На наш страх і ризик. Чому в Україні не запроваджується медичне страхування?

Недавно Міністерство охорони здоров’я оприлюднило власний законопроект про запровадження загального медичного страхування. Неодмінно зайдіть на портал www.moz.gov.ua і почитайте. Бо, як доводить наше розслідування, залишати цю тему на розсуд самої медичної влади небезпечно для здоров’я нації.

Що нас чекає?

На околиці Києва, серед багатоквартирних будинків, схожий на звичайну лікарню, тихесенько рахує, не обдарований увагою журналістів, Інститут стратегічних досліджень Міністерства охорони здоров’я. Одне з його завдань – передбачити хвороби, які атакуватимуть українців у недалекому майбутньому.

Директор Інституту Геннадій Слабкий передає нам двісті сторінок прогнозу на найближчі п’ять років. Ось які найбільші загрози для нашого здоров’я очікуються 2012 року:

Ось які найбільші загрози для нашого здоров’я очікуються 2012 року

Цей прогноз вимагає негайних дій вже зараз. Бо він передбачає погіршення ситуації, яка й без того є страшною. Днями міністр охорони здоров’я Василь Князевич на колегії в міністерстві звітував про результати галузі у 2008 році. Головний показник у доповіді – скорочення населення України на 242 тисячі осіб. На 1 січня 2009-го нас було вже 46 мільйонів 130 тисяч. І це при тому, що минулого року ще тривало економічне зростання!

Що треба робити? Відповідь МОЗу, як завжди, – дайте медицині більше грошей! У доповіді Князевича серед довгострокових завдань міністерства першим вказано «досягнення стабільного і повноцінного фінансового забезпечення галузі».

Чи гроші допоможуть?

«Це гроші в пісок», – хитає головою екс-міністр, голова На¬ці¬ональ¬ної ра¬ди з пи¬тань охо¬ро¬ни здоров’я при Пре¬зи¬де¬нто¬ві України, а ще один з найавторитетніших в Україні нейрохірургів Микола Поліщук.

Він вказує на тріщини на стіні свого пошарпаного кабінету на кафедрі нейрохірургії у Національній медичній академії імені Шупика. Окрім тріщин, у маленькій кімнаті впадають в око фотографії вчителів і величезне фото Майдану грудня 2004-го. Поліщук переконує, що система охорони здоров’я вимагає революції, при чому робити її мусять не медики, а економісти, які знають, як економічно простимулювати лікарів підтримувати здоров’я людей.

Тепер система фінансування медицини фактично стимулює захворюваність.

Тріщини в кабінеті з’явилися не стільки через брак грошей, скільки через добудову ще одного поверху, потреба в якому не доведена, пояснює екс-міністр. І так – в усій системі. «Фінансується не конкретна людина, а койко-місце. Більше хворих – більше койко-місць. Більше койко-місць – більше грошей. Так їх ніколи не вистачить».

Ми порівняли, як збільшення фінансування медицини впливає на показник смертності:

як збільшення фінансування медицини впливає на показник смертності

Тобто ніяк! За останні чотири роки фінансування медицини з наших з вами податків зросло вдвічі, а результат – той самий!
Причому до наших податків ще треба додати величезні суми, які ми з вами зі своїх кишень – неофіційно – витрачаємо на ліки, місця в палаті та «подяки» лікарям і медсестрам. Ніхто не береться навіть оцінити, які це суми. А ще треба додати півмільярда гривень, які 2008 року були офіційно сплачені лікарням страховими компаніями – за лікування людей, що купили собі медичну страхівку.

То де ж вихід?

Що допоможе медицині?

Поки ми готували матеріал, у одного з наших журналістів захворіла дитина. Дворічний Михайлик був застрахований батьками і після того, як вдома не зміг перемогти вірус, опинився у приватній лікарні. Батько за три дні став фанатом страхової медицини. Питання навіть не у просторих палатах, оздоблених, як гарна квартира. Не у великому красивому холі з іграшками та фонтаном. Не у смачній їжі. А у роботі медсестер і лікарів.

«По-перше, вони уважні. Неймовірно уважні. Плюс привітні, все пояснюють, і видно що дуже стараються. По-друге, наскільки я можу судити, вони не призначають ліки чи аналізи просто так. Лише у відповідності до правил і діагнозу», – розповідає колега.

Цей приклад – відповідь на хвороби нашої медицини. Приватні лікарні отримують гроші від страхових компаній не за кількість ліжок, які вони в себе утримують, а за кількість пацієнтів, які вирішили в них лікуватися. Якщо застрахованому не сподобається, наступного разу він обере іншу лікарню (а то й страхову компанію поміняє). З ним підуть і його гроші. Тому і лікарня, і страхова фінансово зацікавлені, щоб пацієнт був задоволений. І працюють на це.

Ще один важливий момент – контроль за лікуванням. Бюро «Свідомо» вже розслідувало практику, як до 60% ліків, що призначаються, насправді непотрібні пацієнтам. На жаль, не один і не два лікаря в країні виписують препарати за комісійні від фармацевтичних компаній. Але у випадку страхування платить не людина, а страхова компанія. Тому вона наймає спеціальних експертів, які слідкують за обґрунтованістю рішень медика, який лікує. Це і є контроль за якістю лікування, який у державній медицині зруйнований.

Все більше людей бачать переваги такої системи.

За даними Ліги страхових організацій, минулого року один мільйон українців виклали 700 млн. гривень за приватну медичну страховку. Але хороший поліс, який покриває лікування у добрих лікарнях, коштує досить дорого. Колега заплатив за річну страховку сина 3 000 гривень. Не кожен може собі це дозволити.

Нам потрібна допомога влади.

Що робить влада?

Вгадайте, що об’єднує Віктора Ющенка та Юлію Тимошенко, які на днях під тиском європейських політиків уклали перемир’я?
Те, що їхні політичні сили на останніх виборах пообіцяли запровадження медичної страховки для кожного.

Давайте згадаємо:

«Кожна людина гарантовано матиме медичну страховку за рахунок роботодавця чи держави, для заможних – за власний рахунок». (З програми Блоку Юлії Тимошенко «Український прорив».)

«Наведемо порядок в охороні здоров’я: забезпечимо доступні і якісні ліки, запровадимо обов’язкове державне медичне соціальне страхування». (З програми «Нашої України–Народної самооборони» «Для людей, а не для політиків».)

Ще Президента і прем’єра єднає те, що обидва обманули своїх виборців. Їхні сили фактично нічого не роблять для виконання цих обіцянок.
Ми вирішили розібратися де і чому застрягає реформа охорони здоров’я.

Хто блокує зміни?

Причому вже 16 років. Саме стільки минуло з моменту ухвалення парламентом ще першого скликання Національної концепції соціального захисту. Концепції проголосила перехід усієї системи охорони здоров’я на принцип страхування кожної працюючої людини та членів її родини. Для збору внесків та сплати лікарням грошей за лікування застрахованих мав бути утворений Фонд медичного страхування.

Таку систему вітали не на одній науковій конференції. Перейти до неї закликали не на одному парламентському слуханні. Десятки депутатів намагалися пролобіювати закон про це. Лише в нинішньому парламенті лежить три законопроекти про перехід до страхової медицини.

Чому вони не проходять?

«За попередніми підрахунками, навіть незначні внески, сплату яких можна призначити роботодавцям та робітникам, принесуть 7-12 млрд. гривень у державну скарбницю. А керувати мільярдами, погодьтеся, дуже приємно та смачно», – Олег Виноградов гасить недопалок у попільничку в комітеті Верховної Ради з питань охорони здоров’я. Виноградов – не політик, а працівник апарату. Він є заступником завідуючого секретаріатом комітету, курує напрямок страхування і знає все про підкилимні дії політиків.

За його спостереженнями, є три постійних групи впливу, які змагаються між собою за право керувати цим фондом.

Перша – Міністерство охорони здоров’я. Його вихованці пропонують утворити фонд при МОЗі.

Друга – Міністерство праці та соціальної політики. Його представники добиваються щоб фонд працював… правильно, при їхньому міністерстві.
Третя група – страхові компанії. Їхній інтерес – домогтися, щоб фонду взагалі не було, а страхування повністю йшло через них.

Ось що показав проведений «Свідомо» аналіз трьох існуючих проектів законів:

аналіз трьох існуючих проектів законів

А де намагання підпорядкувати Фонд МОЗу? А ми вже казали – законопроект міністерства висить на сайті і чекає на пропозиції від усіх бажаючих. Така процедура – лише після обговорення з громадськістю його мають доправити до парламенту.

До речі, він не повністю лобіює вигоду МОЗу. У ньому написано, що Фонд має бути при МОЗі, але… Але при цьому частина грошей може йти і через приватні страхові компанії. Законопроект надає Фонду право виділяти їм гроші. Гроші мають збиратися з працедавців плюс з бюджету. Розмір внесків має щорічно встановлювати уряд.

Чому в міністерському законопроекті фактично втілені інтереси як МОЗу, так і приватних компаній? Можливо, одна з відповідей на це запитання – у минулому людини, яка керує розробкою проекту.

Це Ігор Яковенко, заступник міністра. До приходу у владу він працював радником президента «Української пожежно-страхової компанії». Потім – очолював Асоціацію «Страховий бізнес», яка включала в себе 50 приватних страховиків.

Зустрітися зі «Свідомо», щоб обговорити проект закону, який Міністерство вивісило для обговорення людьми, Яковенко не зміг.

Вперто обстоюючи інтереси міністерств або бізнесу, з якого вийшли, політики ніяк не можуть домовитися. Жоден з трьох проектів закону не дістав достатньо голосів у парламентському комітеті з охорони здоров’я. (Цей профільний комітет розглядає ініціативи і робить рекомендації щодо голосування у сесійному залі). І всі три зараз лежать без розгляду, як і десятки попередніх.

А як тут домовишся, коли суперечка фактично йде за гроші, та ще й поза увагою людей?

«Коли я був головою комітету Ради з питань охорони здоров’я, до мене підходили і напряму казали: «Микола Єфремович, професор, ви будете головою наглядової ради, тільки підтримайте», – розповідає Поліщук.

Причому боротьба точиться саме між лобістами, а не партіями. Наприклад, Папієв і Сухий – з Партії регіонів, як і нинішня голова комітету Ради з охорони здоров’я Тетяна Бахтєєва. Це не заважає їм викривати одне одного.

«У нас був інцидент, коли на засіданні політради Партії регіонів підняли питання, що голова нашого комітету охорони здоров’я Тетяна Бахтєєва або не розуміє щось, або грає на руку не тим, кому потрібно», – розповідає Сухий.

Бахтєєва у відповідь сказала, що не підтримує ніяких приватних компаній, а Сухий – «клоун, який нічого в медицині не розуміє».

Партійні лідери у цій суперечці мовчать. І парламентську трибуну за лікування медицини ніхто не блокує. Можливо, тому що ми з вами мало ставимо їм запитань про це. Хоча чому не реформується медицина і як її зробити ефективнішою – це прямий інтерес кожного з нас. І навіть те, хто буде керувати грошима, – теж для нас важливо. Бо якщо це буде державний фонд, виникнуть величезні ризики корупції і безвідповідальності. Тобто навіть якщо нас погано лікуватимуть, лікарні все одні діставатимуть гроші. З іншого боку, приватні компанії можуть вимагати більших розмірів страхових внесків та уникатимуть обслуговування хронічно хворих, і людей похилого віку.

Ми повинні слідкувати за цієї темою.

Що ще можна зробити?

Попереджений – значить озброєний. Якщо науковці прогнозують погіршення нашого здоровя завтра, за нього можна взятися сьогодні. Насправді, якість медицини менше впливає на здоров’я, ніж спосіб життя.

Ось п’ять факторів, які найбільш негативно позначаються на здоров’ї українських чоловіків, за оцінкою Європейського бюро Всесвітньої організації охорони здоров’я: тютюн, алкоголь, підвищений тиск, високий рівень холестерину, недостатнє вживання фруктів і овочів.
Ось п’ять головних негативних факторів для жінок: підвищений тиск, високий рівень холестерину, зайва вага, недостатнє вживання фруктів і овочів, недостатня фізична активність.

Бережіть себе.

Попереджений – значить озброєний

Олександр Акименко, бюро журналістських розслідувань «Свідомо», ГК

Читайте также: