Рятуйся, коли лікар – рекламний агент!

Як врятуватися від перетворення лікарів на рекламних агентів? Кому призначають ліки, які нікому не потрібні? Є один спосіб дати раду подорожчанню ліків. Не купувати непотрібні. Це приблизно половина з тих, що нам призначають. 

Оцінити проблему допомагають два факти.

Два факти

Один – це підрахунок Віктора Чумака, директора Фармакологічного центру (державна установа, що перевіряє усі ліки перед тим, як їх зареєструють в Україні). Чумак порівняв два показники за 2007 рік. На що українці хворіли і від чого лікувалися. Ось результати:

  • Серцево-судинна система: частка у хворобах 30%, частка у продажу ліків 13%.
  • Система дихання: хвороб 20%, ліків у продажу 12%
  • Система травлення та метаболізм: хвороб 14%, ліків 23%
  • Нервова система: хвороб 3%, ліків 12%
  • Інфекційні захворювання: хвороб 2%, ліків 10%.

Другий факт – експеримент у Житомирі 2000 року. Там зобов’язали лікарів приписувати ліки лише за формуляром. Це довідник, що вказує, які препарати призначати при яких діагнозах.

Продаж упав на 60%.

Якщо спиратися на цю цифру, можна оцінити, на скільки минулого року в Україні було продано непотрібних ліків. Загальний обсяг продажу становив два млрд. доларів.

60% від них – це 1,2 млрд. долпрів.

Діяльність фармацевтики на сьогодні спрямована переважно на отримання прибутків. При цьому основне завдання, що має виконуватися державою в системі охорони здоров’я, – зменшення смертності та рівня захворюваності громадян при споживанні лікарських засобів залишено поза увагою: не контролюється, які саме ліки споживають громадяни, який ефект від лікування, чи існує позитивний їх вплив на стан здоров’я». (Висновок урядової комісії, яка перевіряла стан справ у системі контролю за якістю ліків).

На «відкатах»

Лікарі, які погоджувалися обговорити цю проблему, були з різних галузей медицини. Але абсолютно в один голос називали три головні причини лиха.

По-перше, реклама. Її достовірність ніким не контролюється. А люди – вірять. І без консультацій із лікарями йдуть до аптек лікуватися. Якщо так можна сказати.

По-друге, самим лікарям бракує інформації, як діють ті чи інші препарати. Фактично вони змушені вірити на слово твердженням фармацевтичних компаній.

Ігор Щепотін, директор Інституту раку, головний онколог України: «Дізнатися правду зараз про препарати з наукових видань, з’їздів і конференцій практично неможливо. За виступ експерта з прихованою рекламою того чи іншого препарату, до прикладу, платять від 300 доларів».

По-третє, продавці ліків підкуповують лікарів. Купують обладнання. Фінансують закордонні поїздки на наукові конференції. І, нарешті, сплачують відсоток від продажу ліків.

Колишній співробітник фірми-дистриб’ютора, менеджер із оптової і роздрібної торгівлі: «На заохочення медперсоналу у нас передбачено окремий бюджет. Представництво фармкомпанії контролює, щоб ми розрахувалися з кожним лікарем. Ми подаємо їм звіт по кожній упаковці. Гроші лікарю виплачуємо наприкінці місяця готівкою через медичного представника або ж перераховуємо на пластикову картку. Нам це, звичайно, не подобається, але так працюють всі».

Ми вирішили відчути проблему на собі. Дізналися симптоми поширених захворювань – гастриту або виразки. Звернулися до експертів, які розробляють формуляри по цих хворобах, – керівника групи Валентина Парія та спеціаліста по гастроентерології Галини Соловйової. І… пішли у п’ять районних поліклінік.

У 2004 році група фармацевтичних компаній, що входять до Європейської бізнес-асоціації, запропонувала кодекс етичних правил. Він забороняє давати винагороду за призначення ліків, проводити акції, лотереї та розіграші, що впливають на виписування рецептів. Кодекс дозволяє дарувати лікарям сувеніри незначної вартості, оплачувати передплату на спеціалізовані видання, фінансувати поїздки на спеціалізовані семінари і надавати благодійну допомогу. Станом на червень цього року кодекс підписали 33 із близько 600 фармацевтичних компаній, що працюють в Україні.

Лікар перший

«Мене турбує біль у животі. Кожного разу після їжі. Характер болю – тупий, не ріжучий. Я не приймаю жодних таблеток, і він проходить сам, десь за годину – півтори. Коли голодний – не болить. Це розпочалося місяців півтора – два тому».

Висока, худорлява жінка, років 50, лікар-терапевт у районній поліклініці записала усі симптоми у картку, поставила декілька уточнюючих запитань і помацала живіт.

– Перше, що потрібно зробити, це почати дотримуватися дієти.

Вона вирвала з блокноту аркуш, у якому були перелічені продукти, рекомендовані до вживання. Від молока до м’яса. Зверху був напис: «Дієта №2 по Певзнеру». Зі зворотного боку – реклама препарату Маалокс.

Потім лікарка виписала направлення на загальний аналіз крові, сечі і калу, зонд і ультразвукову діагностику (УЗД).

Ще на білому чистому папірці вона написала назву двох препаратів, які потрібно приймати: Ранітідін та Альмагель.

Валентин Парій: «Це препарати, що відносяться до групи ліків, якими лікували п’ять років тому. А зараз призначають зовсім інші, більш сучасні: Омепразол, Пантопразол, Ланзопразол, Рабепразол, Езомепразол. Тобто, при ваших скаргах препарати Ранітідін та Альмагель призначати не бажано. Ефект лікування буде не такий швидкий і багатогранний».

Лікар другий

Середнього віку лікар-терапевт у другій поліклініці уважно вислухав, виписав направлення на обстеження УЗД та зондом і… не призначив жодних препаратів.

– А може б Ви прописали якісь ефективні таблетки?

– Пройдіть спочатку обстеження, здайте аналізи, а потім поговоримо.

Валентин Парій: «У цьому випадку лікар вчинив абсолютно обґрунтовано. Спочатку треба пройти обстеження, поставити діагноз, а вже потім прописувати медикаментозну терапію».

Лікар третій

Лікар-терапевт у третій поліклініці оглянув мене, помацавши живіт. Призначив обстеження зондом і УЗД. І… три препарати. На папірці з рекламою Синупрету значилися Ріобал, Сілібор та Мезим.

– Ось Вам, для початку. Повернетеся з результатами обстеження, будемо бачити, як вас далі лікувати.

– А чи є якісь аналоги Мезиму?

– Так, звичайно. Креон, Солізим, Панзінорм.

Валентин Парій: «Сілібор – це препарат, що діє на печінку. Його бажано призначати після отримання печінкових аналізів. Інші два також не підходять. Якщо б лікар запідозрив у пацієнта панкреатит загострений, або жовчно-кам’яну хворобу, то це обґрунтовано. А при ваших скаргах – Ріобал та Мезим не призначаються. Вони не нашкодять, але і не вилікують».

Лікар четвертий

У реєстратурі четвертої поліклініки нас уперше направили не до терапевта, а до гастроентеролога. Коли зайшов до кабінету, побачив багато реклами. Лінекс, Ессенціале.

Лікування. Теж аналізи. Потім – зонд. Також бажано УЗД. Потім жінка взяла блокнот, на обкладинці котрого була реклама якогось препарату, а в середині – рецепт із її печаткою. Написала на ньому: Мукоген, Пангрол, Фосфалюгель.

– Ось Вам рецепт. Є у нас аптека на першому поверсі. Більш дешева. Там усе це повинно бути.

Колишній працівник компанії-дистриб’ютора ліків: «Лікар виписує рецепт і посилає пацієнта до конкретної аптеки. В аптеці запитають про прізвище лікаря, який виписав препарат. Саме ці списки, які складені аптекарями, ми використовуємо, щоб дізнатися, який лікар скільки упаковок препарату призначив. А наприкінці місяця наші медпредставники несуть кожному лікарю розрахунок».

Валентин Парій: «Мукоген не бажано призначати разом з Фосфалюгелем. Вони дублюють дію один одного. Фосфалюгель можна було призначити окремо. Пангрол призначають при захворюваннях печінки, підшлункової залози, що в нашому випадку не потрібно. Якщо ви будете приймати ці препарати, негативного ефекту не буде, але лікуванню це не посприяє».

Лікар п’ятий

У останній відвіданій поліклініці у кабінеті сиділи дві жінки років 40. Одна з них, черговий лікар-терапевт, помацала мій живіт, запитала де болить та виписала направлення до кабінету УЗД. Жодних ліків не прописала.

– Давайте спочатку обстежимося, а потім будемо лікуватися, добре? У понеділок зранку підійдіть на УЗД. Це як мінімум. Але взагалі, бажано було б і зондом подивитися, що у вас там всередині турбує.

Валентин Парій: «Як я уже казав, у цьому випадку лікар повела себе професійно».

За даними компанії SMD, із січня до вересня цього року продаж ліків в Україні склав 2,8 мільярда доларів США. Було продано 1,5 мільярда одиниць товару.

Правила системи

Отже, з п’яти випадково обраних лікарів усі п’ять направили на обстеження. Це є абсолютно професійним. Без результатів аналізів двоє лікарів також правильно відмовились прописувати будь-які ліки.

Інші троє виписали вісім абсолютно різних препаратів. Із цих восьми експерт МОЗ схвалив лише один – і то за умови підтвердження діагнозу.

Двоє з трьох лікарів дружньо не скористалися офіційним бланком рецепту, на якому було б потрібно виписати рецептурні препарати. Лише він є офіційним підтвердженням дій лікаря.

Одна лікарка рекомендувала купувати ліки у конкретній аптеці.

Ми просимо пробачення у всіх лікарів і справжніх пацієнтів у чергах за відібраний нами час. При цьому ми упевнені – це проблема не конкретних лікарів, а правил, за якими живе ця система.

Як виправити систему?

Ось рецепти Миколи Поліщука, голови Національної ради з питань охорони здоров’я. 2005 року на посаді міністра він визнав цю проблему і намагався збільшити кількість препаратів, які не можна купувати без рецептів.

– Перше – треба у медичних вузах запровадити таку дисципліну, як клінічна фармакологія. Тому що студенти медичних вузів вивчають її надзвичайно мало. А це треба, щоб майбутні лікарі знали, як діють медикаменти. А потім лікарі йдуть на поводу у фармацевтів, прописуючи те, що вони їм диктують.

Друге – необхідно прийняти стандарти і протоколи лікування хворих. Їх треба вводити з урахуванням можливостей того чи іншого регіону. І ввести формулярну систему.

– Що сталося з наказом №360, який Ви видали і який підвищував долю ліків, що продаються лише за рецептами, до 61%?

– В Україні майже всі ліки, окрім наркотиків, відпускаються без рецепту. Рецептурні форми піднімають відповідальність медика за прописані ліки. Вони також сприяють частішому огляду пацієнтів лікарем. Але той наказ призупинив мій наступник.

Ми запитали у нинішнього міністра охорони здоров’я, що він планує робити.

– Зараз робоча група працює над розробкою державного формуляра, – каже Василь Князевич. – Крім того, впровадження протоколів лікування дозволить відстежувати всі призначення, які робитиме лікар, і аналізувати їх обґрунтованість. Створення формулярів особливо важливо в лікуванні таких хвороб, як туберкульоз, онкозахворювання, цукровий діабет та багато інших.

– Чи були випадки притягнення до відповідальності за просування медпрепаратів конкретних компаній за винагороду?

– Ні, таких прецедентів не було. Але не тому, що вони відсутні. Наскільки мені відомо, просто не було відповідних скарг, доказів, позовів до суду.

Як захиститися самому?

Поки МОЗ розробляє систему контролю (будемо за цим слідкувати) наводимо для вас поради лікарів, які борються з «рекламним» призначенням препаратів. Вірогідність, що вам призначають непотрібні ліки зростає, якщо (в міру збільшення ризику):

  • лікар призначає ліки без обстеження та аналізів,
  • лікар каже, що аналогів призначених препаратів немає,
  • лікар посилає Вас у конкретну аптеку або офіс, у якому продаються ліки, повідомляючи аптеці своє прізвище.

З цього зрозуміло, як цьому можна протистояти. Окрім обстежень та запитань про аналоги, також варто отримувати альтернативну думку іншого лікаря. І, звісно, вести здоровий спосіб життя.

Олександр АКИМЕНКО, 
бюро журналістських розслідувань «Свідомо»,  «Наше слово»

Читайте также: