“Попаданці” на фронті. Сумні підсумки участі північнокорейських солдатів у боях проти ЗСУ у Курській області

Путін офіційно подякував військам КНДР за участь у боях у Курській області. Кремлівська пропаганда, яка всі останні місяці послідовно заперечувала залучення північнокорейців, кинулася на всі лади розхвалювати їхні бойові якості. “Блискучий товариш” Кім Чен Ин зі свого боку пообіцяв у разі чого знову захистити Росію від “прислужників США”.

Реальні підсумки участі бійців з КНДР у війні не настільки блискучі. На фронті вони діяли немов “попаданці” з часів Другої або навіть Першої світової війни: із застарілою військовою тактикою, провальною комунікацією і неймовірними втратами в “м’ясних штурмах”. Крім того, контингент КНДР, по суті, був представлений лише легкою піхотою, без використання важких озброєнь, тож набутий бойовий досвід навряд чи відіграє суттєву роль у потенційному конфлікті з південними сусідами. Імовірність подальшого залучення північнокорейських військовослужбовців до бойових дій у російсько-українській війні під великим питанням, зазначає The Insider.

Заперечення. Сумнів. Прийняття

У Росії довго і послідовно заперечували участь північнокорейських солдатів у війні з Україною. Перші повідомлення про контингент КНДР на фронті з’явилися ще в жовтні 2024 року. Однак формально подібна участь (як, утім, і постачання Москві північнокорейських боєприпасів) порушувала міжнародні санкції щодо Пхеньяна. Резолюції ООН прямо забороняють КНДР надавати кому-небудь військову допомогу і підтримку.

Невипадково постпред РФ при ООН Василь Небензя 30 жовтня 2024 року заявив, що західні союзники України “пробили чергове дно” в просуванні “відвертої дезінформації”, скликавши засідання Радбезу з цього питання. Прессекретар президента Росії Дмитро Пєсков у січні 2025 року відмовився коментувати “завіральні міркування” в публікації The New York Times про значні втрати північнокорейських військових у Курській області. Приблизно в такому ж дусі восени 2024 року реагували і представники КНДР.

Втім, кінець курської операції і більш-менш нейтральне ставлення адміністрації президента США Дональда Трампа до порушення міжнародного права де-факто змусили Москву перестати приховувати очевидне. 26 квітня 2025 року під час доповіді Володимиру Путіну начальник Генштабу ЗС РФ і командувач “СВО” Валерій Герасимов вперше офіційно визнав, що в Курській області воювали північнокорейські військові. Одночасно з цим Герасимов відзвітував про завершення розгрому угруповання ЗСУ в регіоні.

Пізніше Путін випустив від свого імені окрему заяву, де, зокрема, йшлося про “героїзм, високий рівень спеціальної підготовки та самовідданість корейських воїнів, які пліч-о-пліч із російськими бійцями захищали нашу Батьківщину як власну”, а також про певні “подвиги”, здійснені ними:

“Російський народ ніколи не забуде подвигу корейських бійців спецназу. Ми завжди будемо шанувати корейських героїв, які віддали життя за Росію, за нашу спільну свободу нарівні з російськими братами по зброї”.

Своєю чергою, “блискучий товариш” Кім Чен Ин розповів про “священну місію” з борьби з авангардом імперіалістичних держав в особі неонацистських загарбників з України. Заступник начальника Головного політуправління КНА генерал-лейтенант Пак Ен Ір пішов ще далі і назвав операцію в Курській області “перемогою справедливості над чистим злом”.

Під час військового параду 9 травня на Красній площі Володимир Путін підійшов до делегації високопоставлених північнокорейських офіцерів і навіть обійняв один з них – генерал-полковника Кім Ен Бока, заступника начальника Генштабу КНА і командувача 11-м штурмовим корпусом.

Під час спеціального звернення в ніч на 11 травня 2025 року, коли було висунуто пропозицію відновити переговори з українською стороною в Стамбулі, Путін знову згадав мужність, героїзм і професіоналізм північнокорейських військових. Мало того, на їхню честь обіцяють назвати вулиці і площі, а також спорудити пам’ятники у визволених населених пунктах у Курській області.

Як північнокорейці воювали проти ЗСУ

Спочатку контингент КНДР, здавалося, абсолютно не враховував реалій сучасної війни, але з часом пристосувався до них.

Виходячи з формулювань російських офіційних осіб і деяких “воєнкорів”, залучення північнокорейців до бойових дій подають саме як участь “ССН КНА в КТО” – Сил спеціального призначення (спецпризначенців) Корейської народної армії (офіційна назва Збройних сил КНДР) у контртерористичній операції (оголошеній у Курській області 10 серпня 2024 року після початку наступу ЗСУ на території регіону).

Слід враховувати, що спецназ по-північнокорейськи – це не класичні ССО, а легка піхота з гарною фізичною та вогневою підготовкою. “Воєнкор” Олександр Коц відкрито пише, що надіслані військові “помітно молодші, ніж звичний боєць російської армії”. Якщо вірити репортажу пропагандистки Марини Кім, у середньому їхній вік варіюється від 23 до 27 років, тоді як добровольці у ЗС РФ значною мірою представлені людьми, старшими за 45 років.

Перші повідомлення про “бойове хрещення” і понесені втрати відносяться до листопада 2024 року і обмежуються тільки курським напрямком, хоча прапор КНДР, імовірно, з метою психологічного впливу, вивішували раніше і на териконах на Донбасі.

Прапори Росії та КНДР на одному з териконів на покровському напрямку, жовтень 2024 року

Kotsnews

За підрахунками південнокорейської розвідки, загальні втрати 15-тисячного контингенту з КНДР становили 4,7 тисячі осіб, зокрема 600 осіб убитими. Згідно із західними оцінками на січень 2025 року, з 11-тисячного контингенту щонайменше 1,5 тисячі було вбито, ще 3,5 тисячі дістали поранення або зникли безвісти. Тобто втрати перевищили 20% від штатної чисельності контингенту. На цій підставі в Генштабі ЗСУ констатували втрату боєздатності двох із трьох умовних бригад КНА.

Настільки високий рівень втрат пояснюється, зокрема, безнадійно застарілою тактикою, якої спочатку дотримувалися північнокорейські військові. Ось так це описує один із російських інструкторів у репортажі Олександра Коца:

“Найскладніше довелося пояснювати корейським командирам безперспективність штурмових дій великими силами. Союзникам хотілося наступати красиво, задіюючи навіть не взводи, а роти. Але вже під час реальних бойових дій вони швидко зрозуміли, що так вони багато не навоюють. І на ходу перебудувалися на малі групи, які й продемонстрували результат”.

Справді, взимку 2024/2025 року українські джерела опублікували значну кількість візуальних свідчень того, як військовослужбовці КНА діють наче “потраплянці” з часів Першої або Другої світових війн, наступаючи доволі щільними піхотними ланцюгами полями, зокрема й відкритими ділянками, і в повний зріст без будь-яких спроб замаскуватися.

Тактика “живих хвиль”, яка, по суті, копіює добре знайомі російським військовим “м’ясні штурми”, у випадку з контингентом з КНДР поглиблювалася прагненням максимально полегшити спорядження штурмовика аж до відмови від важких шоломів та бронежилетів, для того, щоб збільшити мобільність та швидкість переміщення в пішому порядку.

До речі, сам термін “жива хвиля” в контексті штурмових дій ввійшов в ужиток якраз у роки Корейської війни 1950-1953 років. Саме так описував атаки сіверян-комуністів американський генерал Дуглас Макартур сімдесят з гаком років тому.

“Попаданський дух” присутній і на сторінках щоденника загиблого північнокорейського військового, опублікованого ССО України (1, 2, 3, 4, 5). Серед іншого в записах йдеться про безмежну вірність партії та верховному головнокомандувачу Кім Чен Ину і завдання “антиімперіалістичної та класової боротьби”. Також у них містилася дещо несподівана інструкція з протидії українським дронам за допомогою “живої приманки” – солдата, який повинен відволікати увагу оператора безпілотника на себе, в той час як його товариші по службі ведуть по апарату вогонь стрілецькою зброєю з укриття і намагаються його збити.

Северокорейская схема противодействия дронами при помощи «живой приманки»

Сили Спеціальних Операцій ЗС України

Окремий інтерес представляють оснащення та екіпірування військовослужбовців КНА, які воювали проти України. Український військовий оглядач Юрій Бутусов виклав (обережно, посилання веде на відео з мертвим людським тілом!) докладне відео з одним із північнокорейців на посаді не нижче за командира роти, вбитого в стрілецькому бою під час штурму українських позицій у Курській області. При собі у військовослужбовця КНДР виявився документ без фотографії на ім’я тувинця у званні підполковника, виданий у вересні 2024 року, а також блокнот із записами корейською мовою.

Він був одягнений у російську зимову форму і мав при собі автомат АК-12 і автоматичну гвинтівку “Вепр” для стрільби набоями 12-го калібру по дронах. Бутусов зазначає, що північнокореєць виявився екіпірований набагато краще за російських військовослужбовців, які воюють у Курській області. Загиблий мав цифрову радіостанцію Kirisun китайського виробництва, додаткові батареї, сигнальну ракету. Водночас, наскільки можна судити, він орієнтувався на місцевості за паперовими картами.

Українська сторона прагнула схилити північнокорейських військових до здачі обіцянками почати “нове життя” в Республіці Корея (відповідні заклики, зокрема друкували на листівках, що імітують банкноти КНДР), але взяти в полон живими вдалося лише двох осіб, що загалом підтверджує як високу дисципліну і моральний дух контингенту КНА, так і ефективність пропагандистської роботи, пов’язаної з настановою здійснити підрив гранатою у разі загрози полону.

Українські листівки із закликом до північнокорейських військових здаватися в полон

InformNapalm

Поповнення з КНДР прибували вже з інженерними частинами та підрозділами РЕБ, на відміну від першої хвилі, – інакше кажучи, ймовірно, відбувалася певна тактична адаптація до умов російсько-української війни. Також північнокорейське командування брало певні “паузи”, щоб відновити і реорганізувати ввірені їм сили. Зрештою, українські військові зазначали, що північнокорейці швидко вчаться й успішно вражають безпілотники зі стрілецької зброї (не уточнюючи, як саме, – не виключено, що й вищеописаним способом лову на “живця”).

Це не перше втручання КНДР у закордонний конфлікт

КНДР має довгу історію різного роду експедиційних місій та операцій у найрізноманітніших куточках світу, насамперед в Африці. Згідно з деякими підрахунками, з 1966 до 1983 року близько 8 тисяч північнокорейських військових у різний час розміщувалися в 38 країнах, за їхньою допомогою було підготовлено до 7 тисяч осіб із різних силових структур у 30 країнах.

Один із найвідоміших випадків такого роду – запобігання північнокорейським спецпризначенцями спробі перевороту в Беніні 1977 року, організованої знаменитим французьким найманцем Бобом Денаром. Кілька тисяч військовослужбовців із КНДР і військові радники воювали на боці повстанців в Анголі проти південноафриканських сил часів апартеїду, а також підтримували озброєні національно-визвольні рухи (окремі фракції з близькою ідеологією) в Намібії та Мозамбіку.

Крім цього, військові фахівці та радники з КНДР займалися підготовкою та організаційною підтримкою в Зімбабве, яке здобуло незалежність (навчена ними 5-та бригада місцевих Збройних сил згодом відзначилася масовими вбивствами під час придушення виступів народу ндебеле на початку 1980-х років), надавали військову допомогу Північному В’єтнаму під час В’єтнамської війни, Ефіопії у війні проти Сомалі 1977 року і так далі.

Нарешті, КНДР історично підтримувала противників Ізраїлю. У війнах 1967 і 1973 років північнокорейські льотчики брали участь у повітряних боях на боці Єгипту і Сирії. За деякими відомостями, військові радники з КНДР допомагали режиму Башара Асада в період громадянської війни. Також вони брали участь у будівництві розгалуженої системи тунелів у Лівані в інтересах “Хезболли”.

Яку роль північнокорейські військові зіграли в курській операції

Виходячи з доступної інформації та оцінок західних і південнокорейських офіційних осіб, розмір контингенту з КНДР з урахуванням підкріплень не перевищував 15 тисяч осіб. Це досить мало не тільки в масштабах російсько-української війни, де загальна чисельність протиборчих армій, найімовірніше, більша за 1 млн осіб, а й для такого ізольованого району бойових дій, як курський плацдарм ЗСУ. У кращому разі північнокорейські бійці становили від чверті до третини залученого до операції в Курській області угруповання ЗС РФ, але найважливіше, що вони діяли майже без взаємодії з іншими підрозділами та без приданої техніки і важких озброєнь (не рахуючи 60-міліметрових мінометів).

Опубліковані кадри за участю північнокорейських бійців у бойових діях у Курській області навіть Z-діячі вважають постановочними (1, 2, 3).

Водночас “воєнкори” і Z-канали, наприклад пропагандистка Анастасія Кашеварова, дають вкрай красномовну характеристику бойових якостей союзників із КНДР:

“Наші військовослужбовці називають їх з повагою “відбитими”, тобто у них не було страху. Вони не тікали з поля бою. Спочатку навіть від дронів не ховалися, бо ще не розуміли нових технологій війни”.

Z-канал “Два майори” визнає, що північнокорейці “вводили в ступор наших офіцерів” деякими пропозиціями, що не враховують реалій війни, – наприклад, наступати “широким фронтом”. Через мовний бар’єр виявилося фактично неможливим (1, 2) проводити спільні операції або діяти в змішаних порядках. З цієї ж причини російським розрахункам пришлося змінювати маршрути польотів безпілотників, оскільки кількість збитих дружнім вогнем дронів “почала зашкалювати”.

Ще більше запитань викликають оприлюднені як за командою різними лоялістськими ресурсами “унікальні кадри” з підготовкою північнокорейських військових на полігонах у Росії.

На одному з таких відео, опублікованому близьким до угруповання військ “Північ” Telegram-каналом “Північний Вітер”, військовослужбовці КНА відпрацьовують прийоми рукопашного бою проти озброєного ножем противника.

На іншому відео каналу “Північний Вітер” поряд із безумовно необхідними вправами з роботи в групах, стрілецького бою та зачищення ворожих окопів демонструють метання ножів і удари по автомобільних покришках.

Показані вище навички та вміння не те щоб зовсім непотрібні, але мало застосовні до умов поля бою як російсько-української, так і будь-якої іншої війни в майбутньому, оскільки близький бойовий контакт аж до рукопашної, а тим паче використання ножів як зброї, можливі в одиничних випадках.

Загалом північнокорейські підрозділи зіграли важливу роль у прориві оборони ЗСУ на окремих ділянках курського плацдарму, але визначальним фактором успіху ЗС РФ стали не штурмові дії, а встановлення вогневого контролю над тиловими шляхами постачання українського угруповання до березня 2025 року. Примітно, що немає жодних відомостей про те, що військові з КНДР вели бої з власним важким озброєнням чи технікою, тож здобутий досвід буде доволі важко використати у випадку війни з Республікою Корея.

Незрівнянно більше значення для війни мають поставки в Росію північнокорейських артилерійських боєприпасів. За деякими відомостями, вони забезпечують до половини потреб російської артилерії. Також відомо про передачу з КНДР окремих артсистем (240-міліметрова ATACMS по міжнародно визнаній території Росії.

Чи будуть військові з КНДР воювати проти України далі?

Подальше залучення військ КНДР до участі в російсько-українській війні далеко не очевидне.

Північнокорейський керівник Кім Чен Ин заявив 10 травня 2025 року під час відвідин російського посольства в Пхеньяні, що бійці з КНДР розгромили “київських неонацистів, яким пересаджено гени нерозважливості й нелюдяності”, звільнивши від них Курську область. Крім цього, “блискучий товариш” Кім Чен Ин пообіцяв знову стати на захист Росії, якщо на неї нападуть:

“Якщо прислужники США і Заходу з дешевою бракованою зброєю не відмовляться від своїх небезпечних думок про військовий напад на нашу братню державу, РФ, і знову здійснять атаку, то я із задоволенням, згідно зі статтями та духом корейсько-російського договору, без вагань віддам наказ про застосування збройних сил КНДР з метою відбити збройний напад ворогів”.

З цього випливає, що, по-перше, Кім Чен Ин вважає союзницький обов’язок із завершенням курської операції виконаним, а по-друге, розглядає себе пов’язаним цим самим обов’язком тільки щодо території Росії, причому міжнародно визнаної, без так званих “нових регіонів”. Хоча українські джерела повідомляли про участь північнокорейських військових у штурмах на території Сумської області.

Якщо вірити американській розвідці, ідея відправити військовий контингент на війну проти України походила від Кім Чен Ина, а не від Путіна, жодної нагальної потреби з погляду поточної обстановки на фронті в присутності обмеженої кількості військовослужбовців із КНДР немає, а розширення кількісного або географічного масштабу участі у війні може загрожувати непередбачуваними наслідками на міжнародному рівні.

Куди більше значення для КНДР має співпраця з Росією у сфері ВПК. За південнокорейськими оцінками, КНДР заробила понад $20 млрд на підтримці агресії Кремля, в основному за рахунок поставок боєприпасів і військової техніки. Крім того, північнокорейська “оборонка” використовує Україну як тестовий полігон. Серед іншого повідомлялося про розробку з російською технічною допомогою безпілотника-камікадзе і зменшення відхилення ракет KN-23 з 1-3 км до 50-100 м від цілі.

Автор: В’ячеслав Епуряну

Джерело: The Insider