«Я не боюсь сказать»: Откровенные истории о сексуальном насилии и домогательствах

4 июля Анастасия Мельниченко начала в Facebook флешмоб. Она рассказала о своем опыте насилия и домогательства и предложила другим делиться их историями с хэштегом #ЯНеБоюсьСказати. Журналисты собирали личные истории, которыми поделились женщины и мужчины. Все вместе это – жуткая хроника ужасов, с которым живет почти каждая женщина и девушка. Орфография и пунктуация сохранены.

***

15-16 років, 10 година вечора. Їхала в тролейбусі, до мене знову притиснувся хтось і почав тертися об мене при доволі вільному місці в тролейбусі. Я читала, що потрібно голосно зробити зауваження і тоді людина злякається. Так і зробила, і дійсно вибіг на зупинці. Я заспокоїлася. Але наступна зупинка була моя. Я виходжу, на вулиці темно, переходжу дорогу, попереду парк, який маю пройти. Нікого навколо. І тут раптом до мене підбігає він, зі злістю хапає за груди, між ніг, я навіть не встигла нічого зробити. Слава богу, хтось з’явився і він побіг.

– Лілія

 

 


Мені 8. Я вертаюсь зі школи додому, викликаю ліфт, в останній момент в ліфт затесується пацанчик років мабуть 25ти. Під приводом якоїсь мнімої перевірки, що мала би відбутись в школі, він везе мене ліфтом на останній поверх будинку де ми жили, потім тащить на горище і там ґвалтує. 

 

– Юлія

 


У нас в школе был урок дизайна, проходил он в подвальном помещении. Там еще лепка была и прочее прикладное искусство. И вел его учитель, который очень любил гладить маленьких девочек по шее, ушам, иногда касался растущей груди, проходя мимо. Проходил и обязательно гладил, мы отстранялись, но это все равно продолжалось. Было жутко. И был уже в старшем возрасте учитель по волейболу, который был знакомым отца, как-то пришел в гости, я выходила из душа в одном халатике. И пока мама была на кухне, резким движением задрал мне халат. И того, и другого простила и отпустила.

– Лена

 


 

Мене намагався затягнути у кущі мудак, коли ввечері поверталась додому. Відбилась, нічого не сталось. Усе життя ходила тими вулицями, у будь-який час доби, ніколи не боялася. А після того випадку – лише таксі :(, заходячи в під’їзд – заглядаю за кожен закуток, перебігаю від стіни до стіни, щоб мати усе в полі зору.
А взагалі найбільше боюся "банди" хлопчиків чи підлітків. Отут не знаєш, чого чекати і як зупинити.

– Юлія

 

 


 

Мeні 7-9 років, живу у цeнтрі Києва, кожного дня ми з друзями гуляємо у дворі і часто на майданчику присутній чоловік, що ходить із висунутим члeном і дрочить.
10 років, вeликі двeрі ЦУМу, в них завжди було повно народу, я біжу у платтячку крізь натовп за батьками, і тут відчуваю дужe сильний принизливий шльопок під спідницeю. Було так страшно, мeрзотно, та гірко.. і такe глобальнe дитячe відчуття нeдовіри до всього світу..
Той самий цeнтр, мeні 13, я в суботу вранці йду до магазину порожнім двором, чую зі спини "дєвочка, потрогай", обeртаюсь – паря бeз штанів сує свій рожeвий.. як я мотала звідти! Трусило всю потім, було страшно ходити тими вулицями щe довго. 

– Женя

 

 


 

Викладач фізкультури КПІ. зі спортивної гімнастики. залазив руками туди до всіх дівчат з групи. Мені було 17. Я забула, стерла з пам*яті. З чоловіками мені щастило. Але почитала за хештегом, і…..

– Тетяна

 


 

Лет 7-8, иду из школы, за мной бежит одноклассник с требованием целоваться. Пугаюсь, убегаю от него по школьному двору, а он за мной. Старшеклассница помогла, провела до дому. Родителям рассказала, был большой скандал и виновата(у учителей и других взрослых) была я потому что рассказала.
Лет 9, двоюродный брат, которому тоже 9, шантажирует тем, что расскажет родителям про двойку за поведение, заставляет снимать трусы и показывать что у меня между ног "один раз, тогда не расскажу". А я так боюсь, что папа будет бить за эту двойку, а мама перестанет любить потому что я больше не хорошая, да и предыдущий случай еще свеж в памяти – что про меня подумают?, что соглашаюсь. Потом он шантажирует тем одним разом, с каждым разом требует все больше. Спасло только то, что родители наши разругались.

 

– Ольга


 

Дворец детей и юношества на площади Славы, я лет с 10 до 14 ходила на разные кружки, там была обсерватория, где пару раз тусили. Было мне лет 11. Дядечка в коридоре предстваился сотрудником ее, прижал меня на винтовой лестнице, и облапывая, приговаривал, целовалась ли я с мальчиками? Когда я его отпихнула и выскочила, хз как мне это удалось, ну он с лестницы наебнулся, прибежала вниз к охраннику, рассказала, что случилось, никто и не собирался никуда звонить или идти за ним, сказали, что поговорят. А бабка-техничка или вахтерша, услышав обрывочно мое сообщение, подошла к охранникам, и многозначительно пояснила: "А! Тю! Так это же папа Коли Перчикова!". То есть, все в порядке, все нормально! Что за кипишь?

– Олена

 


 

Мені було дев’ятнадцять. Я була ще незайманою. На квартирі, де я винаймала кімнату в період відсутності запропонувала двоюрідній сестрі святкувати іі день народження там. Вона вчилася в Кульку, гості були творчі. Після затяжного застілля один із гостей заснув, решта пішли потусити ще на дискотеку, а я лишилась. Мила посуд. Він підійшов ззаду і почав гладити мені спину. Я сказала, що йому пора, на що він повалив мене на кутовий диванчик на кухні. Я не була теж тверезою, як стьоклишко, тому заламати мене не становило труднощів. Він не ввідйшов повністю, але пліву прорвав. Звісно, я тоді думала, що ніяке це не згвалтування. Через більше ніж пів року я жила в свого дядька, де на тому ж поверсі знімав кімнату хлопець. Якось на хлопця з яким почала зустрічатися була ображена на те, що після фільму не провів, а поіхав додому, бо його ж мама хвилюється, плакала аж схлипувала. Сусід зайшов, почав втішати, обійняв, пригорнув, а потім почав цілувати. Я не хотіла але було пізно. Після цього нізким довго нічого не відчувала.

– Мирослава

 


Мене теж харасили з самого дитинства: пам’ять відштовхує спогади, але років у 5 мене в Пітері затягли у під’їзд, роздягли, мацали, але не зґвалтували, мабуть не спромігся, під’їзд був сусідній від нашого дому. Я вдягнувся, повернувся додому, але мовчав, бо соромно.
Подібне було у років 11 з машиною і старшими пацанами. Членами тицяли, погрожували, але були перезбуджені й налякані, то теж обійшлося. Далі статеве життя теж не без нехорошого було, з відвертим психологічним насиллям.

 

– Ілля

 


 

Те же 11. Добиралась на дачу, на остановке не могла найти свой телефон. Симпатичный дядька лет 50 предложил помочь, набрал меня. Я поблагодарила, расстались в лучших чувствах. А потом он повадился звонить: "давай встретимся, ну давай встретимся, ты мне так нравишься". Месяц терпела, потом пожаловалась матери. Та перезвонила – так мужик резко начал всё отрицать, мол, это я к нему названивала едва ли не с непристойными предложениями.)

– Елизавета

 


 

Мне 20 лет, мы с подругой зимой на Рождество поехали в Почаев. И там на исповеди я такое узнала, что как можно заниматься сексом и что делать, что у меня волосы дыбом встали. И да мне пригрозили тайной исповеди и карой Божьей, если я кому-то расскажу.
Мне не было стыдно, мне было противно. Но прервать и уйти, я не смогла это ж не вежливо, он же священник. Вопрос звучал так, а не делала ли ты так: и потом подробное описание сексуального акта, а потом вот так.

– Олеся

 


 

Мені було десь років 14, мене намагалося згвалтувати п’яне чмо, батьків знайомий. Їхали автобусом через кордон, на кордоні всі побігли у дьюті-фрі, я лишилася в салоні сама, і тут воно підсіло до мене, вже добряче вмазане, і почало чіплятися і розказувати, яке воно класне і як добре може мені зробити. Я була настільки налякана, що навіть кричати не могла. Коли він почав мене мацати, я відбивалася мовчки, відштовхувала його. На щастя, він не встиг зробити нічого більш серйозного – до автобусу почали повертатися люди. Батько одразу побачив моє обличчя, спитав, хто, і пішов його вбивати. Ледь люди відтягли. Мабуть, був якийсь педофіл, бо я в 14 років навіть не була схожа на жінку, та і вдягнена була у якусь простору футболку і довгі шорти.

– Юлія

 


 

Мені 6. Вдома спати лишився якийсь друг тата. Прокидаюсь вночі бо він сидить в ногах мого ліжка й запихає палець мені в дупу під ковдрою. Мала – не знаю що це і як на це реагувати. Він встає і йде геть.

– Зінаїда


Об меня пару раз в метро пытались тереться мужики. Я был к такому совершенно не готов и не понимал, что происходит, только мерзко было, ясно же, что у него стояк и он чего-то от меня хочет в связи с этим. Я краснел и старался отодвинуться.

 

– Максим

 


 

Мне лет 13, в метро прижимается сзади мужик и трется. Я отодвигаюсь, он за мной. Мне стыдно поднимать скандал. За нами 2 женщины лет 45. Слышу – смотри, смотрииии, он к девочке пристроился!! Мужик тоже слышит. Он продолжает свое дело, они перешептываются и больше ниче, пока я не выхожу.

Мне 17. Иду домой, едет старпер лет на 65 на велике, медленно, и "притирает" меня к стене периодически. На мои возмущения ржет. Замечаю, что он с велика заглядывает в ближайшие подворотни – не пустые ли, и пытается меня "притирать" в ту сторону. Ору на него матом. Люди оборачиваются. Уезжает.

Мне 11. В магаз послали за хлебом. Даю бабки, продавщица ласково улыбается и грит – а тебе вот этот мусссииинаа уже все оплатил. Ага, полхлеба оплатил, джентльмен, мля. Я как-то внутренне напрягаюсь. Грю – нет,я сама заплачу, вот деньги. Продавщица на меня возмущенно орет, мол ты че, не поняла? и тут же ему флиртовато улыбается, мол вот какой милый… ну ок. Беру хлеб, иду себе. Мэн перегораживает мне дорогу и на весь универсам – ну ты кудааа, пошли в кафе-мороженое, мороженого куплю. Я валю. Очередь заинтересованно смотрит и молчит. 

– Полина

 

 


 

Я поверталася з першої своєї роботи додому, сутеніло. Від зупинки автобуса до дому батьків дві дороги: коротка (іти хвилини три) і довга, заасфальтована, іти 20 хв. Я обрала коротку, з деревами попри стежку. На півдорозі зрозуміла, що я не сама. Мовчки вийшло двоє хлопців, почали здирати з мене плащ, пробували зняти білизну. Мій адреналін від шоку, напевео, досягнув високого рівня, одному я зламала палець, іншому -каблуком між ноги. Втекла.
Згодом ця ж ситуація повторилася, на цій же дорозі, лише чоловік був один. Мені знову, напевно, пощастило, бо злякався мого пронизливого крику, кликала я сусідів.

– Ксеня

 

 


 

Вчитель фізики, 10-й клас. Підвальне приміщення (він там ще й уроки праці вів). Викликав перездавати лабораторку. Доки писала, підсідав поряд, приобнімав, але я була такий наївняк, що взагалі нічого поганого не подумала. Коли вже зібралася йти, почав відпускати жартики, типу "шкода, що я набагато раніше народився, а то ми могли б..", і раптом такий – а ми й зараз можемо…Я впала в ступор, не могла поворухнутись від жаху. А він завів про "я б тобі з фізикою допомагав", і потягнувся до застібки у мене на одязі. І тут я від жаху вийшла зі ступору, кинулася з підвалу назовні. Втекла, він не доганяв. Розповіла про це всім, кому могла – однокласникам. класному керівникові. Але в селах не люблять піднімати скандалу. Тому мені просто поспівчували і розказали, що я така не перша.

– Людмила

 


 

Одного разу треба було занести заяву у відділок, підписати якусь хрінь. Зайшла в кабінет до слідчого, сподіваючись за хвилину вийти звідти. Він обсипав мене малоприємними компліментами типу "вашей мамє зять нє нужен", поржав і пішов до сейфу діставати печатку. Але на півдорозі розвернувся, закрив двері на ключ і сховав його до кишені. Подзвонив другові, довго описував, як я виглядаю, який на мені одяг, які у мене ноги, груди, обличчя, запрошував друга приїхати ("та не спіши, куда вона дінеться, я двері закрив"). Слухала все це, втиснувшись у стілець, але була спокійна як боженька. Світ зменшився до закритої кімнати відділку з ґратами на вікнах, де кричи не кричи – однаково. За вікном було видно магазин і дитячий майданчик, ходили люди, і ця звичайна картина виглядала аж якось сююреалістично у тій ситуації. В голові бухало як мантра: – Нічого не станеться. Нічого не станеться. Нічого сьогодні не станеться. Слідчий ходив кімнатою і розповідав другові, що і як вони будуть зі мною робити. Віддала йому всі гроші, які були в гаманці. Копійки він відсунув зі словами: "Ну я ж не звір якийсь – до нитки оббирать малодєнькую дєвушку". Коли я була біля виходу, кинув навздогін: "Може, на пивко підем увечері? Я знаю твій телефон і адресу!" – "Так, за ті гроші, які ти в мене забрав!" – крикнула і побігла геть. Вдома розповіла про це людині, з якою жила. Відповідь була, м’яко кажучи, несподіваною: – Це твої проблеми. Треба було не іти, ти ж прекрасно знаєш, шо всі мєнти суки.

 

– Олена

 


Мені було 15, і я вийшла з лікарні в Боярці, де проходила медкомісію перед водійськими курсами. Щиро повірила, що чоловік років 35-40 хоче мені показати коротшу дорогу за залізничну станцію через ліс. Можна сміятися з моєї наївності, звісно. Я знала про згвалтування, але не могла подумати, що таке може загрожувати мені. "Кому я потрібна взагалі?" – думала собі. Низька самооцінка – це дуже небезпечно!
Коли він повалив мене на землю, я збила з нього окуляри. Він заматюкався й встав їх шукати. І через кропиву та реп’яхи я побігла до дороги. Після того років 2 в мене була паніка, коли по дорозі ззаду чи спереду мене йшов чоловік. І ще не знаю скільки часу боялась дорослих чоловіків в принципі.
Зараз, коли минуло 13 років після того випадку, я вже майже спокійно про нього думаю. Але не можу спокійно сприймати прикольчики про згвалтування і "сама винна". Недавно був текстик про те, скільки засобів вживають жінки, щоб запобігти згвалтування. Це великий список. В чоловіків він нульовий.

 

– Катерина

 


 

У мене й самого в житті траплялись неприємні ситуації, але, на щастя, я спромагався дати з ними раду. І тільки двічі були речі, за які мені соромно.
Вперше – в ґімназії, коли один мій однокласник у роздягальні перед хореографією намагався зґвалтувати іншого, з яким особливо ніхто не дружив, бо він був замкнений у собі. Всі це бачили, але ніхто не заступився в той момент. Особисто я навіть не надто розумів, що, власне, відбувається. Хоча цей хлопець і раніше не соромився мастурбувати перед іншими у роздягальні, тощо. Та ситуація просто настільки не вкладалася в рамки мого світу (підозрюю, не тільки мого), що я просто не уявляв, що потрібно робити. Хтось, зрештою, таки розповів вчителям – що особисто для мене виглядає як подвиг, бо я нізащо не наважився б говорити про таке зі старшими. Хлопця вигнали, звісно, але що мене донині шокує – це те, що між однокласниками, та навіть між дівчатами тоді побутувала думка "Не можна його виганяти, він же наш однокласник, що тут такого, зрештою." Ця гімназія зараз на першому місці за рівнем освіти, вона вважається чудовим навчальним закладом, але це був наче перший дзвіночок у моєму житті – про те, що ідеальних місць не буває. Бо той хлопчина, якого вигнали, був мажором. Він вважав. що може дозволити собі будь-що.

– Остап


Источник:  lustrum.com.ua  / #ЯНеБоюсьСказати

You may also like...