6 років ув’язнення за хабарництво: суд не повірив у спонтанну допомогу зампрокурора Кіровоградщини на $1000

Вищий антикорупційний суд оприлюднив текст вироку щодо колишнього заступника прокурора Кіровоградської області Олексія Варакіна, якого першою інстанцією засуджено до 6 років ув’язнення за хабарництво.

Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 20 січня.

У 2017 році співробітник прокуратури передав $1000 військовому прокурору за неоскарження рішення у господарській справі щодо визнання недійсним договору оренди 0,5 га землі.

Більше того, заступник прокурора області ще напередодні судового засідання знав, що позов не задовольнять. Дійсно, у позові відмовили за строками давності і обвинувачений передав кошти, щоб не було апеляції.

Згодом у суді Варакін говорив, що просто вирішив допомогти своєму молодшому і малозабезпеченому колезі. Того дня він дізнався про загострення хронічної хвороби батька колеги, перенесену ним операцію. Оскільки напередодні обвинувачений поховав власного батька, то спонтанно прийняв рішення матеріально допомогти і передав 1 000 доларів. Ці кошти були помилково витлумачені органами правопорядку як предмет неправомірної вигоди.

Варакін переконував, що підтримував приятельські стосунки з заявником з огляду на спільні спортивні інтереси, вони періодично зустрічались у спортзалі або на відомчих нарадах, інколи разом відвідували заклади громадського харчування. Доля молодшого колеги була схожа на його власну – колись він так само починав розбудовувати кар`єру в прокуратурі, не мав власного житла, відчував брак грошей тощо. Він був обізнаний, що у 2015-2016 роках заявник був фактично малозабезпеченим, адже на його утриманні перебували дружина та малолітня дитина, вони проживали в орендованій квартирі, його батьки також не були заможними, до того ж батько мав хронічні захворювання та потребував лікування. Кілька разів навіть дарував колезі талони на пальне, щоб той міг відвідати батьків.

Однак суд у версію матеріальної допомоги не повірив. Із записів розмов вбачається, що її учасники чітко розуміли про що йдеться. Саме обвинувачений ініціював телефонні розмови і зустрічі, у вихідний день приїхав до колеги на його робоче місце поспілкуватись про господарську справу.

Військовий прокурор намагався обговорити обвинуваченим повний текст рішення суду та його мотивування, зокрема, відмову у позові через сплив строку давності, але відвідувач не цікавився правовими підставами для такої відмови, а лише ініціативно вдруге запитав: «… сможем или не сможем?».

Під час бесіди заявник, відповідаючи на загальне запитання про життя і стан справ, мимохідь повідомив, що його батько нездужає та перебуває у лікарні після операції. Коли він узяв зі свого робочого місця підшивку з документами білого кольору, то обвинувачений ініцативно змінив тему розмови та, показуючи жестом на папку, запитав: «Ну … сможем помочь?».

Заявник продовжував ставити уточнюючі запитання щодо подальших планів орендаря спірної земельної ділянки, виду його господарської діяльності, родинних зв’язків між орендарем та співрозмовником, а останній інформував, що орендар є батьком його близького друга, на земельній ділянці розташовані виробничі приміщення, які орендар прагне зберегти та не допустити їх знищення. Співрозмовник знову запитав: «Вердикт Ваш?».

У цей момент заявник запропонував кави або чаю, та вони перейшли до кімнати відпочинку. Допоки військовий прокурор готував напої його колега з кишені куртки вийняв невеликі клаптики паперу, схожі на гроші, порахував, склав удвоє та передав їх, одночасно запитуючи: «Тут же ничего нет?» (імовірно, остерігався викриття – ред.).

На запитання «Что это?» обвинувачений відповів: «Рубль», «Тем более пригодится. Сейчас батя лег в больницу, я думаю это к месту».

Коли заявник для підтвердження надання йому неправомірної вигоди саме за неподання апеляційної скарги зазначив, що «…в понедельник срок… По вот этой ситуации», обвинувачений сказав: «Мы же ее решили».

Із матеріалів НСРД вбачається, що попри спілкування незавершеними фразами прокурори розуміли предмет розмови, добре орієнтувались у темі та однаково ідентифікували дії, за невчинення яких надавалась неправомірна вигода.

Орендар ділянки та його син говорили суду, що ніхто з них особисто або через представників не просив обвинуваченого про сприяння в цій справі та надання прокурору неправомірної вигоди.

У судовому засідання, орендар взагалі заперечував факт знайомства з Варакіним, а його син повідомив, що знайомий з експрокурором упродовж останніх 5-6 років та підтвердив користування номером телефону.

Водночас син підприємця не пам`ятав, чи спілкувався з обвинуваченим у 2017 році та чи повідомляв йому про господарську справу за участі його батька, хоча припускав, що міг розповісти про це в дружній бесіді.

На запитання ж прокурора щодо 62 сеансів з`єднань між телефонними номерами його та Варакіна протягом двох тижнів напередодні дачі хабара, свідок зазначив, що це багато, та припустив, що вірогідно це його дворічна дитина випадково натискала кнопки на телефоні. А після наступного запитання прокурора щодо sms-повідомлення, направленого 24 січня 2017 року на телефон Варакіна зі змістом «28 останній строк», свідок виключив можливість написання цього повідомлення його дитиною, але поінформував суд, що спілкування у той період було дружнім та різноманітним, тому, можливо, йшлося про спільну поїздку на велосипедах або організацію іншого виду дозвілля.

Колегія суддів вважає надуманими твердження захисту про провокацію злочину заявником в обмін на переведення з військової прокуратури Кіровоградського гарнізону на посаду детектива Національного антикорупційного бюро України.

Як пояснив свідок під присягою, після надання неправомірної вигоди обвинуваченому він влітку 2017-го дійсно взяв участь у відкритому конкурсі та наразі обіймає посаду детектива Національного антикорупційного бюро України.

Суд не бачить у цьому проблеми, оскільки відбір працівників НАБУ відбувається на конкурсних засадах, до участі у формуванні конкурсних комісій долучена, зокрема, Рада громадського контролю при НАБУ, конкурс є відкритим та передбачає тестування.
Тобто процедура не передбачає такого формату зайняття посади детектива як “переведення” або врахування під час конкурсу заяв кандидата про вчинення іншими особами корупційних злочинів.

Крім того, як убачається з матеріалів справи, майбутній детектив із заявою про злочину звернувся не до НАБУ, а до СБУ.

За вироком суду Варакіна засудили до 6 років позбавлення волі з конфіскацією половини майна і з позбавленням класного чину старший радник юстиції. Також йому заборонено обіймати певні посади строком на 3 роки.

До набрання вироку законної сили обвинувачений має запобіжний захід – 42 тисячі гривень застави. На нього покладено процесуальні обов’язки: не відлучатися з міста проживання без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місце проживання, здати на зберігання до Державної міграційної служби України паспорти для виїзду за кордон. Обвинувачений повинен носити електронний засіб контролю.

Варакін в органах прокуратури працював з березня 2000 року, а з 2 квітня 2015-го обіймав посаду заступника прокурора Кіровоградської області.