Скандали

Как псевдолекарь Слюсарчук сверлил черепа своим живым пациентам

Published 8 Травня 2012

Доктору Пи предъявлены серьезные обвинения еще по двум статьям Уголовного кодекса. Как назвать то, что делал псевдодоктор без диплома, который брал в руки нож и резал человеку голову, называя это «нейрохирургической операцией»? Как расценить это, учитывая, что пациент, пришедший на эту так называемую операцию своими ногами, лишился в результате действий самозванца жизни?

З нашої точки зору — це вбивство. Мiлiцiя визначає своє ставлення пiвроку. Скерувала матерiали на десятки експертиз. I ось минулого тижня — пiдсумок: Доктору Пi iнкримiновано скоєння злочину за статтею 121, частина 2 (умисне тяжке тiлесне ушкодження, що спричинило смерть потерпiлого) та 138 (незаконна лiкарська дiяльнiсть).

Стаття 121, до речi, передбачає позбавлення волi на строк вiд семи до десяти рокiв.

Це — великий крок уперед. Це вже справдi дуже серйознi докази ретельних слiдчих дiй.

Скiльки рокiв «свiтить» у пiдсумку псевдолiкарю? Скiльки триватиме розслiдування? Коли буде суд? «Експрес» говорив про це з адвокатами Олег Мициком, Андрiєм Петришиним та Антоном Плiшем. Вони усi представляють iнтереси потерпiлих.

Навмисне чи ненавмисне

— Панове юристи, стаття 121, частина 2, яку нинi iнкрiмiнують Слюсарчуковi, — це серйозно?

О. Мицик: — Це одна з найсерйознiших статтей Кримiнального кодексу України. Мова про злочин проти людини. А саме — умисне тяжке тiлесне ушкодження, що спричинило смерть потерплiлого. I в даному випадку слiдство встановило: винна особа знала, що порушує анатомiчну цiлiснiсть органiзму людини i свiдомо
заподiює тяжкi тiлеснi ушкодження.

— Перепрошую, а можна доступнiше?

А. Плiш: — 52-рiчний Олександр Лозовий прийшов до лiкарнi своїми ногами. Вiн не знав, що йде на операцiю до людини, яка здобула спецiальнiсть швачки й до медицини не має жодного стосунку. Слюсарчук просвердлив йому голову, копирсався у мозку, i Лозовий пiсля такого хiрургiчного втручання помер, не приходячи до тями. Пiд час розслiдування слiдчi встановили: смерть Лозового настала саме через дiї Слюсарчука. Спершу тiлеснi ушкодження — просвердлений череп, тодi — смерть. Ось вам i 121 стаття, частина 2.

— Про смерть Лозового, як i про iншi такi випадки, ми писали ще пiвроку тому. Чому ж слiдство так довго зволiкало з порушенням кримiнальної справи за цим епiзодом?

О. Мицик: — Це лише у фiльмах усе швидко. У нас реалiї iншi. По-перше, слiдчi мали встановити причинний зв\’язок. Тобто, що дана особа, а в цiй ситуацiї Слюсарчук, вчинила суспiльно небезпечне дiяння, порушила певну статтю закону України. По-друге, мали дослiдити й суспiльно небезпечнi наслiдки цих дiянь — смерть людини. I по-третє, зафiксувати обов\’язковий зв\’язок мiж дiями та наслiдками.

— Що це означає на практицi?

О. Мицик: — Цю справу могли порушити тiльки пiсля висновкiв судово-медичної експертизи. Отож, спираючись на
висновки експертиз за фактом загибелi людини, слiдство встановило наявiсть хiрургiчних операцiй та довело, що ця людина їх проводила. Це перше. Друге: неправомiрнiсть дiй особи, тобто те, що вона не має права проводити тi операцiї. I третє: причинний зв\’язок мiж такою операцiєю i наслiдками. Оце для слiдства було найскладнiшим — довести, що ця людина померла не своєю смертю, а внаслiдок хiрургiчного втручання iншої людини, а саме Слюсарчука.

— Перша стаття, яку порушили проти Слюсарчука, — пiдробка документiв, є, м\’яко кажучи, символiчною. До двох рокiв позбавлення волi або штраф. А який термiн покарання передбачає 121-ша?

А. Плiш: — Кримiнальний кодекс чiтко вказує: умисне тяжке тiлесне ушкодження, вчинене способом, що має характер особливого мучення, або вчинене групою осiб, а також з метою залякування потерпiлого або iнших осiб, або вчинене на замовлення, або спричинило смерть потерпiлого, — карається позбавленням волi на строк вiд семи до десяти рокiв. Остаточне рiшення — за судом. У цiй справi ще багато невiдомого. I ми не знаємо, якi новi статтi буде iнкримiновано.

— Пояснiть, чому Слюсарчуку не iнкримiнують навмисне вбивство?

О. Мицик: — Стаття 115-та ККУ — «навмисне вбивство» — передбачає найсерйознiшу кару: довiчне ув\’язнення. Але в нашому випадку є стаття 121-ша, а не 115-та. На мою думку, це так, бо 115-ту важко довести. Вона передбачає наявнiсть умислу саме на позбавлення життя iншої людини.

— Чому так важко довести? Не маючи жодного стосунку до медицини, чоловiк розпилює череп iншої людини — i це не вбивство?

О. Мицик: — Так, Слюсарчук узяв дриль i просвердлив людинi голову. Цього робити не можна було взагалi. Й це не пiддається здоровому глузду. Вочевидь, вiн допускав, що настане смерть, i байдуже до цього ставився. Але чи маємо ми докази, що вiн бажав смертi, навiть якщо це для нього був експеримент? Тут треба чiтко знати: з якою метою йому треба було цих людей убивати? Якщо б, наприклад, вiн своєму недругу сказав ранiше: «Я тебе вб’ю» i пiшов на операцiю свiдомо, все роблячи для того, щоб людина померла, за тих обставин тодi це однозначно було б навмисне вбивство.

Сiм’я Лозових вважає, що псевдолiкар заслуговує найвищої кари

— У букетi кримiнальних справ, якi iнкримiнують псевдолiкарю, з\’явилась i стаття 138-ма. Що це за стаття?

А. Плiш: — 138-ма — це незаконна лiкувальна дiяльнiсть. Карається дiяльнiсть особи, яка не має вiдповiдної освiти. Причому ця стаття передбачає й важкi наслiдки, у тому числi смерть. Покарання за це — два роки виправних робiт або до трьох тюрми.

— Тобто, якщо не лiкар каже, що вiн — лiкар, обманює завiдомо i дає людинi якусь заразу, вiд якої остання йде до Бога, то на Землi за це засуджують лише на три роки? Так?

О. Мицик: — Так. Ця стаття не є досконалою, вона потребує суттєвих змiн. Судова практика за цiєю статтею надзвичайно скупа, якщо простiше i юридичною мовою, то вона мертва. За нею украй рiдко притягують до вiдповiдальностi. I те, що слiдчi застосували цю статтю, означає, що вони створюють таку судову практику.

Що буде Табачнику?

— Слюсарчук — в iзоляторi, його покровителi — на волi. Чи ж мають i вони вiдповiдати?

А. Петришин: — Не те що мають, вони зобов\’язанi нести кримiнальну вiдповiдальнiсть. Тому що Слюсарчук, як нам нинi вiдомо, не дiяв сам. I це очевидно як бiлий день. Адже вiн сам себе не призначав нi кандидатом наук, нi доцентом, нi професором. Тут посадовi особи мають вiдповiсти не лише за надання професора, а за низку наукових звань, якi передували званню професора.

— Хто i як мав би за це вiдповiсти?

— Хто ставив пiдписи на документах. Найперше — вчена рада, на якiй були кiлька академiкiв. Вони розглядали «науковi роботи», усе пiдсумовували i потiм надавали йому науковi ступенi. Тi люди, якi присвоювали йому звання професора та попереднi науковi ступенi, проявили легковажнiсть, безвiдповiдальнiсть. Вони проявили зацiкавленiсть у тому, аби якнайшвидше дати Слюсарчуковi тi звання. I, я думаю, робили вони це не задарма, а радше були ним стимульованi.

— Стимульованi як, грошима?

— А як у нас нинi все стимулюється? Я сам пишу наукову роботу для отримання вченого ступеня i знаю, що це дуже важко. Написання роботи триває два роки, а як Слюсарчук примудрився миттєво стати професором, постiйно роз\’їжджаючи країною? Я певен, що вiн узагалi не доклав сил до того звання, бо це — праця, а вiн звик до легкого хлiба.

— Чи притягнуть, на вашу думку, до вiдповiдальностi мiнiстра Табачника, чий пiдпис як голови атестацiйної комiсiї стоїть, наприклад, на «атестатi професора»?

— Посадовi особи зобов\’язанi були перевiрити походження усiх документiв, якi подавав Слюсарчук на вчену раду. Вони
зобов\’язанi перевiряти як документи, так i знання. Працiвник мiлiцiї розказував менi, що коли ранiше на Слюсарчука заяви вiд потерпiлих надходили, то вiдповiдi вiн робив на колiнi й приносив правоохоронцям. Але закон є закон. Вiн однаковий як для швачок, так для мiнiстрiв. I вiдповiдальнiсть однакова.

— Якi ж статтi, згiдно з Кримiнальним кодексом, можна iнкримiнувати Табачнику й iншим покровителям?

— 364-та i 367-ма Кримiнального кодексу України. Саме за цими статтями посадовцi мають постати перед судом.

— Пояснiть, що це за статтi?

А. Плiш: — Стаття 364-та — зловживання владою або службовим становищем. Це умисне, з корисливих мотивiв чи в iнших особистих iнтересах або в iнтересах третiх осiб використання службовою особою влади чи службового становища всупереч iнтересам служби. У цiй статтi чiтко вказано, що її iнкримiнують, коли це зловживанння заподiяло iстотну шкоду правам, свободам та iнтересам (якi охороняє закон) окремих громадян або державним чи громадським iнтересам.

Стаття 367-ма — службова недбалiсть. Тобто, невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх обов\’язкiв
через несумлiнне ставлення до них, що заподiяло iстотну шкоду правам та iнтересам (якi охороняє закон) окремих громадян або державним чи громадським iнтересам.

— А який термiн ув\’язнення там передбачений?

А. Плiш: — Якщо за 367-ю, як i те, що спричинило тяжкi наслiдки, а у данiй ситуацiї — смерть людей, то карають позбавленням волi на строк вiд двох до п\’яти рокiв i без права обiймати певнi посади чи займатися певною дiяльнiстю три роки.

364-та ж передбачає позбавлення волi на строк вiд трьох до шести рокiв.

— Закон у нас правильний. От лише чи стане правоохоронцям духу притягти до вiдповiдальностi високопосадовцiв?

А. Петришин: — Порушувати закон упродовж 20 рокiв i залишатися при тому безкарним — нереально. I не тiльки порушувати закон, а притiм входити в кабiнети двох Президентiв. Тож хай нiхто не розказує казок, що Слюсарчук дiяв сам. Це — дiтище
команди, яка була зацiкавлена в дiяльностi псевдолiкаря.

А чи буде суспiльство до кiнця знати правду — залежить вiд чесностi й неупередженостi слiдства. Але слiдчi можуть бути й чеснi, та чи будуть чесними їхнi керiвники? Ось тодi й побачимо, чи вiдповiдатимуть, згiдно iз законом, i високопосадовцi.

— Указу Президента про нагородження Слюсарчука А.Т. досi не скасовано. А що, ось так просто можна обдурити Президента України, вибрати зi скарбницi людськi грошi — й нiчого за те не буде?

А. Петришин: — Стосовно отримання премiї — однозначно мають порушити кримiнальну справу. З боку Слюсарчука подiбне є крадiжкою, замахом на розкрадання державних коштiв, бо вiн усвiдомлював, що не має права брати цю премiю, позаяк знав, що вiн — нiякий не науковець, що всi дипломи — фальшивка. Це ж стосується i зарплат викладача кiлькох iнститутiв, де вiн працював.

— На двох указах щодо Слюсарчука стоять пiдписи двох президентiв. Ющенко давав доручення щодо iнституту мозку, Янукович — державну премiю. Кого тут притягати до вiдповiдальностi, Президентiв?

— Президент — зайнята особа. Йому на пiдпис упродовж дня приносять тисячi документiв. До функцiй Президента не
входить перевiряти — справжнiй Слюсарчук професор чи фальшивий. Це входило безпосередньо в обов\’язок Мiнiстерства освiти та науки. Посадовцi з мiнiстерства халатно поставились до виконання своїх посадових обов\’язкiв, безвiдповiдально, вони порушили закон. А результат — вони просто пiдставили керiвника держави.

Коли буде суд?

— А коли ж справу псевдолiкаря можуть передати до суду? Є якiсь термiни, передбаченi законодавством?

О. Мицик: — Чому ж, закон чiтко встановлює межi досудового розслiдування. Згiдно iз законом, справу мають розслiдувати два мiсяцi з дня її порушення. Але, зазвичай, слiдчi не вкладаються у цей термiн, i тодi прокурор району або заступник прокурора областi продовжують термiн розслiдування до трьох чи шести мiсяцiв.

— Якщо минає пiвроку, а справу ще не розслiдували?

О. Мицик: — Пiсля закiнчення шестимiсячного термiну справу продовжують заступники генерального прокурора або генеральний прокурор. I загалом цей строк не є обмеженим. Тому що справа може бути складною, з багатьма епiзодами i по всiй країнi.

— То коли справу передадуть до суду, невiдомо?

— Вiдомо. Бо контрольований є термiн тримання пiд вартою. За час досудового слiдства особа не може бути затримана бiльш як на 18 мiсяцiв. Коли цей термiн спливає, а справа ще не дорозслiдувана, тодi її слiдчi мають роздiлити i скерувати
до суду доведену її частину. А iншу видiляти та розслiдувати окремо.

— Панове юристи, прояснiть ще одне: експертиза зробила висновок, що псевдолiкар є обмежено осудним. Що це? Таке часто буває?

— У практицi такi висновки експертiв трапляються не так уже й рiдко. Закон каже, що особа, котра визнана судом обмежено
осудною, пiдлягає кримiнальнiй вiдповiдальностi. Тобто, такий висновок експертiв не припиняє розгляду судового процесу, не забороняє ту людину засудити та призначити покарання.

Свiтлана Мартинець, Експрес