Пили-ция или моли-ция? Вопросы и ответы

Прошло уже сто дней с момента начала работы в Киеве новой патрульная полици, было много положительного — нашлось и негативное. Первые месяцы работы новой службы показали, что такая полиция действительно нужна Украине, доверие к службе у людей довольно высокое. Некоторые вопросы и ответы на них в связи с новой службой возникшие внутри нового полицейского сообщества.

Сергей Колесников‎:

Прошло более 100 дней существования новой структуры и уже можно подводить некоторые итоги.

Почему никто не задается вопросом о быте Полиции или всем нравится только сюжеты о битых машинах снимать?

Спустя 100 дней не оборудовано:

— раздевалок, комнат отдыха, тренировочных залов, оружейных, комнат для работы с документацией.

Спустя 100 дней:

— не выдан 2-й комплект формы. не существует развозки сотрудников.

— не разработан механизм возможности оздоровления в пределах своего региона (т.н. профилактории);

Спустя 100 дней нигде не опубликовано:

— четких критериев, по которым отбирался и будет отобран руководящий состав региональных органов, состав Департамента патрульной службы;

— четких критериев и лиц, кто будет проводить т.называемую «переаттестацию» сотрудников милиции, и что если они будут переаттестовывать сами себя (что напоминает РФбреднинг годом ранее);

Помимо озвученного ряд вопросов от себя:

1. Кем заказаны и за чей счет оплачиваются сюжеты «Патруль» на Еспрессо ТВ? Служба это не шоу «Дом2».

2. Сколько бывших сотрудников милиции занято на руководящих должностях в Полиции (патрульная служба, Департамент) и в %-отношении?

3. Сколько бывших сотрудников милиции, а также какие функциональные обязанности и достижения у сотрудников отдела Мониторинга Департамента патрульной службы?

4. С момента учебы и до сегодня не продуманы методические программы повышения квалификации, программы усовершенствования навыков вождения, не проработаны сценарии проверок сотрудников «в полях». Проводится ли статистическая работа с привлечением аутсорсинговых компаний?

Риторические вопросы:

1. Может ли быть «служебной» необходимостью побатальонное получение званий с вышколом выноса столов, при том, что на эти звания отсутствуют соответствующие удостоверения?

2. Может ли в течении одного месяца быть дважды! отмена выходного дня сотрудникам полиции, как лицам которые находясь при исполнении и имеют спец.средства, а значит должны быть при 100% концентрации внимания, не получая конституционного права на полноценный отдых.

3. Сколько по факту сотрудники Полиции заняты на службе, и существует/будет существовать какой-либо механизм компенсации за отсутствие полноценного отдыха.

4. Можно ли считать проведение очистки рядов Полиции спустя 100! дней с момента начала службы через ЗУ «Об очищении власти», как способ админ.давления, вместо того чтобы это сделать еще на стадии отбора кандидатов? Не станет ли это способом искусственного отсева неугодных и донабора «нужных».

***

Когда я в дежурный раз слышу от сотрудника милиции с опытом «если что не нравится – дверь открыта», то я хочу на эту дверь указать прошлой системе, которая, пусть и не персонально, но с молчаливого согласия, допустила в этом органе коррупцию, круговую поруку и отсутствие персональной ответственности. И это мне, а не системе, на данный момент существует доверие населения. А всем сотрудникам старой системы стоит вспомнить о Врадиевке, ГАИ. Если говорить о сегодня, то ни для кого не тайна, как работает сегодня стихийная торговля в столице.

Так вот, после всего упомянутого уж точно не мне стоит писать заявление «по собственному», ибо не по моему недосмотру и не должной организации коллеги из-за недоотдыха и недосыпания на службе не всегда могут должным образом реагировать на изменяющиеся обстоятельства и каждый раз при построении услышав статистику о «битых» автомобилях я слышу приговор не действующей Службе а прошлой, изжившей себя, Системе.

***

Что для киевлян более существенно: небритость на моем лице, оцененная начальством в рапорт +100 гривен или запах пота исходящий от моего мундира, из-за того что не существует второго комплекта униформы а единственный не всегда успеет высыхать?


Алексей Харченко отвечает:

Шановні платники податків, доповідаю.

Хтось може сказати, що у Харченка професійна деформація, а може й стокгольмський синдром. Хтось може сказати, що Харченко постарішав і уже нє торт, не бунтар і конформіст.

Ось днями колега Сергей Колесников написав пост (див. нижче), у якому виклав низку своїх претензій до того, як організовано службу в поліції.

Я не маю наміру спростовувати і сперечатися щодо значущості там викладеного. Власне, можу навіть доповнити issues, що їх підняв Сергій, ще більшим переліком. Це мені геть не важко, адже явищ, які на службі дратують щодня — вкрай немало.

Але дочитайте до кінця, і розповім, чому моє ставлення до того негативу є складнішим, і що мене надихає.

Отже, якщо комусь цікаво, мені не подобається, зокрема, але не виключно, що:

— для надання чергової оплачуваної відпустки патрульний поліцейський мусить по-старінкє ритуально написати від руки 2 (два!) рапорти з обов’язковими магічними формулюваннями на кшталт "з правилами поведінки на воді ознайомлений та зобов’язуюся їх дотримуватися";

— патрульні мають регулярно самостійно бігати і за власний кошт ксерити собі бланки для роботи (не ті, що суворої звітності, а всяких "пояснень", схем ДТП тощо);

— "електронні протоколи", які рекламували навесні, досі не запущені; натомість бланки протоколів і постанов за порушення ПДР (які, до речі, перезатвердити можна було би простим наказом МВС, в КпАП лише загальні вимоги до обов’язкових реквізитів) — все те досі за старими зразками, де лише одне й те саме прізвище порушника потрібно вписувати від руки 6 (шість) разів, вже не кажучи про інші поля. Через це банальне оформлення порушення правил паркування розтягується на 15-20 хвилин мінімум (я вже мовчу про законодавчо встановлену безсилість щось зробити, якщо водія немає і ніяк не знайти поруч);

— процедура видачі і обліку тих самих бланків суворої звітності effectively є шизофренічною;

— для того, аби успішно здати в адмін. практику протоколи по хуліганах з історією притягнень, ПАТРУЛЬНИЙ мусить отримувати в черговій частині РОЗДРУКІВКУ з бази і руками нести її на інший поверх;

— бази даних, виведені до планшету в патрульній машині, є неповними, і що критично гірше, масиви даних обрізано за незрозумілими критеріями;

— технологія оформлення ДТП як була дебільною, так і лишається, а картка обліку ДТП в її нинішньому технологічному представленні — це просто ідіотизм;

— орієнтування по вкрадених авто/зниклих людях даються в хаотичному порядку (а) під запис _вручну_; (б) роздруківками; (в) скидаються у вайбер фотками роздруківок; (г) скидаються текстом у планшет, але у вигляді нерозпарсеному по полях (дорівнює нечитабельному) і без можливості пошуку по базі;

— автомобіль мого екіпажу, який повинен був пройти ТО після 15 тисяч, пробіг вже 25 з гаком — але досі, цитуючи автогосподарство, "на ТО немає грошей";

— патрульним не забезпечено належну страховку від нещасних випадків на службі (принаймні, комбати взагалі нічого про це не знають);

— врешті-решт, станом на сьогодні з патрульними не укладено контракти про службу, відтак по-хорошому наше працевлаштування досі тримається на чесному слові;

— адмінпрактика по-старому місцями сповідує і на тренінгах розказує дивні совкові речі про "сертифіковані пристрої" фото-відеофіксації, без яких інші докази начебто не докази (і тут мені дуже близька позиція Andrii Malenko, і шкода, що робота із BadParking, яку він робить, не знаходить повноцінної віддачі)

— я уже разів 20+ (реально) за останні півроку самостійно ходив ксерити на вимогу різних внутрішніх інстанцій свій паспорт та інші особисті документи, бо у відділу кадрів кадровий документообіг налаштований ніяк, і я щиро не знаю, за що їм платять зп;

— а як з нас при видачі форми разів п’ять збирали обміри-ростовки, щоби в результаті мені все одно видали штани на розмір більше…;

— 13.10 о 23:40 моя рота отримала смс-розсилкою "тривогу" про шикування 14.10 о 6:50 (при тому, що для нашого батальйону це мав бути вихідний день); напевно, що на масових заходах 14.10 треба здійснювати посилену охорону громадського порядку — для когось із начальників стало зненацька зрозуміло лише напередодні об 11 вечора;

— дух стосунків "я начальнік — ти дурак" великою мірою зберігається і нікуди не зник. Мова іде не про дисципліну, якої патрульним справді часом бракує. Мова іде про відсутність у значної частини командирів розуміння, що справжня дисципліна у випадках, не прописаних в жодних законах та інструкціях, тримається на зрозумілості неписаних правил і легітимності дій начальника;

— враховуючи передостанні два пункти, мені самому було озвучено тиждень тому ймовірність частини зп недорахуватися в штрафному порядку. Що я звісно, буду оскаржувати внутрішніми процедурами, колиякщо таке дійсно станеться;

— щоби ви знали, у мене цілковиті ціннісні незбіги з командиром моєї роти (який в минулому працював, на мінуточку, в податковій міліції, а це ментальність та ще). І тим не менше, я пишу те, що пишу далі.

Та ж є свіжі позитивні зрушення, які безпосередньо стосуються побуту патрульних!

Для нєпосвящонних: є така штука, як журнал видачі зброї, у якому всі патрульні розписуються перед кожною зміною. Є якийсь дурний відомчий наказ, який встановлює, що ВЕСЬ журнал нєпрємєнно заповнюється від руки. Тобто, всі прізвища, номери тощо тощо — все від руки, обов’язково ж синьою кульковою ручкою. Перед кожною зміною. Кожен раз один із патрульних в роті витрачає на заповнення цієї маячні до години (!) часу. Так от: хоча б ця проблема, наскільки мені відомо, вже активно вирішується.

Ні, друзі патрульні, не весь позитив доходить до нас безпосередньо і вже. Але якщо незалежне дослідження КМІС говорить, що 80% киян вже задоволені роботою правоохоронних органів у Києві (це фантастична цифра була би рік тому) — повірте, пройде півроку, і ця заскорузла система почне мінятися фундаментально.

Про все те напевно Vladyslav Vlasiuk може сказати більше. Взагалі, почитайте фб Владислава, знайдете там чимало позитивних історій. Хоча би про те, як поліція запускається по всій країні, поки ми тут зациклилися на Києві.

Та і справа не в тому, аби просто врівноважити кількість негативних прикладів кількістю позитивних. Я скажу про інше.

Знаєте, що мені не подобалося на Майдані? 

На Майдані мені не подобалося:

— Неекологічність матеріальна № 1. Ніхто не приходить зі своїм посудом! Кожен день тонни одноразового посуду ідуть у сміття. Ужас ужас  

— Неекологічність матеріальна № 2. Скільки поліграфії викидається на рахунки всесвітньої ентропії, бо людям просто ліньки вдумливо і екологічно читати інтернет! Ах і ах 

— Ой, а коли шини почали палити, то неекологічність матеріальна № 3 затулила небо в прямому сенсі.

— Хаотичність, ОМҐ. Ніякої тобі зрозумілої ієрархії! Ніякого тобі чіткого графіку  Ніколи не знаєш достеменно, де що відбувається ;( Встежити за всім неможливо, і завжди можна щось цікаве пропустити десь там… Ох да, контрол фрік у мені репетував і шаленів.

— На Майдан ото понаїздило стільки селюків, які поводилися по-селюцьки! (і чорт забирай, саме вони на своїх селюцьких плечах винесли наймаруднішу частину революції)

— Пам’ятаю, як їздив у волонтерсько-аматорському нічному патрулі Автомайдану (після того, як машини масово підпалювали), і можу порівняти ефективність з поліцейським патрулем зараз. Знаєте, як не дивно, порівняння на користь поліції Смайлик «smile» так, державні структури (по всьому світі, власне) є інертними махінами, але ж пафос і драйв анархічного Майдану дуже часто вичерпувався, коли доходило до справ, які реально вимагали злагодженості й концентрації. Ми вибороли ту революцію надзусиллями. А прозаїчна реальність за надзусилля рано чи пізно карає обраткою.

— Майдан загалом, як форма народного волевиявлення, мав украй низький коефіціент корисної дії. Не сперечайтеся, це ґрунтовна теза, про неї Yuriy Romanenko давно все розписав. Майдан — це був уже крайній захід як наслідок 20+ років нашої з вами державотворчої інфантильности. При цьому витрати на цю епічно вштирюючу гулянку були насправді шалені. Non-sustainable!

— ОМҐ, Майдан висмоктував усі фізіологічні та моральні сили, не рахуючись ні з чим.

І все-таки Майдан відбувся не пшиком у Космосі, правда?

Із Небесної Сотні я знав двох, що ми тоді разом були у таборі ДемАльянсу. Устим Голоднюк і Андрій Мовчан. Устиму було 19.

І я не знаю, в контексті пам’яті про Устима і Андрія, де для мене більша зрада: системні косяки в новій поліції, про які може й варто whistleblow-ити — чи все-таки моя особиста неспроможність вийти ще трошки, ще далі зі своєї зони комфорту, зціпити зуби і лупати сю скелю.

Так, певне розчарування і демотивація серед патрульних — мають місце. Так, почасти люди підписувалися на одне, а отримали дещо інше. Але кам он, поліція — це плоть від плоті нашого хворого суспільства. Нехай це не ідеальна реформа, але це вже за фактом дуже потужний крок вперед. І на наших спинах на наступний щабель драбини видереться щось іще краще. А нам таки да, важко.

І далі я думаю не про системні косяки поліції, а про свої власні, особисті косяки в ролі пересічного патрульного:

— скільки разів я фізично не встигав відреагувати на порушення ПДР в потоці машин (перестроювання без поворотів, розворот у забороненому місці — реакція має бути миттєвою; на кілька секунд задумався, і в інтенсивному потоці доганяти-зупиняти вже стає пізно і тактично невиправдано);

— або як днями мій молодший напарник покинув машину із вимкненою рацією, про що я дізнався суворим телефонним дзвінком від командира, і це, між іншим, зальот не символічний;

— або як я по-дитячому шкрябнув фарбу на бампері, не розрахувавши на пару сантиметрів висоти бордюра; і попри те, що машини НЕ застраховані по КАСКО (не знаю, хто пустив на публіку цю чутку, зі слів комбатів там лише автоцивілка) — поки що з моєї зп цю подряпину не вирахували, і на тому дякую (зауважу: взагалі-то на машині мого екіпажу таких дрібних подряпин вже 6 чи 7 у виконанні різних змін патрульних; та й загалом уже мало лишилося в Києві патрульних машин, на яких лакофарбове покриття в ідеальному стані — тим не менш, Управління до всіх цих інцидентів поки що ставилося лояльно; може, цінуймо?)

Тож, друзі, мені є, що пред’явити собі — перш ніж пред’являти системі. Я собі можу бути дуже розумний і освічений, і ще багато косяків в чужій роботі перерахувати, та коли вже свідомо обрав піти на вулицю патрульним (і відмовитися при цьому від офісної роботи в Департаменті, хоча скілли начебто дозволяють), I wanna keep that honest. От мені особисто є куди рости в тому, в чому я хочу, і служба дає таку можливість — от я і буду працювати над собою передусім.

Нарешті, коли згадати знову, у скількох містах зараз запускається поліція — хей київські патрульні, ви уявляєте, який це обсяг роботи для менеджменту Департаменту?

Тож давайте бачити далі свого носа, коли кричимо про зраду. І робота над собою, хлопці та дівчатка. Звичайно, не ведіться на тих, хто вказує вам на двері — лиш до цього вся стара система і провокує. Ні, накопичуйте вашу злість в позитивний кошик і перетворюйте її на конструктив. Працюйте над собою, ставайте начальниками і міняйте систему зверху. Важко? Важко. І так має бути.

«УК»

Читайте также: