Насудили та судимі. Як суддя-хабарник Чаус в Антикорсуді жалівся на свою «тяжку долю»

Суддя-корупціонер Чаус в Антикорсуді

Колишній суддя Микола Чаус почав оголошувати свою вступну промову в процесі у Вищому антикорупційному суді. Чаус  вважає, що його справу розслідували із грубими порушеннями КПК і в умовах конфлікту інтересів, зазначає видання «Судовий репортер».

Київська міська прокуратура підтвердила, що заявник у справі — Олександр Поліщук та його дружина Діана Поліщук — працювали з Чаусом прокуратурі Ленінградського, а потім Святошинського району міста Києва.

У 2000 році Чауса призначили помічником прокурора району. У 2002 його призначено суддею Дніпровського району Києва.

У 2001-2002 роках Поліщук стажувався у Чауса в прокуратурі і вони підтримували дружні стосунки до подій 2016-го.

Діана Поліщук працювала в Святошинській (Ленінградській) районній прокуратурі друкаркою.

«Початок цього кримінального провадження слід шукати ще в далекому 2008 році, коли мій близький друг Поліщук зі своїм товаришем Ситником Артемом Сергійовичем звернулися до мене за допомогою для активної консультації по кримінальній справі, яка слухалась в Дніпровському суді міста Києва. Після отримання відмови у Ситника виникли великі проблеми: його побили, забрали автомобіль. І ось при надходженні мені в кінці 2015 року гучних справ, НАБУ розпочало за мною полювання. В чому ж полягає політичний мотив? Після розгляду гучних справ деякі політичні свої впливи, що призвело до зміни політичних розкладів в державі. Знайшовши слабое звено, ці політичні сили, зацікавивши новостворені антикорупційні органи, на мені та моїй сім’ї стали здійснювати реванш», — розповідав Чаус.

За своїми нещастями екссуддя бачить слід Геннадія Корбана. 28 грудня 2015-го Чаус задовольнив клопотання прокурора і змінив Корбану запобіжний захід із цілодобового домашнього арешту з електронним браслетом на утримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі.

«Після подій першої половини 2016 року, які завершилися в серпні провокацією, мої інтереси в силу збігу обставин стали представляти адвокати Веремійчук та Смирнов… Мною за рекомендацією керівництва суду укладено угоду з Веремійчуком Кімом Олександровичем, після чого ми пішли на перший допит до НАБУ 10 серпня. Крім того, 15 серпня 2016-го дружиною, оскільки мене на той час вже було викрадено, від мого імені укладено угоду з Смирновим Андрієм Олександровичем… Як потім виявилось, адвокати були раніше з Корбаном по роботі в Дніпропетровській адміністрації, а Смирнов представляв його інтереси в судах як адвокат. У результаті невстановлених дій адвокатів та невстановлених осіб мене було викрадено з квартири та переміщено за місто Київа, а потім і за межі України. Намагаючись врятувати власне життя мною подана заява про політичний притулок».

Чаус зачитав заяву адресовану президенту Молдови, складену російською мовою. Він пов’язує своє політичне переслідування зі зміною влади у 2014 році і неефективністю нових антикорупційних органів. На думку Чауса, щоб виправдати своє існування антикорупційні органи взяли створювати штучні справи щодо неугодних осіб із приставкою, що вони «проросійські», із подальшим активним і однобічним висвітленням у пресі.

— 5 лет меня поливали грязью все, кто только мог. Такого нормальный человек выдержать просто не может. Потом закрыли… в тюрьму и четыре месяца издевались, — зітхнув Чаус і додав, що жертвою чужих амбіцій став він, професіональний суддя місцевого суду Києва.

Чаус нагадав, що Корбан потім визнав вину, уклав угоду з прокурором і отримав умовне покарання.

Також політичною він називає справу щодо екснардепа Юрія Іванющенка. Крім того, Чаус брав під варту лідера організації «Білий молот» за розстріл працівників ДАІ на КПП під Броварами, якого незабаром звільнив апеляційний суд.

Саме через розляд подібних резонансних справ прізвище судді було на слуху і, як вважає він, зробило його зручною мішенню для провокацій.

Заявник Поліщук, за словами Чауса, є близьким другом керівника НАБУ Ситника. Водночас факт такої дружби нібито ретельно приховується.

Обвинувачений вважає, шо його колишній адвокат Андрій Смирнов, який став заступником керівника Офісу президента, в інтерв’ю проросійському виданню «Страна» підтвердив факт змови в його справі між адвокатами і Корбаном.

«Тиск на дружину щодо розлучення зі мною фактично здійснювався з вересня 2016-го до липня 2017 року під різними приводами: від того, що я погана людина до заселення до частини квартири осіб кавказької національності, що стане підставою для її продажу.

В липні 2017-го тиск на мою сім’ю змінився. Почали розганяти в інтернеті чутки, що мене вбили в місті Кишиневі. Сім’я, щоб цьому перешкодити, була вимушена виїхати до Республіки Молдова», – повідомив Чаус.

Чаус зіслався на інтерв‘ю виданню «Страна» від квітня 2021 року, в якому Смирнов розповідає, що оточення Корбана вирішило долучитися до полювання НАБУ за Чаусом з метою повної дискредитації.

«Мне сделали предложение взять под защиту Чауса, за которым начало охоту НАБУ. Естественно, мы не могли отказать себе в удовольствии поучаствовать в этой комбинации и вошли в игру. Мой клиент на то время — Геннадий Олегович Корбан, был поставлен в известность об этом предложении. Я пригласил в группу защиты Чауса своего коллегу Кима Веремейчука, адвоката, и сам принимал участие в его защите», – зацитував Чаус інтерв’ю Смирнова.

В той же час Смирнов заперечив викрадення Чауса у 2015 році, кажучи, що той їхав добровільно.

Далі обвинувачений цитував інтерв’ю своєї дружини тому ж сайту «Страна». Жінка розповіла, що Чауса в Молдові знову викрали, бо він відмовився повторно просити про політичний притулок в Молдові, хоча на нього тиснули люди соратника експрезидента Порошенка Олександра Грановського.

При цьому стверджувалося, що, за даними декількох джерел, у 2015-му з України Чауса також вивезли за сприяння оточення Порошенка. Першу заяву про притулок в Молдові викрадений суддя також нібито написав під примусом.

«Никакой взятки не было. Пришел фунт Сытника з деньгами и об этом знало руководство суда», — цитував Чаус інтерв’ю.

Дружина колишнього судді описала сцену викрадення, що це начебто сталося посеред білого дня, коли Чаус у супроводі охоронця повів сина у спортзал. На вулиці зупинився білий бус, з якого вискочили люди в масках. Охоронця побили, а Чауса помістили в автомобіль.

Чаус каже, що передав суду фотографії, до якого стану його довели в полоні (після другого викрадення навесні 2021-го). «Чутки, які зараз намагаються розігнати в Україні деякі політичні сили, не мають під собою ніяких підстав. Про те, що мене хтось хотів відпустити. Після такого не відпускають», – сказав він.

На початку минулого року Чаус звернувся до Дніпровського райсуду Києва і повідомив колишніх колег, що хоче повернутися в країну і просив допомогли йому знайти хорошого адвоката. Цей лист вже також публікувався у ЗМІ, але Чаус ще зачитав його вголос повністю.

Він вважає, що саме цей лист став приводом для його повторного викрадення, оскільки хтось дуже не хотів, аби стало відомо про страшні фальсифікації в кримінальній справі щодо Чауса.

За словами колишнього судді, з кінця грудня 2015 і до серпня 2016 року проти нього скоєно близько 10 провокацій. Тому він заявив велику кількість свідків.

Зокрема, в лютому 2016-го він слухав справу за участі адвоката Ігнатенко, яка раніше працювала секретарем і помічником судді в Дніпровському райсуді Києва. На думку Чауса, Ігнатенко почала робити йому «незрозумілі» натяки, після чого він заборонив їй заходити в його кабінет.

Другу провокацію Чаус пов’язує з суддею Солом’янського суду Києва Тарасом Оксютою, який дуже просив зустрітися з його кумою. Нею виявилася раніше йому знайома Діана Поліщук.

На думку Чауса, Поліщук отримала в НАБУ спеціальну апаратуру і потім підстерігала його під кабінетом, щоб поговорити, натякаючи на неправомірну вигоду.

«Коли вона останнього разу запропонувала 50 тисяч доларів, я їй сказав, що справу слухати не буду і такі питання не вирішують, і по справі можуть бути питання для самовідводу. Після цього я вигнав її з залу та попросив помічника вивести її з суду», — повідомив обвинувачений. За його словами, подібна сцена відбулася в березні 2016-го і є на записах НСРД.

Через кілька днів прийшов Олександр Поліщук і вмовляв Чауса не брати самовідвід. І за кілька днів Чаус справді не знайшов підстав відмовлятися від розгляду цієї справи. Тепер він каже, що відезапис цієї розмови був НАБУ невигідний, тому його зробили без звуку.

Надалі Олександр Поліщук, зі слів Чауса, ловив його під судом і пропонував гроші та навіть пригрозив побити.

«В силу складних життєвих ситуацій, що також зафіксовано на матеріалах НСРД, сталися події 9 серпня 2016 року… Обставини та підстави тих подій були зовсім інші, а не так, як викладено прокурором в обвинувальному акті… Встановлено незаконне втручання в записи та намагання спотворити зафіксовану на них інформацію, щоб не було зрозуміло, що відбувалося», – пояснював Часу події в день передачі хабара.

Чаус продовжить свій виступ 25 січня. Також очікуються промови його захисників.

Нагадаємо, що колишній суддя Микола Чаус підозрюється в отриманні 150 тисяч доларів неправомірної вигоди.

Національне антикорупційне бюро оприлюднило частину матеріалів негласних слідчих дій, якими зафіксовано спілкування екссудді Миколи Чауса. Заявницею у справі Чауса була ексдружина працівника НАБУ, чиїй матері суддя виносив вирок за торгівлю сильнодіючими речовинами та прекурсорами. Безпосередньо гроші Чаусу передавав Олександр Поліщук, який в НАБУ працює із 2016 року і обіймає посаду начальника відділу по роботі з громадськістю (колл-центр).

Підозру Чаусу повідомили ще у 2016 році, але суддя зник і перебував у розшуку. Згодом він з’явився на території Молдови, куди в’їхав за чужими документами. Почався тривалий процес екстрадиції і одночасно Чаус просив про політичний притулок.

За 5 років екстрадиція так і не завершилася. Але Чауса знайшли у Вінницькій області, де він звернувся до СБУ, повідомляючи, що повернувся і водночас заявив, що став жертвою викрадення спочатку в 2016-му і тепер у 2021 році. Служба безпеки почала розслідувати викрадення Чауса і взяла екссуддю під охорону.

Колишньому судді загрожує від 8 до 12 років ув’язнення з конфіскацією майна.

Автор: Ірина Салій,  «Судовий репортер»

Читайте также: