«Блатні» замість «ГРУшників»
Російські торгові представництва є у понад 50 країнах світу. Приблизно третина їхніх співробітників — штатні офіцери військової розвідки, чиє керівництво знаходиться не в Мінпромторзі, а в штаб-квартирі ГРУ на Хорошевському шосе в Москві. У шпигунів свої цілі та оперативні завдання, далекі від міжнародної торгівлі. У 2018 році торгові представництва перевели з Мінекономіки у відання Мінпромторгу, а ще через рік розпочали масштабну реформу.
Однак спочатку через пандемію, а потім під тиском міжнародних санкцій після вторгнення в Україну рівень російської торгівлі з більшістю країн впав майже до нуля, і реформа провалилася. За словами джерела The Insider у Мінпромторзі, глава відомства Антон Аліханов переконав Путіна наполовину скоротити «баласт» із ГРУ та замінити розвідників професіоналами з торгівлі. Але в підсумку на місце шпигунів приходять родичі або друзі високопоставлених чиновників.
Наглядач за Австрією з ГРУ
У серпні минулого року голова уряду Михайло Мішустін за поданням Мінпромторгу звільнив торгового представника РФ в Австрії — 67-річного Андрія Плотнікова. Як було зазначено, «у зв’язку із закінченням терміну дії строкового службового контракту».
З моменту відкриття в 1921 році радянського торгового представництва в Австрії посада торгового представника завжди була закріплена за військовою розвідкою. Шпигуни змінювали один одного на цій посаді, за винятком періоду, коли Альпійська республіка увійшла до складу гітлерівської Німеччини.
Торговельний представник Плотніков пропрацював в Австрії чотири роки й досить часто давав інтерв’ю про товарообіг між двома країнами. Тим часом усі ці розмови були лише прикриттям: у званні полковника він обіймав посаду заступника резидента ГРУ у Відні й мав непогані оперативні показники. До кола шпигунських інтересів Плотнікова входили керівники великих фірм, місцеві політики та журналісти, а також він курував Російсько-австрійську ділову раду, яка припинила свою діяльність після початку агресії Росії проти України.
Андрій Плотніков
«Андрія Миколайовича звільнили одразу після його дня народження, і це було просто незаслуженою кривдою. Він дуже відома людина, і з ним цілком могли укласти ще один контракт терміном на три роки. Ось, наприклад, Олександр Богатир просидів на Кубі дев’ять років — і все нормально», — обурювався співрозмовник редакції в Мінпромторзі.
У ГРУ Плотнікова називали «нашою легендою». Керівництво ставило його за приклад іншим співробітникам. Коли Плотніков був ще молодим офіцером військової розвідки, його відправили до Західного Берліна, де він був наглядачем від СРСР у в’язниці Шпандау. У той час там відбував довічне ув’язнення найближчий соратник Гітлера Рудольф Гесс. У 1987 році Гесс наклав на себе руки, проте в неонацистському середовищі досі ходить версія, що останнього в’язня Шпандау вбили британські спецслужби. Плотніков написав книгу «Таємниця смерті Рудольфа Гесса: щоденник наглядача», де також дійшов неоднозначних висновків.
Після Німеччини він продовжив службу в ГРУ та закінчив Військово-дипломатичну академію (ВДА). Потім його приписали до «Росвооруження» (нині — «Рособоронекспорт»), де він очолював управління з питань Південно-Східної Азії. З 2003-го по 2009-й рік Плотніков під прикриттям співробітника російського торгово-представництва шпигував у Китаї, а перед відправкою до Австрії керував представництвом «Ростеху» в Німеччині.
Після низки гучних шпигунських скандалів, про які розповідав The Insider, австрійська влада почала набагато пильніше стежити за російськими дипломатами та журналістами. Наприклад, австрійське МЗС відхилило всі кандидатури торгових представників, запропоновані Москвою. Довелося залучити кадри з самого торгового представництва у Відні.
Спочатку на посаду головного «торговця» хотіли призначити Олександра Жерихова. Він належить до так званої категорії «блатних»: його батько Олександр Жерихов з 2004-го по 2006-й рік очолював російську митницю, а зараз обіймає посаду радника генерального директора «Газпромнефті».
Але щось пішло не так, і керівництво торгівлею доручили Артему Кліментьєву.
Торговий представник РФ в Австрії Артем Климентьєв / Фото: Єгор Снетков, «Комерсант»
Мати Артема Климентьєва — Світлана — відома постать у фінансових колах: працювала в «Межпромбанку», московському представництві британської компанії Fort Trading Corporation Limited (яка вже не існує). Зараз Світлана входить до керівництва Московського венчурного фонду.
Сам же Климентьєв закінчив академію зовнішньої торгівлі. У 2018 році мати влаштувала його консультантом у департамент країн Європи, Північної Америки та міжнародних організацій Мінекономрозвитку. Звідти він перейшов до Мінпромторгу і до від’їзду в Австрію обіймав посаду начальника відділу.
Тим часом кадрові зміни в Альпійській республіці не допомогли: у 2025 році товарообіг між РФ та Австрією обвалився на 74 %, і цього року очікується подальше падіння.
Алжир — ворота до Африки
Списки на звільнення в Мінпромторзі складає перший заступник міністра Кирило Лисогорський, який безпосередньо курує торгові представництва. Як з’ясувалося, Лисогорський — далеко не чужий кадр для ГРУ: раніше він закінчив Військову академію ракетних військ стратегічного призначення, а потім очолював у уряді департаменти з питань оборонної промисловості та постачання озброєння.
Колишній ракетник, як повідомляють джерела The Insider у міністерстві, без вагань підписує документи про звільнення колег.
«Зараз Лисогорський — важлива особа. А раніше він був посіпакою віце-прем’єра Юрія Борисова, разом вони об’їздили півсвіту», — розповів The Insider те саме джерело у відомстві.
Окрім Плотнікова, у вересні минулого року «під ніж» Лисогорського потрапив торговий представник в Алжирі — кадровий офіцер ГРУ Іван Налич. У цій країні він пропрацював вісім років і створив численну мережу агентів серед військових, чиновників та громадських діячів. «Алжир — це ворота до Африки», — казав Наліч в одному з інтерв’ю.
Тим часом «торговий представник» Наліч має класичну біографію шпигуна. У 2003 році він закінчив Інститут країн Азії та Африки (МДУ), де, судячи з усього, на нього звернули увагу вербувальники з ГРУ. Після інституту Наліч влаштувався в РІА «Новини» й займався близькосхідною тематикою. У 2005 році він перейшов до «Рособоронекспорту». З 2009-го по 2011-й рік працював на різних посадах у «Ростеху», а потім знову повернувся до «Рособоронекспорту».
Потім п’ять років Наліч займався шпигунством у Марокко, а в 2019 році його відрядили торговим представником до Алжиру.
Іван Наліч
Судячи з усього, гени шпигуна йому передалися від діда, який працював у КДБ.
Зараз у ГРУ ходить жарт, що після звільнення з Мінпромторгу Наліч піде танцювати у супроводі свого двоюрідного брата — відомого співака Петра Наліча.
Мішустін призначив новим торговим представником в Алжирі 56-річного Олексія Шатілова з адміністрації президента. Він прийшов на Стару площу ще наприкінці 1990-х років і відтоді «переходив» з одного управління та департаменту до іншого.
Остання посада Шатілова в Адміністрації президента — радник у департаменті зовнішньоекономічної діяльності експертного управління президента. Раніше він вже працював торговим представником в Алжирі, бував в ОАЕ та Катарі. Його зараховують до найближчого оточення керівника управління президента з питань зовнішньої політики Ігоря Неверова, який і пролобіював повторне призначення свого протеже в Африку.
Олексій Шатілов
У недавньому інтерв’ю Шатілов хвалив Алжир за промосковську орієнтацію та закликав російські компанії виходити на місцевий ринок. Щоправда, торговий представник не згадав, що ця країна вважається однією з найкорумпованіших в Африці. Так, наприклад, під час будівництва шосе, що з’єднує Алжир із Марокко та Тунісом, початковий бюджет становив 6 млрд доларів, але через корупцію підсумкова вартість зросла до 17 млрд доларів. При цьому на відкати місцевим чиновникам пішло 5 млрд доларів.
Гуморист замість контрабандиста
У січні 2023 року на Кубу прибув торговий представник Сергій Балдін. До Гавани він очолював торгово-економічний відділ у посольстві РФ у Португалії та російське торгове представництво в Бразилії.
Аналіз діяльності Балдіна показує, що в Бразилії він переважно представляв інтереси «Рособоронекспорту». Наприклад, торговий представник активно вів переговори щодо виходу Росії на латиноамериканський ринок озброєнь та брав участь у виставках військової техніки на «Latin America Aero & Defence» у Ріо-де-Жанейро.
Сергій Балдін (праворуч)
Йому також приписують успішні переговори щодо скасування віз між РФ і Бразилією, чому, очевидно, раділи в ГРУ та СВР. Перебуваючи на Кубі, Балдін у інтерв’ю розповідав про хороші перспективи торгівлі між Москвою та Гаваною. Але в червні 2026 року, ще до закінчення контракту, він несподівано звільнився за власним бажанням.
Як з’ясував The Insider, Балдін приховав від керівництва Мінпромторгу, що проти нього було порушено кримінальну справу щодо контрабанди. 2 травня 2021 року він прилетів до Шереметьєво з Лісабона і через «зелений коридор» попрямував до виходу. На запитання митника, чи є у нього незадекларована валюта, Балдін відповів негативно. Однак під час огляду у нього виявили майже $52 тисячі.
На зміну Балдіну з Москви прислали нового торгового представника — Вахтанга Мосашвілі. Його батько В’ячеслав — давній знайомий помічника Путіна Ігоря Левітіна, вони разом працювали в Мінтрансі.
Резюме Мосашвілі, яке потрапило до The Insider, підтверджує його приналежність до номенклатурної родини: «Навчався у школі при посольстві РФ у Бельгії, закінчив юридичний факультет Російського державного гуманітарного університету. Працював у „Аерофлоті“ та торгових представництвах в Угорщині та Іспанії».
На новій посаді Мосашвілі вже відвідав Адигею і повідомив там про сприятливі перспективи для російських компаній на Кубі.
У російській місії в Гавані Мосашвілі має репутацію невгамовного «жартівника», душі компанії під час застіль та любителя анекдотів із «перчинкою». Той факт, що торговий представник має своєрідне почуття гумору, підтверджує його нині видалений акаунт у «ОК». Ось що він написав про себе: «3 роки позбавлення волі за ст. 162 п. 1 КК РФ „Розбій“ із відбуванням терміну в колонії ПЛС у Солікамську. Жебрак, у мене немає машини, лаюся матом, шизофренік, неврастенік, астматик, колупаюся в носі, у мене лупа, глисти, гонорея, нюхаю клей, бензин, засіб для виведення плям».
Вахтанг Мосашвілі (у центрі)
Під секвестр заступника міністра Лисогорського потрапили ще кілька «торгових представників» з військової розвідки, однак їхніх замінників не знайдено. Наприклад, у вересні 2024 року Молдову покинув Владислав Дарвай. Щоправда, у його випадку заміна відбулася б і без секвестру: The Insider опублікував записи прослуховувань Дарвая, з яких випливало, що він організовував візит до Росії шахрая-олігарха Володимира Плахотнюка, якого звинувачують у причетності до відмивання корупційних російських грошей — 20 млрд доларів — через «молдавський ландромат». Плахотнюк зустрічався з Козаком і обговорював втручання у вибори в Молдові. Однак план провалився, Плахотнюка заарештували, Козака звільнили, вибори кремлівські сили програли, а Дарваї закрили в’їзд до Молдови.
У Сирії шпигунство триватиме
Але не скрізь шпигунів замінили на «блатних». Так, наприклад, у Сирії на посаду торгового представника ГРУ знову вдалося призначити свою людину. Нею став кадровий розвідник — 55-річний Володимир Носков.
Колишнього співробітника ГРУ Георгія Асатряна, прикріпленого до «Оборонлогістики», відкликали до Москви та висунули на нагороду за успішну евакуацію до Лівії російських військовослужбовців та майна з військових баз у Сирії.
Полковник Носков закінчив ВДА, був прикомандирований до МЗС і займався шпигунством у Лівані, Єгипті та Катарі (що, втім, не завадило його синові влаштуватися в американську компанію Bain & Company, яка тісно пов’язана з Анатолієм Чубайсом).
Володимир Носков
Що ж стосується його призначення до Сирії, то, найімовірніше, жоден із «блатних» призначенців, які звикли до комфортного життя, не претендував на відрядження до цієї неспокійної країни.
Автор: Сергій Канев
Джерело: The Insider
