Чому поліція США не вагаючись стріляє у правопорушників

Інцидент із загибеллю в Києві пасажира автомобіля BMW від куль патрульного поліцейського поділив українське суспільство на два протилежних табори. Одні повністю підтримали дії копів – бо «досить сюсюкатися з упирями за кермом», а «мажорів треба стріляти». Інші з не меншою категоричністю називали поліцейських убивцями і вимагали судити копа, який «розстріляв безневинного пасажира».

До неминучого в подібних суперечках розпалу емоцій додався ще й типовий для українських реалій чинник політичних інтриг. Відразу знайшлися охочі перетворити трагічний епізод зі стріляниною на своєрідну інформаційну цеглину.

Яку потім можна кинути в начальника поліції Хатію Деканоїдзе, міністра внутрішніх справ Авакова, прем’єра Яценюка або – а як же ж без нього — президента Порошенка. Або ж навпаки: запитання про міру провини поліцейських автоматично трактувалися як атака ворогів України на «нашу нову поліцію» і «нашу найуспішнішу реформу». У такому контексті дискусії дуже важко об’єктивно встановити, чи правильно діяли українські копи.

Втім, неупереджену відповідь усе ж можна знайти. Для цього достатньо подивитися, як діють в аналогічних ситуаціях правоохоронці з інших країн. І якими законодавчими нормами вони при цьому керуються. І, звісно ж, у яких випадках копи несуть покарання за перевищення своїх службових повноважень.

Оптимальним об’єктом для такого порівняння, на думку автора, є США. По-перше, Сполучені Штати – це країна, де дотримання владою юридичних процедур є однією з підвалин державності. Якщо в США певні дії вважаються законними, то не можна сумніватися, що правниче підґрунтя цього є дуже авторитетним.

По-друге, на відміну від благополучних країн «старої Європи», де поліція ходить без зброї, правоохоронці США вимушені мати справу з небезпечним, агресивним і озброєним криміналом. Приблизно таким же, з яким доводиться мати справу новоствореним українським копам. І насамкінець, обширна поліційна практика США створює достатню кількість прецедентів, щоб їх можна було вважати не випадковими, а закономірними.

Стій, стрілятиму

Отже, нагадаємо найбільш типові претензії, які в публічних дискусіях наводили представники табору «покараємо копів-убивць»:

1) поліція діяла непрофесійно, бо копи не змогли заблокувати автомобіль;

2) не можна було стріляти в машину, де крім водія-порушника знаходилися ще й пасажири;

3) копи взагалі не мали права застосовувати зброю в місті – адже вони могли влучити у випадкових людей;

4) чому копи стріляли в людину – вони ж мали зупинити машину;

5) хлопці не скоїли ніякого злочину, навіщо взагалі було їх зупиняти.

Гаразд, давайте подивимося, що в аналогічному випадку робить професійна, добре підготовлена і «підкована» у знаннях законів американська поліція.

26 липня 2015 року 19-річний білий американець Зекері Хеммонд сидів у машині, припаркованій біля фаст-фуд ресторану Hardee’s у містечку Сенека, штат Південна Кароліна. З ним у машині була його знайома, 23-річна Торі Діана Мортон. На паркінг раптово заїхав поліційний автомобіль, за кермом якого був 32-річний лейтенант Марк Тіллер.

Він заблокував машину Хеммонда, з вихопленою зброєю підбіг до водійського вікна і наказав тому вийти. Хеммонд не підкорився і спробував утекти. Коли він об’їжджав Тіллера, той двічі вистрелив у нього крізь відкрите вікно машини – фактично впритул. Хеммонд помер на місці.

Весь цей епізод зафіксувала камера реєстратора, встановленого в поліційній машині.

А тепер порівняємо цей епізод з перебігом «автострілянини» в Києві. Як бачимо, і там, і тут коп не зміг заблокувати своєю машиною машину порушника. І там, і тут у машині крім водія були інші люди. І там, і тут стрілянина відбувалася в місті (у США так і взагалі – на паркінгу ресторана).

Американський коп стріляв на ураження водія, а не в колеса чи радіатор, як вимагали від українського копа. І неважко помітити, що на час пострілів машина втікачів його вже майже об’їхала, тобто, не становила для нього загрози. Як не становили загрози для людей навколо і двоє молодих людей у припаркованій машині.

І як же вчинила американська Феміда з цим, як назвав би його український фейсбук, копом-убивцею? На скільки років його посадили у тюрму? І скільки мільйонів доларів компенсації отримали від держави родичі безвинно убитого Зекері Хеммонда?

Насправді полісмена Тіллера не посадили. І навіть не висунули проти нього кримінальних звинувачень –про це заявив департамент поліції Південної Кароліни після завершення двомісячного внутрішнього розслідування. Так, станом на осінь минулого року велося ще одне розслідування, на федеральному рівні, але воно мало радше формальний характер. Тобто, зі сторони американського правосуддя претензій до «копа-вбивці» нема.

Втікаєш – значить винний

Чому так? Тому що у цьому випадку – як і в переважній більшості аналогічних випадків, коли поліція в США відкриває вогонь по неозброєних і, здавалося б, не небезпечних правопорушниках, — правоохоронці керуються двома базовими юридичними принципами. Англійською мовою вони формулюються як deadly force та fleeing felon rule.

Перший, що буквально перекладається як «смертельна сила», означає застосування поліцією щодо правопорушника засобів примусу, які з високою імовірністю можуть призвести до його до смерті або каліцтва. Це, зокрема, вогнепальна зброя, автомобілі (таранити машину порушника) і навіть вибухівка (наприклад, для проникнення в будинок). Другий принцип – «правило втікача» дає поліції право застосовувати цю «смертельну» силу проти підозрюваного в злочині, який намагається втекти з місця інциденту.

Чи означає це, що поліція США має право застрелити, наприклад, впійманого на гарячому кишенькового злодія, який «дав у ноги»? І так, і ні.

У 1985 році американський суд виніс вердикт, який обмежив застосування «смертельної сили» проти втікачів. Поліцейський має право це робити лише тоді, якщо 1) нема іншого способу запобігти втечі; 2) підозрюваний становить значну загрозу життю і здоров’ю поліцейського або інших осіб.

Таким чином, у прикладі з кишеньковим злодієм поліцейський може його застрелити, якщо вважає, що той озброєний. Або якщо цей підозрюваний раніше вже затримувався за насильницькі злочини. Або – увага – якщо він втікає на автомобілі, бо автомобіль за визначенням є джерелом підвищеної небезпеки. А отже втікач на автомобілі апріорі загрожує життю та здоров’ю інших осіб. Одним лише фактом свого перебування за кермом машини.

Отже, в інциденті з Зекері Хеммондом поліцейський діяв законно і в рамках своїх повноважень. Він знав, що затримує людину, з телефона якого перед цим було відправлено повідомлення з пропозицією придбати наркотики. І що отримав це повідомлення співробітник підрозділу по боротьбі з наркотиками, і домовився приїхати «за товаром».

Він усвідомлював, що має справу з підозрюваним у кримінальному злочині. І тому застосував проти нього «смертельну силу» згідно з «правилом втікача». Більше того, як виявилося згодом, у машині Хеммонда було 10 грамів марихуани, в крові – кокаїн, на кишенях одягу — сліди кокаїну. От уже справді — наркотики вбивають.

Хтось скаже: ну не можна ж діяти так жорстоко просто тому, що підозрюваний не виконав вимоги поліції. Цим гуманним людям варто подивитися наступне відео – що буває з копами, які необачно підходять до машин, де сидять озброєні злочинці.

Перегляд цих страшних кадрів загибелі поліцейських змушує усвідомити: правила застосування «смертельної сили» написані кров’ю тих правоохоронців, які цих правил не засвоїли і не застосували вчасно.

Стрілянина «в законі»

Для поліції США застосування зброї проти правопорушників – рядова практика. У тому числі й зі смертельними наслідками. За даними інфографіки The Washington Post (до речі, шедевральної як за змістом, так і за виконанням), протягом 2015 року від пострілів правоохоронців загинула 991 особа. З них 61 – в інцидентах, пов’язаних з автомобілями.

Кількість підозрюваних, яких застрелила поліція у США. Частина інфографіки від Washington Post

 

Більшість із них по суті не відрізняється від «київської автострілянини». 48 річний Дестрі Мейкл протаранив два будинки, втікав від поліції, збив офіцера. Застрелений. 22-річний Ерік Харріс цілився з пістолета в людей у торговельному центрі. Потім втікав від поліції на машині, під час переслідування врізався в перешкоду, після чого поїхав заднім ходом на копів. Застрелений. Жаклін Сальєрс, 32 роки, намагалася запобігти арешту пасажира своєї машини, поїхала в бік офіцерів поліції. Застрелена. Кларенс Лайфілд, 55 років. Не зупинився на вимогу поліції, яка запідозрила, що він п’яний за кермом. Після короткого переслідування переїхав копа. Застрелений. І так далі – перелік подібних історій можна продовжувати ще довго.

То може, американських полісменів-«стрільців» за це так само масово карають? Навпаки — в абсолютно переважній більшості випадків подібні дії копів визнаються правомірними. Так, за останні 15 років у юрисдикції департаменту поліції Нью-Йорка сталося 179 інцидентів з застосуванням «смертельної сили» зі смертельними ж наслідками. Лише у трьох випадках стрільцям було висунуте офіційне звинувачення. І тільки в одному воно завершилося судовим вироком.

Не менш хибним є і припущення, що в США копи діють згідно з суворими інструкціями і тому точно знають, коли стріляти, а коли не стріляти. Організація Amnesty International минулого року оприлюднила дослідження законів усіх 50 штатів, які регламентують застосування поліцією «смертельної сили».

Виявилося, що в 9 штатах взагалі нема законів з цього приводу – як і вимоги, щоб поліція, перш ніж стріляти, вживала до порушників більш гуманних заходів. У жодному штаті нема вимоги застосовувати смертельну силу лише у випадку прямої загрози життю чи здоров’ю копів чи сторонніх осіб.

І лише у 8 штатах поліцейський, перш ніж стріляти, повинен попередити про це правопорушника. І в трьох він повинен зважати, чи не загрожують його постріли людям навколо.

Втім, можливі правові прогалини у місцевих законах штатів три місяці тому закрив вердикт Верховного Суду США. Судді вісьмома голосами до одного ухвалили, що проти поліцейських, які застосували «смертельну силу» щодо втікачів, не можна починати кримінального провадження. Рішення було винесене на підставі кримінальної справи, обставини якої теж дуже схожі на київський випадок.

Поліція Техасу вела переслідування порушника, який виїхав з ресторанної парковки п’яний і озброєний. І кількадесят кілометрів утікав від копів на швидкості, яка часом перевищувала 160 км/год. Один з місцевих патрульних почув по радіо про це переслідування, і під’їхав до місця, де інші поліцейські розкладали поперек дороги стрічку з колючками. Їхній керівник дав пряму вказівку: не стріляти, побачимо, чи подіє стрічка. Але патрульний відкрив вогонь із гвинтівки і вбив водія. І попри всі ці обставини, суд визнав його правоту.

Автор: Сергій Лук’янчук, ТЕКСТИ

Читайте также: