Банальне ДТП чи свавілля міліціонерів?

Я, Солодкий С. М., 20 лютого 2010 року на 19 км автодороги Оране-Страхолісся (Іванківський район Київської області) потрапив у ДТП, яке сталося між моїм автомобілем Kia Sorento та автомобілем ВАЗ 2107, який мав білі номери прикриття,  як пізніше виявилося, і належить ГУ МВС України в Київській області. Цей автомобіль  має ще й другий синій міліцейський номер.  

Я, Солодкий С. М., 20 лютого 2010 року на 19 км автодороги Оране-Страхолісся (Іванківський район Київської області) потрапив у ДТП, яке сталося між моїм автомобілем Kia Sorento та автомобілем ВАЗ 2107, який мав білі номери прикриття,  як пізніше виявилося, і належить ГУ МВС України в Київській області. Цей автомобіль  має ще й другий синій міліцейський номер. Ним керував працівник Іванківського РВ ГУ МВС України Лещенко Руслан Олександрович.

Про пригоду було складено відповідні документи старшим слідчим Іванківської міжрайонної прокуратури Колісником В. П. та представником місцевого ДАЇ Руденко О. М. Причиною ДТП стала погана погода та незадовільний стан дорожнього покриття, а саме слизька мокра дорога та глибока снігова колійність на дорозі. В наслідок ДТП постраждав водій ВАЗ 2107 Лещенко Р.О., який отримав легку травму голови (підтверджено в акті медичного огляду та висновком судмедексперта). Від госпіталізації та проведення більш глибокого медичного огляду Лещенко Р.О. відмовився.

Справа про ДТП у якій може за одну годину розібратися будь-який студент юридичного ВУЗу переросла для мене у дуже серйозну проблему. В ході розслідування відбувалися суцільні порушення представників місцевої міліції та прокуратури.
 
Порушення №1.
В день скоєння ДТП працівники Іванківського райвідділу міліції забрали у мене мій автомобіль Kia, не надавши при цьому мені жодних документів, що підтверджують вилучення мого майна. Протокол тимчасового затримання мого транспортного засобу я отримав лише через два місяці (!!) у слідчого прокуратури. Мало того, так протокол ще і складений із порушеннями, в ньому відсутній підпис особи, що прийняла авто на відповідальне зберігання, та вказані поняті, що були відсутні під час затримання мого авто. Простіше кажучи, моє авто у мене просто зухвало відібрали, а раз у мене нема жодних документів, то і відповідальності за його зберігання міліція не несе.
 
Пізніше стане зрозумілим, чому мені не дали копію протоколу про затримання автомобіля.
 
Через три дні після ДТП, 23 лютого, у мене відбулася зустріч із начальником Іванківського РВ ГУ МВС Сингаєвським Л.І. в його кабінеті. Зустріч ця була ініційовано не мною, а самим начальником райвідділу, прохання якого було мені передано через слідчого прокуратури Колісника В. П. На цій зустрічі я повідомив, що всі дії необхідно виконувати у відповідності до чинного законодавства і після встановлення всіх обставин справи винна особа буде покарана. Я виконав вимоги Закону України "Про обов’язкове страхування…." і при визнанні мене винним всі збитки будуть відшкодовані страховою компанією.
 
Але Сингаєвський Л.І. розказав мені інший шлях розвитку подій, який на його думку є найбільш правильним. А саме, начальник Іванківського райвідділу міліції мене повідомив, що він може зробити так, що ніякого суду по адмінправопорушенню не буде, а моя справа стане кримінальною, якщо я за власний кошт не компенсую всі матеріальні збитки. Тобто швидко, за тиждень відремонтую пошкоджений автомобіль ВАЗ 2107, а цим часом мій власний автомобіль буде знаходитись у заставі в міліції. От чому мені не було надано документів про вилучення мого авто. Як мені вже потім розповіли досвідчені люди, у міліції є давно відпрацьовані схеми здійснення морального та фізичного тиску на громадян.
 
Я не погодився на таку пропозицію адже всі ці дії є незаконними. На що Сингаєвський Л.І. мені почав погрожувати, що якщо я почну діяти згідно закону, то потерпілий Лещенко Р.О. (заступник начальника райвідділу міліції) різко тяжко захворіє і проти мене відкриють кримінальну справу по нанесенню тілесних пошкоджень середньої тяжкості. Також мені погрожували тим, що мій автомобіль знаходиться у заставі, то з ним працівники міліції можуть зробити будь що.
 
Слід зазначити, що у разі якщо я за власний кошт відремонтую машину ВАЗ 2107, а моя страхова компанія здійснить страхову виплату для відшкодування матеріальних збитків, то з’являється можливість привласнити страхові кошти. А це вже є ознаки корупційних діянь
 
Порушення №2.
Є порушенням законодавства той факт, що представник ДАІ Руденко О. М. після ДТП мені не надав копію протоколу про ДТП, схеми ДТП, а виписав лише Довідку про ДТП. Пізніше вивчаючи матеріали справи, я не знайшов цих документів, вони,  мабуть, десь загадково зникли. Згодом мені теж стало зрозумілим, чому Руденко О. М. так вчинив. Спочатку в усіх документах стосовно ДТП, був представлений наявний на момент ДТП білий держномер АІ7381АВ міліцейського автомобіля ВАЗ-2107. Але, як виявилося пізніше, є ще і інший справжній синій держномер 0591.
 
Слід зауважити, що службові міліцейські автомобілі мають право їздити під номерами прикриття лише для виконання оперативно-розшукової діяльності (ОРД). Виникає запитання, а куди їхали в вихідний день на службовому автомобілі під номерами прикриття два працівники міліції? Якщо для виконання ОРД, то тоді питань нема, а якщо у власних приватних справах, то це є грубим порушенням службової дисципліни.
 
На мою думку, раз всі документи по ДТП були перероблені з вказуванням синіх службових номерів автомобіля ВАЗ-2107, значить не все так там було чисто. Але тут правову оцінку може дати лише Служба внутрішньої безпеки міліції або прокуратура.
 
Порушення №3.
Працівники міліції використовують «телефонне право» при вирішенні питань з прокуратурою, а прокуратура робить все, як каже начальник міліції. Завданням прокуратури є контроль над діями міліції, а насправді прокуратура прикриває незаконні дії працівників міліції.
 
Це пітверджується тим, що коли я 23 лютого 2010 року був викликаний ст.слідчим прокуратури Колісником В.П. для дачі додаткових пояснень по факту ДТП, слідчий мені сказав, що моя справа про адміністративне правопорушення буде передана до суду на протязі двох днів, адже для слідства все зрозуміло, що це звичайне ДТП. Він також сказав, що я зможу забрати свій автомобіль через пару днів. В моїй присутності слідчого Колісника В. П. визвав районний прокурор, після того, як слідчий повернувся в свій кабінет, йому в моїй присутності зателефонував начальник райвідділу Сингаєвський Л.І., і вже після цих подій слідчий Колісник В. П. іншим тоном повідомив мене, що розслідування моєї справи про адміністративне порушення затримується на невизначений термін і зі мною хоче зустрітись начальник Іванківського райвідділу міліції Сингаєвський Л.І. Також мені було сказано, що від результату моєї домовленості із Сингаєвським Л.І. буде залежати моя подальша доля.
 
Якби в нашій країні прокуратура захищала права громадян, а не прикривала беззаконня міліції, то треба було проти Сингаєвського Л. І. негайно порушити кримінальну справу про зловживання службовим становищем, здирництво та шантаж. Але видно, що Іванківська прокуратура дуже тісно дружить із Іванківським райвідділом міліції, мабуть на полювання та на рибалку разом їздять, і по чарчині вже не раз пили разом. Який вже тут захист конституційних прав громадян, тут у глибині Київської області свої закони.
 
Порушення №4.
Начальник райвідділу міліції Сингаєвський Л. І. ввів в оману, а точніше просто збрехав слідчому прокуратури Коліснику В. П. про те, що потерпілий Лещенко Р. О. з 24 лютого знаходиться в госпіталі МВС, і тому проти мене треба розглядати питання про відкриття кримінальної справи. Погрози мені почали здійснюватись. Слідчий прокуратури повірив пану Сингаєвському на слово (!), що підтверджено в його постанові про тимчасову відмову у порушенні кримінальної справи від 02 березня.
 
Підтвердженням моїх слів також є диктофонний аудіо запис моєї розмови у кабінеті Сингаївського Л. І. 25 лютого. Реально потерпілий Лещенко знаходився на амбулаторному лікуванні вдома лише з 02 березня, аж на 11 день після ДТП, що підтверджується листом-відповіддю начальника лікарні МВС на запит слідчого прокуратури. Розпочалася фальсифікація хвороби потерпілого.
 
Також слід зазначити, що 23 лютого в кабінеті слідчого прокуратури я зустрівся із потерпілим Лещенко Р.О., який знаходився у абсолютно здоровому стані (посміхався, жартував, його рухи були без жодних вад); на моє запитання чи є у нього проблеми із здоров’ям, він відповів, що все нормально і нічого не турбує. Свої запитання Лещенко Р.О. я ставив в присутності свідків, які прибули в Іванків зі мною. А тут раптом тяжка хвороба на 11 день після ДТП! А може за цей час дружина потерпілого вдарила його сковородою. А може, під свята, трохи хильнув та прямо у приміщенні міліції впав та «отримав» струс мозку. Бо ж падають у нас в райвідділах міліції п’яні студенти і від цього помирають! Та прокуратура ніяким чином не реагувала на мої зауваження.
 
Порушення №5. 
Начальник райвідділу міліції Сингаєвський Л. І. діє поза законом та погрожує мені.
 
Через два дні після попередньої зустрічі, я знову зустрівся (25 лютого) із полковником Сингаєвським Л.І. у його кабінеті. Дана розмова була записана на диктофон. Л. Сингаєвський у присутності мого юриста ще раз повідомив, що наполягає на ремонті пошкодженого авто ВАЗ 2107 за мій власний кошт, і що в такому випадку справа по мені буде закрита, і в мене жодних проблем не буде. Сингаєвський Л.І. повідомив мене, що потерпілий водій Лещенко Р.О. вже знаходиться у лікарні, і в разі, якщо я не погоджусь на ремонт машини за власний кошт без страхової компанії, мені буде інкримінована кримінальна справа по нанесенню тілесних ушкоджень середньої тяжкості. На моє запитання – в якій конкретно лікарні і в якій палаті знаходиться Лещенко Р. О., Сингаєвський Л. І. сказав, що він мені нічого не скаже. Вразило мене особисто те, що навіть у присутності свідка начальник міліції продовжує погрожувати та шантажувати! Значить, він себе так впевнено почуває на свому службовому місці!?
 
Всі ці дії начальника Іванківського райвідділу міліції Сингаєвського Л.І. вважаю протиправними та корупційними, їх можна класифікувати як шантаж та здирництво, та такими, що загрожували моєму здоров’ю та життю.
 
Порушення №6.
Згідно чинного законодавства слідчий прокуратури повинен був у 10 денний термін після скоєння ДТП прийняти рішення про відкриття кримінальної справи проти мене або про відмову. Цього не було зроблено. Постанова про тимчасову відмову у відкритті кримінальної справи з’явилась лише на 11 день. Свої дії слідчий прокуратури пояснив тим, що потерпілий Лещенко, зі слів (!!) Сингаєвського Л. І., вже давно знаходиться в лікарні. Слідчий навіть не перевірив цю інформацію, хоча це можна було зробити не більше ніж за 1 годину.
Таким чином, завдяки спільним діям прокуратури та міліції проти мене сфальсифікували справу. В наслідок їх злочинних дій, я на 3 місяці залишився без автомобіля, а так-як мені автомобіль потрібен для роботи і моя дружина знаходиться у декретній відпустці, то моя сім’я з двома малолітніми дітьми була позбавлена єдиного годувальника і практично залишилась на межі виживання.
Завдяки спробам начальника райвідділу Сингаєвського йти незаконним та злочинним шляхом, райвідділ міліції вже 4 місяці залишається без службового автомобіля. Адже якби проти мене не фальсифікували справу, то вже давно б відбувся адмінсуд по факту ДТП та страхова компанія відшкодувала всі матеріальні збитки потерпілій стороні.
 
Я звертався до МВС із скаргою реєстр № С-648 від 04.03.10р.  на протиправні дії працівників міліції, і, нарешті, 7 квітня отримав відповідь.  Із відповіді МВС зрозуміло, що міліція красиво відійшла від справи і все перевела на прокуратуру.
 Також я звертався до Київської обласної прокуратури із скаргою реєстр №464 від 17.03.10р. з вимогою негайно провести незалежну судово-медичну експертизу потерпілого Лещенко Р.О. для визначення реального стану його здоров’я, та проханням визначити місце перебування мого автомобіля (адже на той час я не знав де мій автомобіль і не було жодних документів про його вилучення). Моя скарга була звичайно перенаправлена до Іванківської прокуратури. І 11 травня я отримав відповідь з Іванківської міжрайонної прокуратури на свою скаргу на дії працівників міліції. Знову звичайна відписка, яка визвала просто сміх! В відповіді не сказано жодного слова по суті моєї скарги, не було проведено жодних слідчий дій на необхідність яких у своїй відповіді посилається ГУ МВС України в Київській області. Мене жодного разу не викликали навіть для дачі пояснень.
 
Всі ці дії Іванківської прокуратури є просто злочинною недбалістю. Всім зрозуміло, що сьогодні прокуратура та міліція займається лише зароблянням грошей, а захист законних прав громадян вже не входить в їх обов’язки.
 
Я звернувся із скаргою на дії працівників міліції до Комітету Верховної Ради по боротьбі із оргзлочинністю та корупцією в особі Народного депутата Джиги М. В. Він направив запит до ГУ МВС України в Київській області з вимогою розібратися у моїй ситуації, але знову була отримана просто відписка. Все, коло замкнулось, більше скаржитись нема кому. Якщо вже наша міліція не реагує на запити народних депутатів, то що вже говорити про простих громадян України.
 
І ось, нарешті, 12 травня, через три місяці після ДТП, я отримав кінцеву Постанову Іванківської прокуратури про відмову у відкритті кримінальної справи та забрав власний автомобіль. Для себе я це розцінюю як невеличку перемогу над свавіллям силових структур. Матеріали моєї справи про адмінправопорушення направили за місцем мого проживання, невдовзі відбувся суд, де мене, звичайно, визнали винним у скоєнні ДТП.  
 
Але це ще не кінець.
Залишається питання по полковнику Сингаєвському Л. І., який вимагав з мене гроші начебто на ремонт пошкодженого автомобіля, шантажував та погрожував мені розправою наді мною. Завдяки його діям постраждав я і моя сім’я,  постраждав райвідділ міліції, який вже 4 місяці знаходиться без службового автомобіля.
 
Невже такі офіцери МВС, як полковник Л.Сингаєвський, мають моральне право залишатись на високих службових посадах? Мабуть, що ні. А значить, доведеться і надалі шукати справедливості в правовій європейській державі Україна.
 
P.S. Моя розповідь про беззаконня начальника Іванківського райвідділу полковника Сингаєвського – це вже не перший його випадок нехтування Законом. Ще у 2003 році він перебував у СІЗО, так як відпустив на свободу просто так особливо небезпечного злочинця. Тоді справу по ньому зам’яли, і він вже 7 років продовжує керувати правоохоронним органом. От такі у нас офіцери МВС!
 
Солодкий С. М., читач «УК»

You may also like...