
На фронті знову розкручується маховик загострення – те, що починалося як “снайперська війна” і прольоти дронів з саморобними бомбами, вилилося на початку лютого 2021 року у мінометні обстріли і артилерійські канонади поблизу Донецька і Горлівки, пишет ВВС News Україна.
І питання не тільки в тому, що голова української частини ТКГ Леонід Кравчук почав давати інтерв’ю про те, що “треба відповідати пострілом на постріл”. І не в тому, що глава МВС Арсен Аваков прямо озвучує, що перемир’ю кінець, “жодного мирного процесу вже немає”.
Це вже політична реакція на те, що певний час відбувається на лінії бойового зіткнення. І двоє загиблих 11 лютого тому підтвердження.
Як починалося загострення
ФОТО,ШТАБ ООС
Почався цей процес задовго до лютого. З моменту настання “додаткових заходів щодо забезпечення режиму припинення вогню” (Наказ Міноборони України на виконання перемир’я з 27 липня 2020 року, який передбачає, зокрема, заборону наступу, розвідувально-диверсійних дій та використання дронів. – Ред.) у різних силових структур України вже є понад 20 загиблих і десятки поранених.
Це з урахуванням небойових втрат та смертей поза “червоною зоною” на Донбасі – 250 тисяч персоналу ЗСУ це все ж, за своїми масштабами, як обласний центр. Природно стаються аварії, люди гинуть від хвороб чи вчиняють самогубство.
У минулому 2020 році з різних причин померли 415 бійців і службовців армії (Небойові втрати ЗСУ за даними Офісу генпрокурора. – Ред.) – 1,1 особа на добу.
Але, судячи з восьми загиблих з початку 2021 року в результаті дій противника і при підривах, – ситуація з “припиненням вогню” теж досить давно перебуває в глухому куті (Бойові втрати Об’єднаних сил від початку перемир’я 27 липня 2020 року становлять 12 бійців. – Ред).
ФОТО, ГЕНШТАБ ЗСУ
Очікувано основні бойові втрати стаються там, де позиції сторін максимально близько одна від одної. Це Бахмутка, передмістя Горлівки, фас Донецька, Мар’їнка, смуга у Примор’ї на південному напрямку.
Все ті ж відомі багато місяців гарячі точки на 400 кілометровій “підкові” лінії бойового зіткнення. 11 лютого біля Зайцевого снайпер бойовиків застрелив бійця інженерно-саперного взводу ЗСУ. Багато медіа писали, що він був з 59-ї механізованої бригади, але насправді сапер Олександр Глушко служив у ДШВ, в 81-й окремій аеромобільній бригаді.
У той же день під час нічного обстрілу з великокаліберного кулемета під Новомихайлівкою зазнала нову бойову втрату 28-а бригада – загинув Владислав Лащенко. Це не перша втрата підрозділу – 6 лютого на невстановленому вибуховому пристрої під Мар’їнкою загинули двоє бійців цієї ж 28-ї бригади.
ФОТО,ШТАБ ООС / Дрони бойовиків періодично збивають на Донабсі протягом усього перемир’я. Цей вироблений у Росії “Гранат-1” збила у листопаді 59-а бригада
У цьому випадку припускали підрив на міні ПОМ-2, яку дистанційно скинув коптер, але це не доведений факт. Щоб правильно встановити касету потрібен дрон великої вантажопідйомності, добре видимий на радарах і візуально.
Хоча вже є варіанти із закиданням одиночних тубусів мін на перехідниках з РПГ-7 і скиданням їх просто на удачу. Але у цієї міни з російською назвою “Отёк” швидко сідає батарея й вона самоліквідується.
ФОТО,ІНФОРМАГЕНТСТВО МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ “АРМІЯІФОРМ” / ПОМ-2 – міна, яка є на озброєнні у російської армії, з’явилися на Донбасі орієнтовно з 2016 року
Тож це несистемне рішення, щоб засівати тактичний тил українських сил (бо навіть півтора кілограма ПОМ-2 у тубусі – досить багато для більшості БПЛА) – а скоріше спроби завдати хоч якусь шкоду ЗСУ.
Щоправда, самі ці спроби добре показують, що за місяці “забезпечення додаткових заходів” від реального режиму припинення вогню залишився майже порожній звук.
ФОТО,АРМІЯ INFORM / ВОГ, який скинули з дрону
Бойовики також активно застосовують сурогатні ударні безпілотники, які скидають вибухівку ВОГ-17 (выстрел осколочный гранатометный – Ред.) з саморобними пластиковими стабілізаторами. Повідомлення про використання безпілотників приходять у зведеннях практично кожен день.
Трапляється і зворотна історія – 21 січня невідомий дрон атакував позиції “9 полку ДНР” з одним вбитим і одним пораненим (Про такі втрати “армії ДНР” повідомляли російські медіа з посиланням на “командування” невизнаних “республік” – там це назвали “провокацією ЗСУ з метою зриву всіх домовленостей”, хоча зазвичай у “ДНР” і “ЛНР” своїх втрат не розкривають. – Ред.).
Були дані і про втрати бойовиків невизнаних “республік” на Бахмутці.
Робота снайперів
ФОТО,ГЕНШТАБ ЗСУ / Снайпери в умовах позиційної війни – чи не найбільш ефективні бійці
Але левову частину втрат Об’єднаних сил становлять жертви снайперів. За відсутності “зеленки”, системної протидії важким озброєнням та в умовах сніжної зими їм працюється цілком комфортно.
Убитий морський піхотинець 503 батальйону під Шумами, недавня атака на 28-у бригаду під прикриттям вогню автоматичних станкових гранатометів (АГС) з двома важко пораненими, та загиблим сержантом 92-ї бригади – це все робота снайперських груп.
(Джерела BBC News Україна у Генштабі ЗСУ повідомляли, що, за їхніми даними, на Донбасі постійно працюють 10-12 груп професійних снайперів з Росії. Кремль традиційно заперечує присутність своїх кадрових військових на Сході України. – Ред.)
Активність у “сірій зоні”
ФОТО, ОПЕРАТИВНЕ КОМАНДУВАНЯ “ПІВНІЧ” / За умовами перемир’я, сторони не можуть діяти у “сірій зоні” – ні розвідка, ні диверсійні групи, ні безпілотники
Загалом же активність ворожих снайперів, саперів і операторів дронів очікувана. Вигравши півтора-два місяці тиші під час місцевих виборів, Україна у підсумку отримала цілком природну активність противника в сірій зоні.
Адже найкращий спосіб боротися зі снайперами – комбінація вогню АГС, мінометної батареї або взводу самохідної артилерії, коли снайперські пари просто “перемелюють” масованим вогнем.
А найкраща протидія дронам – комбінація засобів радіоелектронної боротьби і “обробки” артилерією районів, звідки працюють станції управління черговими батареями. Адже дрони найефективніше все ж використовують не для доставки 60-мм міни або пари гранат, а для коригування мінометних батарей.
ФОТО, ШТАБ ООС / Все це важко реалізовувати, коли місяцями йде риторика про “додаткові заходи забезпечення режиму припинення вогню” і робиться все для зниження активності на лінії бойового зіткнення.
Час реагувати?
ФОТО, ШТАБ ООС / Останні втрати на фронті сталися у той день, коли лінію зіткнення відвідував президент Зеленський та посли західних країн
З одного боку – зараз не відбувається нічого такого, чого не було б на фронті за місяці війни на виснаження. Все це вже було у тій чи іншій формі – “ракетне загострення” і загони з протитанковими ракетними комплексами (ПТРК), “війна патрулів” у “сірій зоні” і періодичні підриви на мінах груп з обох боків.
З іншого ж боку – коли віддається ініціатива супротивнику, який прогнозовано проведе інженерну дорозвідку, наробить “ліжки” для спостережень та запасні позиції, то отримаєш у підсумку цілу купу проблем.
І не завжди ці проблеми будуть обмежуватися побитими відеокамерами чи переставленими мінами МОН у “сірій зоні”.
ФОТО, ШТАБ ООС
Є лише кілька способів закінчити війну: перемога, поразка чи створення демілітаризованої зони з мінними полями, інженерними загородженнями і фізичним розділенням, до прикладу військами ООН.
Є і політичне рішення – повне виведення військ з регіону, як свого часу зробив Ізраїль у Лівані або РФ у першу Чеченську кампанію.
Інших рішень людство поки що, на жаль, не придумало. Можливо, час визнати, що стратегія розмов про мир і розведення сил у районах майбутніх КПВВ з прицілом на політичне врегулювання, себе не виправдала.
Можна робити висновки і реагувати, адже війна триває.
Автор: Кирило Данильченко (“Ронін”), військовий оглядач; ВВС News Україна