ДАЕШЬ УГОЛОВНОЕ ДЕЛО ПО ДЕРКАЧАМ! И ПО МАРЧУКАМ ДАЕШЬ!

24 мая народный депутат Григорий Омельченко направил депутатский запрос на имя и.о. Генпрокурора Николая Гарника с рядом требований, в частности, возбудить уголовное дело по факту совершения преступленный Андреем и Леонидом Деркачами. Основания: заявления для прессы, сделанные Евгением Марчуком 29 апреля и Николаем Мельниченко 21 мая.

Нужно признать, Григорий Омельченко высказал не оригинальную мысль. Жаль, что в составе «УК» нет народных депутатов, а то бы мы обязательно направили на имя Николая Гарника в догонку еще один запрос с требованием возбудить дело против Евгения Марчука – для равновесия противоборствующих сторон.

Текст обращения Омельченко на имя Гарника начинается с цитаты из интервью Марчука, данного брюссельскому корреспонденту Радио «Свобода» 29 апреля этого года: «Я лично очень серьезно мешаю семейству Деркачей, которое уже сейчас в парламенте, и мешаю их грязным, тайным, незаконным махинациям, которые причиняют колоссальные убытки государству. И я как должностное лицо по поручениям Президента (письменным) разоблачил все махинации, разоблачил все тайные схемы, которые проводил Деркач и его структуры, которые нанесли Украине колоссальные убытки, и которые измеряются сотнями тысяч, а возможно, и миллиардами гривен.

Цель одна – устранить Евгения Марчука из Совета национальной безопасности и обороны Украины, поскольку это мешает Деркачам и их бизнесу. Кстати, это то же самое, что было с моим предшественником Горбулиным, с которым семейство Деркачей по тем же причинам вело «затяжную войну».

На вопрос корреспондента Славко Волынского про «тайные коммерческие схемы Деркачей» Евгений Марчук ответил: «Вам об этих схемах Деркачей и их содержании уже давно известно».

Нам лично не ведомо, в каких отношениях состоит г-н Марчук с г-ном Волынским и что такое эксклюзивное он рассказывает брюссельскому журналисту. Но смеем предположить, что широким слоям общественности и журналистской братии ничего такого не известно. То есть, такого, что было бы доказано и неоспоримо. А в целом, информации в прессе более чем достаточно. И наш сайт тоже не остался в стороне от этого информпроцесса. Вот опубликовали мы в прошлом году некие справки-документы, из которых следует не только то, что Деркачи принимали участие в незаконной торговле оружием. Там же шла речь, по нашему мнению, о факте не менее важном и возмутительном – срыве контракта между Израилем и Украиной о поставках двигателей завода «Запорож Сич», которыми планировалось оборудовать израильские самолеты-шпионы, а в дальнейшем даже строительство подобного производства на израильской территории. Сумма контракта – около 2 млрд. долларов. Вы можете себя представить – чего стоил срыв такого контракта для коллектива «Запорож Сичи», который по нашим сведениям готовился к нему не один год и потратил немалые деньги. А для бюджета и для работников тех сфер, которые из бюджета финансируются во что это обошлось? А вечно голодным пенсионерам как это икнулось? Все эти вопросы фактически остались без ответов. По крайней мере, автору их читать-слышать не приходилось, на допросы и беседы по этому поводу его также не приглашали и с требованиями об опровержении никто не обращался.

Итак, никому до селе не ведомо и автору публикации «Из жизни Деркачей» в том числе, насколько достоверными были страшно секретные документы многочисленных спецслужб, волею случая оказавшиеся в его распоряжении. Бесспорно одно: тогдашняя публикация «УК» представляла основание для проверки указанных фактов и дальнейших процессуальных действий. Но ничего будто бы не произошло. Так почему же г-н Марчук сегодня утверждает, что нам все известно о «схемах Деркачей»? Может ему и известно, но почему тогда он не дает хода этой информации в установленном законом порядке, а не только в интервью иностранным корреспондентам? А если он докладывает куда следует, то почему его информация игнорируется? И кем персонально? Вот об этом хотелось бы узнать из интервью Марчука Радио «Свобода». Не узнали.

Дальше больше. Григорий Омельченко в своем депутатском запросе ссылается на слова пребывающего на чужбине Николая Мельниченко. А именно: «бывший председатель Службы безопасности Украины Л.Деркач занимался контрабандой и был один случай, когда он провел обыски у офицеров-пограничников в аэропорту «Борисполь». Пограничники препятствовали контрабанде Л.Деркача. Такие действия Л.Деркача вывели из себя даже Президента Украины Л.Кучму, который сказал такие слова: «Что?! Деркач хочет всю контрабанду взять под контроль?»

Но Николай Мельниченко не приложил к своему заявлению подтверждающих документов. А ведь экс-майор – не Иисус Христос и доселе не возведен в ранг святых. Посему одной лишь пресс-конференции, весьма напоминающей проповедь не достаточно, требуются документальные свидетельства. Подкрепи ими Мельниченко свои слова, сегодня Генпрокуратуре было бы сложнее проигнорировать требование Григория Омельченко.

Поэтому рассматривать голословные заявления Мельниченко как повод для возбуждения уголовного дела было бы весьма странным. Равно как искать основания для возбуждения уголовного дела в заявлениях для прессы главы СНБО, обиженного злыми Деркачами.

Между прочим, Андрею и Леониду Деркачам тоже обидно. И у них свои аргументы найдутся, дабы подвести информационную базу под расследование деятельности г-на Марчука (читайте СМИ, контролируемые Деркачами). Кстати, о не совсем независимых СМИ. Помнится, в разгар информационного противостояния между двумя сторонами появилось заявление трех очень независимых руководителей напрямую зависимых от Деркачей изданий: газеты «Киевский телеграф», сайта «Версии», телекомпании «Эра». Три редактора обратились к Президенту страны с требованием выгнать с занимаемой должности Евгения Марчука. Президент и на эту просьбу не откликнулся.

То есть, в целом, на круг сохраняется паритет в противостоянии Марчук-Деркачи. Власть ни на одну из сторон не становится, а плюет с высокой колокольни на все новые якобы факты якобы злоупотреблений и нанесения жуткого морального и материального вреда стране: как на международной арене, так и внутри того, где мы живем. И вот появляется новый депутатский запрос Григория Омельченко, который может в один момент разрушить это шаткое равновесие. Но должна ведь быть некая соревновательность процесса.

Лидеру нации следовало действовать следующим образом: обратились редакторы декачевских СМИ с просьбой снять Марчука с поста главы СНБО – следовало их (или их руководства) желание уважить. Попросил Григорий Омельченко дело против Деркачей возбудить, поскольку сам Мельниченко дает установку с амвона, пардон, с трибуны – надо дело возбуждать и вся недолга. Вот это было бы соблюдение принципа соревновательности процесса и равных возможностей всех без исключения граждан.

Впрочем, заметьте, если одна из сторон требует привлечь к ответственности двух персон: Деркачей старшего и младшего, то последние ведут себя скромнее и требуют аутодафе лишь для одного противника – Евгения Марчука.

Нет, не согласные мы, пусть будет как в Ноевом ковчеге: от каждой стороны по паре. Тем более, пару Евгению Кирилловичу подыскать будет не сложно. Надо всего лишь внимательнее читать все те же деркачевские СМИ или хотя бы «Украину криминальную». И тогда внимательному читателю из прокуратуры откроется дополнительный повод чего-нибудь порасследовать на предмет незаконной торговли оружием. Речь об участии Вадима Евгеньевича Хасанова, сына главы СНБО, в акционерном обществе «Аэроальянс Украина», где сын главы СНБО представляет интересы некого киевского предприятия «MBI LTD». В далеком 1999 году в Молдове был арестован АН-26, принадлежащий «Аэроальянсу», на борту которого находилось 5000 пистолетов для йеменского покупателя. В сопроводительных документах «по ошибке» значился совершенно иной, мирный груз. Самолет полгодика постоял на молдовском аэродроме, да улетел восвояси. Чем не повод для доследственной проверки и дальнейшего возбуждения уголовного дела?

Так что, мы целиком «одобрямс» далеко не первую инициативу нардепа Омельченко «сплести лапти» семейству Деркачей – в рамках оружейного скандала. Но настоятельно просим работать по Деркачам «в пакете» с Марчуками. Вот это будет зрелищное действо. Не возьмемся предполагать чья возьмет в изнуряющем противостоянии, но смеем заверить: те, кто выживут, смогут заслуженно гордиться одержанной победой.

Олег Ельцов, «УК»

ТЕКСТ ДЕПУТАТСКОГО ЗАПРОСА ГРИГОРИЯ ОМЕЛЬЧЕНКО

НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ УКРАЇНИ

“24” травня 2002 р.

В. о. Генерального прокурора України

М. В. Гарнику

Д Е П У Т А Т С Ь К Е З В Е Р Н Е Н Н Я

Про порушення кримінальної справи, проведення об’єктивного розслідування діянь Л. Деркача і А. Деркача, які мають ознаки злочинів, надання їхнім діям правової оцінки та вжиття заходів для відшкодування збитків, завданих державі

Шановний Миколо Васильовичу!

29 квітня 2002 року секретар Ради національної безпеки і оборони України Є.Марчук в інтерв’ю брюссельському кореспондентові радіо «Свобода» Славку Волинському, зокрема, заявив (цитую): «Я особисто дуже серйозно заважаю сімейству Деркачів, яке вже зараз у парламенті, і заважаю їхнім брудним, таємним, незаконним оборудкам, які завдають колосальних збитків державі. І я як посадова особа за дорученнями Президента (письмовими) викрив усі махінації, викрив усі таємні схеми, які проводили Деркач і його структури, котрі завдали Україні колосальних збитків, і які вимірюються сотнями тисяч, а можливо, і мільярдами гривень.

Мета одна – усунути Євгена Марчука з Ради національної безпеки і оборони України, оскільки це заважає Деркачам і їхньому бізнесу. До речі, це те ж саме, що було з моїм попередником Горбуліним, з яким сімейство Деркачів з тих самих причин вело «довготривалу війну».

На запитання кореспондента С.Волинського про «таємні комерційні схеми Деркачів» Є.Марчук відповів: «Вам про ці схеми Деркачів і їхній зміст вже давно відомо».

21 травня 2002 року М. Мельниченко на прес-конференції у Вашингтоні (США) заявив, що «колишній голова Служби безпеки України Л.Деркач займався контрабандою і був один випадок, коли він провів обшуки у офіцерів-прикордонників в аеропорту «Бориспіль». Прикордонники перешкоджали контрабанді Л.Деркача. Такі дії Л.Деркача вивели з себе навіть Президента України Л.Кучму, який сказав такі слова: «Що?! Деркач хоче всю контрабанду взяти під контроль?»

Матеріали, оприлюдненні Є.Марчуком та М.Мельниченком, були опубліковані в багатьох засобах масової інформації.

Твердження М.Мельниченка про те, що колишній голова Служби безпеки України, нині народний депутат Л.Деркач займався контрабандою та заява Є.Марчука про незаконну діяльність Л.Деркача та його сина А.Деркача (також народного депутата) засвідчують, що такі їхні діяння мають ознаки тяжких і особливо тяжких злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України. Зокрема, мова йде про такий вчинений Л.Деркачем злочин, як контрабанда (ст.201 КК України).

Окрім того, згідно із заявою Є.Марчука мова може йти і про такі злочини, вчинені Л.Деркачем і А.Деркачем, як: привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст.191), ухилення від повернення виручки в іноземній валюті (ст.207), незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків (ст.208), відмивання грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом (ст.209), ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів (ст.212), зловживання владою або службовим становищем (ст.364 КК України) та інші злочини, вчинення яких завдало державі істотної шкоди, збитків в особливо великих розмірах або спричинили тяжкі наслідки.

Таємні схеми, які, за твердженням Є.Марчука, проводили Деркач і його структури, котрі завдали Україні колосальних збитків, і які вимірюються сотнями тисяч, а можливо, і мільярдами гривень» за певних обставин можуть кваліфікуватися як державна зрада (ст.111 КК України): «діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, обороноздатності, державній, економічній безпеці України».

Згідно з чинним законодавством народний депутат України є державним діячем. Оприлюднена секретарем Ради національної безпеки і оборони України Є.Марчуком інформація щодо зазначеної діяльності народних депутатів України Л.Деркача і А.Деркача викликала великий громадський резонанс не лише в Україні, а й за її межами.

Ненадання до цього часу Генеральною прокуратурою України правової оцінки таким діянням Л.Деркача і А.Деркача завдає великої шкоди авторитету України як незалежної держави на міжнародній арені, знищує залишки довіри Українського народу до представників державної влади і, зокрема, Президента України Л.Кучми, які не здатні притягти до відповідальності державних діячів, винних у скоєнні злочинів.

Згідно зі ст. 94 КПК України приводами до порушення кримінальної справи є: повідомлення представників влади (народний депутат і секретар Ради національної безпеки і оборони України є представниками державної влади) та повідомлення, опубліковані в пресі.

У справах про злочини, передбачені ст.364 КК (зловживання владою або службовим становищем), попереднє слідство проводиться слідчими органів прокуратури, а ст.201 КК України (контрабанда) – слідчими Служби безпеки України (ст.112 КПК України).

На підставі викладеного, керуючись статтями 16, 17 Закону «Про статус народного депутата України», як представник державної влади вимагаю:

– порушити кримінальну справу за фактом вчинення Л.Деркачем і А.Деркачем злочинів, передбачених статтями 201, 364 КК України (про злочинну діяльність яких заявили секретар Ради національної безпеки і оборони України Є.Марчук і М.Мельниченко);

– створити слідчо-оперативну групу з працівників Генеральної прокуратури і Служби безпеки України, провести повне, всебічне, об’єктивне розслідування діянь Л.Деркача і А.Деркача, які, за твердженням Є.Марчука і М.Мельниченка є злочинними і «завдали колосальних збитків державі», та встановити, в чому конкретно полягають їхні незаконні «оборудки», «махінації», «таємні схеми», які «завдали колосальних збитків державі, і які вимірюються сотнями тисяч, а можливо, і мільярдами гривень»;

– встановити, яких заходів вжив секретар Ради національної безпеки і оборони Є.Марчук для припинення незаконної діяльності Л.Деркача і А.Деркача, чи доповідав він Президенту України Л.Кучмі про результати своєї перевірки, і яке Президент прийняв рішення з цього питання;

– чи направив Є.Марчук, і коли, матеріали перевірки про незаконну діяльність Л.Деркача і А.Деркача до Генеральної прокуратури України для порушення кримінальної справи і надання правової оцінки їхнім діям. Якщо так, то коли і яке процесуальне рішення згідно зі ст.97 КПК України прийняла Генеральна прокуратура.

Про результати депутатського звернення і прийняті рішення прошу повідомити мене.

Додаток: копія зазначеного інтерв’ю Є.Марчука та матеріали прес-конференції М.Мельниченка.

З повагою

народний депутат України Григорій Омельченко

Читайте также: