Світлана Броннікова працювала в Міністерстві юстиції Нідерландів, у чоловічій в’язниці, у відділенні для рецидивістів, які вживають наркотики з 2009 по 2011 роки. Відтоді вона підтримує зв’язок з колишніми колегами і стежить за ситуацією в пенітенціарній системі країни. Світлана погодилася розповісти журналістам “Нова-Європа” про влаштування місць ув’язнення в Нідерландах і про те, які в них утримуються засуджені.
Санвузол, книги, телевізор
– Розкажіть, будь ласка, про те, в якій саме в’язниці ви працювали.
– Я була психологом у в’язниці невеликого містечка Фюхт, що розташоване неподалік від Хертогенбоса – столиці провінції Північний Брабант. Ця в’язниця є однією з найбільш охоронюваних у Нідерландах і в усій Європі. Вона побудована на місці концентраційного табору, де під час Другої світової війни нацисти утримували євреїв. Сьогодні звідти вкрай важко здійснити втечу. У цьому закладі, крім місцевих злочинців, утримують найнебезпечніших ув’язнених, включно з міжнародними терористами з інших країн Євросоюзу, яких спеціально доправили туди для відбування довічного терміну.
– Що являє собою нідерландська в’язниця?
– У будь-якій нідерландській в’язниці є кілька відділень. Наприклад, я працювала в корпусі, де сиділи люди з хімічними залежностями. Ці ув’язнені потребують особливих умов утримання. Тому режим у нас був трохи м’якший, ніж в інших відділеннях. Є також корпус для засуджених із психічними розладами та захворюваннями на кшталт шизофренії, душевнохворих і схильних до суїциду. При мені на його основі було створено психіатричний центр для ув’язнених. Туди ж поміщають серійних убивць, маніяків і ґвалтівників із патологіями, які сидять довічно. Є спеціальний блок для терористів. В інших приміщеннях перебувають звичайні ув’язнені.
– Скільки людей сидять у камерах? Який режим?
– Одразу після входу в приміщення, де сидять ув’язнені, розташований хол із телевізором, диванами, великим обіднім столом і кухнею, де засуджені можуть готувати собі їжу. Продукти вони купують у тюремному магазині, розплачуючись або заробленими у в’язниці грошима, або отриманою з волі фінансовою допомогою. Ув’язнені часто готують різні національні страви, представляючи кухню своєї країни. Асортимент у магазині приблизно дорівнює набору продуктів у невеликій привокзальній крамниці: м’ясо, курка, нарізки, ковбаса і шинка, сири, випічка, солодощі. Далі йде житловий сектор. Кожен ув’язнений сидить в окремій невеликій камері. Це кімната, в якій є туалет із раковиною, ліжко, стіл, книжкова полиця, персональний телевізор. Схоже на звичайний номер у дешевому російському готелі в провінційному містечку. Душ для всіх на поверсі. Працює бібліотека. В’язниці Нідерландів вважаються одними з найкомфортніших у світі. До них приїжджають повчитися делегації з усього світу. Наприклад, зі Сполучених Штатів.
Загальний вид на в’язницю Фюхт, 2022 рік. Фото: Robin Utrecht / Shutterstock / Rex Features / Vida Press
Робота, навчання, спорт
– Яка робота є для ув’язнених у в’язниці?
– Різні види робіт. У нас був столярний і слюсарний цехи. Платять там небагато. Переважна кількість ув’язнених вважають за краще не працювати зовсім. Також у в’язниці можна вчитися – є навчальний центр. Там, наприклад, викладають основи програмування.
– Ув’язнених випускають на вулицю?
– При відділенні є місце для прогулянок. Там можна займатися спортом, грати в баскетбол і волейбол.
– Хто, крім терористів, міститься в цій в’язниці? .
– Абсолютно різні люди. Голландці сидять поруч із приїжджими з інших країн. Мені зустрічалися вихідці з Сомалі, Марокко, приїжджі з колишніх колоній Нідерландів – Аруби і Суринаму, Антильських островів. Серед ув’язнених багато мусульман. Росіян я не зустрічала, але громадяни країн із пострадянського простору були. Мені запам’ятався один грузин, спійманий на якомусь дрібному злочині. Його мали депортувати з Нідерландів, оскільки він давно прострочив візу. Цей грузин страшенно буянив, ламав предмети, що потрапляли під руку, намагався нападати на охоронців. Коли я до нього прийшла, цю людину зафіксували на ліжку. У підсумку вислали з країни.
– Ті, хто потрапив до в’язниці вперше, сидять окремо від рецидивістів?
– Ні, наркоторговець, у якого вже десята ходка за торгівлю кокаїном, сидить поруч із тим, хто вперше попався на крадіжці велосипеда. При цьому жодної кримінальної ієрархії серед ув’язнених немає. Але будь-яка агресія щодо інших ув’язнених карається дуже суворо. Людину можуть зафіксувати, як це сталося з грузином, про якого я розповідала. Але таке трапляється рідко.
Інтернет, телефон, відпустка додому
– В яких умовах утримуються звичайні ув’язнені?
– Підйом щодня о 7:30 ранку (іноді за розкладом – о 8:00), відбій о 22:00. Удень – прогулянка, після обіду – час для перегляду телевізора. З 17-ї години всі розходяться по камерах. Коли я працювала в пенітенціарній системі, утримання одного ув’язненого на добу обходилося бюджету Нідерландів у 180 євро. Зараз через інфляцію ця сума могла ще більше зрости. В ув’язнених є бібліотечна година, коли вони можуть читати книжки та пресу, а також отримують доступ до комп’ютера з інтернетом і мають можливість писати листи електронною поштою своїм близьким. Також їм дозволено дзвонити своїм близьким по телефону. За хорошу поведінку ув’язнених, які стали на шлях виправлення, відпускають на вихідні додому на побивку. Зазвичай їм дають 36 годин.
– Як утримують терористів?
– Терористи часто мають схильність до втеч. Крім того, вони зазвичай належать до організацій, які намагаються визволити своїх членів з ув’язнення. Тому терористів, як правило, з ісламських угруповань, утримують у найсуворіших умовах у повній ізоляції. Їх поміщають у спеціальний окремий антитерористичний корпус, на другому рівні якого розташовуються всього чотири одномісні камери. При мені заповнені були лише дві з них. Від інших приміщень ув’язнених відокремлює броньоване скло завтовшки в десять сантиметрів, яке повністю затримує звуки. Весь перший поверх відведено під охорону. Вихователі тут носять зброю і зобов’язані в разі спроби втечі або будь-якої небезпечної поведінки засуджених стріляти на ураження. Гуляти терористів виводять в окремий невеликий дворик, з усіх боків обгороджений стінами. Охоронці не мають права розмовляти з ними і навіть втручатися в їхні конфлікти. Я знаю про випадок, коли після сварки двоє ув’язнених вирішили з’ясувати стосунки на прогулянці, і один із них забив іншого до смерті. Охорона просто не мала права їх розбороняти.
Сварки, бійки, суїциди
– Хто служить у в’язниці? Скільки заробляють наглядачі?.
– У Нідерландах їх називають вихователями. У чоловічій в’язниці працюють співробітники обох статей приблизно в рівній пропорції. Психологи – практично завжди тільки жінки. У жіночій в’язниці – навпаки. Це робиться для зняття психологічної напруги. Адже в суто одностатевому середовищі підвищується рівень агресії. Звичайний вихователь отримує на руки після сплати податків середню для нідерландського чиновника зарплату в 2,5-3 тисячі євро на місяць.
Ті, хто працює з терористами, мають серйозні надбавки. Завідував нашим відділенням чоловік, який сам раніше відсидів у місцях позбавлення волі за наркотичною статтею. Вийшовши на свободу, він вирішив допомагати засудженим, здобув спеціальну освіту і влаштувався на роботу до в’язниці. Кожен співробітник в’язниці носить пейджер, на який у разі надзвичайної події, наприклад, бунту або іншої гострої необхідності надходять спеціальні повідомлення. Раз на тиждень співробітники в’язниці та психологи зустрічаються із запрошеним з боку психіатром, який їх оглядав. Він же ухвалював рішення про те, чи виписувати ув’язненим антидепресанти та інші медикаменти. Година роботи такого незалежного фахівця коштувала тоді 250 євро. Зараз ціна ще більше зросла.
– Чому ви вирішили піти працювати до в’язниці? Чим у нідерландських місцях ув’язнення займаються психологи?
– Я захистила в Москві ступінь кандидата психологічних наук. Після цього влаштувалася в організацію “Лікарі без кордонів”. Незабаром мене покликали до Бельгії працювати за тематикою залежності від хімічних препаратів. На той час у Бенілюксі було багато російськомовних людей із такою проблемою. Через два з половиною роки я переїхала до Нідерландів, підтвердила свій російський диплом про освіту й отримала ліцензію психолога. Після цього мене стали кликати співпрацювати в різні місця. Я вибрала в’язницю. Довелося пройти стандартну перевірку на наявність кримінального минулого. Такі перевірки є обов’язковими для тих, хто хоче влаштуватися в освітній і медичний заклад. Далі було недовге навчання, основна частина якого полягала в гуманному ставленні до ув’язнених. Добре пам’ятаю фразу: “Ці люди вже достатньо покарані за свої проступки позбавленням волі. Міру покарання вже визначили суд і держава. Ми не маємо права карати їх якось іще”.
Ув’язнені в’язниці дивляться футбол. Фото: pivught / Instagram
У Росії співробітники ФСВП працюють у системі виконання покарань. Вони карають засуджених. І часом не знають у цьому міри. Адже не секрет, що в цю сферу в РФ нерідко йдуть люди з садистськими нахилами. У Нідерландах це неможливо. Тут вихователі ставляться до своїх підопічних по-людськи, без страху і навіть із повагою до особистості. Після закінчення навчання всі співробітники складають присягу Міністерства юстиції. Потім мене направили на дуже дорогі курси нідерландської мови, які оплатив мій роботодавець.
Мене особисто на роботу до в’язниці привів дослідницький інтерес. Хотілося зрозуміти природу зла. Розібратися в тому, що змушує людей здійснювати екстремальні вчинки, які назавжди змінюють їхні життя. Нідерланди, згідно зі статистикою, є однією з найбезпечніших країн у світі. Але і в ній зустрічаються абсолютно моторошні персонажі. Швидко з’ясувалося, що зло не має ніякої притягальної сили і романтики.
Бійки, сварки, спалахи агресії та суїциди – основні проблеми у в’язницях. Як правило, в неволі загострюються будь-які психологічні захворювання.
Якщо людина страждала на депресію, вона збільшується багаторазово. Психологи мають запобігати подібним надзвичайним подіям.
Ще одним завданням психолога є підготовка засуджених до існування на волі. Не секрет, що після виходу з в’язниці колишнім ув’язненим потрібна реабілітація. Адже за час ув’язнення вони втрачають навички адаптації до звичного життя. Їм стає складно самостійно приймати рішення. Адже довгий час постояльці в’язниць живуть за нав’язаним розпорядком і практично позбавлені права будь-якого вибору.
– Російський опозиційний активіст Олександр Долматов, якого суд засудив до депортації, повісився 2013 року у в’язниці нідерландського міста Роттердам.
– Повністю уникнути подібних випадків неможливо. Але для цього робиться все необхідне. Ув’язненим намагаються не давати можливості для суїциду. Також надається кваліфікована психологічна допомога, по яку вони можуть звернутися в будь-який момент. У більшості випадків спробу зведення рахунків із життям не вдається завершити. У нідерландських в’язницях дуже низький порівняно з іншими країнами відсоток доведених до кінця самогубств.
Ув’язнені в’язниці беруть участь в онлайн-турнірі з шахів. Фото: pivught / Instagram
Злодії, ґвалтівники, маніяки
– Хто з ваших тюремних підопічних запам’ятався вам більшою мірою?
– Було багато різних людей. Згадаю деяких. Одним із яскравих ув’язнених був професійний велосипедний злодій, уже досить серйозного віку – за п’ятдесят. У нього на волі були відмички до будь-яких замків. Він досконало знав будову всіх велосипедів. Міг у галасливому натовпі за хвилину розкувати і забрати кожен вподобаний велик. Був надзвичайно обдарований технічно. Ми намагалися переконати його, що з такими здібностями можна влаштуватися механіком у будь-яку майстерню. Але в підсумку він відмовився здобувати профільну освіту. Мені не вдалося ніяк допомогти виправленню цієї людини. Цікаво, що цей закоренілий рецидивіст здійснював благородні вчинки. Так, він дав дах над головою дівчині-іноземці, яка потрапила в складну життєву ситуацію. При цьому в них не було романтичних стосунків. Він просто пустив її жити у свою маленьку квартирку.
Реінтеграційний центр для ув’язнених в’язниці Фюхт. Фото: pivught / Instagram
Одного разу завідувач нашого відділення попросив мене бути присутнім на співбесіді з ув’язненим, який перебував на посилених умовах утримання. Раніше він бився з іншими засудженими. Але ось начебто став на шлях виправлення і попросився до нас у відділення, де існували певні поблажки. Виявився сліпучої краси чоловік споконвічно голландської породи. З бездонними блакитними очима і довгими віями, прямим носом і високими вилицями. Хоч на картину – хоч у рекламу. Я зазирнула в його досьє, і виявилося, що він серійний ґвалтівник. До того ж отримав уже кілька термінів. Це була шоста чи сьома його ходка. Він знайомився з дівчатами. Деякий час нормально спілкувався. Але після розставання приходив на останню розмову, де найжорстокішим чином бив, а потім ґвалтував своїх жертв. Намагався мене зачарувати своєю зовнішністю. Але я побачила перед собою цинічного психопата, який намагався зробити своє життя в ув’язненні максимально комфортним. Йому це не вдалося, і я висловилася проти пом’якшення йому режиму.
А ось водій-далекобійник, який сидів на стимуляторах, жорстоко вбив наркодилера, який підсадив на наркоту його колишню подругу. Отримав 13 років. Він страшенно мучився докорами сумління і фізично страждав від скоєного. Я намагалася йому допомогти. І зрештою його перевели до психіатричного центру, де він виліз із депресії, почав грати у волейбол і навіть посміхатися.
Найдраматичніша історія трапилася за участю найвідомішого нідерландського журналіста-розслідувача Петера де Вріса. Він хотів зробити інтерв’ю з маніяком-педофілом, який довгі роки ґвалтував і вбивав дітей і підлітків. Монстра дуже довго не могли зловити. І, хоча це суворо заборонено, де Вріс проніс до в’язниці відеокамеру і зняв зблизька серійного вбивцю. Після виходу програми вибухнув жахливий скандал. Але репортер заявив, що рідні жертв мають право зазирнути в очі тому, хто позбавляв життя їхніх близьких. Я розмовляла з цим убивцею. І в ньому не було взагалі нічого цікавого. Абсолютно емоційно порожній, малоосвічений психопат із манією насильства. Йому просто подобалося вбивати. Він сидів довічно, ізольований від усіх інших ув’язнених. Де Вріса потім невідомі застрелили на вулицях Амстердама. Він багатьом заважав.
Бібліотека в’язниці Фюхт. Фото: pivught / Instagram
– Чому ви пішли з цієї роботи?
– До мене після довгої перерви приїхав чоловік. А сімейне життя не дуже підходить для служби у в’язниці, адже я частенько працювала і у вихідні дні. Але головна причина полягала в тому, що за два з половиною роки роботи я мала справу з багатьма ув’язненими, які виходили на свободу.
На жаль, багато хто з них не отримував потрібної підтримки влади після відсидки. Хоча в Нідерландах – один із найнижчих у світі показників щодо рецидивів. Однак на практиці вся ця система часто не працювала.
Іноді муніципалітети замість допомоги, навпаки, робили все, щоб людина не змогла адаптуватися. Колишнім ув’язненим не надавали належне за законом житло і не знаходили роботу. І люди, які були сповнені надій на краще життя після виходу з в’язниці, опинялися “між небом і землею”. У невеликих нідерландських містах це вкрай складно пережити. Там усі одне одного знають. Колишні ув’язнені не могли вбудуватися в цю спільноту. І мої підопічні скочувалися назад у кримінальне середовище. Дуже важко бачити плоди своєї кропіткої праці буквально спущеними в унітаз. Зрештою я зрозуміла, що не хочу витрачати свої ресурси даремно, і вирішила звільнитися.
Автор: Ілля Волзький
Джерело: “Нова газета Європа”