Наука спілкування з «голубими друзями»

Ви заходите на станцію метро й до вас підходить сержант Петренко. Добрий день, куди прямуєте, пред’явіть документи. Що робити? Як уникнути запізнення на роботу, принизливого обшуку, можливого підкидання «заборонених предметів та речовин»? Безпричинної відсидки в «обізяннику» і крадіжки речей, які при цьому вилучають? Коли живеш в поліцейській державі, варто добре знати правила поводження з її представниками. Інструкція.

Береженого Бог береже, а тому варто пам’ятати деякі правила поведінки та номери кількох статей законодавства, котрі регулюють роботу ментів та їхні стосунки з вами. А ще – зберігати спокій, сміливість, не виявляти паніки (навіть якщо вона справді є) і демонструвати ініціативу.

Знаю хлопця, який через обшук на вокзалі запізнився на потяг просто тому, що коли до нього причепився вокзальний «голубий» і потяг «шманати», хлопчина мов язика проковтнув.

Перша комунікація відбувається на невербальному рівні – ППСник, споглядаючи людський потік, вихоплює саме вас – оцінює зовнішній вигляд, вік, одяг, душевний стан (якщо є зовнішні прояви), напруженість…

Вербальна комунікація, зазвичай, починається з прохання/вимоги працівника патрульної служби пред’явити документи. У такому разі не завадить ввічливо поцікавитись про підстави такої вимоги. Згідно з п. 2 ст. 11 Закону України «Про міліцію», працівники органів внутрішніх справ мають право перевіряти у громадян документи при підозрі у вчиненні правопорушень (адміністративних правопорушень або злочинів). Отже, варто поцікавитись, у вчиненні якого правопорушення вас підозрюють.

1. На вимогу документа

У відповідь на вимогу документа, щиро цьому здивуйтесь і попросіть працівника МВС назвати звання та прізвище-ім’я-по-батькові, пред’явити службове посвідчення в розгорненому вигляді – можна казати прямо так, з інтонацією цитування закону (це стаття 5 Закону про міліцію). Іноді буває, що документа у «голубого друга» немає, а форма є. Запам’ятайте – без документа це не міліціянт, а людина, що схоже вдяглася, можливо, зі злочинною метою.

Знаю пару випадків, коли після вимоги показати документи мєнт розвертався і йшов в каморку, аби його принести. Один товариш за час його відсутності просто звалив, загубившись у натовпі, інший (любитель подискутувати з представниками влади) дочекався повернення і ще й зробив бідному сержанту зауваження.

Якщо документ вам відмовляються показати – це вже порушення ст.5 Закону по міліцію. За відмови телефонуйте на гарячу лінію Служби внутрішньої безпеки МВС України 044–256-16-75, 044-254-74-75, 044- 254-91-02. Ще можна пробувати СБУ 8-800-501-48-20 (толку від цього не буде, але чим більше шуму ви створите, тим це може бути краще для вас, плюс психологічний вплив на того, хто до вас чіпляється). Реєструючи у себе звернення, службовці вказують час дзвінка. Тобто, якщо вас затримають надовго, і зволікатимуть зі складанням протоколу – такий дзвінок стане для вас додатковим «бонусом».

Дзвонимо й говоримо приблизно такий текст: «Доброго дня. Я, такий-то і такий-то, журналіст (вигадайте будь-що – згадайте, як в шістнадцять років писали статтю в районку – міліція намагається з журналістами без потреби не зв’язуватися). З ким я розмовляю? (Спробуйте запам’ятати відповідь – це може знадобитися, а держслужбовці, втрачаючи анонімність, зазвичай виявляють більше старанності) Перебуваю я там-то. Мене намагається затримати/обшукати без пред’явлення звинувачень людина у формі, схожій на міліцейську. З предметом, схожим на вогнепальну зброю.

Представитися/пред’явити документи відмовляється. Чи можуть тут взагалі бути працівники МВС, яка найближча частина? Так направляйте їх сюди! — Як «ні»? Мене хочуть кудись вести, ймовірно, що це злочинець. Чи варто телефонувати СБУ?» Говорите тоном законослухняного громадянина, стурбованого незвичною ситуацією, але впевненого в собі. Не кладіть слухавку, поки вам не пообіцяють розібратися, і не скажуть, за яким номером зареєстроване ваше звернення.

Ще один прикол – переписати собі до блокнота відомості з документа, який пред’явить страж закону. І вже після цього показувати свої документи. Насправді, кожен громадянин має таке право, а працівники міліції зобов’язані таке прохання задовольнити (ч. 2 ст. 5 Закону України «Про міліцію» – взагалі, стаття ця велика, і майже всі права й обов’язки сторін там розписані, тому на неї можна пробувати посилатися при явному порушенні ваших прав). В найкращому випадку мєнт вирішить, що ви дотошний задрот і не захоче зв’язуватися з носієм таких глибоких юридичних знань.

Взагалі, конфлікт можна (якщо є така потреба) збудувати й розвинути вже на етапі пред’явлення документів. Якщо мєнт реагує грубістю типу «ти шо, офігів, навіщо тобі», ввічливо цікавимося, чи не скасували бува згадану статтю. Після цього пропонуємо разом зателефонувати в гарячу лінію МВС для уточнення. І паралельно, щоб ще більше роздратувати потенційного обшуковувача, питаємо його, яку міліцейську школу він закінчував та прізвище начальника частини – міліціянти зазвичай не люблять уваги до своєї особи. Паралельно з цими діями, набираємо по мобільному один з наведених номерів.

Однак, починати зі сварки — це крайній варіант, і ним треба користуватися, тільки коли у вас є вагомі причини спробувати позбутися співробітника МВС тут і зараз, і залишити поле бою «необшмананим», отримуючи справжні чи мисленнєві матюки в спину.

На вас наскочило кілька міліціянтів, а ви іще й даєте їм підстави вважати, що ви у «зміненому стані свідомості»? Найімовірніше, вони вдаватимуться до тактики запитань, які повторюються: де живеш, де працюєш, куди йдеш і т.п. Відповідати краще так, щоб при повторі запитання бути в змозі відповісти так само. Наприклад, коли питають «де живеш», а вони в цей час дивляться паспорт, краще назвати адресу прописки.

Іще: особисто я, спілкуючись з міліцією, принципово (часто – показово) користуюся державною мовою. Іноді цікавлюся, чому вони цього не роблять.

2. Перевірка

Якщо ви не перебуваєте в розшуку, краще завжди мати з собою документи. Особливо з київською пропискою. Один з авторів Інфопорна має паспорт з пропискою біля Адміністрації Президента, показування її ментам іноді результує у миттєвій втраті інтересу до власника паспорта. Журналіське посвідчення, особливо з великих каналів/видань, працює ще краще, навіть прострочене. (Дату видачі при показі можна закрити пальцем – от вам махнули книжечкою на секунду, а ви посвідченням – на дві секунди, щоб встигли побачити канал-фото-прізвище, але не деталі).

І взагалі, хоч це й попахує поведінкою громадянина поліцейської держави, краще завжди носити з собою документ – це, принаймні, зводить до мінімуму можливість «затримання з метою встановлення особи».

Якщо ви не майстер конфлікту, не треба грубити, хамити й надмірно дратувати мєнтів – вони, хоч в це часто важко повірити, теж люди. Але завжди пам’ятайте про свої інтереси і думайте, перш ніж іти на поступки. «Голубі друзі» добре відчувають, коли ми починаємо під них прогинатися.

Є шанси, що уважно вивчивши ваше посвідчення та поспілкувавшись пару хвилин, патрульний не перейде до обшуку. Тоді ви зможете іти далі в своїх справах, намагаючись забути неприємний випадок. Бо, хоч в згаданій ч. 2 ст. 5 Закону України «Про міліцію» написано, що «у взаємовідносинах з громадянами працівник міліції повинен виявляти високу культуру і такт», реальний сержант веде себе так дуже рідко. А зазвичай, ніби насміхаючись над Законом – навпаки.

Якщо після описаної   перевірки документів вас не відпускають і пропонують кудись піти – це причина зосередитися і «включити процесор». Найкраще — ввічливо відмовитися: «Я запізнююсь на роботу/потяг».

3. ЗАТРИМАННЯ

Якщо міліціонер наполягає, поцікавтеся, в чому причина такої наполегливості. Вимагайте складання протоколу затримання прямо на місці, а не десь там, де йому зручно.

Є два законних пояснення дій міліціонера, який встановив вашу особу методом звірки фото у вашому документі з вашим обличчям. Перше — вас «підозрюють у скоєнні злочина». Друге — звинувачують у скоєнні адміністративного правопорушення.

Швидше за все, на вас будуть чинити «психологічний тиск», щоб складати протокол не на місці. Скільки можете, не піддавайтеся. Важливо: спокійно і впевнено розмовляти з голубим другом. Якщо це звичайна перевірка, і вас вважають потенційною жертвою, з якої можна якось поживитися, є шанси, що після короткої розмови вас відпустять.

Якщо бачите, що за вас «взялися», не показуйте жодних ознак невпевненості чи ніяковості від ситуації, втягуйте міліціонера в діалог, змусьте його виправдовуватися.

Наполягайте на тому, що дії міліціонера – це затримання, а значить: «Якщо це затримання, давайте складемо протокол затримання, якщо не затримання – я йду по своїх справах». У затримання повинна бути якась підстава. Тактовно, але впевнено наполягайте на тому, щоб вам її пояснили.

4. ПРОТОКОЛ

Складання протоколу про адміністративне затримання є надзвичайно важливим юридичним ритуалом. Поки протоколу немає, ви офіційно не затримані – а, значить, можете вільно дзвонити, куди заманеться. Теоретично – просто звалити. І ще: якщо ви вже годину сидите в «обізяннику», а протоколу досі не склали – значить, вас не затримано, і ви, в певному юридичному сенсі, в «обізяннику» не сидите. Зрозуміти це нормальній людині складно, але так воно і є.

Тому для вас дуже важливо, щоб протокол склали відразу і вказали там правильний час і дату затримання, прізвище й посаду співробітника МВС, котрий провів затримання, причину затримання (адміністративне правопорушення чи підозра у скоєнні злочину) з обов’язковим посиланням на статтю, що його передбачає.

Протокол підписує міліціонер і ви. Пишіть в протоколі своє бачення ситуації, уточніть час затримання. Якщо викладене у протоколі не відповідає дійсності, не відмовляйтесь його підписувати (хоча ви маєте таке право – скористайтеся ним, коли вам не дають нічого в нього дописати), а зробіть напис про те, що не згодні з описаним, і викладіть свою версію подій. Вкажіть усі вчинені проти вас порушення.

Крім протоколу про затримання, нічого не підписуйте. Не забудьте взяти копію – це згодиться потім для оскарження затримання. Однак, її вам можуть і не видати.

Якщо адмінпротокол склали на місці і вас кудись ведуть, або вам не вдалося домогтися складання протоколу на місці (останнє вже є порушенням, яке ви зможете потім оскаржувати, записавши, що «скласти протокол на місці затримання сержант Х категорично, у грубій формі відмовився») – прямуйте за представником влади.

Можна стати в позу й казати «без протокола нікуди не піду», але якщо навколо – нікого, темно й пізно, вас можуть силоміць запхати до бобика під приводом підозри в алкогольному сп’янінні, або взагалі без пояснень. Тому не варто наражатися на зайвий конфлікт, особливо якщо самі ППСники вас провокують.

Якщо вас ведутьвезуть кудись, необхідно спитати, до якого саме відділку. Відмовитись від візиту до відділку ОВС не можна.

І ні в якому разі не варто чинити фізичний спротив – це дасть купу підстав для затримання і звинувачень вас у злісній непокорі, образі, нападі на посадовців-при-виконанні та іншому криміналі. А також дозволить вдягнути на вас «спецсрєдство наручники», в якому людина значно більше справляє враження жертви, і отримує відповідне ставлення з боку стражів порядку.

Якщо вас затримують як п’яного (а ви тверезий), типу для статистики – вимагайте перевірки на алкоголь.

5.ОБШУК

Завівши в комірчину (метро, вокзали) чи відповідну кімнату РОВД, вас захочуть обшукати і запропонують відкрити сумку. У такому випадку, відмовляйтеся і протестуйте – ви нічим не зобов’язані цього робити. Якщо міліція сама лізе до вас в торбу і лапає за труси, або пропонує показати, що там, реагуйте так само: « Це що, обшук? На яких підставах? Які ваші звинувачення? Прошу спершу скласти протокол затримання (якщо ще не склали) і вказати причини, приведіть понятих». Уважно стежте за процесом обшуку – якщо щось зникне/знайдеться, поки ви розглядаєте колоритного бомжа в «клітці», чи відволікаєтесь на співробітника, який вам «забиватиме баки» – ви потім нічого не доведете.

До речі, і той, хто обшукує, і «поняті» мають бути однієї з вами статі! (Статті 264, 265 Кодексу про адміністративні правопорушення).

Про шмон – він же «особистий огляд, огляд і вилучення речей та документів» – робиться відповідний запис у протоколах про адміністративне затримання та адміністративне правопорушення (якщо на вас і такого написали) із зазначенням усіх вилучених речей і документів, їх індивідуальних ознак – колір, модель телефону, номер паспорта…

Не варто намагатися залякати міліціянтів якимись «зв’язками». Я неодноразово бачив, як затримані вдавалися до такої тактики – і завжди безрезультатно. Міліціянти чують таке десятки разів щодня, і ставлення у них до погроз – відповідне. Особливо ж не варто хвалитися зв’язками, якщо у вас-таки щось знайшли – це може тільки значно збільшити вартість вашої свободи.

На погрози типу «посадимо на 10 діб» реагувати не варто – це залякування або провокації вас на діалог, від якого краще утриматися. Навіть при найгіршому розкладі, вас зобов’язані випустити через три доби. При хорошому – відразу після шмону, при середньому – 3 години.

Якщо у вас є підстави боятися обшуку – зробіть так, щоб перші знахідки у ваших кишенях (зазвичай особистий обшук передує «шмананню» торбирюкзака) характеризували вас як позитивну, спортивну, «правильну» або «релігійну» людину, в якої просто не може бути нічого цікавого для патрульних. Прийоми тут – у кожного свої. Велика кількість непотребу – теж плюс. А от показово брудні шкарпетки чи несвіжа нижня білизна (попри поширений молодіжний стереотип) часто стає предметом ретельного дослідження. Деякі «артефакти», на кшталт згорненої фольги – привід для дуже ретельного шмону із зніманням шкарпеток, штанів і копирсанням у взутті.

Взагалі, старі ППС-ники дуже винахідливі – одного разу товариш був дуже здивований, побачивши, як міліціонер вправно знімає об’єктив з його древнього середньоформатного фотоапарата, акуратно підіймає стеком дзеркало, щоб подивитися, чи нічого там не заховано.

Далі: не варто підіймати предмети, які випали у правоохоронців (особливо, якщо вас просятьнаказують це зробити). Як би ці предмети не виглядали, насправді можуть виявитися «забороненими речовинами» якраз у кількості, достатній для порушення кримінальної справи.

У будь-якому випадку, коли дії співробітників міліції виходять за межі Закону, потрібно тактовно про це сказати. До мене якось при обшуку в комірчині на станції метро сержант поліз в труси. Не знаю, чи він шукав траву, чи мав які інші наміри. Я сказав: «Е, це ви вже щось не те шукаєте», після чого мєнт відчепився і навіть почав виправдовуватися: «Служба така, наркоманів розвелось».

Тепер давайте подивимось, що потрібно робити, якщо вам намагаються підкинути або вже підкинули наркотичні речовини, як повинен діяти ваш адвокат, а також – що на вас чекає, якщо правоохоронці вирішили довести справу до суду.

Отже, якщо після обшуку вас не відпускають на свободу – швидше за все, вам інкримінують адміністративне порушення. Інший варіант: після затримання або ж вам не вдалося змусити правоохоронців скласти протокол, і вони продовжують вас утримувати незаконно.

Строк адміністративного затримання рахується з моменту доправлення порушника для складання протоколу, а особи, яка була в стані сп’яніння, — з часу її витвереження. Тому відразу після затримання варто вимагати, аби склали протокол – чим швидше його складуть, тим менше ви згаєте часу у відділку.

Мусори мають одну звичку: пропонувати, аби затриманий підписався під порожнім протоколом, з обіцянками заповнити його згодом. Цього робити ні в якому разі не можна, який би психологічний тиск на вас не чинили. «Це несерйозно, я не підписую порожні документи, – і відразу на особистості: а ви, Петре Івановичу, ну от скажіть як є, ви б підписали порожнього протокола? Ну, так а чому мені пропонуєте?»

6. Наркотичні речовини

Якщо вас затримали на вулиці з певною кількістю коноплі в кишені, і ви точно впевнені, що у вас його менше, ніж вказано у Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів таблиці 1 списків 1 і 2 http://merlin.com.ua/chem/prozatv.htm, наполягайте на зважуванні при свідках. Це можна зробити в сусідній аптеці: це буде для вас значно безпечнішим, ніж у відділку, де нещасні 3 грами канабісу можуть несподівано «поважчати» до 5 грамів – а це вже тягне на статтю 309 ККУ. Якщо конопля з зернами – вимагайте їх не зважувати, оскільки ТГК у зернах практично немає. Одному моєму другові людяні міліціонери навіть самі вибрали зерна перед зважуванням – і 5+ грам перетворилося на 4+ (адміністративне правопорушення, карається штрафом в скількись-там мінімумів).

Взагалі, якщо ви належите до групи ризику по «вєщєствам», рекомендується пам’ятати пункти згаданої Таблиці, котрі стосуються до вживаних вами речовин. … і не піддаватися на тиск. У ваших інтересах, якщо кількість не тягне на статтю, зробити справу публічною і діяти максимально відповідно до закону. Так воно вийде значно дешевше, і буде менше ризику полетіти за грати, ніж згоджуючись на пропозиції «голубих друзів»: «ти підпиши, мама принесе гроші – і завтра гуляєш, а так оце слідство, адвокати-суди – і сядеш на 2-3 роки». Завжди пам’ятайте – якщо вам щось пропонують, вдаючи, що піклуються про вас – в жодному разі не вірте. Це – «підстава».

Осіб, які порушили правила обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, може бути затримано на строк до трьох годин для складання протоколу. А в необхідних випадках – для встановлення особи, проведення медичного огляду, з’ясування обставин придбання вилучених наркотичних засобів і психотропних речовин та їх дослідження — до трьох діб з повідомленням про це письмово прокурора протягом двадцяти чотирьох годин з моменту затримання; або на строк до десяти діб з санкції прокурора, якщо правопорушники не мають документів, що посвідчують особу.

7. Якщо вам підкинули наркотики

Якщо з вашої кишеніторби раптом дістають заборонену речовину, якої там не було, і кидаються на вас з криками «а це, с..а, що таке?!!!» – не панікуйте і зберігайте спокій, це ще не критичний момент. Поки що ваше завдання – в жодному разі не торкатися «вєщдока», як би на вас не тиснули, і при свідках вимагати, щоб у вас взяли мазок з рота й долонь та зістригли нігті, з пакета/шприца – хай знімуть відбитки пальців. Ці артефакти при вас і при свідках мають опечатати і відправити на експертизу. Відсутність речовин у вас на руках/в роті, відсутність відбитків пальців на шприці чи пакеті – вагомий елемент справи, який досвідчений адвокат зможе повернути проти мєнтів. Якщо в шприці – рідина, вимагайте експертизи крові в шприці і вашої.

Це може бути дуже важко, особливо якщо «поняті» – «ментівські». Тут вже все залежить від вас і вашого янгола-охоронця.

8. Дзвінок родичам

Ще один важливий момент – дзвінок родичам. Якщо вас затримали, вимагайте, щоб про ваше затримання і місцеперебування , окрім адвоката, повідомили близьких родичів. Міліція зобов’язана це зробити не пізніше, ніж за 24 години від моменту затримання (стаття 5 Закону про міліцію).

Якщо вам не вдалося повідомити близьких відразу на стадії між «подивилися документи – кудись привели», наполягайте, щоб це зробив «голубий друг», прізвище та ім’я якого вам відомі.

Іноді пропонують «угоду»: підпиши протокола – дзвони куди хочеш. Піддаватися на таке не треба: ви маєте право повідомити родичів, і обов’язок міліціянтів – забезпечити вам це право.

9. Адвокат

Тепер про адвоката. Про українську практику вимагання адвоката добре розповів знайомий: «ми їм кричимо: телефонний дзвінок і адвоката! – мєнти б’ють нас прикладами і примовляють: шо, с..кі, амєріканскіх фільмов насмотрєлісь?..»

Відразу адвоката ви не побачите. Мєнти намагатимуться якомога довше протримати вас без підтримки і контактів із зовнішнім світом – так ви почуваєтесь безпорадніше і легше піддаєтесь на погрози та тиск. Від адвоката вас можуть відмовляти. Не погоджуйтеся: закон забезпечує вам право на адвоката, а чим більше вам пропонують відмовитися від нього, тим більше він вам потрібен.

До появи адвоката краще взагалі поменше патякати, щоб не наговорити зайвого – ми маємо повне право відмовлятися говорити чи, тим більше, давати свідчення.

Можна відмовитись давати свідчення і відповідати на запитання, поки не буде допущено вашого адвоката та надано побачення з ним до першого допиту. З адвокатом вже легше – він розповість, як правильно поводитися, складе відповідні документи (клопотання, скарги, відводи і т.п.)

Отже, варто мати координати знайомого адвоката і в жодному разі не користуватися послугами фахівця, якого рекомендував слідчий або дізнавач.

Якщо вам не дають викликати адвоката чи не допускають адвоката до вас, пам’ятайте:

Стаття 397 ККУ передбачає кримінальну відповідальність за створення перешкод у діяльності вашого захисника. Стаття 374 ККУ передбачає кримінальну відповідальність за недопущення захисника та інші грубі порушення прав підозрюваного на захист. Мєнти про ці статті добре знають, тож тактовно дайте зрозуміти, що знаєте їх і ви.

10. Дії на свободі

У будь-якому разі, рано чи пізно ви покинете кімнату для затриманих і зможете піти, куди вам заманеться. На цей момент, якщо менти вирішили довести справу до суду, вже накопичується стільки нюансів, що з ними зможе розібратися тільки досвідчений адвокат. Ваше завдання – лише його викликати. А все, що відбулося у відділку, чітко і детально описати в протоколі.

Ну і ще – якщо протягом затримання вас били-мучили, першим ділом після виходу на свободу слід засвідчити побої чи інші пошкодження. Для того, щоб потрапити до відділу суд-медекспертизи, треба мати на руках направлення з міліціїпрокуратури. Якщо ж його не дають, можна податися в районну поліклініку (до травматолога, хірурга) і попросити описати стан здоров’я в медичному документі. Його потім можна використати, якщо суд призначить медичну експертизу.

Уважно прочитайте довжелезну статтю 5 Закону України «Про міліцію»: там описані ваші права, при порушенні яких ви та/або ваші представники (родичі, захисник) можуть звернутися до суду із заявою про відшкодування збитків у встановленому законом порядку.

На одному з відомих юридичних форумів рекомендують: «Якщо ваші права й свободи порушено, ніколи не залишайте безкарним порушення ваших особистих прав і свобод. Нагляд за органами внутрішніх справ здійснює прокурор, і про всіляке «свавілля», що чинили з вами в міліції, обов’язково напишіть у скарзі в прокуратуру.

Пам’ятайте, що чим більше міліціонерам минаються їхні незаконні дії, тим безцеремоннішими вони робляться.» Всіляко під цим підписуюсь – хоча, на перший погляд, писання заяв в прокуратуру і наступні контакти з Системою – це морока, такий спосіб дій – єдина наша можливість боротися з «мєнтівським бєспрєдєлом.»

Звичайно, все викладене вище не врятує вас, коли вами «займаються» навмисне, або у вас знайшли заборонені предмети чи речовини, але може дещо полегшити нелегкі контакти зі співробітниками МВС та мінімізувати негативні наслідки таких контактів. Головне – не лякатися.

Дуже сподіваюся, що наведені вище інструкції вам ніколи не знадобляться, але, коли живеш в поліцейській державі, варто добре знати правила поводження з її представниками.

Автор: Станіслав Давиденко, Інфопорн

Читайте также: