у мільйон гривень, за рахунок яких і буде сформовано статутний капітал.

Ще ціннішими можуть стати новації, що змінюють процедуру закриття підприємств. На сьогодні, за підрахунками МФК, непрацюючими є близько 45% усіх зареєстрованих в країні підприємств (або близько 570 тис). Їх власникам простіше утримувати їх, постійно наражаючись на податкові перевірки, аніж розпочати ліквідаційну процедуру.

Бо ж, по-перше, ліквідація — це доволі дороге задоволення (за нині діючими правилами компанії із річним обігом понад 4250 тис грн. мають пройти аудиторську перевірку, що коштує від 5 до 10 тис грн.). По-друге, ця процедура може розтягнутися на роки. Аби поставити крапку на бізнесі, власник має отримати довідку податкової про відсутність заборгованості із сплати податків. Але податківці зазвичай не поспішають перевіряти підприємство, що ліквідується. А відтак і видавати жадану довідку.

Урядовий законопроект пропонує скасувати обов’язкове проведення аудиту, а також нотаріального посвідчення ліквідаційного балансу і рішення про закриття підприємства. Окрім цього, документ встановлює граничні терміни для кредиторів (в тому числи і податкових органів) щодо пред’явлення вимог боржнику, що ліквідується. Утім, як свідчить практика, під час доопрацювання законопроектів із них почасти зникають найбільш потрібні для підприємництва норми, а їх місце займають положення, вигідні чималій армії контролерів.

Та гірше за все, що декларуючи свою турботу про вітчизняний бізнес, влада насправді задовольняє потреби лише незначної кількості його представників.

Чи не найголовнішою проблемою усіх вітчизняних підприємств є повернення ПДВ. Уряд помпезно запровадив автоматичне відшкодування, але тільки для 24 підприємств. Хоча МВФ наполягає на тому, щоб в такому режимі цей податок відшкодовувався принаймні 90% українських компаній.

У своєму бажанні захистити інтереси певних компаній влада навіть вдається до безпрецедентних кроків. Приміром, кілька місяців тому уперше офіційно засекречено інформацію про підприємства, яким надається право на пільгових умовах ввозити енергоефективне обладнання.

Не кажучи вже про те, що у цьому році саме найбагатші українці фактично отримали право не сплачувати податки із власних доходів. Оскільки почасти вони не отримують зарплатні, а основні доходи формуються за рахунок розміщення коштів на депозитах і операцій із цінними паперами, які за Податковим кодексом не обкладаються податками.

Інвестклімат досліджував Павло Контрактович, ТЕКСТИ

Читайте также: