“Камери”, яким позаздрять санаторії. Зимовий сад зі штучною водоймою з рибками та черепашками. Свині, яким під час “години сну” вмикають класичну музику. Дисциплінарний ізолятор як казковий будиночок і багато чого іншого”. Так охарактеризував антураж Олексіївської виправної колонії №25, що в Харкові, міністр юстиції України Денис Малюська після нещодавнього візиту туди.
Попри вихідний день, його супроводжувало чи не все тюремне керівництво. Колонію “лихоманило” впродовж усієї зими — в’язні масово скаржилися правозахисникам та омбудсмену на катування. Тому приїзд посадовця, якому підпорядковується робота в’язниць, був доречним.
Утім, на фото з пресрелізу урядовця чомусь немає слідів “перевиховання” в’язнів Олексіївської колонії. Журналісти видання “Слідство.Інфо” разом із правозахисником потрапили до цієї в’язниці і поспілкувалися з десятком засуджених.
Їхні розповіді, підкріплені фотографіями, справді шокують. Вони розповідають про знущання, які відбуваються в кабінетах адміністрації та окремих камерах. Арештанти можуть днями стояти “на розтяжці” — людей роздягають, ставлять обличчям до стіни з широко розставленими руками й ногами і періодично б’ють дубинками по тілу. Журналістам також надали фотографії від слідів багаття, яке розпалювали прямо на тілі в’язня. Усі свідчення зафіксували на відео.
Більшість в’язнів називають прізвища двох співробітників колонії, яких вважають причетними до побиттів. Міністр анонсував звільнення “усіх ключових фігурантів”. Однак “Слідство.Інфо” з’ясувало: обидва звільнилися за власним бажанням, а не через знущання, які зафіксували правозахисники та журналісти.
“Червона зона”
Олексіївська виправна колонія №25 офіційно називається закладом середнього рівня безпеки. Тобто сюди потрапляють особи, які вперше засуджені за тяжкі злочини чи ті, що повторно вчинили злочин. Умови відбування тут суворіші ніж у тюрмах так званого мінімального рівня безпеки, але більш м’які у порівнянні з колоніями максимального рівня. Згідно з тюремними нормативами, засуджені мають обмеження у кількості побачень та передач. Сьогодні тут відбуває покарання близько 900 осіб.
Посадовці часто називають цей тюремний заклад зразковим. Неофіційно він зветься “червоною зоною”. Як пояснюють правозахисники та в’язні — через максимально жорсткі умови утримання. На відміну від так званих “чорних” тюрем, де ситуацію контролюють переважно неформальні лідери серед засуджених, у “червоних” в’язницях дії арештантів цілковито підпорядковані адміністрації — і нерідко це підпорядкування досягається в доволі жорстокий спосіб. Обидва явища є проблемними для тюремної системи України.
“Оскільки я приїхав сюди з 391-ю статтею, мене тут зустріли відповідним чином”, — починає розмову один з в’язнів. В Олексіївській колонії він сидить уже близько року. За цей час, каже, були і побиття, і моральний тиск. Суть принижень, з його слів, зводилась до цілковитої покори адміністрації та схиляння до співпраці з нею. Саме через ці заходи, за словами в’язня, виправний заклад зветься “флагманом червоних тюрем”. Цей вислів, вочевидь, відомий також керівнику Мін’юсту, адже він вжив його у своєму дописі після відвідування тюрми.
Цієї зими ситуація в колонії сягнула критичної точки, там назрів серйозний конфлікт. Каталізатором подій, які відбулися в подальшому, стали знущання над одним із засуджених. Чоловіка тривалий час били, а потім, роздягнувши догола, підпалили туалетний папір на його сідницях. Медичне обстеження в’язню провели лише після того, як у ситуацію втрутився Офіс Омбудсмена.
Про системність такого виду знущань свідчить розповідь не одного засудженого. Усі з десятьох опитаних нами в’язнів теж стверджують, що це відбувалося під керівництвом старшого оперуповноваженого Станіслава Гарькавого і не без відома першого заступника начальника тюрми Сергія Коніщева. За словами людей, аби припинити знущання, одного дня група ув’язнених самовільно забрала чоловіка з оперчастини. Ситуація в колонії загострилася.
30 грудня група лідерів серед засуджених поскаржилася начальнику на ці та інші випадки порушень. Як наголошують правозахисники, в’язні вийшли зі скаргою до керівництва вперше за багато років. Певним поштовхом, вважають вони, стало викриття правоохоронцями попереднього керівництва на корупційній схемі з розкрадання тюремних харчів.
Пізніше також кілька десятків засуджених звернулися до адвокатів з громадської організації “Харківська правозахисна група”. Масові скарги, зупинив спеціальний режим, введений після того, як в колонію зайшли групи швидкого реагування (ГШР).
“Бунт” якого не було
Восьмого січня цього року Державна кримінально-виконавча служба заявила, що вводить спецрежим в Олексіївській колонії №25 через те, що там начебто готується бунт. Відомство повідомило, що в’язні, підбурені криміналітетом на свободі, намагаються дестабілізувати ситуацію в тюрмі.
Відео з камер спостереження, яке дало би чітку відповідь бодай щодо інциденту з роботою груп швидкого реагування — відсутнє. У нашому розпорядженні опинився рапорт начальника відділу інформаційно-технічного забезпечення тюрми Романа Урясова. У документі сказано, що якраз в момент заходу ГШР до колонії стався перепад напруги у мережі. Камери відключилися о третій ранку. Тюремники стверджують, що відеореєстратори вийшли з ладу і відновили свою роботу лише наступного дня.
У “Харківській правозахисній групі” неодноразово повідомляли про випадки недопуску їхніх адвокатів до клієнтів, залякування адміністрацією колонії засуджених, щоб ті відмовитися від свідчень.
Більшість ув’язнених, які звернулись до правозахисників та ЗМІ, стверджують, що побиття та приниження відбувалися з відома першого заступника начальника тюрми з нагляду і безпеки, охорони та оперативної роботи — Сергія Коніщева. Також згадувались тодішні начальник відділення соціально-психологічної служби та психологічної роботи та керівник оперативного відділу.
10 січня, невдовзі після подій в тюрмі, слідчі Державного бюро розслідувань відкрили кримінальне провадження за фактами катування засуджених працівниками колонії упродовж 2017-2019 років, а також — через перевищення службових повноважень під час роботи в колонії ГШР узимку. Утім, поки що жодній особі не оголосили про підозру, ідеться у відповіді на запит наприкінці лютого. Крім того, у ДБР розслідують історію з невиплатами грошей засудженим, які працюють на тюремному виробництві.
Протягом 2014-2018 років, як свідчать офіційні дані, правоохоронці відкрили понад 200 кримінальних проваджень за катування й інші порушення співробітників тюремної системи. І лише вісім з цих справ на той момент передали до суду.
Автор: Анастасія Зубова; повна версія доступна на сайті “Слідство.Інфо”