17.09.2026 року відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, з урахуванням положень Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели) та практики Європейського суду з прав людини, на підставі статті 24 Кримінально-виконавчого кодексу України “Відвідування установ виконання покарань” групою моніторів Харківської правозахисної групи та ГО “Захист в’язнів України” здійснено відвідування державної установи “Львівська установа виконання покарань №19” (далі — ЛУВП-19, установа, заклад).
Візит здійснено у плановому порядку без попередження. Попередній візит відбувся 17.03.2025 року. Під час візиту досліджено всі об’єкти установи.
Під час підготовки до візиту монітори використовували матеріали звернень ув’язнених, засуджених та їхніх родичів, матеріали попередніх візитів, а також звіт моніторів Національного превентивного механізму при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини (НПМ).
Візит проведено в межах проєкту “Seeking Justice for Survivors”, який фінансується Міністерством закордонних справ Данії за підтримки Данського інституту проти тортур DIGNITY.
Відвідування здійснили монітори:
- Андрій Діденко — помічник народного депутата України Ярослава Юрчишина, координатор програм Харківської правозахисної групи, досвід моніторингових візитів з 2014 року, монітор НПМ (Національний превентивний механізм), член консультативної ради НПМ;
- Сергій Зуйков — помічник народного депутата України Костянтина Касая, член громадської ради при Міністерстві юстиції України, член громадської організації “Захист в’язнів України”, монітор НПМ, має багаторічний досвід моніторингових візитів;
- Олег Цвілий — член громадської ради при Міністерстві юстиції України, керівник громадської організації “Захист в’язнів України”, має великий досвід моніторингових візитів, спеціалізується на питаннях катувань, жорстокого, нелюдського поводження.
За результатами моніторингового відвідування ЛУВП-19 виявлено низку порушень національного законодавства та міжнародних стандартів поводження з ув’язненими і засудженими.
Встановлено випадки недотримання мінімальної норми житлової площі, використання камер площею менше ніж 6 м², недостатнього природного освітлення, відсутності належної вентиляції, незадовільного санітарно-технічного стану окремих приміщень та незабезпечення приватності під час користування санітарними вузлами. Виявлено недоліки в облаштуванні збірного відділення, порушення конфіденційності під час первинних медичних оглядів, неналежну організацію лазне-прального обслуговування, відсутність радіофікації та необхідної інформації про механізми захисту прав у карцерних приміщеннях.
Зафіксовано практику розміщення на особистих шафах засуджених відомостей про вчинені ними злочини, що має стигматизуючий характер, а також переважне проведення короткострокових побачень через розмежувальне скло. Виявлено істотні недоліки в організації соціально-виховної та психологічної роботи із засудженими до довічного позбавлення волі, зокрема повну відсутність організованої позакамерної активності. Попри наявність планшетних комп’ютерів, засуджені до довічного позбавлення волі фактично позбавлені можливості користуватися мережею Інтернет.
Дослідження організації праці засуджених виявило розбіжності між документально відображеним робочим часом та фактичною зайнятістю окремих осіб, систематичне залучення працівників харчоблока до роботи у вихідні дні, а також ризики неналежного обліку робочого часу, оплати праці, нарахування єдиного соціального внеску та формування страхового стажу.
Окрему стурбованість викликає стан двох приміщень, визначених для укриття ув’язнених і засуджених під час повітряних тривог. В обох приміщеннях відсутні другі евакуаційні виходи, вентиляція, каналізація та облаштовані санітарні вузли, що створює суттєві ризики для життя і здоров’я людей.
Водночас моніторинговою групою відзначено позитивні практики, зокрема ремонт окремих житлових і побутових приміщень, облаштування відокремлених санітарних вузлів із забезпеченням приватності та наявність обладнаної спортивної зали.
Загалом результати моніторингу засвідчили, що поряд із позитивними змінами в матеріально-побутовому забезпеченні в установі зберігаються суттєві проблеми щодо умов тримання, дотримання трудових і соціальних прав, організації соціально-виховної роботи, підтримання зв’язків із зовнішнім світом та забезпечення безпеки ув’язнених і засуджених.
Загальна інформація
ЛУВП-19 виконує функції слідчого ізолятора. В установі утримуються особи, підозрювані та обвинувачені у вчиненні кримінальних правопорушень, щодо яких обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а також засуджені, зокрема до довічного позбавлення волі.
Керівник установи на момент візиту — Льоренс Денис Вікторович.
Установа складається з чергової частини, збірного відділення, харчоблоку, камерних приміщень для тримання ув’язнених чоловіків, жінок і неповнолітніх, сектору максимального рівня безпеки для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, транзитних камер, дільниці господарського обслуговування, карцерів, медичної частини, лазне-прального комбінату, кімнат побачень, крамниці, бібліотеки, приміщень для приймання передач та адміністративних приміщень.
На території установи розташована багатопрофільна лікарня №19 Державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України”.
За інформацією адміністрації, станом на момент відвідування штатна чисельність персоналу установи становила 320 посад, фактична — 215,75. Некомплект персоналу становив 104,25 штатної одиниці. В установі працюють два психологи: один — у відділі соціально-виховної та психологічної роботи, інший — у відділі по роботі з персоналом.
Планове наповнення установи становить 1072 особи. На дату моніторингового відвідування в установі утримувалося 693 особи, з яких 451 ув’язнений, 195 засуджених, 17 екстрадованих осіб та 30 засуджених до довічного позбавлення волі, які перебували в секторі максимального рівня безпеки.
Загальна кількість камерних приміщень становить 181, з яких 175 функціонують, 6 перебувають на ремонті. Крім того, в установі налічується 12 складських та інших допоміжних приміщень, зокрема лазня, капличка, навчальний клас і кімната ресоціалізації. Кількість карцерів — 5.
Протягом 2026 року до установи прибуло 2881 особа. У 2025 році зафіксовано 16 випадків смерті ув’язнених і засуджених, з яких 7 — у корпусах установи та 9 — у лікарні. Протягом 2026 року зафіксовано 12 випадків смерті, з яких 6 — у корпусах установи та 6 — у лікарні.
До оплачуваної праці залучено 18 засуджених, з яких 11 працюють на підставі трудових договорів, 7 — на підставі цивільно-правових договорів (ЦПД).
На обліку у зв’язку з ВІЛ/СНІДом перебувають 39 осіб. У медичній частині (лікарні) на лікуванні перебувають 65 осіб. Протягом 2025 року за станом здоров’я з установи звільнено 7 осіб, протягом 2026 року — 3 особи.
На профілактичному обліку перебувають 23 особи як схильні до самогубства, 7 осіб — як схильні до членоушкодження, 1 особа — як схильна до втечі та 5 осіб — як злісні порушники встановленого порядку відбування покарання. Протягом 2025 року зафіксовано один випадок самогубства, у 2026 році таких випадків не зафіксовано.
За інформацією адміністрації, протягом 2025 та 2026 років скарг від ув’язнених і засуджених щодо неналежних умов тримання та неналежного надання медичної допомоги не надходило.
В установі утримуються 22 особи з інвалідністю, з яких 1 особа має інвалідність першої групи, 6 — другої групи та 15 — третьої групи.
За даними адміністрації, середньомісячні витрати на утримання одного ув’язненого або засудженого становлять 8272,60 грн. Аналогічний розмір витрат зазначено і для засуджених до довічного позбавлення волі.
У власному користуванні засуджені мають 24 планшети. До категорії “відторгнутих загалом” належать 26 осіб.
Протягом 2025 року в установі зафіксовано 64 випадки тілесних ушкоджень, з яких 4 — під час прибуття до установи та 60 — під час перебування в ній. Протягом 2026 року зафіксовано 94 випадки тілесних ушкоджень, з яких 17 — під час прибуття та 77 — під час перебування в установі.
Під час моніторингового відвідування групою моніторів проведено опитування близько 290 осіб з-поміж ув’язнених і засуджених. Спілкування здійснювалося під час відвідування камерних приміщень, проведення загальних бесід, надання консультацій та відповідей на запитання. Також проводилися індивідуальні конфіденційні розмови із засудженими, зокрема на умовах анонімності. Основну увагу приділено дотриманню прав людини, умовам тримання, доступу до медичної допомоги, поводженню з ув’язненими та засудженими, а також можливості реалізації ними передбачених законодавством прав.
Позитивний досвід
Під час моніторингового відвідування ЛУВП-19 моніторинговою групою зафіксовано низку позитивних практик, спрямованих на покращення матеріально-побутових умов тримання ув’язнених і засуджених, облаштування санітарно-гігієнічних приміщень та створення належних умов для організації повсякденного життя в установі.
Зокрема, позитивної оцінки заслуговує проведення ремонтних робіт та оновлення окремих житлових і побутових приміщень. У відремонтованих приміщеннях встановлено нові дверні та віконні конструкції, оновлено оздоблення стін і стель, облаштовано підлогове покриття, забезпечено штучне освітлення. Окремі приміщення обладнані необхідними меблями, спальними місцями та побутовими предметами. Використання сучасних оздоблювальних матеріалів сприяє покращенню санітарного стану приміщень та створенню більш комфортних умов перебування.
На окрему увагу заслуговує облаштування відокремлених санітарно-гігієнічних приміщень, обладнаних душовими піддонами, унітазами, умивальниками та водонагрівачами. Санітарні вузли відокремлені від інших приміщень непрозорими перегородками з дверима, що забезпечує приватність під час здійснення гігієнічних процедур. Стіни та підлога облицьовані керамічною плиткою, встановлено відповідне сантехнічне обладнання. Таке планувальне рішення є позитивним прикладом забезпечення приватності та поваги до людської гідності під час користування санітарно-гігієнічними приміщеннями.
Позитивним є також облаштування окремих спальних приміщень, у яких проведено ремонт, встановлено двоярусні металеві ліжка з матрацами та постільними речами, оновлено покриття підлоги й оздоблення стін. У приміщеннях наявні вікна, що забезпечують доступ природного світла, та джерела штучного освітлення. Водночас зафіксовані умови характеризують саме оглянуті приміщення і не можуть автоматично поширюватися на весь житловий фонд установи.
Серед позитивних практик варто відзначити наявність обладнаного приміщення для занять фізичною культурою. Спортивна зала оснащена силовими тренажерами, шведською стінкою, лавою для жиму штанги, гантелями та іншим спортивним інвентарем. Підлога має спеціальне покриття, призначене для занять фізичними вправами. Наявність такого приміщення створює передумови для підтримання фізичної активності та змістовного проведення дозвілля. Водночас фактичний порядок і доступність користування спортивною залою для ув’язнених та засуджених під час огляду не встановлювалися.
Крім того, в установі облаштовано просторе приміщення для проведення інструктажів персоналу. Воно має декоративне оздоблення, освітлення, інформаційні стенди, присвячені службовій діяльності, дисципліні та історії установи. Наявність спеціально облаштованого приміщення створює умови для організації інформаційної та навчальної роботи з персоналом.
Таким чином, за результатами огляду окремих приміщень установи встановлено позитивні зміни в їх матеріально-технічному забезпеченні, санітарно-побутовому облаштуванні та організації простору. Особливої уваги заслуговує практика відокремлення санітарних вузлів із забезпеченням приватності, оновлення спальних приміщень та облаштування спортивної зали. Зазначені рішення можуть розглядатися як позитивні приклади покращення умов тримання, які доцільно враховувати під час модернізації інших приміщень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів.
Виявлені порушення національного та міжнародного законодавства
1. Під час здійснення моніторингового візиту до установи зафіксовано низку системних порушень, серед яких — недотримання встановлених законодавством норм житлової площі, передбаченої для тримання осіб, узятих під варту, у камерних приміщеннях, а також інші порушення, що свідчать про неналежні умови тримання ув’язнених. Такі умови можуть бути розцінені як нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження та можуть призвести до подання нових заяв проти України до Європейського суду з прав людини у зв’язку з порушенням статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у порушення статті 11 Закону України “Про попереднє ув’язнення” та правила 13 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели) у камерному приміщенні №161 перебувало 11 осіб, тоді як, згідно з актом вимірювання площі приміщень структурних дільниць установи, воно розраховане на тримання 10 осіб. Площа приміщення, відповідно до зазначеного акта, становить 25,82 м². Таким чином, фактична площа, що припадала на одного ув’язненого, становила лише 2,34 м², що не відповідає мінімальній нормі 2,5 м², визначеній для осіб, узятих під варту.
Крім того, у порушення пункту 1 глави 2 розділу III Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 14.06.2019 року №1769/5 (далі — ПВР СІЗО), встановлено, що в окремих камерних приміщеннях фактична кількість спальних місць перевищує допустиму для забезпечення передбаченої законодавством норми житлової площі на одну особу. Зокрема, такі порушення зафіксовано у камерних приміщеннях №№38, 45, 161 тощо.
Зазначене порушення створює умови для можливих зловживань з боку адміністрації та персоналу установи в контексті дотримання норми житлової площі на одну особу та не забезпечує належного особистого простору утримуваним особам у камерних приміщеннях.
У пункті 13 Сьомої Загальної доповіді Європейського комітету із запобігання катуванням та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (далі — Комітет) зазначається, що проблема переповнених камерних приміщень призводить до негігієнічних умов, постійної відсутності приватності, перевантаження медичних служб та інфраструктури установи. Комітет доходить висновку, що досить часто негативний вплив перенаселення має наслідком нелюдські або такі, що принижують гідність, умови тримання в’язнів (CPT/Inf (97) 10).
Крім того, Комітет у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році вкотре закликає українську владу вжити заходів для перегляду чинних правових норм щодо житлової площі для осіб, узятих під варту, з метою забезпечення щонайменше 4 м² на одну особу в багатомісних камерах без урахування площі, зайнятої внутрішньокамерними туалетами (CPT/Inf (2024) 20) пункт 38).
2. У пункті 59 21-ї Загальної доповіді Комітету зазначено, що будь-яка камера площею менше ніж 6 м² не повинна використовуватися для тримання ув’язнених осіб (CPT/Inf (2011) 28). У доповіді за результатами візиту до України у 2012 році Комітет зазначає, що одиночні камери повинні мати житлову площу не менше ніж 6 м² без урахування санітарного вузла, а відстань між стінами має становити не менше ніж 2 м (CPT/Inf (2013) 23) пункт 45).
Водночас моніторинговою групою встановлено використання камерних приміщень №№13,14,15,19,20,35,38,39,40,45,49,50, площа яких, відповідно до акта вимірювання площі приміщень структурних дільниць установи, становить менше ніж 6 м². Під час проведення замірів камерного приміщення №14 встановлено, що відстань між стінами становить менше ніж 2 м, що не відповідає встановленим вимогам.
3. Облаштування зазначених камерних приміщень не забезпечує належних умов тримання осіб, узятих під варту, та засуджених з урахуванням їхніх індивідуальних потреб, що не відповідає міжнародним стандартам поводження з в’язнями та встановленим вимогам.
Так, недостатня площа камерних приміщень — менше ніж 6 м² без урахування санітарного вузла, а також відстань між стінами окремих камерних приміщень менше ніж 2 м обмежують можливість вільного пересування осіб у межах приміщення та можуть спричиняти фізичний дискомфорт.
4.Санітарні вузли у зазначених камерних приміщеннях, зокрема №№13 — 17, перебувають у незадовільному стані, не відповідають санітарно-гігієнічним вимогам та потребують проведення капітального ремонту із заміною санітарно-технічного обладнання. У санітарних вузлах відсутні унітази та належна система змиву води, а також двері та достатні перегородки, які забезпечували б можливість усамітнення під час користування ними.
Такі умови не забезпечують належної поваги до людської гідності та не відповідають базовим вимогам гігієни, правилу 19.3 Європейських пенітенціарних правил і правилу 15 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).
5. У зазначених камерних приміщеннях не забезпечено належного рівня природного освітлення, оскільки вікна камер повністю заблоковані, унаслідок чого денне світло до приміщень фактично не проникає. Така ситуація створює дискомфорт для осіб, які перебувають у камерах, та унеможливлює повноцінне використання природного освітлення для читання й виконання інших видів діяльності. Це не відповідає вимогам правила 18.2 (а) Європейських пенітенціарних правил та правила 14 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).
6. У зазначених камерних приміщеннях не забезпечено роботу механічної вентиляції, що не відповідає вимогам правила 13 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).
Разом із тим у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році Комітет закликав українську владу вжити необхідних заходів для поліпшення матеріальних умов тримання під вартою, зокрема зменшити наповнюваність камер таким чином, щоб на одну взяту під варту особу припадало щонайменше 4 м² житлової площі без урахування площі, яку займають внутрішньокамерні туалети; утримувати всі місця розміщення засуджених і взятих під варту осіб, включаючи санітарні приміщення, у належному ремонтному та гігієнічному стані; забезпечити регулярне і часте проведення дезінсекції; забезпечити достатній доступ до природного освітлення та вентиляції у камерах; внутрішні санітарні приміщення повністю обладнати перегородками від підлоги до стелі (CPT/Inf (2024) 20) пункт 58).
7. У камерних приміщеннях виявлено порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на повагу до приватного життя. Так, усупереч правилу 18.1 Європейських пенітенціарних правил, ліжка в окремих камерних приміщеннях розташовані впритул одне до одного, що не забезпечує ув’язненим належного особистого простору. Зокрема, таке порушення зафіксовано у камерному приміщенні №94.
8.Під час відвідування приміщень збірного відділення установи встановлено, що їх облаштування не повною мірою відповідає вимогам Норм забезпечення меблями, інвентарем і предметами господарського призначення слідчого ізолятора, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 27.07.2012 року №1118/5 (далі — Норми забезпечення), а також правилам 13, 14, 15 та 22.2 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).
Так, у порушення вимог Норм забезпечення у збірному відділенні відсутні такі приміщення: кімната відділу режиму і охорони, камера карантину та камера для хворих (камера-ізолятор).
Разом із тим моніторинговою групою встановлено, що медичний огляд новоприбулих осіб у збірному відділенні проводиться медичним працівником у кімнаті обшуку в присутності немедичного персоналу, тобто в умовах, які не забезпечують належного рівня приватності та конфіденційності. Це створює ризик розголошення конфіденційної інформації про стан здоров’я особи працівникам установи та іншим особам з-поміж ув’язнених і засуджених під час проведення медичного огляду.
Зазначене є порушенням вимог пункту 7 глави 2 розділу X ПВР СІЗО, статті 39-1 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” щодо права на таємницю про стан здоров’я, а також пункту 9 розділу І Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572 (далі — Порядок).
Крім того, відсутність у збірному відділенні установи камери карантину та камери для хворих (камери-ізолятора) створює передумови для поширення інфекційних захворювань серед ув’язнених та засуджених, підвищує ризик виникнення епідеміологічних ускладнень та унеможливлює своєчасне виявлення й ізоляцію хворих, що становить загрозу як для утримуваних осіб, так і для персоналу установи.
9. Приміщення для тимчасового перебування осіб, узятих під варту, №№2,4,5 не забезпечені баками для питної води, у зв’язку з чим особам, які в них перебувають, не забезпечено належного доступу до питної води.
10.Санітарні вузли у приміщеннях для тимчасового перебування осіб, узятих під варту, не обладнані перегородками та дверцятами, які забезпечували б можливість усамітнення під час користування ними.
Аналогічне порушення встановлено в окремих карцерних приміщеннях установи.
11. У приміщеннях для тимчасового перебування осіб, узятих під варту, не забезпечено роботу механічної вентиляції.
Аналогічне порушення встановлено в окремих карцерних приміщеннях установи.
12. Радіофікація у камерних та карцерних приміщеннях не функціонує, що суперечить вимогам пункту 2 глави 3 розділу VIII ПВР СІЗО та правилу 63 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).
13. Під час відвідування карцерних приміщень установи встановлено відсутність наочної інформації із зазначенням номерів телефонів “гарячих ліній”, а також поштових та електронних адрес Міністерства юстиції України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Європейського суду з прав людини, Державного бюро розслідувань, Офісу Генерального прокурора, обласної та окружної прокуратур, міжрегіонального управління, Департаменту, Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув’язнення та установах виконання покарань, а також регіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги.
Зазначене суперечить вимогам пункту 14 глави 2 розділу II ПВР СІЗО.
14.Пунктом 4 глави 2 розділу III ПВР СІЗО передбачено застосування аудіовізуальних, електронних та інших технічних засобів з метою забезпечення безпеки, запобігання втечам, вчиненню кримінальних правопорушень і порушенням встановленого порядку тримання під вартою.
Під час огляду карцерних приміщень установи моніторинговою групою зафіксовано встановлення камер відеоспостереження.
Разом із тим у доповіді Комітету за результатами візиту до України у 2012 році зазначено, що відеоспостереження у житлових приміщеннях становить суттєве втручання у приватне життя ув’язнених та робить режим тримання більш репресивним, особливо у разі його тривалого застосування (CPT/Inf (2013) 23) пункт 52).
15. У карцерних приміщеннях не забезпечено належного рівня природного освітлення, оскільки вікна камер розташовані на значній висоті, мають невеликий розмір та надмірно заґратовані, унаслідок чого природне світло практично не проникає до приміщень.
Зазначене не відповідає вимогам правила 18.2 (а) Європейських пенітенціарних правил та правила 14 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).
16. Під час відвідування відділення соціально-психологічної служби (далі — СПС) для засуджених, залишених для робіт з господарського обслуговування, на шафах для одягу зафіксовано розміщення поіменних карток із зазначенням короткого опису злочинів, вчинених особами, які користуються цими шафами.
У своїй доповіді за результатами візиту до України у 2020 році за аналогічних обставин Комітет зазначив, що таку практику слід припинити, оскільки вона не має жодної розумної мети та, крім стигматизації, негативно впливає на відносини між ув’язненими та працівниками пенітенціарної установи (CPT/Inf (2020) 40) пункт 52).
17. Приміщення відділення СПС для засуджених, залишених для робіт з господарського обслуговування, не повною мірою відповідають вимогам Норм забезпечення. Зокрема, відсутні такі приміщення: кімната для відправлення релігійних обрядів; кімната для зберігання обмінного фонду постільних речей, речового майна і спеціального одягу; комора для тимчасового зберігання брудних постільних речей, речового майна і спеціального одягу; гардеробна; кімната побуту; сушарня.
Відсутність необхідних приміщень призводить до порушення санітарно-гігієнічних норм. Так, неналежна організація зберігання особистих речей ускладнює підтримання чистоти та порядку у приміщеннях, де тримаються засуджені, що погіршує загальний санітарний стан.
18. Моніторинговою групою встановлено низку порушень в організації лазне-прального обслуговування засуджених та ув’язнених.
Так, під час відвідування встановлено, що ув’язнені та засуджені мають можливість відвідувати лазню лише один раз на тиждень. Зазначене не відповідає вимогам правила 19.4 Європейських пенітенціарних правил, відповідно до якого ув’язненим має бути забезпечена можливість приймати душ, за можливості щодня, але не менше двох разів на тиждень, а також пункту 3.1 розділу III Положення про організацію лазне-прального обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 08.06.2012 року №849/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.06.2012 року за №947/21259 (далі — Положення про організацію лазне-прального обслуговування), яким передбачено миття засуджених та осіб, узятих під варту, у лазні не менше двох разів на тиждень.
19. У порушення пункту 2.14 розділу II Положення про організацію лазне-прального обслуговування в установі не забезпечено надання перукарських послуг засудженим.
20.У порушення пункту 2.11 розділу II Положення про організацію лазне-прального обслуговування у приміщеннях лазні та пральні не працює примусова припливно-витяжна система вентиляції.
21. У порушення вимог правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил у душових приміщеннях №№1, 2 не забезпечено право на приватність через відсутність шторок на душових перегородках. Це порушення було усунено одразу після моніторингового візиту.
22. У порушення вимог додатка 3 до Положення про організацію лазне-прального обслуговування у пральні відсутні душова для працівників та кімната персоналу пральні.
23. Під час візиту моніторинговою групою зафіксовано, що персонал установи, який безпосередньо контактує із засудженими, відкрито носить спеціальні засоби, зокрема гумові кийки.
Разом із тим відповідно до абзацу восьмого пункту 8 глави 1 розділу V ПВР СІЗО носіння персоналом СІЗО спеціальних засобів у межах території СІЗО, що охороняється, має бути, за можливості, максимально прихованим від оточення.
Крім того, Комітет рекомендує, щоб пенітенціарні працівники, які безпосередньо контактують з ув’язненими, не носили відкрито перед ними спеціальні засоби, зокрема гумові кийки, наручники та балончики, споряджені сльозогінним газом. Відкрите носіння таких засобів перешкоджає встановленню належних відносин між персоналом та ув’язненими (CPT/Inf (2011) 29) пункт 85; CPT/Inf (2013) 23) пункт 23; CPT/Inf (2014) 15) пункт 166).
24. Згідно з інформацією, наданою адміністрацією установи, з початку 2026 року в ДУ “Львівська установа виконання покарань №19” проведено 956 короткострокових побачень ув’язнених і засуджених із близькими родичами та іншими особами, з яких 913 відбулися безконтактним способом — через суцільне розмежувальне скло з використанням переговорного пристрою.
Водночас у доповіді за результатами візиту до України у 2023 році Комітет наголошує, що для всіх категорій засуджених відкриті побачення, наприклад за столом, мають становити правило, а закриті — виняток, застосування якого допускається лише на підставі обґрунтованого та вмотивованого рішення після індивідуальної оцінки потенційного ризику конкретного засудженого.
У зв’язку з цим Комітет закликає українську владу переглянути порядок проведення короткострокових побачень у пенітенціарних установах з метою забезпечення їх проведення, як правило, у відкритих умовах (CPT/Inf (2024) 20) пункт 99).
25. Відповідно до службової документації, некомплект персоналу установи станом на 17.09.2026 року становить 23 штатні одиниці.
Водночас у доповіді за результатами візиту до України у 2023 році Комітет наголошує, що забезпечення позитивного клімату в пенітенціарній установі вимагає наявності професійної команди персоналу, який повинен бути присутнім у достатній кількості в будь-який момент часу в місцях тримання під вартою. Недостатня кількість персоналу може збільшувати ризик насильства та залякування між засудженими. Нестача персоналу, який безпосередньо працює із засудженими, також негативно впливає на якість та рівень заходів, що їм пропонуються, і ставить під загрозу перспективи підготовки до звільнення та соціальної реабілітації.
У зв’язку з цим Комітет закликає українську владу вжити рішучих заходів для суттєвого збільшення кількості персоналу в пенітенціарних установах України, де спостерігається низький рівень укомплектованості, з метою посилення присутності персоналу служб охорони і нагляду всередині установ. Необхідно також вжити заходів для припинення практики 24-годинного несення служби персоналом (CPT/Inf (2024) 20) пункт 93).
26. Під час моніторингового відвідування ЛУВП-19 досліджено стан організації соціально-виховної та психологічної роботи із засудженими до довічного позбавлення волі, зокрема проведення індивідуальної роботи, застосування інструментів оцінки ризиків повторного кримінального правопорушення, залучення засуджених до програм соціально-виховного спрямування та забезпечення можливостей для змістовної діяльності поза межами камер.
За результатами моніторингу встановлено, що організована позакамерна активність для засуджених до довічного позбавлення волі має обмежений характер. В установі систематично проводяться заходи душпастирського служіння, які сприяють духовній підтримці засуджених та збереженню їхніх соціальних зв’язків. Водночас засуджені не залучаються до систематичних освітніх, культурних, спортивних та інших соціально-виховних заходів поза межами камер.
Таким чином, попри позитивну практику здійснення душпастирської діяльності, можливості для змістовної позакамерної зайнятості залишаються вкрай обмеженими, що негативно впливає на забезпечення соціальної взаємодії, особистісного розвитку, підтримання навичок спілкування та реалізацію завдань виправлення і ресоціалізації засуджених.
Така організація режиму тримання має особливо негативне значення для осіб, які відбувають довічне позбавлення волі, оскільки тривала соціальна ізоляція за відсутності змістовної діяльності посилює ризики психологічної дезадаптації, втрати соціальних навичок та погіршення психоемоційного стану. Водночас саме для цієї категорії засуджених систематична індивідуальна та групова соціально-виховна робота має особливе значення з огляду на тривалість покарання.
Окремим предметом дослідження стало практичне використання підсистеми “КАСАНДРА” Єдиного реєстру засуджених та осіб, узятих під варту, яка застосовується для оцінювання ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення та визначення відповідних потреб засуджених.
Під час моніторингового відвідування проведено опитування працівника установи, відповідального за використання зазначеної підсистеми. За наданою інформацією, оцінювання ризиків здійснюється уповноваженими працівниками соціально-психологічної служби, психологом та іншими визначеними посадовими особами. Для роботи використовуються методичні рекомендації та нормативні документи, які регламентують порядок проведення оцінювання ризиків.
Відповідно до отриманих пояснень, оцінювання ризиків здійснюється під час прибуття засудженого до установи, а також надалі з установленою періодичністю. Зокрема, зазначено проведення первинного оцінювання не пізніше 30 днів після прибуття засудженого та повторного оцінювання залежно від визначеного рівня ризику. Водночас сам факт проведення оцінювання не дає підстав для висновку про належну організацію подальшої індивідуальної соціально-виховної роботи.
За результатами опитування встановлено, що інформація для проведення оцінювання формується на підставі особової справи засудженого, характеристик, відомостей про поведінку, дисциплінарну практику, результатів спостереження та інших доступних матеріалів. При цьому участь самого засудженого у формуванні та перевірці інформації, яка впливає на оцінку ризиків, має істотне значення для забезпечення об’єктивності відповідного висновку.
Згідно з відповідями працівника установи, засуджений може надавати пояснення та заперечення щодо внесених відомостей. Водночас можливість безпосереднього внесення таких заперечень до підсистеми самим засудженим не передбачена. Також повідомлено, що результати оцінювання можуть оскаржуватися в установленому порядку, проте окремий спеціальний механізм їх оскарження на практиці відсутній.
Особливої уваги заслуговує порядок ознайомлення засуджених із результатами оцінювання ризиків. За отриманими поясненнями, таке ознайомлення здійснюється шляхом проведення відповідної роботи із засудженим та роз’яснення результатів оцінювання. Водночас наявні матеріали не дають можливості встановити, чи забезпечується кожному засудженому отримання повної інформації про результати оцінювання, можливість ознайомлення з відповідними матеріалами та ефективного подання заперечень щодо їх змісту.
Окремо встановлено, що в установі ведеться робота з використанням підсистеми “КАСАНДРА”, однак її результати не підтверджують наявності систематичної позакамерної соціально-виховної діяльності для засуджених до довічного позбавлення волі. Фактично оцінювання ризиків здійснюється як окрема процедура, тоді як практичні можливості реалізації індивідуальних заходів, спрямованих на зменшення встановлених ризиків, залишаються обмеженими.
Відповідно до статті 6 Кримінально-виконавчого кодексу України виправлення засудженого передбачає процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Одним з основних засобів виправлення і ресоціалізації законодавство визначає соціально-виховну роботу.
Стаття 123 КВК України передбачає здійснення соціально-виховної роботи із засудженими з метою формування та закріплення прагнення до заняття суспільно корисною діяльністю, сумлінного ставлення до праці, дотримання вимог законів та інших прийнятих у суспільстві правил поведінки, підвищення загальноосвітнього і культурного рівнів. Зазначені положення поширюються також на засуджених до довічного позбавлення волі з урахуванням особливостей установленого для них режиму тримання.
Крім того, стаття 124 КВК України визначає основні напрями, форми та методи соціально-виховної роботи, зокрема моральне, правове, трудове, естетичне, фізичне та санітарно-гігієнічне виховання. Відсутність організованої позакамерної діяльності істотно обмежує можливості практичної реалізації зазначених напрямів роботи.
Відповідно до правила 102 Європейських пенітенціарних правил режим для засуджених має бути спрямований на забезпечення відповідального та правослухняного способу життя. Правило 103 передбачає організацію режиму відбування покарання з урахуванням індивідуальних потреб засуджених, а також забезпечення доступу до відповідних програм і видів діяльності.
Особливе значення мають положення Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели). Зокрема, правило 4 передбачає, що адміністрація пенітенціарних установ повинна забезпечувати освітні, професійні, трудові та інші програми, спрямовані на розвиток особистості засуджених і їхню соціальну реінтеграцію. Правило 5 передбачає необхідність мінімізації відмінностей між життям в установі та життям на волі, які можуть послаблювати почуття відповідальності засуджених або повагу до їхньої людської гідності.
У цьому контексті особливого значення набуває практика Європейського суду з прав людини щодо забезпечення засудженим до довічного позбавлення волі реалістичної перспективи звільнення та можливостей для особистісних змін. У рішенні “Петухов проти України (№2)” від 12.03.2019 року ЄСПЛ наголосив на необхідності існування механізму перегляду довічного позбавлення волі, який враховує прогрес засудженого на шляху виправлення. Відсутність змістовної соціально-виховної діяльності та можливостей для особистісного розвитку ускладнює досягнення відповідного прогресу.
Таким чином, результати моніторингового відвідування засвідчили істотні недоліки в організації соціально-виховної та психологічної роботи із засудженими до довічного позбавлення волі. Попри використання підсистеми “КАСАНДРА” для оцінювання ризиків повторного кримінального правопорушення, в установі відсутня організована позакамерна активність, яка забезпечувала б практичну реалізацію індивідуальних потреб засуджених, визначених за результатами такого оцінювання.
За цих обставин соціально-виховна робота не забезпечує належних можливостей для підтримання соціальних навичок, особистісного розвитку та формування позитивних змін у поведінці засуджених. Сукупність встановлених обставин свідчить про неналежну практичну реалізацію завдань виправлення та ресоціалізації, визначених статтями 6, 123 і 124 КВК України, а також про невідповідність організації повсякденної діяльності засуджених відповідним міжнародним пенітенціарним стандартам.
27.Під час моніторингового відвідування установи досліджено стан забезпечення права засуджених до довічного позбавлення волі на користування мережею Інтернет, електронне листування та здійснення відеозв’язку.
Встановлено, що засуджені до довічного позбавлення волі забезпечені планшетними комп’ютерами, однак фактичний доступ до мережі Інтернет через ці пристрої відсутній. Під час конфіденційного спілкування засуджені повідомили, що не мають можливості користуватися мережею Інтернет протягом останнього року.
Приміщення інтернет-класу, призначене для користування мережею Інтернет засудженими до довічного позбавлення волі, на момент моніторингового відвідування перебувало на ремонті та не використовувалося за призначенням. Таким чином, засуджені фактично не мали можливості користуватися мережею Інтернет ані через наявні планшетні комп’ютери, ані у спеціально обладнаному приміщенні установи.
Крім того, під час моніторингового відвідування встановлено відсутність журналів обліку користування мережею Інтернет, здійснення відеодзвінків, надсилання електронних листів, а також обліку адрес електронної пошти та паролів доступу. Відсутність зазначеної документації не дозволяє встановити фактичну періодичність користування засудженими відповідними засобами комунікації, кількість наданих послуг та належним чином оцінити дотримання встановленого порядку їх надання.
Відповідно до статті 8 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджені мають право на підтримання зв’язків із зовнішнім світом у встановленому законом порядку. Статтею 110 КВК України передбачено право засуджених на користування глобальною мережею Інтернет, зокрема можливість створення електронної поштової скриньки та користування нею під контролем адміністрації установи виконання покарань. Законодавство встановлює певні обмеження щодо порядку користування мережею Інтернет, однак не передбачає загального позбавлення цього права лише у зв’язку з відбуванням покарання у виді довічного позбавлення волі.
Порядок реалізації зазначеного права регламентується Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 року №2823/5. Наявність планшетних комп’ютерів без забезпечення фактичного доступу до мережі Інтернет не може розглядатися як належна реалізація передбаченого законодавством права. Водночас проведення ремонтних робіт у приміщенні інтернет-класу не звільняє адміністрацію установи від обов’язку забезпечувати реалізацію цього права в установленому законодавством порядку.
Зазначені обставини також необхідно оцінювати в контексті статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на повагу до приватного і сімейного життя та кореспонденції. Хоча Конвенція не встановлює безумовного права на необмежений доступ до мережі Інтернет, обмеження можливостей підтримувати сімейні та соціальні зв’язки мають відповідати вимогам законності, необхідності та пропорційності.
Особливого значення забезпечення доступу до сучасних засобів комунікації набуває для засуджених до довічного позбавлення волі, які перебувають в умовах тривалої ізоляції від суспільства. Можливість підтримувати зв’язки з родиною, здійснювати електронне листування, отримувати інформацію та користуватися іншими передбаченими законодавством засобами комунікації є важливою складовою збереження соціальних зв’язків і забезпечення гуманного поводження із засудженими.
Таким чином, результати моніторингового відвідування засвідчили фактичну відсутність доступу засуджених до довічного позбавлення волі до мережі Інтернет, яка, за їхніми повідомленнями, триває близько року. Попри наявність планшетних комп’ютерів, можливість їх використання для доступу до мережі Інтернет не забезпечена, приміщення інтернет-класу перебуває на ремонті, а відповідна облікова документація відсутня.
Сукупність установлених обставин свідчить про неналежне забезпечення реалізації права засуджених на користування мережею Інтернет, передбаченого статтями 8 і 110 КВК України та Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, а також про істотне обмеження можливостей засуджених підтримувати сімейні й соціальні зв’язки та користуватися сучасними засобами комунікації.
28.Під час моніторингового відвідування ЛУВП-19 досліджено стан приміщень, визначених адміністрацією для укриття засуджених та осіб, узятих під варту, під час повітряної тривоги та інших загроз, пов’язаних зі збройною агресією Росії проти України.
В установі для цих потреб визначено два приміщення, які за своїм первинним функціональним призначенням є овочесховищами. Обидва приміщення розташовані у підвальних частинах будівель та використовуються як місця для укриття.
Під час огляду першого приміщення встановлено, що воно обладнане місцями для сидіння, зокрема стільцями та лавами. Частина внутрішнього простору відокремлена перегородками із синтетичного матеріалу. Приміщення має склепінчасту стелю, штучне освітлення та підлогу, частково вкриту керамічною плиткою. Водночас встановлено відсутність другого евакуаційного виходу, системи вентиляції та каналізації. Санітарний вузол у приміщенні не облаштований.
Друге приміщення також є овочесховищем. Під час його огляду встановлено наявність місць для сидіння та штучного освітлення. Стіни й стеля мають ознаки зношеності, поверхні місцями нерівні, з пошкодженнями оздоблення. Як і в першому приміщенні, відсутні другий евакуаційний вихід, система вентиляції та каналізація. Санітарний вузол також не облаштований.
Таким чином, обидва приміщення, визначені адміністрацією установи для укриття людей, мають однакові суттєві недоліки інженерного облаштування. Відсутність другого евакуаційного виходу обмежує можливість безпечної евакуації людей у разі блокування основного входу внаслідок пожежі, руйнування конструкцій або інших надзвичайних обставин.
Відсутність вентиляції у підвальних приміщеннях створює ризики недостатнього повітрообміну, особливо за одночасного перебування значної кількості людей протягом тривалого часу. Відсутність каналізації та санітарних вузлів унеможливлює забезпечення належних санітарно-гігієнічних умов під час тривалого перебування в укриттях.
Зазначені обставини мають особливе значення з огляду на специфіку установи виконання покарань, де засуджені та особи, узяті під варту, не можуть самостійно залишити територію установи або обрати інше безпечне місце перебування. Відповідальність за організацію їхнього укриття та забезпечення безпечних умов покладається на адміністрацію установи.
Відповідно до статті 32 Кодексу цивільного захисту України забезпечення захисту людей від небезпечних чинників надзвичайних ситуацій здійснюється, зокрема, шляхом їх укриття у відповідних захисних спорудах та інших спорудах, призначених для цих цілей.
Особливості створення, обліку, утримання, експлуатації та використання об’єктів фонду захисних споруд цивільного захисту для укриття персоналу, засуджених та осіб, узятих під варту, в установах Державної кримінально-виконавчої служби України визначені Порядком, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 05.03.2024 року №601/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07.03.2024 року за №337/41682.
Таким чином, забезпечення належного облаштування, утримання та використання приміщень для укриття ув’язнених і засуджених належить до сфери відповідальності органів та установ Державної кримінально-виконавчої служби України в системі Міністерства юстиції України. Встановлена під час моніторингового відвідування відсутність в обох приміщеннях других евакуаційних виходів, вентиляції, каналізації та санітарних вузлів свідчить про суттєві недоліки їх інженерного облаштування, що створюють ризики для життя і здоров’я людей та ставлять під сумнів придатність цих приміщень для тривалого безпечного перебування ув’язнених і засуджених під час повітряних тривог.
Оцінка придатності зазначених приміщень для укриття ув’язнених і засуджених має здійснюватися з урахуванням їхнього офіційного статусу, технічних характеристик та вимог спеціального нормативного регулювання у сфері цивільного захисту установ Державної кримінально-виконавчої служби України.
Водночас використання для цих потреб колишніх овочесховищ, не обладнаних належними системами вентиляції, водовідведення та альтернативними шляхами евакуації, викликає обґрунтовані сумніви щодо можливості забезпечення безпечного перебування в них людей. Саме по собі визначення підвального приміщення як укриття та облаштування місць для сидіння не підтверджує його відповідності вимогам безпеки. Забезпечення належного стану та придатності таких приміщень належить до сфери відповідальності адміністрації установи та відповідних органів Державної кримінально-виконавчої служби України в системі Міністерства юстиції України.
Таким чином, під час моніторингового відвідування встановлено, що обидва приміщення, які використовуються в ЛУВП-19 для укриття ув’язнених і засуджених, фактично є переобладнаними овочесховищами, у яких відсутні другі евакуаційні виходи, вентиляція, каналізація та не облаштовані санітарні вузли.
Сукупність цих недоліків створює суттєві ризики для життя і здоров’я людей, особливо в умовах тривалого перебування в обмеженому підвальному просторі, та не дає підстав вважати, що в зазначених приміщеннях забезпечено належні умови для безпечного укриття. Особливого значення ці обставини набувають з огляду на те, що ув’язнені та засуджені позбавлені можливості самостійно обирати безпечне місце перебування під час повітряної тривоги, а тому забезпечення їхнього захисту є безпосереднім обов’язком держави в особі уповноважених органів та адміністрації установи.
29. Під час моніторингового відвідування ЛУВП-19 досліджено питання дотримання трудових і соціальних прав засуджених та осіб, узятих під варту, зокрема правові підстави залучення до праці, оформлення трудових відносин, тривалість робочого часу, забезпечення права на відпочинок, нарахування та виплату заробітної плати, сплату єдиного соціального внеску (ЄСВ) і формування страхового стажу.
Моніторинговою групою опрацьовано надані адміністрацією строкові трудові договори, табелі обліку використання робочого часу, відомості про нараховані доходи, документи щодо нарахування ЄСВ, журнали контролю якості приготування їжі та видачі колючо-ріжучих предметів. Отримані документальні відомості зіставлялися з інформацією про фактичні умови праці, отриманою під час спілкування із засудженими та ув’язненими.
Аналіз наданих матеріалів засвідчив наявність розбіжностей між документально відображеним режимом роботи та фактичною зайнятістю окремих осіб. Зокрема, у досліджених табелях щодо окремих працівників зазначено шестигодинну тривалість робочого дня, 21 робочий день на місяць і загалом 126 відпрацьованих годин. Водночас записи в інших документах та повідомлення засуджених свідчать про виконання роботи у вихідні дні, а в окремих випадках — про значно більшу тривалість щоденної зайнятості.
Особливої уваги заслуговує організація праці на харчоблоці установи. За результатами дослідження журналу контролю якості приготування їжі встановлено, що засуджені Б. та С. систематично залучаються до приготування їжі, зокрема у вихідні дні. Відповідні записи свідчать про регулярне виконання ними виробничих функцій, що має істотне значення для оцінки достовірності обліку робочого часу та забезпечення права на щотижневий відпочинок.
Б. працює кухарем на умовах 0,75 ставки. Водночас записи журналу контролю якості приготування їжі свідчать про його систематичне залучення до роботи, включно з вихідними днями. За таких обставин встановлена договором неповна зайнятість має співвідноситися з фактично виконаною роботою. Відображення в обліковій документації меншої кількості робочих годин, ніж фактично відпрацьовано, може призводити до неналежного нарахування заробітної плати та порушення гарантій часу відпочинку.
Засуджені С., Г. та П., за отриманими відомостями, залучені до роботи пекарями на умовах 0,75 ставки. При цьому С. також зазначається в журналі контролю якості приготування їжі серед осіб, які виконують роботи на харчоблоці. Така обставина свідчить про необхідність врахування всього фактично відпрацьованого часу незалежно від того, чи виконувалися відповідні роботи безпосередньо в пекарні, чи на інших ділянках харчоблока. Встановлена частка ставки не може бути підставою для неврахування додатково виконаної роботи.
Х., за отриманою під час конфіденційного спілкування інформацією, працює помічником кухаря без вихідних днів. Повідомлена організація праці свідчить про можливе недотримання встановлених законодавством гарантій щотижневого відпочинку. При цьому фактична тривалість його зайнятості має значення не лише для оцінки дотримання режиму праці, а й для визначення належного розміру заробітної плати.
Засуджений І. повідомив, що протягом шести місяців працює в овочевому цеху, де виконує роботи з очищення картоплі. За його словами, робочий день розпочинається о 06:00 та закінчується о 17:00. Таким чином, загальна тривалість перебування на роботі становить 11 годин на день.
Навіть з урахуванням можливих перерв для відпочинку та харчування повідомлена тривалість зайнятості істотно відрізняється від шестигодинного робочого дня, відображеного у досліджених табелях щодо окремих працівників установи. Водночас відсутність документально підтверджених відомостей про тривалість перерв не дозволяє точно визначити кількість фактично відпрацьованих ним годин.
Окремо досліджувалися обставини залучення до праці К., який перебуває в установі як особа, взята під варту. За отриманою інформацією, протягом шести місяців він виконує роботи муляра. З огляду на його процесуальний статус правові підстави залучення до праці мають оцінюватися з урахуванням спеціальних положень Закону України “Про попереднє ув’язнення”.
Зокрема, стаття 16 цього Закону передбачає можливість залучення осіб, узятих під варту, до праці лише за їхньою згодою та за умови додержання встановлених законодавством вимог. Наявні матеріали не дозволяють достовірно встановити, яким саме документом оформлено залучення К. до будівельних робіт, яким чином обліковується відпрацьований ним час та чи здійснюється оплата фактично виконаної роботи.
Водночас тривалість повідомленої зайнятості свідчить, що йдеться не про разове залучення ув’язненого до робіт з благоустрою установи тривалістю до двох годин у порядку черговості, а про систематичне залучення до праці.
Під час дослідження організації роботи харчоблока також встановлено недоліки ведення журналу видачі колючо-ріжучих предметів. Зокрема, в журналі зазначаються час, до якого дозволено користування відповідним предметом, та час його повернення, проте не фіксується фактичний час видачі. За таких обставин документ не забезпечує повного відображення періоду перебування предмета в користуванні конкретної особи, що ускладнює контроль за його обігом та належне документування відповідних операцій.
Суттєвим аспектом дослідження стало питання відповідності нарахованої заробітної плати фактичній тривалості виконуваної роботи. Надані адміністрацією відомості про нарахування доходів містять персоніфіковану інформацію, однак ідентифікація працівників у частині цих документів здійснюється за реєстраційними номерами облікових карток платників податків. Наявні матеріали не дозволили достовірно зіставити всі зазначені суми з конкретними засудженими, щодо яких отримано інформацію про тривалу щоденну зайнятість, роботу у вихідні дні та виконання додаткових виробничих функцій.
Водночас установлені обставини мають істотне значення для оцінки правильності нарахування заробітної плати. Зокрема, оформлення трудових відносин на умовах 0,75 ставки передбачає оплату праці пропорційно фактично відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Якщо працівник систематично виконує роботу понад передбачену договором тривалість, відповідний час має належним чином обліковуватися та оплачуватися відповідно до законодавства.
Відповідно до статті 30 Закону України “Про оплату праці” роботодавець зобов’язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи та бухгалтерський облік витрат на оплату праці. Стаття 56 КЗпП України встановлює, що робота на умовах неповного робочого часу не спричиняє будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.
Отже, застосування неповної зайнятості не звільняє адміністрацію установи від обов’язку забезпечувати достовірний облік усіх фактично відпрацьованих годин, дотримання встановлених гарантій відпочинку та належну оплату виконаної роботи.
Окремого значення набуває питання нарахування та сплати ЄСВ, оскільки відомості про заробітну плату та страхові внески безпосередньо впливають на формування страхового стажу засуджених. Відповідно до статті 24 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” страховий стаж обчислюється за даними системи персоніфікованого обліку, а зарахування відповідного періоду залежить від виконання встановлених законом умов щодо сплати страхових внесків.
У випадках, коли сума сплаченого страхового внеску за відповідний місяць є меншою за мінімальний страховий внесок і відсутні передбачені законом підстави для зарахування повного місяця, страховий стаж може обчислюватися пропорційно сплаченій сумі. Водночас для працівників, на яких поширюється вимога щодо мінімальної бази нарахування ЄСВ, роботодавець зобов’язаний дотримуватися встановлених законом правил його нарахування незалежно від фактичного розміру заробітної плати.
Таким чином, документальне оформлення трудових відносин та відображення певної суми заробітної плати не є самостійним підтвердженням належного формування страхового стажу. Вирішальне значення мають правильність визначення бази нарахування ЄСВ, фактична сплата внеску та відображення відповідних відомостей у реєстрі застрахованих осіб.
За відсутності достовірного персоніфікованого зіставлення наданих документів неможливо обґрунтовано встановити конкретну тривалість страхового стажу, зарахованого кожному із зазначених засуджених, або визначити суму можливих недонарахувань.
Зазначені обставини необхідно оцінювати також з урахуванням положень статті 119 Кримінально-виконавчого кодексу України, яка визначає правові засади залучення засуджених до праці, статті 50 КЗпП України щодо нормальної тривалості робочого часу, статті 67 КЗпП України щодо вихідних днів та статей 69–72 КЗпП України, які регулюють питання обліку робочого часу і компенсації за роботу у вихідні дні. При цьому застосування відповідних гарантій має здійснюватися з урахуванням особливостей правового регулювання праці засуджених, установлених кримінально-виконавчим законодавством.
Систематичне виконання роботи у вихідні дні, повідомлення про тривалі робочі зміни та наявність розбіжностей між окремими обліковими документами свідчать про ризики неналежного визначення фактично відпрацьованого часу. Такі розбіжності можуть впливати на правильність нарахування заробітної плати, визначення бази нарахування ЄСВ та реалізацію права засуджених на соціальний захист.
Отже, результати моніторингового відвідування засвідчили наявність суттєвих проблем в організації та документальному обліку праці окремих засуджених в установі. Найбільш показовими є встановлені за журналами факти систематичного залучення працівників харчоблока до роботи у вихідні дні, повідомлення про тривалу щоденну зайнятість, а також невідповідність між установленими умовами неповного робочого часу та відомостями про фактичний обсяг виконуваних робіт.
Сукупність цих обставин свідчить про ризики порушення права на належну оплату праці, щотижневий відпочинок і соціальний захист. Водночас наявні документи не дають достатніх підстав для визначення конкретних сум недонарахованої заробітної плати чи ЄСВ та встановлення фактичних втрат страхового стажу окремими особами.
Рекомендації:
1. Забезпечити дотримання встановленої законодавством мінімальної норми житлової площі на одну особу, взяту під варту, не допускаючи переповнення камерних приміщень та розміщення більшої кількості осіб, ніж допускає їхня фактична площа.
2. Припинити використання для тримання ув’язнених одиночних камерних приміщень площею менше ніж 6 м² та забезпечити дотримання міжнародних стандартів щодо мінімальної площі й відстані між стінами камер.
3. Забезпечити належний санітарно-технічний стан камерних приміщень, зокрема провести ремонт санітарних вузлів, обладнати їх справним сантехнічним обладнанням, системами змиву води, непрозорими перегородками та дверима, що забезпечують приватність під час користування санітарними вузлами.
4. Забезпечити достатній доступ природного освітлення та належну роботу вентиляції у камерних, карцерних приміщеннях і приміщеннях збірного відділення. Усунути перешкоди для проникнення денного світла, відновити роботу вентиляційного обладнання та забезпечити належний повітрообмін.
5. Забезпечити належний особистий простір ув’язнених і засуджених шляхом відповідного розміщення спальних місць у камерних приміщеннях, не допускаючи їх розташування впритул одне до одного.
6. Привести облаштування збірного відділення у відповідність до встановлених нормативів, передбачивши необхідні приміщення, зокрема камеру карантину, камеру для хворих (камеру-ізолятор) та кімнату відділу режиму і охорони.
7. Забезпечити проведення первинних медичних оглядів новоприбулих осіб в умовах приватності та конфіденційності, виключивши присутність немедичного персоналу, крім випадків, коли така присутність обґрунтована конкретними вимогами безпеки.
8. Обладнати приміщення для тимчасового перебування осіб, узятих під варту, належними засобами забезпечення питною водою, а санітарні вузли — перегородками та дверцятами, які забезпечують можливість усамітнення.
9. Відновити функціонування радіофікації у камерних і карцерних приміщеннях відповідно до вимог Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів.
10. Розмістити у карцерних приміщеннях актуальну інформацію про доступні механізми захисту прав, зокрема номери телефонів “гарячих ліній”, поштові та електронні адреси Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, органів прокуратури, Міністерства юстиції України, Державного бюро розслідувань, Європейського суду з прав людини та інших компетентних органів.
11. Забезпечити дотримання права на приватність у карцерних приміщеннях, зокрема переглянути практику використання відеоспостереження з урахуванням принципів необхідності, пропорційності та міжнародних стандартів поводження з ув’язненими.
12. Припинити практику розміщення на особистих шафах засуджених поіменних карток із зазначенням відомостей про вчинені ними кримінальні правопорушення, оскільки така практика має стигматизуючий характер і не відповідає принципам поваги до людської гідності.
13. Привести матеріально-побутове забезпечення відділення соціально-психологічної служби для засуджених, залишених для робіт з господарського обслуговування, у відповідність до встановлених норм, забезпечивши необхідні приміщення для зберігання особистих речей, постільних речей, спеціального одягу, організації побуту та задоволення інших передбачених законодавством потреб.
14. Забезпечити можливість відвідування лазні та прийняття душу ув’язненими і засудженими не менше двох разів на тиждень, належне надання перукарських послуг, функціонування припливно-витяжної вентиляції, облаштування душових кабін із забезпеченням приватності та приведення приміщень пральні у відповідність до встановлених нормативів.
15. Забезпечити дотримання вимог щодо носіння персоналом спеціальних засобів, зокрема максимально прихованого носіння гумових кийків у межах території установи, що охороняється, з урахуванням рекомендацій Європейського комітету із запобігання катуванням.
16. Забезпечити проведення короткострокових побачень ув’язнених і засуджених із родичами та іншими особами, як правило, у відкритих умовах, без суцільного розмежувального скла, за винятком випадків, коли обмеження фізичного контакту обґрунтоване індивідуальною оцінкою ризиків та належним чином вмотивоване.
17. Забезпечити належну укомплектованість установи персоналом, насамперед працівниками, які безпосередньо здійснюють нагляд, соціально-виховну та психологічну роботу з ув’язненими і засудженими.
18. Забезпечити систематичне проведення індивідуальної соціально-виховної та психологічної роботи із засудженими до довічного позбавлення волі з урахуванням їхніх індивідуальних потреб, результатів оцінювання ризиків та завдань виправлення і ресоціалізації.
19. Організувати для засуджених до довічного позбавлення волі регулярну позакамерну активність, зокрема освітні, культурні, спортивні, соціально-виховні та інші змістовні заходи, спрямовані на підтримання соціальних навичок, особистісний розвиток і зменшення негативних наслідків тривалої ізоляції.
20. Забезпечити практичне використання результатів оцінювання ризиків у підсистемі “КАСАНДРА” під час планування та реалізації індивідуальної соціально-виховної роботи. Забезпечити належне ознайомлення засуджених із результатами оцінювання, можливість надання пояснень і заперечень та доступність установлених механізмів оскарження.
21. Забезпечити фактичний доступ засуджених до довічного позбавлення волі до мережі Інтернет, зокрема через наявні планшетні комп’ютери або спеціально обладнані робочі місця, незалежно від проведення ремонтних робіт у приміщенні інтернет-класу.
22. Забезпечити реалізацію права засуджених до довічного позбавлення волі на електронне листування та здійснення відеозв’язку відповідно до встановленого законодавством порядку, а також належне ведення передбаченої облікової документації щодо користування мережею Інтернет, відеозв’язком та електронною поштою.
23. Забезпечити належне облаштування приміщень, визначених для укриття ув’язнених і засуджених під час повітряних тривог, з урахуванням вимог законодавства у сфері цивільного захисту. Усунути встановлені недоліки, зокрема відсутність других евакуаційних виходів, вентиляції, каналізації та санітарних вузлів, і забезпечити використання для укриття людей лише приміщень, придатність яких підтверджена в установленому порядку.
24. Забезпечити належне документальне оформлення трудових відносин із засудженими та особами, узятими під варту, відповідно до їхнього правового статусу, характеру виконуваної роботи та фактичних умов зайнятості.
25. Забезпечити достовірний персоніфікований облік усього фактично відпрацьованого часу засуджених, включно з роботою у вихідні дні, понад установлену тривалість робочого часу та виконанням додаткових виробничих функцій. Усунути розбіжності між табелями обліку робочого часу, журналами виробничої діяльності та фактичною зайнятістю працівників.
26. Забезпечити дотримання встановленої законодавством тривалості робочого часу, права на щотижневий відпочинок та гарантій оплати роботи у вихідні дні, зокрема для засуджених, залучених до роботи на харчоблоці, у пекарні та овочевому цеху.
27. Забезпечити нарахування та виплату заробітної плати або винагороди відповідно до фактично виконаної роботи, належний облік зайнятості осіб, які працюють на умовах неповного робочого часу, та оплату всіх фактично відпрацьованих годин з урахуванням установлених законодавством гарантій.
28. Забезпечити правильне персоніфіковане нарахування та сплату єдиного соціального внеску за кожного працюючого засудженого відповідно до встановлених законодавством вимог, належне відображення відповідних відомостей у реєстрі застрахованих осіб та формування страхового стажу за періоди фактичної оплачуваної зайнятості.
29. Забезпечити належне ведення журналу видачі колючо-ріжучих предметів із фіксацією фактичного часу їх видачі та повернення, а також осіб, відповідальних за отримання і використання, з метою забезпечення повного контролю за обігом зазначених предметів.
30. Забезпечити усунення встановлених порушень прав ув’язнених і засуджених та впровадити дієвий внутрішній контроль за дотриманням вимог національного законодавства і міжнародних стандартів поводження з особами, позбавленими волі, зокрема щодо умов тримання, безпеки, соціально-виховної роботи, трудових прав та доступу до передбачених законодавством засобів комунікації.
Автори:
Джерело: Права людини за ґратами (Український тюремний портал)