Тема зловживань під час війни прокотилася хвилею й підняла бурю емоцій у серцях та душах багатьох українців. Кожна адекватна людина запитує себе: «Як так можна під час війни?», «Стільки горя навколо, як можна примножувати його власним усвідомленим (або не дуже) вибором?».
Війна і обставини, з нею пов’язані, створюють «зручне» підґрунтя для шахрайства та інших злочинів, зазначає видання ZN.ua. Якщо зловживання на вищих щаблях влади здається чимось, із чим доводиться мати справу розслідувачам та людям із відповідними повноваженнями, то побутове шахрайство може стати реальністю ледь не для кожного українця чи українки. Психологиня Гарячої лінії підтримки Українського ветеранського фонду Надія Карпович дає кілька порад як не стати жетвою.
Чому люди не помічають шахраїв?
Війна спричиняє стани, які ускладнюють здатність орієнтуватися в реальності, роблять людину менш захищеною перед зловмисником. Кризові обставини виснажують психіку, чим шахраї користуються задля наживи.
Нам постійно доводиться боротися за виживання, справлятися з ситуаціями, які в мирні часи, можливо, трапилися б раз за життя, і то далеко не з кожним. А тут одне за одним, та ледь не щодня — складні випробування, змінені обставини життя, страх і невизначеність. Усі сили можуть іти на пристосування до нових умов або освоєння нових навичок чи переживання травматичних подій: втрату житла, способу життя, рідних, близьких і знайомих, подолання страху.
Стрес звужує сприйняття людини, робить його тунельним. Ми називаємо такий стан свідомості «тунельним баченням». Це коли людина фокусується на основній загрозі, стресовому чиннику, завданні чи основній турботі й не бачить ситуацію цілком, що й дає змогу нечистим на руку людям цим користатись.
У чому вбачатиме загрозу людина, котра втратили житло? Роботу? Чи налякана будь-якими іншими обставинами? У тому, що загрожує безпосередньо її життю й існуванню, — чи в підступній схемі шахраїв, які прагнуть зняти гроші з картки? Відповідь очевидна.
Наприклад, військовому, котрий щодня має досвід прямої загрози своєму життю, може знадобитися час (іноді тривалий), щоб адаптуватися до реалій мирного життя та убезпечити себе від шахрая чи людини з лихими намірами поруч. Для його психіки ще якийсь час певні звукові й зорові ефекти можуть бути реальнішою загрозою, ніж злочинець, що «люб’язно» підливає снодійне йому в напій, аби обчистити його кишені. Увагу батьків, які шукають прихисток, рятуючи дитину під час кожної сирени, може повністю захопити стан тривоги, пов’язаний зі страхом за життя дитини. В такому стані менші загрози можуть сприйматися незначними, і мозок їх може не помічати.
Родинам зниклих безвісти доводиться стикатися з намірами шахраїв скористатися їхніми болем, невизначеністю і бажанням урятувати близьку людину. Шахраї «на довірі», обіцяючи інформацію про близьку людину за гроші, наводять деталі з її життя для встановлення цієї довіри, поширені самими ж родичами (членами родин). Волонтери регулярно зіштовхуються з намаганнями шахраїв використати їхні дані та діяльність для махінацій. Знову й знову ми дізнаємося про чергові схеми і способи шахрайства.
Інтенсивність подій впливає на інтенсивність наших почуттів. Тривога, страх, гнів чи біль, які охоплюють людину, можуть бути такими сильними, що, коли ситуація, котра їх викликала, минає, психоемоційний стан людини не змінюється. Обставини, що їх викликали, можуть уже лишитись у минулому, а ступінь напруги все не спадатиме. Сирена, постріли, інші загрози можуть уже минути, а відчуття залишаються такими, ніби вони все ще тривають, що й примушує людину концентруватися саме на цих обставинах і жити в них постійно, майже не помічаючи подій навколо.
Як допомогти собі?
Техніки саморегулювання, уважне ставлення до власних станів, не з метою засудження, а в пошуках способів себе підтримати, екологічне спілкування, підтримка рідних і однодумців, допомога фахівців — добрі способи подолати перешкоди, залишатися включеними й активними учасниками власного життя.
Сором і відчуття провини — ще один підступний бік взаємодії зі зловмисниками будь-якого рівня, який ускладнює процес подолання пережитого досвіду. Сором за державу перед іншими країнами через корупційні схеми, сором перед родичами, знайомими і перед собою, що «дали себе ошукати». Сором відділяє і віддаляє від відчуття болю. Ілюзію контролю і гризоти («Якби я був пильнішим/пильнішою, зі мною цього не сталося б») часто відчувають люди, що пережили прикру подію.
Проте здатність порушувати ці теми і обговорювати допомагає нам відчути єдність у спільному подоланні проблеми. Дає нам можливість обмінюватися досвідом і застерігати одне одного. Інформація — основний ворог шахраїв на будь-якому рівні: від найдрібнішого до найвищих посадовців. Бо суть їхньої діяльності, незалежно від розмірів наживи, залишається одна й та сама: вони використовують проблеми та біди людей задля власної вигоди.
Якщо з вами трапилося лихо чи неприємність, важливо не потрапити в пастку власної свідомості й не ошукати самих себе. Відповідальність за негідні вчинки лежить на тих, хто їх вчиняє. Коли ви обираєте поставитися з розумінням і потурбуватися про себе — ви обираєте себе, а не стаєте на бік шахрая, ґвалтівника, злочинця.
Самозвинувачення і самозасудження навряд чи приведуть до поліпшення станів. Швидше, навпаки, їх ускладнять. А підтримка себе і взаємопідтримка щоразу підтверджують свою ефективність. Переспрямовуйте увагу зі самозвинувачень на пошук допомоги.
І те, що ми опинилися перед труднощами, яких рік тому ще ніхто не міг уявити, не означає, що ми не здатні їх подолати. А звернення до кваліфікованого спеціаліста може полегшити цей процес. Для психоемоційної підтримки ви можете звертатися на безплатну гарячу лінію Українського ветеранського фонду за номером 0 800 33 20 29 чи до інших фахівців. Вони допоможуть вам проговорити й усвідомити власні стани, пережити те, що сталось, і підтримають вас на шляху пошуку рішень.
Автор: Надія Карпович, психологиня Гарячої лінії підтримки Українського ветеранського фонду; Дзеркало тижня. Україна