Диплом врача или лицензия на убийство?

Ежедневно из-за халатности врачей умирают шесть-семь украинцев, а втрое больше становятся инвалидами – такие данные обнародовала Всемирная организация здравоохранения. Соответствуют ли они действительности, можно разве что догадываться, ведь никто в Украине статистики "врачебных ошибок" не веде. А также определения "врачебная ошибка" ни в одном документе, который регулирует отношения между медиками и пациентами, нет. Между тем судебных решений в пользу пострадавших пациентов – единицы.

До суду доходить рідко

Одна з найгучніших медичних справ відбулася в Кіровограді. Світлані Дятловій вдалося виграти суд проти центральної районної лікарні і отримати 260 тисяч гривень: понад 10 тисяч – матеріальної шкоди і 250 тисяч – моральної.

Трагедія сталася ще 2002 року. Після народження двійні Світлана невдовзі відчула погіршення здоров’я, лікар порадив термінову операцію. Але через помилку лікаря-анестезіолога жінка стала інвалідом першої групи. Вона не може самостійно пересуватися і навіть розмовляти. Фактично без опіки залишилися троє дітей. Справа тягнулася роками і, цілком ймовірно, зайшла б у глухий кут, якби не втручання омбудсмена Ніни Карпачової.

Тільки тоді, коли були пущені в дію всі можливі засоби, 2006 року додаткова комісійна судово-медична експертиза визнала дії анестезіолога некваліфікованими. Рішення ж суду довелося чекати ще три роки.

Подібних справ в Україні одиниці. Більшість тих, хто вважає, що став жертвою лікарської помилки, вважають безперспективною можливість захистити свої права за допомогою чинних законів. Згідно з соціологічним опитуванням, трохи більше семи відсотків людей таки намагаються поновити свої права.

Ще одна справа пов’язана із приватним медичним центром. Ольга Кміт (з етичних міркувань ім’я героїні змінено – авт.), підозрюючи, що вагітна, звернулася за допомогою, бо наважитися на ще одну дитину через матеріальну скруту не хотіла. Вагітності лікар, який проводив УЗД, не помітив, щоправда, виявив фіброму матки (доброякісна пухлина).

Після походу до лікаря минув місяць, але симптоми вагітності не зникли. Тоді Ольга вирішила ще раз перевіритись в іншому медичному закладі, де таки підтвердили, що в жінки буде дитина. Але перервати вагітність уже не було можливості через пізній термін. Як пізніше з’ясувалося, лікар-гінеколог, який робив УЗД, не був фахівцем з ультразвукового дослідження. Жінці через суд відшкодували понад п’ять тисяч гривень.

А ось у Дніпропетровську лікарська помилка коштувала дворічній дитині життя. Хлопчик був цілком здоровим, йому мали лише видалити аденоїди. І хоча мати просила зробити пробу на лідокаїн, бо у старшого сина алергія на цей препарат, лікар чомусь не послухав жінку, а через дві години Данилко помер – у хлопчика стався анафілактичний шок. Убита горем жінка не хоче помсти, не домагається чийогось звільнення, просто прагне, аби подібне ніколи і ні з ким не повторилося.

Якщо компенсації нехай рідко, але виплачують пацієнтам, то за ґрати лікарі не потрапляють майже ніколи. Одна з останніх справ – зараження у Маріуполі трьох немовлят ВІЛ-інфекцією. У червні 2005 року новонародженим перелили інфіковану донорську плазму. Уже в серпні була порушена кримінальна справа, але декілька разів суд виправдовував обвинувачену. І тільки в січні нинішнього року суд засудив заступницю голови станції переливання крові до п’яти років позбавлення волі та позбавив її права займатися медичною діяльністю на два роки. Суд також зобов’язав станцію переливання крові виплатити постраждалим сім’ям по 20 тисяч гривень матеріальної компенсації.

А ось з Іриною Б. стався майже комічний випадок, хоча в той момент їй було аж ніяк не до жартів. Коли жінка дізналася про вагітність, пішла до жіночої консультації. Зробивши всі необхідні аналізи, Ірині сповістили, що в неї ВІЛ. Ледь не збожеволівши, жінка вирішила, що винен чоловік, який час від часу буває у відрядженнях. Але за кілька днів з’ясувалося: аналіз просто помилковий. Нині Іра з іронією згадує цей випадок, але тоді ледь не дійшло до розлучення, не кажучи вже про зіпсовані нерви і сиве волосся. Хто винен, Ірина вирішила на з’ясовувати, адже, зрештою, все закінчилося добре. Втім нема гарантії, що подібна ситуація не повториться.

А від випадків, коли в лабораторіях, державних і приватних, робили аналізи чаю чи пива замість сечі, аж рясніють газетні шпальти. Що це: помилка чи банальна халатність?

Терміну нема, а помилки є

На жаль, лікарські помилки притаманні не лише українським медикам. Наприклад, у США лікарські помилки офіційно посідають п’яте місце серед причин смертності і це при тому, що американські медики одні з найкращих у світі. Наприклад, 2010 року через лікарів у США постраждали 180 тисяч людей, з них півтори тисячі померли, у Канаді – 24 тисячі, у Британія – 70 тисяч, Німеччина визнає 100 тисяч лікарських помилок. В Іспанії, де діє переважно державна система охорони здоров’я, за оцінками асоціації жертв медичної халатності, за останні 10 років померло приблизно 5 тисяч пацієнтів. В Італії, де система охорони здоров’я є однією з найменш ефективних і водночас найконсервативнішою, від лікарських помилок щорічно страждають приблизно 90 тисяч пацієнтів.

З іншого боку, потерпілі пацієнти чи їхні родичі можуть розраховувати на компенсації. У США щорічно лікарські помилки обходяться у 29 мільярдів доларів.

На випадок лікарської помилки американські медики мають спеціальні фонди, кошти на які надходять від асоціацій лікарів. Крім того, медичні заклади утримують й армію юристів, оскільки у США величезні суми компенсаційних виплат за виграними судовими позовами пацієнтів призводять до збільшення вартості медичного страхування і дорожчання медичних послуг. Росте й кількість необґрунтованих позовів. Страхування відповідальності лікаря є обов’язковим для отримання ним ліцензії на лікарську практику.

В Україні ж статистики допущених медиками помилок не знайдеш у жодному лікувальному закладі. Хоча відділи статистики є у кожному відділі і управлінні охорони здоров’я і навіть у кожній більш-менш великій лікарні. Просто в Україні офіційно не існує терміну "лікарська помилка".

Крім того, кругова порука робить пошук винного майже безперспективним. Добре відома практика в українській медицині несправжніх діагнозів, переписування історії хвороби, зрештою, це призводить до того, що навіть потерпілий пацієнт вірить, що у своїх бідах винен він сам, а не лікар, який ставив діагноз і призначав лікування. А комісії, які мають розслідувати випадки лікарського недбальства, складаються з колег обвинувачуваних. Наприклад, в Ізраїлі знайшли вихід, як зробити подібні розслідування максимально ефективними. Етичний комітет із розгляду скарг складається з шести осіб: двох лікарів (один із них – працівник звинуваченої установи), юриста, психолога і представника громадської або релігійної організації.

Чи варто в усьому звинувачувати медиків? Навряд чи. Просто в Україні така система охорони здоров’я. Наприклад, про яку персональну відповідальність чи компенсаційні фонди може йтися, якщо хірург вищої категорії отримує зарплатню менше двох тисяч гривень, а проект закону про страхову медицину зареєстрували ще у вересні 2006 року, і за шість років у депутатів так і не дійшли руки бодай до його обговорення. А про медичне обладнання та умови праці годі й говорити, коли помиляються навіть європейські і американські медики, працюючи на найновішому устаткуванні…

Автор: Оксана ДУДАР, Новий погляд