Виктор Кудрявцев – Айболит из ГПУ

Украинская прокуратура всегда славилась готовыми на все кадрами… Особую нишу в ее структуре занимает заместитель Генерального прокурора Виктор Кудрявцев — друг олигархов, политиков, бандитов и рейдеров. Всех, кто готов щедро заплатить за услуги. Изворотливый и безпринципный, он сумел доказать свою нужность любой власти. И удержаться в руководящем кресле на Резницкой при сменах режимов и правительств. Вместе с чуством вседозволенности у Кудрявцева окрепла вера в свою безнаказанность. Сегодня Генеральной прокуратурой руководит человек, презирающий Закон и поставивший себя над ним. Образцом украинского прокурорского стиля стало возбуждение против главного редактора «УК» Тараса Залесского уникального уголовного дела — «за улучшение состояния здоровья». Видимо, у Кудрявцева нет более неотложных дел, чем производить ревизию историй болезней журналистов. Ворошить анализы, перебирать рентгеновские снимки и справки. И затем сделать свое, подтвержденное дипломом юриста, квалифицированное медицинское заключение о состоянии здоровья человека, которого давно не видел.

Прокурор посчитал, что полученная мной при задержании опасных преступников в присутствии нескольких десятков человек черепно-мозговая травма головы и ее последствия (удар битой — ушиб головного мозга), длительное лечение и диспансерный учет – фальсификация! Наверное, как и застреленный экс–начальником УБОП МВД Украины, генерал–майором милиции Сергеем Корничем на месте того задержания вооруженный бандит.

Вовсе не аргумент для В. Кудрявцева заключение о состоянии моего здоровья и имеющихся заболеваниях комплексной судебно-медицинской экспертизы. Проведенной в апреле 2002 года по требованию все той же Генеральной прокуратуры. Как, впрочем, и мнение ведущих специалистов в области нейрохирургии.

Удивительно — спустя шесть лет заместитель Генерального прокурора страны Кудрявцев вдруг решил лично восстановить законность и доказать, что суд неоправданно амнистировал в 2003 году рядового гражданина в связи с состоянием его здоровья. Оказывается, ГПУ установила, что сейчас я веду активный образ жизни и даже занимаюсь бизнесом! А не лежу на койке в больничной палате. И этот бред — основа фабулы подписанного Кудрявцевым безграмотного и незаконного постановления о возбуждении уголовного дела!

В постановлении о возбуждении уголовного дела указывается, что Залеский Т.В. решением местного суда Оболонского района г. Киева от 24.11.2003 был освобожден от уголовной ответственности за совершение преступления, предусмотренного ст. 367 ч. 2 Уголовного кодекса Украины (халатность). А уголовное дело в отношении него закрыто производством в следствии п. «е» ст. 1 Закона Украины «Про амнистию» от 11.07.2003 г., в связи с болезнью.

Кудрявцев «подметил», что в ходе расследования Генеральной прокуратурой Украины ряда других уголовных дел установлено, что Залеский Т.В. после освобождения от уголовной ответственности начал интенсивно заниматься бизнесом, вести активный образ жизни, абсолютно несвойственный тяжко больным людям, которым необходим постоянный медицинский надзор и помощь. По мнению прокурора, такое поведение свидетельствует как о возможной симуляции болезни Залеским Т.В., так и о возможной фальсификации судебно-медицинской экспертизы о действительном состоянии его здоровья.

Затем прокурор указал, что эти обстоятельства имеют существенное (!) значение для правильного применения закона в части освобождения Залеского Т.В. от ответственности. И поэтому они требуют проведения дополнительного расследования в порядке, предусмотренном ст. 399 УПК Украины. Ссылаясь на ст. 397, 399, 4008 УПК Украины, прокурор возбудил уголовное дело.

Правовой ликбез для госсоветника юстиции 1 ранга

Данное постановление о возбуждении уголовного дела — по так называемым «вновь выявленным обстоятельствам» — полностью противоречит требованиям уголовного и уголовно-процессуального законодательства Украины. И поэтому незаконно.

1. В постановлении есть ссылка на материалы ряда уголовных дел, которые расследуются Генеральной прокуратурой Украины и якобы свидетельствуют о том, что Залесский после освобождения от уголовной ответственности интенсивно занимался бизнесом, вёл активный образ жизни, абсолютно несвойственный тяжело больным людям, которым необходим постоянный медицинский надзор и помощь. В то же время не указано, какие именно уголовные дела расследуются Генеральной прокуратурой Украины в отношении Залеского Т.В., какие непосредственно доказательства добыты, что свидетельствует о его активном образе жизни.

2. Следует отметить, что ссылка Кудрявцева на то, что образ жизни Залеского Т.В. не свойственен тяжело больным людям, которым необходим постоянный медицинский надзор и помощь, по меньшей мере, не корректна. Поскольку с момента вынесения решения суда прошло шесть лет, за которые здоровье человека меняется. Отмечу, что заявления прокурора об активном образе жизни Залеского Т.В. носят голословный характер. Думаю, что прокурору известно, что реальное состояние здоровья человека могут установить лишь специалисты в области медицины. После его скрупулезного обследования и изучения соответствующей медицинской документации. Но не ранее! В данном случае, прокурор не ссылается ни на какие источники своих умозаключений. Сам факт активности не свидетельствует о состоянии здоровья человека. Истории известны многочисленные примеры, когда люди, страдающие самыми тяжкими болезнями, боролись с ними, не ломались под их тяжестью и вели достаточно активный образ жизни.

Во вторых, п. «е» Закона Украины «Об амнистии» освобождал от ответственности лиц: «… яких у встановленому порядку визнано інвалідами першої, другої чи третьої груп до набрання цим Законом чинності; особи, яких до набрання цим Законом чинності чи в період його виконання відповідно до рішення медичної комісії визнано хворими на туберкульоз, онкологічні захворювання (друга, третя і четверта клінічні групи) та іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання та підпадає під визначення Переліку захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, затвердженого наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства охорони здоров’я України N 3/6 від 18 січня 2000 року».

То есть, никакой ссылки в законе на необходимость постоянного медицинского надзора и помощи нет. Это плод воображения прокурора В.Кудрявцева. Напротив, в законе чётко указано, что освобождению подлежат лица, которые до вступления в силу данного Закона или в период его исполнения имеют тяжкую болезнь, наличие которой установлено решением медицинской комиссии. Нигде не указано, что такая болезнь должна быть пожизненной, неизлечимой. И что в случае выздоровления принятое на основании закона про амнистию решение подлежит пересмотру.

3. Прокурор мотивирует принятое решение необходимостью проведения дополнительного расследования в порядке ст. 399 УПК Украины.

«Стаття 399. Обов’язковість вказівок касаційної інстанції

Вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов’язковими для органів дізнання чи досудового слідства при додатковому розслідуванні і суду першої чи апеляційної інстанції при повторному розгляді справи».

Как видно из текста данной нормы закона, здесь нет никакого указания о проведении дополнительного расследования и возможности вынесения прокурором постановления о возбуждении уголовного дела, по которому принято решение судом. В данном случае речь идет об исполнении указаний суда кассационной инстанции. В данном деле суд кассационной инстанции никаких указаний не давал.

И если предыдущую ссылку на норму права можно расценить как элементарное незнание Закона, то дальнейшая ссылка прокурора на ст. 397 УПК Украины — явное издевательство над положением бывшего подсудимого, поскольку эта норма говорит лишь о том, что его положение не может быть ухудшено.

«Стаття 397. Недопустимість погіршення становища засудженого чи виправданого

Касаційний суд не вправі посилити покарання або застосувати закон про більш тяжкий злочин.

Обвинувальний вирок, постановлений апеляційним чи місцевим судом, ухвалу апеляційного суду щодо вироку місцевого суду може бути скасовано у зв’язку з необхідністю застосувати закон про

більш тяжкий злочин або більш суворе покарання лише у разі, коли з цих підстав вніс подання прокурор або подав скаргу потерпілий чи його представник.

Виправдувальний вирок, постановлений апеляційним чи місцевим судом, ухвалу апеляційного суду щодо вироку місцевого суду може бути скасовано не інакше як за поданням прокурора, скаргою

потерпілого чи його представника, а також за скаргою виправданої особи з мотивів виправдання».

Относительно ссылки в постановлении на ст. 400-8 УПК Украины следует заметить, что данная норма права регулирует действия прокурора в случае, когда ему станут известны новые обстоятельства в деле:

«Стаття 400-8. Дії прокурора по відновленню справи в зв’язку з нововиявленими обставинами

Заяви про перегляд справи заінтересовані особи, підприємства, установи, організації і посадові особи подають прокуророві. З метою перевірки заяви прокурор вправі витребувати справу із суду.

Прокурор у всіх випадках, коли йому стануть відомі нові обставини в справі, зобов’язаний особисто або через органи дізнання чи слідчих провести необхідне розслідування цих обставин.

Про призначення розслідування нововиявлених обставин виноситься постанова, і розслідування провадиться за правилами, встановленими цим Кодексом для проведення досудового слідства.

Закінчивши розслідування нововиявлених обставин, районний, міський прокурор при наявності підстав для відновлення справи направляє її разом з матеріалами розслідування або вироком, що набрав законної сили, яким винні у зловживанні або фальсифікації доказів у справі уже засуджені, і своїм висновком відповідно прокуророві Автономної Республіки Крим, прокуророві області, прокуророві міст Києва чи Севастополя, військовому прокурору (на правах прокурора області), який і вирішує питання про принесення подання до апеляційного суду.

Справи, в яких вирок винесено апеляційним судом, прокурор Автономної Республіки Крим, прокурор області або прокурор міст Києва, Севастополя, військовий прокурор (на правах прокурора області) направляє Генеральному прокурору України, який вирішує питання про принесення подання до касаційного суду.

Коли прокурор не вбачає підстав для перегляду справи в зв’язку з нововиявленими обставинами, він відмовляє в цьому своєю вмотивованою постановою, про що повідомляє осіб та підприємства, установи, організації, які подали заяви. Ця постанова прокурора може бути оскаржена вищестоящому прокуророві».

Это касается не любых обстоятельств в деле, как решил для себя В.Кудрявцев. Что может считаться нововыявленными обстоятельствами, чётко предусмотрено ст. 400-5 УПК Украины, на которую прокурор «почему-то» не сослался. А здесь указано буквально следующее:

«Стаття 400-5. Нововиявлені обставини

Нововиявленими обставинами визнаються:

1) фальсифікація доказів, неправильність перекладу, а також показань свідка, потерпілого, обвинуваченого, підсудного, висновку і пояснень судового експерта, на яких грунтується вирок;

2) зловживання прокурора, дізнавача, слідчого чи суддів під час провадження у справі;

3) всі інші обставини, які не були відомі суду при винесенні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність засудження або виправдання підсудного.

Фальсифікація доказів, завідомо неправильний переклад, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, завідомо неправильний висновок і пояснення судового експерта, зловживання прокурорів, дізнавачів, слідчих і суддів є підставами для перегляду судових рішень, що набрали законної сили, в порядку виключного провадження лише в тому разі, коли вони встановлені вироком, що набрав законної сили, а при неможливості постановлення вироку — матеріалами розслідування».

В данном случае в материалах уголовного дела имеется заключение судебно-медицинской экспертизы состояния здоровья Залеского Т.В., на которое сослался суд, вынося своё решение, и в правильности выводов которого усомнился прокурор. И что послужило единственным вновь выявленным обстоятельством для возбуждения уголовного дела.

Однако закон прямо требует, что пересмотр судебного решения, которое набрало законную силу, в случае заведомо неправильного заключения экспертизы или пояснения судебного эксперта возможно лишь в случае, когда незаконность этого вывода экспертизы установлена обвинительным приговором в отношении эксперта. А при невозможности постановления такого приговора (например, смерть эксперта) – материалами расследования.

Следует отметить, что ст. 400-4 УПК Украины также говорит о том, что даже в случае пересмотра уголовного дела положение осужденного не может быть ухудшено не при каких обстоятельствах. Особо отмечено, что нельзя применять закон про более тяжкое преступление. И поэтому переквалифицировать действия Залесского Т.В. на более тяжкое преступление нельзя (об этом ниже в п. 5 о сроках давности):

«Стаття 400-4. Підстави для перегляду судових рішень в порядку виключного провадження

Підставами для перегляду судових рішень, що набрали законної сили, в порядку виключного провадження є:

1) нововиявлені обставини;

2) неправильне застосування кримінального закону та істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, які істотно вплинули на правильність судового рішення.

Перегляд судових рішень з підстав, передбачених у пункті 2 частини першої цієї статті, з метою застосувати закон про більш тяжкий злочин, збільшити обсяг обвинувачення чи з інших підстав погіршити становище засудженого, а також виправдувального вироку, ухвали чи постанови про закриття справи не допускається».

4. Следует особо остановиться на законности оснований для возбуждения данного уголовного дела и самом факте выявления вновь открывшихся обстоятельств.

Как следует из требований ст. 400-5 УПК Украины, пересмотр вступившего в законную силу приговора в порядке возобновления дела по вновь открывшимся обстоятельствам возможен в связи с установлением приговором суда преступных действий участников процесса. Повлекших неправосудное решение, или в связи с иными, не известными суду на момент вынесения решения обстоятельствами, которые сами по себе либо вместе с ранее установленными доказывают невиновность осужденного или совершение им иного преступления, нежели то, за которое он осужден, а равно доказывают виновность оправданного или лица, в отношении которого дело было прекращено.

Одновременно следует отметить, что для пересмотра такого приговора не может служить основанием неправосудность вынесенных по делу решений, если она явилась результатом либо игнорирования собранных доказательств, нашедших отражение в материалах дела, либо их ошибочной оценки, либо неправильного применения закона.

Под иными обстоятельствами следует понимать, во-первых, новые и неизвестные суду или лицу, производившему расследование по уголовному делу, обстоятельства, незнание которых привело их к добросовестному заблуждению о подлинном характере обстоятельств преступления и принятию необоснованного или незаконного решения. Во-вторых, иные новые или вновь открывшиеся обстоятельства, неоспоримо доказывающие неправосудность вынесенного по делу решения:

«Стаття 400-5. Нововиявлені обставини

Нововиявленими обставинами визнаються:

1) фальсифікація доказів, неправильність перекладу, а також показань свідка, потерпілого, обвинуваченого, підсудного, висновку і пояснень судового експерта, на яких грунтується вирок;

2) зловживання прокурора, дізнавача, слідчого чи суддів під час провадження у справі;

3) всі інші обставини, які не були відомі суду при винесенні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність засудження або виправдання підсудного.

Фальсифікація доказів, завідомо неправильний переклад, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, завідомо неправильний висновок і пояснення судового експерта, зловживання прокурорів, дізнавачів, слідчих і суддів є підставами для перегляду судових рішень, що набрали законної сили, в порядку виключного провадження лише в тому разі, коли вони встановлені вироком, що набрав законної сили, а при неможливості постановлення вироку — матеріалами розслідування».

Таким образом, вновь открывшиеся обстоятельства, чтобы стать основанием для возобновления уголовного дела, должны непосредственно относиться к предмету доказывания по уголовному делу. И, в конечном итоге, это должны быть такие обстоятельства, которые либо кардинально влияют на квалификацию совершенного преступления, виновность либо невиновность осужденного, либо лица, в отношении которого прекращено уголовное дело.

И если речь идёт о фальсификации экспертного заключения, то это заключение должно было фальсифицировать именно доказательства в деле. Вследствии чего в отношении подсудимого принято неправосудное решение (например: судебно-медицинская экспертиза о ненасильственной причине смерти потерпевшего, дактилоскопическая экспертиза об отсутствии отпечатков пальцев подсудимого).

Что же мы видим в данном случае? Прокурор указывает, что через 6 лет после вынесения приговора состояние здоровья осужденного несколько улучшилось. Даже не взирая на голословность такого заявления, не подтвержденного никакими медицинскими документами, исследованиями и обследованиями, сам факт состояния здоровья Залеского Т.В. никак не влияет на оценку и квалификацию совершенных им около десяти лет назад деяний.

Точно так же не влияет состояние здоровья Залеского Т.В. на доказанность совершения им преступления либо установления факта его невиновности. Более того, оценка действий Залеского Т.В., то есть совершение им преступления, предусмотренного ч. 2 ст. 367 УК Украины, установлены судом ещё в 2003 году. И по прежнему не вызывают у прокурора никаких нареканий.

То есть, наличие либо отсутствие у Залеского Т.В. тяжкого заболевания никак не влияет на квалификацию его действий. И стало лишь основанием для освобождения его от отбывания наказания на основании Закона Украины «Об амнистии».

Таким образом, так называемые «вновь выявленные обстоятельства» в виде выздоровления Залеского Т.В. выходят за пределы доказывания в рамках уголовного дела. И не могут служить основанием для возобновления производства по нему.

5. Отмечу, что постановление прокурора противоречит не только уголовно-процессуальному законодательству Украины, но и материальному праву – требованиям Уголовного кодекса Украины. Так ст. 2 УК Украины указывает, что никто не может быть привлечен к уголовной ответственности за одно и то же преступление больше одного раза:

«Стаття 2. Підстава кримінальної відповідальності

1. Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

2. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

3. Ніхто не може бути притягнений до кримінальної відповідальності за той самий злочин більше одного разу».

Залесский Т.В. привлекался к уголовной ответственности за совершение халатности (то есть — неумышленного преступления) и был освобожден от ответственности судом в следствии акта амнистии. То есть за совершенное им деяние он понёс ответственность по решению суда.

6. Особо следует остановиться ещё на одном важном обстоятельстве – это истечение сроков давности. Как видно из постановления, Залеский Т.В. совершил преступление, предусмотренное ч. 2 ст. 367 УК Украины – халатность, повлекшая тяжкие последствия:

«Стаття 367. Службова недбалість

1. Службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов’язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб, —

карається штрафом від п’ятдесяти до ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, — карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від ста до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або без такого».

В соответствии со ст. 12 УК Украины, поскольку за данное преступление предусмотрено наказание в виде лишения свободы на срок до 5 лет. Оно относиться к категории преступлений средней тяжести:

«Стаття 12. Класифікація злочинів

1. Залежно від ступеня тяжкості злочини поділяються на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі.

2. Злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м’яке покарання.

3. Злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п’яти років.

4. Тяжким злочином є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років.

5. Особливо тяжким злочином є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі».

В соответствии со ст. 49 УК Украины лицо, совершившее преступление не может быть привлечено к уголовной ответственности, оно освобождается от уголовной ответственности в связи с истечением сроков давности. В данном случае, при совершении Залеским Т.В. преступления средней тяжести срок давности привлечения к уголовной ответственности — 5 лет с момента совершения преступления. Этот срок давно истёк, что не позволяет привлечь Залесского Т.В. к уголовной ответственности:

«Стаття 49. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності

1. Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

1) два роки — у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

2) три роки — у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі;

3) п’ять років — у разі вчинення злочину середньої тяжкості;

4) десять років — у разі вчинення тяжкого злочину;

5) п’ятнадцять років — у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

2. Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з’явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п’ятнадцять років.

3. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.

4. Питання про застосування давності до особи, що вчинила особливо тяжкий злочин, за який згідно із законом може бути призначено довічне позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі не може бути призначено і заміняється позбавленням волі на певний строк.

5. Давність не застосовується у разі вчинення злочинів проти миру та безпеки людства, передбачених у статтях 437-439 і частині першій статті 442 цього Кодексу».

Возможно, прокурор Кудрявцев намерен в очередной раз переквалифицировать мои действия на более тяжкий состав преступления, например, хищение в особо крупных размерах. Что может увеличить сроки давности привлечения к уголовной ответственности. Однако это будет грубейшим нарушением требований Уголовного и Уголовно-процессуального кодексов Украины. Которые указывают, что применять более тяжкие нормы законов «задним числом» — недопустимо.

7. Немаловажно и следующее – само постановление о возбуждении уголовного дела не выдерживает никакой критики. В постановлении о возбуждении уголовного дела прокурором вообще не указано, по признакам какого преступления, по какой статье Уголовного кодекса Украины и в отношении кого возбуждено уголовное дело!

Это является очередным грубейшим нарушением Кудрявцевым УПК Украины, ст. 94 которого гласит:

«Стаття 94. Приводи і підстави до порушення кримінальної справи

Приводами до порушення кримінальної справи є:

1) заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян;

2) повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або з поличним;

3) явка з повинною;

4) повідомлення, опубліковані в пресі;

5) безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину.

Справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину».

В.Кудрявцев в своём постановлении даже не указал, по факту чего, каких именно действий возбуждено данное уголовное дело! То ли по симуляции болезни Залеским Т.В. (такого состава преступления УК Украины не предусмотрено), или фальсификации экспертного заключения о составе его здоровья (в данном случае есть лицо – эксперты, подписавшие заключение). Также прокурор грубо нарушил требования ст. 98 УПК Украины и не указал в данном постановлении, в отношении кого именно возбуждено уголовное дело.

«Стаття 98. Порядок порушення справи

При наявності приводів і підстав, зазначених у статті 94 цього Кодексу, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов’язані винести постанову про порушення кримінальної справи, вказавши приводи і підстави до порушення справи, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також дальше її спрямування.

Якщо на момент порушення кримінальної справи встановлено особу, яка вчинила злочин, кримінальну справу повинно бути порушено щодо цієї особи.

Справи, зазначені в частині 1 статті 27 цього Кодексу, порушуються народним суддею, а у випадках, передбачених частиною 3 статті 27 цього Кодексу, — прокурором.

Після порушення справи:

1) прокурор направляє справу для провадження досудового слідства або дізнання;

2) слідчий починає досудове слідство, а орган дізнання починає дізнання;

3) суд справу про злочин, зазначений у частині першій статті 27 цього Кодексу, призначає до розгляду».

Любопытно, что под явной угрозой развала дела в суде именно Генеральная прокуратура в 2002 году сначала заменила мне меру пресечения с содержания под стражей на подписку о невыезде. А затем переквалифицировала предъявленное мне первоначальное обвинение «в хищении в особо крупных размерах» на «служебную халатность». Впоследствии, ко мне в суде была применена амнистия; вину же я так и не признал. ГПУ поддержала решение суда и до марта 2008 года была с ним солидарна. Прокурорский надзор за судами тогда, как в прочем, и сейчас, в ГПУ курировал все тот же Виктор Кудрявцев. И это «резонансное» дело находилось на его особом контроле. Что могут подтвердить многочисленные свидетели, неоднократно наблюдавшие его визиты в Оболонский районный суд г. Киева в дни заседаний по делу.

Тарас Залесский, главный редактор «УК»

От «УК»: выходит, что «без кувалды и зубила» Кудрявцев не Айболит, а …. Деньги приносят не только счастье, Витек!

Читайте также: