Брат «Рембо»: «Брат утікав, бо вважав, що його можуть убити»

ЗМІ вже писали про віхи життя і кримінальної біографії червоно градського кримінального авторитета Костянтина Литвиненка, відомого у кримінальних колах Львівщини, як Костя-«Рембо». 15 років за низку злочинів, втеча з поселення, невдала міліцейська операція УБОЗ із захопленням авторитетом заручника в Соснівці, врешті його за тримання «Соколом» в Рогатині — здавалось би, що ще можна додати? Візит в редакцію «Ратуші» рідного брата «Рембо» Сергія Литвиненка, який завітав до автора матеріалу разом зі своїми компетентними друзями, показав, що в цій історії нас ще можуть очікувати багато несподіванок… 

— Отже, Сергію Олександровичу, Ви — рідний брат Костянтина Литвиненка, знаного в Червонограді ще й як «Рембо», і свято переконані, що з Вашого родича роблять монстра навмисно, я правильно Вас зрозумів?

— Абсолютно. Звичайно, Костя не святий, як і я, але ж треба враховувати й обставини, котрі штовхнули його на цей шлях!

— Тобто, Ви вважаєте, що кримінальний авторитет Червонограда «Рембо» не винний?

— Перед тим, як іронізувати, спершу прошу мене вислухати. Адже в міліції — завжди своя версія, яка чомусь ніколи не збігається зі справжньою. Кримінальний шлях брата почався ще наприкінці 70-х, коли у нас був начальником карного розшуку такий собі Столовєров. Тоді вже Костя відсидів один термін за «хуліганку» по 206, але в шахтарському місті за такою статтею міг сісти ледь не кожен третій. Дали йому три роки, звільнився через півтора, за гарну поведінку. Столовєров викликав його до себе і заявив: працюватимеш на мене як агент, як треба когось здати, здаватимеш. Тоді саме з колонії втік Саша Блінда, з яким Костик колись працював, міліціонери казали брату, щоб він написав Блінді листа, той приїде на зустріч, а вони його «пов’яжуть». Брат заявив: „Я не паскуда. Ніколи нікого не здавав і робити цього не буду». Столо вєров у відповідь сказав, що у нього такі відмови не проходять, а Костю «закриє» туди ж, за колючку, як у казці. По дорозі до камери брат у коридорі вирвався й утік. І почалися в нього «біга»…

— І Литвиненко-старший плавно влився в кримінальний світ Червонограда?

— Та що Ви! Коли він утік, ми поїхали з ним у Брянськ, там він одружився, жив нормально. Але приїжджають туди наші червоноградські доблесні органи, заходять до тещі, коли нас не було дома, і кажуть, ви знаєте, за кого ви дочку віддали? За насильника, маніяка і вбивцю! Почали фантазувати, за якими статтями він сидів. Теща в шоку, дочку не випускає на вулицю, скандал, крик. Та дружина пішла від матері, поїхала з ним, виїхали в село в Брянській області. Влаштувався він водієм голови колгоспу і працював там. Приїжджають і сюди наші правоохоронці, «приймають» його і по дорозі розповідають: зараз ми тебе «поламаємо», зараз ми тебе «загрузимо». Костя виривається з авто і через поля, через канави втікає. Це вже були 90-ті. Відтоді і почали на нього навішувати все, що його і не його, все що було і не було… Зробили з нього якусь неадекватну потвору на яку велось активне полювання.

— І все-таки вполювали?

— Міліції допоміг його друг, Бербелицький Микола, однокласник міліціонера Пилипчука Ігоря. Каже, я тебе зведу з Пилипчуком, він допоможе. Зустрілися з Пилипчуком один раз, другий, третій. Пилипчук йому й каже: „Я за тебе все «пробив» — тебе серйозні люди шукають». Згодом той же Пилипчук сказав зі собою взяти 5 тисяч доларів США (треба було заплатити одним людям) і запросив на зустріч на берег річки. Там брата опергрупа і взяла… Закували його в наручники і кажуть, вибач — вибори.

— Сергію, я бачу Ви не зовсім володієте ситуацією. Взяли Вашого родича не на річці, як писала преса, а в машині Пилипчука, і якщо б не встигли надягнути на нього кайданки, то всі міліціонери вже давно б вирушили на той світ, адже за поясом у Костянтина Олександровича був заряджений ствол про наявність якого, до речі, Пилипчук нічого не знав. Чи не так?

— Ви знаєте, до цього була перестрілка в місті, вночі з двома міліціонерами, які стверджують, що в них стріляв мій брат. А як вони це можуть знати, коли була темнота, хоч, вибачте за каламбур, в око стрель? За моєю інформацією, міліціонерам про авторство пострілів розповів працівник СБУ Олександр П-к. Гільз тоді теж не знайшли, вважають, що був «барабанщик». Точно так само ж могли вигадати і про пістолет за поясом, чи не так?

— Сперечатись не буду. Вигадати будь-хто може будь-що… Їдемо далі?

— А що далі? Десять днів буквально, як Костя уже був затриманий, а в ці десять днів «есбеушник» П-к продовжував давати інформацію у Львів про злочини, які нібито він скоював у Червонограді! У нас у ці десять днів відбулося вбивство начальника заводу безалкогольних напоїв (біля гаража був вибух). Написали, що є свідок, який БАЧИВ там Костю, як він натискав на дистанційне управління. Потім — зґвалтування і вбивство дочки головного архітектора міста Фігаро. Також пишуть — Костя. Мовляв, помстився архітектору міста за те, що той відмовився платити данину. За молокозаводом знаходять повішеного міліціонера, дільничного, проводять обшук у нас у квартирі і знаходять його документи! А Костя сидить!!! Біля бару «Старий стиль», навпроти фабрики, спалюють авто цього есбеушника — це все теж на нього списали. Нарешті зі Львова прийшов папір, чим ви там займаєтесь, людина в нас закрита, а ви строчите інформацію?!

— І Смеречанського він не вбивав?

— Тепер — щодо Смеречанського. Костю визвали на «стрєлку» так само, як і Смеречанського, і Павлова, і всіх інших. Він приїхав на ту «стрєлу» в ліс уже тоді, як їх там вбивали. Він їх ЗАБРАВ, і перебуваючи в розшуку, посадив у машину і висадив біля лікарні. Смеречанський тоді був ще живий. А згодом цей же епізод зробили центральним у звинуваченні, і саме за нього й набігло 15 років тюрми за співучасть у вбивстві! Павлов, до речі, судимий, Смеречанський судимий кілька разів (нині він у Криму).

— А отут дозвольте, Сергію, Вам категорично заперечити. Смеречанський був кримінальний дах Павлова і приїхав на ту «стрілу» саме як його «дах», а Ваш брат приїхав як представник іншої сторони і, за свідченнями Павлова, теж брав участь у тортуруванні і Павлова, і Смеречанського! А під лікарню Смеречанського привезли вже мертвим, бо, як показало слідство, йому не тільки обсмалили на багатті ноги, а ще дотопили в болоті! До цього Смеречанський мав із Вашим братом затяжний конфлікт, і Костянтин навіть стріляв біля його помешкання, потім «слідаки» вилучали цю кулю і докладали до матеріалів справи! Тож щось воно не клеїться…

— Ну, Павлов міг наговорити від страху що завгодно… Я ж не хочу зробити з брата піонера-героя. Скажімо, він угнав мотоцикл і від цього епізоду на слідстві не відмовлявся, адже будучи в бігах йому якось треба було пересуватися? За Смеречанського Костику йшла «вишка», врятувала його адвокат Міненко. Вона попросила місяць на підготовку промови. За цей час саме запровадили мораторій на смертну кару, а пожиттєве ще не було прийняте (саме пожиттєвого для братєльника хотів Ігор Пилипчук). Так Костя і отримав 15 років. Прокуратура вимагала для нього сім років «критого» режиму і вісім — строгого.

Суддя дав… десять років «критої» і п’ять років строгого. Відсидів він п’ять років, перевели його за добру поведінку на строгий режим у Коростень. У Коростень нам було далеко їздити, ми писали всюди, просили, щоб його перевели ближче. До Львова відмовлялися категорично, перевели його в Сарни, в Катеринівку (тобто, в Сокалі він не сидів). В Катеринівці теж був на строгому режимі. Там йому відразу зняли «полосу», бо людина нормальна, веде себе нормально, він там вивчився, ходив на роботу. Відпрацював він там рік чи два, вже не пам’ятаю.

Він подав на поселення і його перевели в Городище під Рівне. Все нібито нормально, але почали розповсюджуватися чутки по селищу про те, що Костю «замовили», просто не знайшли ще виконавця. Почали і в Червонограді підходити до бізнесменів, казати, що Костя їм погрожує, як приїде — того повісить, того підріже, того вб’є. Почали настроювати людей проти нього. «Напряг» був страшний! Костя боявся повторити долю Бориса Савлохова, який підозріло помер за кілька місяців до виходу на волю, але не втікав. Найбільше він боявся Пилипчука, який навряд чи хотів, аби озлоблений брат повернувся. І він за два місяці до реального звільнення втік. Ви можете його зрозуміти?

— Але невдовзі його все-таки спробували взяти в Соснівці…

— Випасли… О першій ночі. Із 31 на 1 червня людина вийшла на вулицю до мотоцикла, без попередження вистрілила в упор. Стрілець промахнувся, бо я вважаю, що він цілився в серце, за що міліціонера і вигнали, бо стріляти не вміє (на моє переконання, виганяють із міліції в основному за те, що не вміють влучно стріляти). І брат, відстрілюючись, почав втікати з травматичним пістолетом від незнайомців, який по дорозі і загубив, і той міліціонер, що за ним біг, загубив свій травматичний. Дітей з того будинку досі родичі возять до бабок яйця виливати, бо всі були перелякані.

— То «Рембо» не знав, що це міліція?

— Знав, не знав… Це могли бути і найманці, котрі хочуть вбити людину у сутінках, адже вони не представлялись, чи не так? Тобто, сьогодні порушувати статтю за замах на працівника міліції — грати крапленими картами… Нині у міліції дурна ситуація: довго ловили, а пред’явити зараз нема що!

— Як?! А граната, яку в нього вилучили під час затримання в Рогатині?!!

— У барсетці?! Не смішіть мене — її просто про всяк випадок підкинули, і на ній навіть нема братових відбитків! Пістолет не бойовий, та й його нема в слідства. Від біди вони вже роблять спроби навісити братові і вбивство сина кримінального авторитета, яке було скоєне після його втечі в Радехові. Але все це вилами по воді…

— Ігор Пилипчук розповідав мені, що Костянтина Олександровича після втечі бачили в приймальні Президента?

— Брехня! Це не він, а я сидів у приймальні Президента України, бо хотів добитися хоча б мінімальної справедливості, адже оптимісти кажуть, що вона є і за неї варто боротися.

— Сергію, на Вашому кріслі сиділи люди, які стверджували, що вони свого часу справно платили Кості — «Рембо» в Червонограді данину, він викрадав бізнесмена В., за якого навіть возили викуп, невже цього не достатньо аби Ви визнали, що Ваш брат не безгрішний?

— Думаю, Ви говорите про ті епізоди, за які Костянтин уже відсидів, а я говорю, що сьогодні йому слідство не може інкримінувати майже нічого.

— А втечу з поселення?

— Ну, хіба що втечу… Але ж Ви розумієте, що він боявся Ігоря Пилипчука!

— «Мертві сраму не імуть», на них можна списати все. А докази?

— Кажуть, про мертвих або добре, або нічого. Та я порушу цей постулат. Пилипчук не тільки Вам розповідав, що брат може бути причетний до вбивства бізнесмена Кульчицького. Вчора чую Луценко заявляє: вбивство Кульчицького розкрито, пошуки кілера тривають! Отже, це не Костя?! Факт? Факт.

— Але ж кажуть, що «Рембо» товаришував з Пилипчуком з дитинства, вони навіть разом займалися в Червонограді легкою атлетикою?

— Брехня! Брат ніколи не займався легкою атлетикою! Трохи — боксом, а в основному загальнофізична підготовка і все! Неправди тут надто багато. Я розповім вам взагалі фантастичне: в Рогатині, може, в Костю і стріляли, але поранили в плече… в Соснівці! Подивіться на цю фотографію: брат відразу після затримання в Рогатині, вже поранений в плече. А де дірка в сорочці від кулі? Він, що плече перед пострілом заголяв?! А знаєте чому? Та тому, що його поранили в це плече ще у Соснівці! Я приведу 15 чоловік, які бачили цю нагноєну рану після Соснівки, бо Костя лікувався, і я діставав для нього ліки! А в Рогатині під час затримання цю незагоєну рану тільки порушили і пішла кров! Саме тому опера і не могли знайти на місці затримання в Рогатині кулі — її просто не було!!!

— А чому Ви, власне, вийшли на нашу газету?

— Бо Ви найбільше про «Рембо» писали, то сподіваюсь, що у Вас вистачить сміливості надрукувати й іншу точку зору. Зараз Костянтин Литвиненко сидить у Львівському СІЗО чи то у 36-й, чи то у 38-й камері. Ми з мамою передали йому одяг, передали телевізор, передали продукти, передали гроші на рахунок. Але зі СІЗО прийшла інформація, що його намагаються примусити взяти на себе те, чого він не робив. Рівне вже вимагає його до себе, бо це їх справа про втечу, а наші не хочуть віддати, саме тому і порушили справу за замах на міліціонера.

— До речі, а Ви самі сиділи?

— Так. Чотири роки. За те, що Костя відмовився підписати правоохоронцям один папір. Але це неофіційно. А офіційно мене сховали за ґрати через те, що я нібито вимагав в однієї людини 100 доларів, а вона мені 50 доларів нібито передала через людину, яку я знав. Сьогодні ми з фальшивим потерпілим в товариських стосунках. За добру поведінку я вийшов раніше, влаштувався на роботу. Їздили, чіплялися, а потім відстали. Що вони від мене хочуть? У них уже просто наше прізвище поперек горла стоїть. А Костю я не віддам на «розрив», він — мій брат.

Микола Савельєв, Львів, «Ратуша»

 

Костя – відразу після затримання в Рогатині. Сорочка у нього справді без кульового отвору

 

Рідний брат Сергій Литвиненко намагається переконати автора статті у невинності Костянтина Литвиненко

 

 

Читайте также: