Поки подальша доля ОРДіЛО вирішується на міжнародних переговорах, економічна ситуація на підконтрольних бойовикам територіях невідворотно погіршується. Причому за відчуттями людей, що проживають у невизнаних «республіках», темпи падіння цього року пришвидшилися.
Якщо у 2015–2016-му тут спостерігалося навіть певне пожвавлення економіки, то з 2017-го почався затяжний спад, що після приходу до влади угруповання колишніх функціонерів «МММ» на чолі з Денисом Пушиліним тільки набрав обертів. Звісно, жодної сенсації в цьому немає. Відбувається рівно те, про що давно попереджали українські журналісти, політики та експерти. Економіка сірої зони нежиттєздатна. Промисловість не може повноцінно працювати на території з невизначеним правовим статусом. Тому розвал економіки є абсолютно закономірним.
Що ж стосується допомоги Росії, то вона явно надається не в тому обсязі, у якому очікувалося, і зводиться здебільшого до подачок, як-от гуманітарні конвої чи нові машини швидкої допомоги, що мають ситуативний характер і можуть полегшити ситуацію точково, на окремих вузьких напрямах. Але економіку ОРДіЛО вони, зрозуміло, не рятують. І ефект від них на тлі тотального безробіття та зростання боргів із зарплати населення майже не відчуває.
Кінець 2019 року позначився важкою кризою у вугільній промисловості. Сталася вона не лише із внутрішніх, а й із зовнішніх причин: ціни на вугілля обвалилися, Європа відмовляється від цього виду палива, через що компаніям просто нікуди збувати видобуте вугілля. Проблеми виникли навіть у російських гірників. Шахти почали зупинятися на Кузбасі, де вугілля добувати набагато простіше й дешевше, ніж на Донбасі. А ОРДіЛО зі своїм сірим видобутком потрапили під удар кризи в першу чергу.
Восени почалися серйозні перебої з виплатами гірникам. Цілу низку шахт перевели в режим простою та водовідливу, а людей відправили в неоплачувані відпустки. Становище настільки погіршилося, що жінки в ОРДіЛО самоорганізувалися й створили Комітет шахтарських дружин, щоб вибивати зарплату своїх годувальників. Така ситуація для Донбасу не нова. У 1990-х роках, коли шахтарі боялися самостійно страйкувати й вимагати зарплату, їхні дружини також об’єдналися й вимагали гроші в начальства. Це явище дістало назву «бабські бунти». Здавалося, такі бунти назавжди відійшли в минуле ще на початку 2000-х, але, як бачимо, вони повернулися.
Наприкінці листопада дружини шахтарів надіслали листа на ім’я президента Росії Владіміра Путіна з проханням втрутитися в ситуацію й допомогти вирішити питання з виплатою грошей. Характерно, що вони добре знають, до кого треба звертатися, і теж не надто вірять у російську мантру «нас там немає». Казки про «незалежні республіки» можна розповідати кому завгодно, тільки не людям, які там проживають.
У листі жінки звинуватили у своїх бідах компанію «Внешторгсервис» Сергія Курченка й саме на неї поклали відповідальність за накопичені борги: «Усе вугілля та інші багатства «ДНР» вивозять мародери, такі як ЗАТ «Внешторгсервис». На вимогу погасити багатомісячні борги із заробітної плати представники інтересів мародерів із «Внешторгсервиса» — глава Пушилін, міністр вугілля Дубовський та інші офіційні особи — починають розповідати нашим чоловікам казки про тяжкість воєнного стану, а самі жиріють і багатіють із кожним днем». Раніше вони публікували в соцмережах звернення до самого Пушиліна, а також до «міністра вугільної промисловості ДНР» Дубовського, але відповіді на так і не отримали. Не відповів їм і Путін. Лист було надіслано на офіційну адресу Кремля в мережі та зареєстровано. Але проблему боргів, зрозуміло, так і не вирішено.
Про те, що «Внешторгсервис» Курченка не платить за поставлену продукцію й заганяє всі діючі підприємства ОРДіЛО в банкрутство, пишуть уже давно. Та що робити в цій ситуації, незрозуміло. Вочевидь, падіння цін на вугілля та метал остаточно зробило діяльність ВТС нерентабельною. І єдина можливість для Курченка та його кураторів заробляти сьогодні — банально не видавати зарплати та не розраховуватися за сировину.
У листопаді російське видання РБК опублікувало інформацію про те, що компанія Сергія Курченка дістала дворічну відстрочку на виплату боргу перед підприємствами та вугільними шахтами «ЛДНР». І нарахування відсотків за цим боргом не передбачене. Отже, Курченкові фактично дозволили грабувати підконтрольну РФ територію Донбасу. Як довго витримає такий дерибан економіка, невідомо, але ситуація дуже серйозна.
Складається враження, що росіяни просто намагаються вичавити з території ОРДіЛО все можливе. Борг ВТС перед шахтами, за інформацією сайта РБК, становить близько 8 млрд російських рублів, із них шахті «Комсомолець Донбасу» винні більш як 5 млрд, Макіїввугіллю — понад 700 млн, Торезантрациту — понад 500 млн, Шахті Засядька — понад 300 млн руб. Загалом бюджету й «держпідприємствам ЛДНР» компанія Курченка заборгувала близько 25 млрд руб.! Крім вугільників ВТС винна енергетикам, залізничникам, постачальникам сировини та послуг.
Економічні проблеми на непідконтрольній території зумовлені навіть не так її невизначеним правовим статусом, як навмисними шкідливими діями російської сторони. Замість допомоги від «братнього народу», на яку так розраховували прихильники Росії в Донецьку та Луганську, вони дістали важкий удар у спину. Скориставшись становищем регіону, росіяни почали нахабно грабувати «звільнені від фашистів» райони, присаджуючи будь-яке невдоволення й оголошуючи пособниками бандерівців усіх, хто намагається бодай щось заперечувати.
Проблеми загострилися не тільки у вугільній галузі. Валиться вся промисловість. Бойовикам так і не вдалося запустити хімкомбінат «Стирол» у Горлівці, працівники якого теж сидять без грошей і пишуть звернення до Пушиліна. «Заступник голови уряду ДНР» Володимир Пашков на ці прохання відповів лаконічно: «На сьогодні фінансування ДП «Стирол» тимчасово призупинено. Міністерство промисловості та торгівлі ДНР і керівництво ДП «Стирол» опрацьовують способи вирішення питання заборгованості із заробітної плати». З огляду на той факт, що ці питання деенерівці «опрацьовують» із 2014 року, можна не сумніватися, що позитивних змін тут не передбачається.
Припинив своє існування й Донецький завод високовольтних опор (ДЗВО). Його працівників викинули на вулицю якраз перед Новим роком. У наказі про скорочення було зазначено, що воно проводиться у зв’язку з «падінням обсягів виробництва та призупиненням господарської діяльності». У реальності свою господарську діяльність давно вже призупинила більшість підприємств ОРДіЛО, і перспективи її пожвавлення поки що не спостерігаються.
З огляду на всі ці обставини немає нічого дивного в тому, що Росія тепер намагається форсувати переговори щодо Донбасу. Схоже, у Кремлі вирішили тотально розграбувати ОРДіЛО, а потім швидко дотиснути Володимира Зеленського на переговорах у «нормандському форматі» й злити цю проблемну, зруйновану територію України на своїх умовах. Однак остання зустріч показала, що йти на умови Москви новий президент не поспішає. Зеленський був непоступливим, і це роздратувало Кремль.
Така реакція цілком зрозуміла. Зважаючи на величезні економічні проблеми ОРДіЛО, час зараз працює на Україну. Номінальним лідерам бойовиків дедалі складніше буде пояснювати тамтешньому населенню, чому рівень життя і далі погіршується. Рано чи пізно настане повний колапс, наслідки якого розгрібатиме Росія, якщо вчасно не позбудеться окупованого Донбасу.
Автор: Денис Казанський; ТИЖДЕНЬ