Батальйон «Алькатрас» у складі 93 механізованої бригади «Холодний Яр» (93 ОМБр) складається з колишніх ув’язнених, які підписали контракт з ЗСУ. Це чоловіки, кожен зі своєю історією та статтею Кримінального кодексу, за які відбували покарання. Дехто з них провів за ґратами лише декілька місяців, дехто – більшу частину життя, зазначає видання “Frontliner“. Тепер вони вчаться бути штурмовиками та вже зовсім скоро покажуть себе на полі бою.
Колишніх ув’язнених почали набирати до батальйону у липні 2024 року. Вже від серпня бійці успішно виконували бойові завдання на Покровському напрямку. Нині батальйон налічує понад 250 контрактників, звільнених від відбування покарання.
Командування «Алькатрасу» відмовилося від практики відправляти новобранців до центрів загальновійськових базової військової підготовки. Натомість підготовку проводять силами власних інструкторів, які мають актуальний бойовий досвід, адже нині тактика ведення бойових дій швидко змінюється через масове використання безпілотників.
Тренування починаються о 9-й ранку. Сьогодні в програмі тактична медицина та «хованки» – бійці вчаться переміщатися лісом непомітно для ворожих дронів.
«Чому Кабан? Бо пру вперед завжди, незважаючи ні на що», – пояснює свій позивний.
На обличчі бійця два татуювання – кастет і хрест, які він набив під час ув’язнення.
Вони багато помиляються, занадто довго накладають турнікети, заслабо їх затискають. За кожне помилкове накладання новобранці мусять відтискатися від землі по десять разів.
«Треба вчитися, і хочеться, щоб той, хто поруч, теж знав добре», – після тренування каже один з бійців.
Свій позивний «Мізер» отримав за маленький зріст. Чоловік за крадіжку був позбавлений волі на чотири роки, з яких «відсидів» півтора. Нині він готується стати штурмовиком. На запитання про ставлення командирів та інших військових до бійців батальйону «Алькатрас» колишній увʼязнений відповів:
«Уважуха чувствується тут. А в тюрмі зовсім все по-другому».
У той час, як одна група бійців вивчає тактичну медицину, інша відпрацьовує навички маскування, а також як пересуватися непомітно для безпілотника. Також вони вчаться збивати дрони, стріляючи по імітаційних дерев’яних мішенях, що здіймають у небо на мотузках квадрокоптери.
«Бачу! Бачу! Усі сидимо!», – гучно повідомляє про помічений у небі дрон один із бійців.
Дрон не помічає групи і відлітає трохи далі.
Опівдні інструктори роблять перерву та дають час на обід. Бійці розбиваються на невеликі групи та сідають їсти під деревами.
Після обіду репортерам Frontliner час їхати з імпровізованого полігону у лісах Донеччини, а бійці лишаються тренуватися до вечора. Їм треба багато встигнути навчитися перед боями, в яких зовсім скоро візьмуть участь. Вони доєднаються до інших підрозділів бригади, яка воює у недалеких звідси Покровську, Торецьку, Часовому Ярі та на інших ділянках активної лінії російсько-українського фронту, довжина якого складає понад 1500 кілометрів.
Автори: Андрій Дубчак, Вікторія Калімбет
Фото: Андрій Дубчак
Джерело: Frontliner