Активный, брат пассивного. Петр Ющенко открыл свой рот…

В минувшую пятницу по харьковскому каналу "Фора" демонстрировалось многословное интервью Петра Ющенко, брата Президента. Передать получасовой поток сознания от экономики, газовых труб до Аристотеля, апостолов, первосвятителей, князей, северных поганцев, Кирилла и Мефодия, записавших древнеукраинский алфавит и единой поместной церкви, тяжело, да и бедная девочка-журналистка не смогла даже вставить пару фраз…

Но вот окончание весьма характерное, оно ИМХО объясняет многое в поведении "святого семейства" и их отношении к нам, убогим и неразвитым несмышленцам, которые даже не понимают, чего ИМ надо: 

Пожелание от Пети Ющенко, в Святой вечер, после призыва выбрать на выборах "своего Моисея" прозвучало так: 

Я желаю ВАМ исполнения не тех желаний, которые ВЫ себе желаете!
А то человек может себе такого нажелать, что не дай Бог… 
Я желаю ВАМ исполнения тех желаний, которые надо… 
Желаний, которые НАМ надо!

Rector 

От  «УК»: Заметьте — Не Богу, не Нам, а ИМ!

После просмотра телеэфира редакция «УК» находится  в благоговейной прострации от потока мыслительных испражнений президентского братца, пролившегося на наши головы с голубых экранов.

Оказывается, украинцы, в разумении Петра Ющенко, такие беспомощные недотепы, что сами себе на Рождество ничего и пожелать не могут. 

Ну да, ведь желания у электората — гарантировано! — весьма нескромные — "ЗДОРОВЬЯ!", "СЧАСТЬЯ!", "БЛАГОПОЛУЧИЯ!" и "МИРА!". 

ИМ, Ющенкам, оказывается, это не надо?

Пете Ющенко, на пару с другом президентской семейки Леней Черновецким, надо немедленно пройти психиатрическое обследование: налицо явная шизофрения. А скудоумного, но беспринципного и жадного до патологии Петю, по ходу, надо еще прогнать через чистилище налоговой инспекции — а то сей слобожанский "князь" — брат изолгавшегося "царька" — слывет главным неплательщиком налогов в Киевском регионе.

 В свете предстоящих событий и амбиций «святого» семейства, «УК» предлагает Виктору Ющенко предвыборный гимн. Для прокрутки перед   избирателями до и после выступлений Гаранта перед публикой. Так народу будет яснее, с кем он связался…

И эти бараны хотят стать пастухами?!.

"УК"

Урок косноязычия от Петра Ющенко

Петро Ющенко заспівав «Інтернаціонал»

Про глибоке і насичене духовне життя братів Ющенків відомо всім. Але якщо Віктор Андрійович інколи, по святах, робить заяви, немов взяті з «Житія Святих», то Петро Андрійович (нардеп від НУНС) релігію від політики взагалі не відділяє.

У нашому з ним інтерв`ю, почавши з Чорномирдіна, ми так швидко телепортувалися в біблійські часи, що у кореспондента «Обкома» запаморочилася голова. Такого «польоту мислі» від старшого брата Президента він не очікував…

(NB: «орфографія мовлення» Петра Андрійовича збережена)

— Як ви сприйняли заяву українського МЗС відносно Віктора Чорномирдіна? Чи ви її підтримуєте?

— Ну, як підтримувати…МЗС – це ж…офіційний департамент дуже. Тому я… (розмірковує)

— Добре, чи поділяєте ви думку голови МЗС щодо посла Росії в Україні? Якою є ваша особиста точка зору?

— Ну, знаєте…коли стосується уже індивідуума, то треба там буть, скажем так, уважніше…

— Але ж ви читали інтерв`ю з Чорномирдіним у «Комсомольській правді»? Там дуже багато різких висловів, у тому числі на адресу Віктора Андрійовича…

— Я газет не читаю, я ж вам говорив. Тому шо наші газети – це…іраціональне відображення дійсності. Тому я на їх не орієнтуюся. Мій світогляд і оцінки буття — не через призму правд, тим більше «Правд». Тому що сама по собі правда…правда знаєте де пишеться?

— Де?

— Під євангельськими висловами. Отам пишеться «амінь», «амен» на латині. Через істину. А то – богоборчеські органи.

— Тобто преса?

— …Тому в минулому у мене (і, я так вважаю, у кожного нормального громадянина) назавжди виникла асоціація «правд» з періодом офіційного богоборства. А єслі богоборство, значить, це богоборство проти усіх заповідей. В тому числі і по дев`ятій – «Нє лжесвідєтєльствуй». Тому… (розпаляється) я їх в руки не беру просто! Це сквєрна!!

— Але ж ви ж працюєте у політиці. А тут дев`яту заповідь порушує кожний перший…

— А як? Ні (сміється)…тоді шо ми, повинні сперечатися, організовувати змагання, хто кого перебреше?

— На жаль, так часто і буває…

— Ні, одну хвилинку! Я думаю, ваша посилка – це також інерція минулого. Ви ще достатньо молода людина, ви не така деформована як я. Мене ж місили, мене ж утрамбовували, це ж галстуки носив оці всі, і так далєє. Тому вийти з того стану – це вже подвиг (якщо дісно вийти з нього). Із того деформованого і ложного уявлення про себе. А це все залишилося, воно продовжується. Взяти, допустим, комунізм. Ми ж не задуємося над цим, а шо таке комунізм? Комунізм – це суспільство, підготовлене для антихриста.

— В принципі…

— …а шо? А шо – «в принципі»? Принцип там простий дуже. От дивіться: коли Христос помер на хресті, його душа пішла в пекло, як і у кожного від Адама до його. І він три дні боровся з дияволом там. Закував його в веріги там, заклеймив до кінця світу – і вийшов звідти. І воскрес. І вивів всіх праведників. А що там поється в «Інтернаціоналі»? (співає) «Вставай, проклятьєм заклєймьонний…». Хто «проклятьєм заклєймьонний»? – Люцифер! І, царство йому нєбєсноє, Брежнєв згадував: «Ми создалі тіп нового чєловєка». Оцей «тіп нового чєловєка» — для антихріста. То єсть, який — все одринув, моралі немає, істини немає. І все, шо сьогодні у нас присутнє тут, — це звідти, по інерції чи заїжжає…Я думаю, Україна зміниться, переборе, перехворіє це все. Але на це потрібні герої, жертви, молитва і…час.

— Як вважаєте, отут «під куполом» — скільки є праведників?

— Я себе до них не відношу, це не моя оцінка, розумієш (сміється). Але є категорія лівих і правих. Дивись, даже у духовному світі як розміщаються: праві сили – це анголи. А ліві – це демони. Таке ж віддзеркалення іде і на цей світ. Можуть, звийчайно, бути якісь ультраправі, скажімо, там, супер якісь, там, националісти – це також перегіб. Але, в принципі, зайди в любий храм подивись, хто стоїть зліва, а хто – справа.

Так що від цього ми нікуди не дінемося, яка б це не була політика рафінована, яка б це не була чиста комерція, — а добро і зло у нас постійно тут, постійно в душі. І ми постійно робим вибори. Що ми – чи слухаємо права, чи слухаєм зліва. Чи робим право, чи робим зле. Третього не дано. Нема третього.

— Петро Андрійовичу, ви часто спілкуєтеся з братом на такі духовні теми?

— Та як воно буває…воно не так, що сидиш-спілкуєшся на духовну тему. Якийсь епізод получився там – ну, там в якійсь день, можливо, в суботу чи там якесь свято – і спеціально сіли і почали говорить на якісь високодуховні теми. Скажімо, от було свято Стрітення – ну, були ми там не одні, якраз по цьому спілкувалися, говорили. Нам же підкотили Валєнтіна! Це знову, бачите ж… (розпаляється) це провокація! Це чистої води провокація! Тому шо у нормальному суспільстві (на відміну від недоформованого, не національного, у якому ми перебуваємо) ніколи не допустили би свята, яке, скажімо – чи до східніх народів, чи до католиків (іменно до католиків!). Чи можуть собі дізволити таке, що, от, у нас, невідомо, якого Валентина ми святкуємо день – і це ж воно йде і вніч, і ввечорі, і так далі. А з трьох годин дня вже ж Стрітення починається, 15-те. А нам підставили 14-го — Валентина. Ідуть попойки, ідуть гульки…

— Тобто ви вважаєте День Св. Валентина, скажімо так, «неканонічним»…

— Ну, воно не то, шо неканонічне – його, такого свята, немає у нас! Візьміть любий календар. Любий.

— Можливо, у нас просто немає свого свята, яке б заміняло…

— …Як немає? Да немає такої землі у світі, де б більше було святих, чим у нас. Немає землі такої! От ми видали книгу…зайдіть в Український дім, подивіться. От коли там був ти?

— Десь у…

— …У липні місяці минулого року?

— Ні, перед Новим Роком.

— Вона постійно добавляється. І подивись там, іде у нас ряд: от, пішла цивілізація з Андрія Первозванного. У нас християнська цивілізація, і церква починається з його присутності, десь 57-ий рік від Різдва. І от там відображені учасники, за півтора тисячоліття згадані, та й пізніше, — тільки із святих джерел, із відповідних літописів. Подивіться, скільки там святих, скільки там видатних духовних діячів…

Нема у світі другої землі, де стільки було б ікон Божої Матері, як у нас. Ми рахували ікони – більше 210! На 115 видали книгу, перше видання – чудотворні ікони по всіх землях, по всіх краях…(Обком)

Из цикла "Тупой и еще тупее":

Петр Ющенко: «Ми винуваті, барани…»

«Обком» затеял беседу со старшим братом Президента Украины, народным депутатом Петром Ющенко.

А начать мы решили с главного скандала минувшего дня:

— Як Ви розцінюєте вчорашній обмін «газовими» звинуваченнями між Юлією Тимошенко та Юрієм Бойко?

— А я не чув цього…від Вас чую, чесне слово. Я газет не читаю…

— Чому?

— Жовту пресу я не читаю. Читаю тільки «Україну молоду» (редактором «України молодої» является односельчанин и друг братьев Ющенко Михаил Дорошенко – Обком).

— Але ж ви, мабуть, обговорюєте перебіг газової війни з колегами, з Вашим братом. Адже ця тема зараз у центрі суспільної уваги.

— (Сміється) Так, у центрі уваги, але я вам чесне слово даю, що я ці повідомлення (дійсно актуальні) від вас перший раз почув.

— Але ви стежите за розвитком газового конфлікту?

— Мене цікавить дещо інша сторона цієї ситуації. Бо технічні моменти – механізми, як воно все планувалось, — це все зрозуміло. З того боку до першого січня технологічно готувалися місяці. Але мене цікавить інша тема.

— Яка саме?

— Мене цікавить, що дійсно відбувається з газом з того боку.

— Так, і які у вас гіпотези з цього приводу?

— У мене не гіпотези, у мене є сумнів, що там достатньо газу. Оце мене цікавить. Так це буде дуже велика біда. І тут я не маю на увазі ту чи іншу сторону, а в цілому.

— Ця підозра – наслідки роботи вашого дедуктивного методу, чи ви дійсно володієте такою інформацією?

— Ні, тут просто може бути якась інтуїція, тому що, скажімо: чому прокачано лише 97 млн кубів? Це «пшик» називається. І з нього ніхто не виграє.

— Стривайте, але російський газ не міг раптом зникнути…

— Ну, так вони ж припинили…

— А ви з Віктором Андрієвичем ці свої сумніви обговорювали?

— Я вам так скажу — я, знаєте, для себе по життю давно вибрав правило. Є різні речі. Якщо ми говоримо за церкву, то мої думки для нього, я думаю, цікаві. Або – за історію. От ви в Українському домі були?

— Був.

— Бачили галерею? (см. об этом Брат Ющенко рассказал и показал, как украинцы оплодотворили весь мир, а Россию — с особым цинизмом – «Обком»)

— Бачив.

— От за це я з ним говорю. Тому що там мене важко повчить, розумієш? Хоча я енергетик за освітою. В мене перша освіта – енергетик. Але це – технологія. Що стосується всіх цих схем – знаєте, треба говорити за те, на що впливаєш. А ляскать язиком…От на нас виходить 9 ліній подачі газу із Росії, через Білорусь дев`ята, вісім діючих, і так далі. І, скажімо так, я лише інтуітивно можу оцінить високий професіоналізм наших служб НАКовських, які заавтономізували українську систему. Не допустили, слава богу, ніяких технічних аварій. Це величезний був іспит, бо ця система в такому режимі ніколи не працювала. То мене, по моїй, так би мовити, первинній кафедрі, удручає той факт, що з нашого боку, на українській стороні, немає лічильників. Нам на вході дають російські дані.

— А чому немає лічильників? Хто в цьому винуватий?

— Ми винуваті, барани, хто ж винуватий?! Уряди наші винуваті! До речі, у 2003 році даже гроші на це виділяли.

— І чому ж тоді українська сторона — без лічильників?

— Ну, треба спитать тих прем`єрів, які в той час були…

— Добре. За Віктора Андрійовича були Тимошенко, Янукович і, до речі, лояльний до вашого брата Юрій Єхануров…

— Ні, та я ж ні на кого не показую пальцем! Я говорю, що як нам поставили у свій час – так і залишилося. От ми говоримо, а ця система у світі – одна з трьох, скажімо так, по рівню, по унікальності.

— Ви маєте на увазі технологічний рівень?

— Ну, можливо, не зовсім так, ми не можемо зрівнятися в надійності з системами європейської – «Рургазу» і так далі. Але наша система стоїть вся. У нас стоять харцизські труби. В 70-х роках започаткували німецькі труби, а потім там вже ембарго було, все інше – і освоїли у Харцизьку. Всі приводи – і на газ, і на нафту – це миколаївська «Зоря», це «Прогрес», «Моторсіч», це Кривий Ріг. Компресори – Суми. Все це – нашого виробництва, до Уренгоя. Так от дивіться: як нас блокували в ті роки (в тому числі і в сімдесяті), лічильнички не поставили. І ми за 20 років майже, у нас не хватило чогось, щоби свою незалежність підкріпить і заслоночкою, і лічильником. І тоді б ми по нашому: приходьте, дивіться, стандартизуйте лічильник, дивіться – ми чесні, ми не крали!

— Ну, і тут ми знову повертаємося до того ж самого питання. За роки Кучми Ви відповідати не можете. Але з 2004 року пройшло чотири роки, можна було б встановити мільйони лічильників. Чому ж цього не було зроблено?

— Я ж сказав: чогось не хватило нам.

— Багато хто з політиків вважає, що у газовому конфлікті Росія виграла в України пропагандистську війну, що вона переконала світ у тому, що зрив поставок газу до Європи у розпал зими – провина України…

— Ні, не переконала. Не переконала і навіть не може переконати, тому що… знаєте, цифра – вперта річ. Даже вони зі свого боку (хоча я, це вже вам говорячи, вважаю некоректним) можуть накрутить, поставить: одна шестерня і друга шестерня на лічильнику – поставить одну меншу за другу – (сміється) і тоді вона буде давать, давать, давать багато кубів.

— Тобто скористатися тим, що з нашої сторони лічильників немає?

— Ми беремо на нашій західній стороні свої лічильники (уже на тому кордоні) – і там наші показники, а тут їхні. Зрозуміло, що істини не буде, будуть ножиці. Але треба не забувать і от що: зараз прийшли закордонні експерти. Якщо вони стануть кругом – і на станціях, і біля лічильників – то вони стануть і на російській стороні. І якщо по минулому періоду, по тому первинному обліку 2008 року – це одне (якщо там шось можна «накатать»). А за нинішній місяць все можна просто перевірити: скільки йде, яка його якість, тиск.

— Якщо вже тема лічильників настільки вас турбує, ви мали сказати про це вашому братові…

— Та він знає це все…Ви слухали, що він говорив? Він же говорив як спеціаліст, будто він закінчив не Тернопільський фінансовий інститут, а Івано-Франківський нафтогазовий…

— Якщо говорити про українську газотранспортну систему у розрізі кадрів, обладнання – вона конкурентоспроможна?

— Труби, обладнання, спеціалісти – все було на Україні. І це – в тому числі і ця унікальна ГТС – є те, що ми маємо зберігати. У Європі цим займається «Сіменс», у Північній Америці – «Дженерал Моторс». Так уявляєте, на якому ми ринку виробництва обладнання для цієї колосальної теми? Оце і в уряді, і в усьому іншому це повинні бути паннаціональні програми, які повинні все це обслуговувати. А ми зараз гриземося і не розуміємо, що ми зараз абсолютно паритетні із тією стороною, яка володіє свердловиною. Повністю – без всяких — ми являємося учасниками одного дійства. І, безумовно, сама елементарна угода, до якої ми в кінці кінців прийдемо, — це на франко-східному кордоні купить у росіян газ. Хто його буде воровать, як там гроші заплачені? (Сміється) Все – і там на кордоні продавать! Чому на це не пойти?

— В будь-якому випадку, це – справа віддаленого майбутнього…

— Майбутнього, але не віддаленого. Тому що, я думаю, загальна енергетична європейська безпека повинна принести поліфонічне рішення всім учасникам. Тому що… ну, по чужій території іде чужа субстанція непроплачена – до чого це спокуса? Коли увесь світ – ще дохристиянського періоду – діяв так: кордон перейшло щось – чи верблюд, чи ще щось – плати гроші, якщо хочеш йти далі! Це елементарно, це очевидно!

— Як енергетик і політик, чи вважаєте ви вважаєте дії українських президента та прем`єра під час цього конфлікту – взаємоузгодженими?

— Я думаю, що, скажімо так, весь удар і всю ініціацію прийняв на себе Президент. Слава богу, що у технологічних, інженерних і, в принципі, менеджерських функціях – не було «разнобою». Це ми говоримо за січень місяць. Але, безумовно, є інші речі. Подивіться, влітку минулого року (я не пам`ятаю, скільки у нас тоді було закачано цього газу) — яка ціна була йому? По 179 доларів – так же? От тоді треба було зразу заплатить. Так який би профіт (profit – англ. «прибуток» – Обком) був!

— Тоді, мабуть, кризи не очікували, гадали, що заплатимо пізніше…

— Ні, ні, там треба було платить, при чому тут криза? В любому випадку, була можливість, підготувавшись, це зробить. А не коли вже трапився ажіотаж грудня-місяця…

— Повернемося до ваших підозр відносно перебоїв із газом у Росії. Отже, це не факт, а ваша гіпотеза?

— Ну, на сьогодні у нас п`ятнадцяте… що зранку говорили (я якось не прислухався)?

— Що саме ви маєте на увазі?

— Ну, з прокачкою. Що обіцяють?

— Нічого не обіцяють, тільки взаємні обвинувачення.

— Так усе ж підписано.

— Росія вимагає прокачувати газ, звинувачує нас у цинізмі, іде сварка навколо маршрутів транзиту. Путін проводить газові лекції з президентами країн східної і центральної Європи – і обробляє їх, обробляє…

— І хай «обробляє», але… знову тут. Труба ж – вона кругла. І працює в односторонньому тільки порядку. І як би хто кого біля тієї труби не обробатував… (сміється) …все одно повинен пійти газ. Ці… європейці стоять у нас? Так, давайте, говоріть як обиватель. Стоять чи ні?

— Стоять.

— Сидять у нас по станціям? Сидять. Які питання ще? Прибори стоять? Стоять. Вони сертифіковані? Так. Стандартизовані? Стандартизовані. Подивись на комп`ютьер – і все.

Я Вам скажу – оце наша невольна демонстрація надійності нашої системи завтономізованої. Вона підкреслює надійність – ніде немає ніяких зривів. Другий фактор. Обладнання, прилади і все інше – ніхто б до них не під`їхав і не сів би на тій станції, якби він не вірив у ці прилади. Нормально? Нормально. Ну, як же його можна ще украсти?

От у тому числі й оця суєта доповнює оці мої підозри. Але ж рано і пізно це ж проявиться. Я в цьому не переконаний. Але в мене як у обиватєля є сумніви… (http://ru.obkom.net.ua/articles/2009-01/15.1925.shtml)

И еще:

«Богоборство» Петра Ющенко

«Лучшие плутни в мире основаны на прописных истинах, псалмах, пословицах и баснях Исава…»
О. Генри «Стихший ветер»

Многоличие большинства наших народных депутатов уже давно перестало удивлять украинских граждан. Уже привыкли к переходам из партии в партию, из-под крыла одного партийного-государственного лидера под крыло другого… Словом, многие погрязли в грехах светских и прегрешениях мирских.

В то же время почти все они с каждым годом демонстрируют все большую религиозность и богобоязненность. В церковь ходят все чаще, крестным знамением себя осеняют, свечи в храмах ставят и обращаются за спасением души своей к Господу. Пожалуй, наиболее ярко внешне выраженным парламентским глашатаем святых истин является Петр Андреевич Ющенко, народный депутат IV, V и VI созывов Верховной Рады. Этот политик 1946 г. рождения, взращенный и обученный в эпоху социализма, коренным образом изменил свое мировоззрение и, как говорят, встал на путь осознания себя через веру в Бога.

Возьмем, в частности, его интервью «Обкому»:

— Я газет не читаю, я ж вам говорив. Тому шо наші газети — це… іраціональне відображення дійсності. Тому я на їх не орієнтуюся. Мій світогляд і оцінки буття — не через призму правд, тим більше «Правд». Тому що сама по собі правда… правда, знаєте, де пишеться?

— Де?

— Під євангельськими висловами. Отам пишеться «амінь», «амен» на латині. Через істину. А то — богоборчеські органи.

— Тобто преса?

— …Тому в минулому у мене (і, я так вважаю, у кожного нормального громадянина) назавжди виникла асоціація «правд» з періодом офіційного богоборства. А єслі богоборство, значить, це богоборство проти усіх заповідей. В тому числі і по дев’ятій — «Нє лжесвідєтєльствуй». Тому… (розпаляється) я їх в руки не беру просто! Це сквєрна!! (18.02.09)».

Не только в этих, но и во многих других своих заявлениях Петр Андреевич позиционирует себя как человека глубоко верующего и чтящего Священное Писание. Довольно часто из его уст можно услышать слова о том, что жизнь свою каждому из нас нужно строить в следовании святым заповедям. Вот только возникает вопрос, а насколько близок к следованию этим истинам сам Петр Андреевич?

Возьмем, к примеру, восьмую заповедь «Не укради». Богословы говорят, что Бог запрещает присвоение того, что принадлежит другим. Виды кражи разнообразны: воровство, грабительство, святотатство (присвоение священных предметов или небрежное обращение с ними), взяточничество, тунеядство (когда получают плату за работу, которую не исполняют), лихоимство (когда берут с нуждающихся большие деньги, пользуясь их бедой) и всякое присвоение чужой собственности путем обмана.

Сегодня Петр Андреевич находится в статусе народного депутата, и за эту работу каждый месяц ему начисляется заработная плата. Конституция Украины гласит: «Стаття 93. Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить Президентові України, народним депутатам України та Кабінету Міністрів України». В то же время статистические данные ВР говорят о том, что Петр Ющенко с сентября 2007 г. (начала работы ВР VI созыва) и по сей день не подготовил и не внес на рассмотрение своих коллег ни одного законопроекта. Так же, как не подготовил и не внес ни одной поправки в проекты иных народных депутатов. Наряду с этим им не было направлено ни одного депутатского запроса ни президенту, ни Кабмину, ни какому-либо другому органу власти или местного самоуправления. Тем самым налицо самое обыкновенное присвоение денег в нарушение восьмой заповеди. Не намного лучший показатель КПД у него зафиксирован и в предыдущих созывах: за пять лет IV созыва — один самостоятельно подготовленный законопроект, за год V созыва — один.

Подтверждением недолжного отношения Петра Ющенко к своим обязанностям служит и тот факт, что в статданных ВР по голосованию того или иного законопроекта в 513 случаях (только в одном VI созыве) напротив фамилии Петра Андреевича стоит отметка «Не голосував». В то же время в законе Украины «О статусе народного депутата Украины» четко сказано: «Стаття 24. Народний депутат зобов’язаний: …4) особисто брати участь у голосуванні з питань, що розглядаються Верховною Радою України та її органами». Таким образом, данный нардеп, находясь на рабочем месте, никак не выражал своего мнения посредством нажатия кнопок «за», «проти» и «утримався».

Кнопки «не голосував» там нет — в таких случаях система «Рада» сама автоматически фиксирует нежелание владельца депутатского мандата работать. То есть Петр Андреевич в 513 случаях не работал, а самым настоящим образом увиливал. Поскольку он не воспользовался пультом «утримався»!

Заповедь же четвертая гласит: «Помни день субботний, чтобы проводить его свято: шесть дней работай и делай в продолжение их все дела твои, а день седьмой — день покоя (суббота) посвящай Господу Богу твоему». Богословы опять-таки делают акцент на том, что «шесть дней работай», не ленись, и лишь после этого получай полное право на отдохновение и обращение в молитвах к Богу. Таким образом, с этой заповедью у Петра Ющенко также не все гладко.

Третья заповедь гласит: «Не произноси имени Господа Бога твоего напрасно». Всего лишь один раз (!) за все время шестого созыва Петр Ющенко выступил в сессионном зале Верховной Рады и его уста изрекли: «Ми сьогодні розглядаємо це питання із позиції сфери світських законів і постанов. Як ви вважаєте, що, скажімо, ми долучимо до цього духовну сферу, скажімо так, от Святе Письмо говорить про те, що може бути буття світське зорганізоване із трьох імперативів: це «Слава в вишніх Богу на землі, мир і в чоловіцех благовоління». У зоні конфлікту цього не було. Туди прибуває миротворча група, яка з ризиком для життя прибуває на кордон Азербайджану і Грузії і проводить місію і говорить: давайте шукати мир і давайте шукати благовоління і думати за оцінку Богу. І це називається миротворчество. І я згадаю ще один закон — закон Святого Письма…».

Речь на том заседании шла о конфликте между Россией и Грузией, по отношению к которому Верховная Рада пыталась сформировать свое мнение. Хотя выступление Петра Ющенко и не отличалось связностью, но однозначно придуманное им утверждение о том, что кто-то где-то сказал: «миротворча група… проводить місію і говорить: давайте шукати благовоління і думати за оцінку Богу», напрямую указывает на произнесение имени Бога понапрасну. И где? В сессионном зале ВР, где уже столько и таких дел понаделано, что скорее не о Боге говорить нужно, а о его антиподе…

Так что у Петра Андреевича есть только два выхода — или смиренно сложить с себя полномочия народного депутата, или же стать на путь истинный, где своим упорным законодательным трудом доказать всем, в том числе и автору этих строк, свое богопочитание. Но скорее всего не случится этого, так как не читает газет наш богобоязненный депутат. А мне ничего не остается, как напомнить ему слова Спасителя: «Не судите, да не судимы будете». 

Михаил Шишлянников, 2000

Читайте также: