Коли життя втрачає сенс…

Статистика вбивств, замахів, нещасних випадків жахає, навіть більше, вона стає все невблаганнішою та жорстокішою з кожним днем. Життя не цінують, його забирають, продають та вимінюють. Та найстрашніше — коли життя втрачають за власним бажанням…

Навчаючись у школі, я мріяла про спеціальність психолога. Потім чомусь передумала, однак загадка людської психіки та поведінки є для мене досі магнітом, який вабить. Так, мою увагу привернули добові зведення міліції, які вони розсилають у ЗМІ, де, як за якоюсь дивною закономірністю, кожні два-три дні згадувалося про скоєне самогубство чи самогубства. Якщо підрахувати, то чи не щодня накладає на себе руки один мешканець Львова чи області! Про такі цифри я навіть не підозрювала. Але в чому причина та чи зможу з цим розібратись, я не знала.

Та прийшовши за першим коментарем — до відомого львівського професора-психіатра — почула застереження, мовляв, писати про самогубства — невдячна справа для журналіста. Після цього твердо вирішила — пишу…

Самогубство — це свідоме самостійне позбавлення себе життя, спричинене безпосередньою бажаною дією. Медичний термін самогубства «суїцид» має коріння у латинській мові — (лат. sui caedere вбивати себе). Суїцид — акт самогубства, який здійснюється у стані сильного душевного розладу або під впливом психічного захворювання.

Епідемія самогубств

«Учора на Львівщині троє осіб вчинили самогубство…», «У Львові скоїв самогубство чоловік…», «Повішалася літня жінка…», «В лікарні після суїцидальної спроби помер чоловік…» Чи не кожні два-три дні схоже повідомлення з’являється у засобах масової інформації Львова. Фахівці не радять шукати цьому логічного пояснення, мовляв, невідомо, чи є якась закономірність, циклічність у спадах та зростанні рівня суїцидальності, а навіть якщо вона і є, її наразі ніхто не дослідив.

«Коли ми починали працювати, то у Львові в рік ставалося 340-350 самогубств, потім ця цифра зменшувалася до 310, 270, і навіть 240. Зараз на добу отримуємо 25-30 дзвінків від львів’ян, на місяць — від 500 до 800, з них суїцидальні — 20-30. Щоправда, такий дзвінок ще не означає, що людина пішла б на суїцид, але в неї все ж є такі думки», — розповідає керівник служби «Телефон Довіри 058 «Ставропігіон» Ольга Ришковська.

Однак Львівщина далеко не на першому місці за кількістю самогубств в Україні. За статистикою, в нашій державі на 100 тисяч населення припадає 38 потенційних самогубців, проте саме на Західній Україні цей показник найнижчий — 7-9. Натомість найвищий рівень суїцидальності на Сході та Півдні країни, де процент населення, що вживає наркотики та алкоголь, є вищим, ніж на Заході. Вагому роль в обмеженні кількості самогубств грають і релігійні засади, які на Заході України є достатньо сильними та стабільними.

«Професор-психіатр Анатолій Чупріков (Київ), який досліджував проблему суїцидів, висуває гіпотезу про їх епідемію. Справді, самогубства становлять високий ризик смертності. Чому? Про це можна говорити дуже багато, адже є різні види та причини самогубств у різних людей. Кожен випадок має свою індивідуальну історію», — пояснює Ольга Ришковська.

Крім того, Україна не є (та й ніколи не була) попереду інших країн за рівнем суїцидальності. «Лідирують» Швеція та США.

Жорстокі факти

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, серед населення віком від 15 до 44 років самогубство є однією з головних причин смертності. Так, суїцид стоїть на третьому місці поруч із дорожньо-транспортними пригодами після серцево-судинних і онкологічних захворювань. Кожного року в світі близько мільйона людей покінчують життя самогубством, а, отже, фактично кожні 40 секунд хтось накладає на себе руки.

Беззаперечним є тісний взаємозв’язок між наркоманією, алкоголізмом, депресією і суїцидальною поведінкою. Статистика свідчить, що алкоголь за життя вживали 60% самогубців, хоча безпосередньо перед самовбивством алкоголь вживається тільки у 8% випадків, наркотики — у 4%.

Сімейні конфлікти спричинюють 60-80% суїцидів. 70% суїцидів скоюють психічно здорові люди.

Коли вища цінність втрачає сенс

«Люди скоюють самогубство, потрапляючи в одну з двох основних ситуацій. Перше — це тотальний, повний відчай, що називають повною безвихіддю. Дуже умовно таке самогубство можна було б назвати ситуаційним, адже для того, щоб скоїти самогубство, треба пережити щось на кшталт короткочасної чи повної втрати сенсу життя.

Людина, яка скоює самогубство, розуміє, що життя позбавлене сенсу, перспективи жодної немає, і тоді, можливо, найкращий вихід — позбавити себе певних душевних страждань. Це свого роду втеча від проблем», — переконаний головний лікар Львівської обласної психіатричної лікарні, професор Олександр Фільц.

Друга, добре відома причина суїциду — депресія — відчуття безнадії, пов’язане з певним хворобливим депресивним станом. Найчастіше ці два чинники поєднуються, і люди скоюють самогубство в стані так званого депресивного відчаю.

«По суті, це вчинок абсолютно ірраціональний, адже людина позбавляє себе найважливішого, що вона має, а з іншого боку, він може бути вмотивований цілою низкою причин, які навіть неможливо перерахувати. До того ж, сама проблема самогубства пов’язана з чимось таким, що виходить за межі раціонального розуміння людини», — стверджує головний лікар Львівської обласної психіатричної лікарні.

Також дуже умовно можна виділити третій тип суїцидів — підліткові (імпульсивні). «Криза підліткового віку є давно відома та описана, цим повнилася колись художня література. Дуже складні, емоційно насичені періоди в юнацькому житті, коли людина дорослішає, переживання, пов’язані з глибокими емоціями, розчаруваннями, можуть спровокувати суїцид.

Але такі самогубства є швидше імпульсивними, раптовими. Вони необдумані і зовсім нераціональні, ми їх ще називаємо незапланованими. Вони не плануються детально. Доросліші люди можуть більш детально планувати такий крок», — розповів Олександр Фільц.

Окрім того, існує також синдром юного Вертера, коли фанати скоюють суїцид услід за знаменитістю, чи коли людина, прагнучи слави, повторює резонансне самогубство.

Крик про допомогу

Незавершені спроби самогубства, які не мають летального кінця, здебільшого роблять жінки молодого віку. А важкі самогубства, зі смертельним закінченням — чоловіки 35-45 років. Це працездатний, дуже важливий вік для чоловіка, коли можливі кризові моменти через особистий чи бізнесовий крах, коли чоловік усвідомлює свою неспроможність як людини, яка утримує сім’ю, вирішує важливі питання.

«Тоді для чоловіка це життєвий крах, він приймає рішення, він не дзвонить на телефон довіри, а просто робить задумане. Смертність від самогубств, скоєних чоловіками, майже у сім разів перевищує жіночу. Жінки, очевидно, зажди чекають, що їм допоможуть. Адже суїцидальна поведінка — це, зазвичай, крик про допомогу, сподівання, що хтось його почує і якось змінить ситуацію. Якщо в такий момент знайдеться хтось, хто допоможе, життя буде збережено», — розповіла Ольга Ришковська.

Людина дуже часто не усвідомлює наслідків такого кроку як самогубство. Фахівці називають це тунельним станом свідомості, коли «вихід лише один». Така людина далека від усвідомлення, що це повний розрив із життям, зі стосунками. Тому, кажуть медики, коли вдається зав’язати хоча б нитку стосунків, цей розрив зменшується, людина ловиться за цю ниточку і починає триматися за життя.

«Самогубства у дітей — це взагалі особлива тема, — зазначає О.Ришковська. — Діти живуть у світі казок, їхнє сприйняття смерті також є казковим, воно не є реальним Їхні проблеми, які здавались би дорослим мізерними, для дитини можуть бути глобальними. Дитина у казковий спосіб може захотіти покарати дорослих за нерозуміння її проблем, не усвідомлюючи всієї серйозності того, що вона хоче зробити.

Тому до дітей треба ставитися дуже чуйно». За її словами, звичайна двійка в школі, сварка вчителя чи страх перед покаранням за погану оцінку може послужити дитині причиною для самогубства. Зараз кількість самогубств, скоєних дітьми, збільшується, натомість вік самогубців зменшується.

Більше розуміння

«Коли людина каже «О, мені так погано, що аж жити не хочеться», то їй, зазвичай, відповідають «Та що ти таке кажеш? Візьми себе в руки». А часом в людини буває такий стан, що вона не може взяти себе в руки. Треба бути уважним до того, хто є біля тебе, виявляти до нього більше розуміння. І тоді ми зможемо попередити багато негативних речей… Не йдеться про тяжкі випадки психічних розладів, коли самогубство можуть скоїти під впливом хворобливого стану.

В таку ситуацію важко втрутитися з розумінням, тоді людині треба допомагати на медикаментозному рівні. Та якщо це проблема психологічна, коли причиною є певна ситуація, яка приводить людину до думки про суїцид, завжди модна знайти вихід. Адже, навіть якщо ми не можемо змінити ситуацію, треба змінити своє ставлення до неї», — стверджує керівник служби «Телефон Довіри 058 «Ставропігіон».

Причини та умови, які підштовхують людину до самогубства, є вічними. Кожному з нас може здатись, що ситуація безвихідна і єдиний спосіб розв’язати її — втекти з життя. Якщо ви так подумали — згадайте напис під скульптурою Ісуса Христа на Каплиці Боїмів: «Перехожий, зупинись і подумай, невже твоє горе більше, ніж моє?»

 

Лілія Кузік, zaxid.net

Читайте также: