Історія «маньяка», якому «шиють» вбивство гардеробниці Верховної Ради

Історія «маньяка», якому «шиють» вбивство гардеробниці Верховної Ради

4 вересня керівник поліції Київської області Андрій Нєбитов похвалився на брифінгу, що вбивство гардеробниці Верховної Ради Антоніни Шпір розкрито.

Влітку минулого року стало відомо про жорстоке вбивство жінки, яка багато років працювала гардеробницею у парламенті і була відома серед журналістів як тьотя Тоня. Жінку задушили в полі, коли вона поверталася із дачі в Київській області, нагадує видання Судовий репортер.

Приблизно через рік поліція Київщини прозвітувала про затримання підозрюваного.

Ним виявився 53-річний уродженець Житомирської області, неодноразово судимий. Із повідомлень поліції йому оголошено про підозру у скоєнні за п. 6 ч. 2. ст. 115 (умисне вбивство).

Керівник поліції Київської області Нєбитов сказав, що відпрацьовувалися напади на жінок і було виявлено ДНК імовірного вбивці – чоловіка, який скоює напади у Київській і Житомирській області.

У поліції стверджують, що довели його причетність до скоєння 5 злочинів, серед яких також пограбування, зґвалтування та насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним шляхом.

Не чекаючи вироку, поліція оприлюднила фото підозрюваного і закликала жінок, які стали жертвами зловмисника, звернутися до поліції і надати свідчення. Нєбитов і заступник міністра внутрішніх справ Антон Геращенко сказали, що зловмисник має отримати довічне ув’язнення.

Поліцейські Київщини затримали чоловіка, який ґрунтовно підозрюється у скоєнні умисного вбивства та зґвалтуванні…

Geplaatst door Поліція Київської області op Vrijdag 4 september 2020

3 вересня йому обрали запобіжний захід і там йдеться не про вбивство, а замах на зґвалтування і потерпіла тут інша жінка, а не Антоніна Шпір. Тобто станом на 3 вересня слідчий Фастівського відділення поліції ще не був готовий в суді говорити про інші епізоди. Але вищестояще керівництво наступного дня перед журналістами вже казало про це у повний голос.

Наразі чоловіка взято під варту за епізодом про замах на зґвалтування, хоча із оглядкою на колишні судимості, про які буде сказано нижче.

30 серпня 2020 близько 9.30 ранку підозрюваний перебував на залізничній станції «Вишняки», неподалік села Вишня Фастівського району Київської області. Там у нього виник умисел на зґвалтування. О 9.50 на станцію прибув електропоїзд сполученням Київ-Фастів, з якого почали виходити люди. Зловмисник помітив серед пасажирів раніше незнайому йому жінку та почав йти за нею. Коли потерпіла йшла по стежці між лісовими насадженнями, підозрюваний, користуючись відсутністю інших осіб, які могли б припинити його дії, підбіг до жінки ззаду, схопив її за праву руку та почав тягнути в ліс. При цьому погрожував вбивством у разі небажання вступити з ним у статевий контакт. Потерпіла почала вириватися. Нападник вдарив її у ліву брову, спричинив забійно-рвану рану. Він намагався затягнути потерпілу подалі до лісу, але жінка, дочекавшись слушної нагоди, вирвалася, відштовхнула його ногою від себе та втекла з місця події.

Крім того, чоловіку інкримінують зберігання без передбаченого законом дозволу гранати, яку вилучено при затриманні та особистому обшуку 1 вересня. Зауважимо, що напад на жінку стався близько 10 ранку 30 серпня, а затримали підозрюваного тільки 1 вересня – на третій день.

Водночас керівництво поліції повідомляє, що на слід цього чоловіка вийшли раніше. Начебто за тиждень до того він уже намагався зґвалтувати іншу жінку.

У сюжеті ТСН перша потерпіла розповіла, що підозрюваний приїхав до неї додому і запропонував роботу – побілити в його дворі. Вона погодилась і він повіз її до себе додому. Забігаючи наперед, чоловік офіційно не працює і легальних доходів не має. Але, зі слів жертви, віз її якимсь транспортним засобом. Дорогою чоловік зупинився в полі і начебто став душити жінку, вимагаючи інтим. На землі лежала клейонка, ніж і пляшка. Потерпіла вирвалась і втекла.

Після другого нападу чоловік начебто переховувався у землянці, яку облаштував собі в лісі. Цим, імовірно, і пояснюється, що затримали його не одразу. Зрештою, при обранні запобіжного заходу йшлося чомусь тільки про другий епізод. Про зв’язок із вбивством Антоніни Шпір також ні слова.

А поліція тим часом навіть організувала для журналістів визнання провини. У суді це, звісно, доказового значення не матиме.

«Задушил женщину. Это грех я себе на душу взял большой. Неадекватно отнесся по пьянке, мне нельзя пить и я переборщил немножко. Цеплялся к женщинам, но я плохого не делал», – нечітко сказав підозрюваний, обернутий обличчям до стіни.

Керівництво поліції стверджує, що причетність цього чоловіка до вбивства Антоніни довели через аналіз ДНК. Але насправді це ще нічого не означає, оскільки ми не знаємо, що це за біологічні зразки. У квітні 2020 року Оболонський суд Києва виправдав обвинуваченого у вбивстві жінки біля зупинки трамваю в Пущі-Водиці. Там єдиним доказом була ДНК – одна пляма крові на джинсах.

Опечатування конверту з джинсами не було засвідчено підписами понятих, тому не виключався сторонній доступ до штанів. Простіше кажучи, пляму крові на джинсах могли поставити самі працівники поліції… Суд визнав доказ недопустимим і чоловіка виправдав. Це випадок просто для ілюстрації, що може стояти за гучними рапортами правоохоронців. Але повернімося до профайлу нинішнього фігуранта.

Підозрюваний – уродженець села Топорище Житомирської області, розлучений, безробітний. Неодноразово судимий з 1993 року. Нижче даємо його послужний список:

  • 26.01.1993 року Володарсько-Волинським районним судом за ст. ст. 140 ч.3, 149 ч.1,42 КК України на 3 роки позбавлення волі, звільнений умовно-достроково 17.08 1994 року на 1 рік 1 міс.9 днів;
  • 08.12.1995 року Корольовським районним судом м. Житомира за ст.ст. 229-1 ч.1, 43 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна;
  • 06.06. 2000 року Володарсько-Волинським районним судом за ст. ст. 140 ч.3, 145 ч.1, 117 ч.3, 144 ч.2, 42, 26 п.2 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна;
  • 29.12.2008 року Житомирським районним судом Житомирської області за ч. І ст.187 КК України на 4 роки позбавлення волі;
  • 08.10.2010 року Коростенським міськрайонним судом відповідно до ст. 82 КК України замінено покарання на обмеження волі;
  • 27.04.2011 року Бердичівським міськрайонним судом відповідно до ст.82 КК України, покарання у вигляді обмеження волі замінено на 240 громадських робіт;
  • 08.12.2011 року Володарськ-Волинським районним судом Житомирської області за ст. 186 ч.2 КК України до п’яти років позбавлення волі;
  • 07.03.2012 Андрушівським районним судом Житомирської області за ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці;
  • 15.03.2016 року звільнився з Коростенської ВК № 71 в зв`язку з відбуттям строку покарання.

У цьому переліку варто звернути увагу на вирок 2000 року. Стаття 117 Кримінального кодексу у редакції 1960 року – зґвалтування. Частина 3 цієї ж статті – зґвалтування групою осіб або зґвалтування неповнолітньої. Подробиці цієї справи невідомі, оскільки сайт судового реєстру у 2000 році ще не працював.

Із двох останніх вироків 2011 і 2012 років вбачається, що ці злочини сексуальної складової не мали. Чоловік просто грабував одиноких жінок.

Перший епізод. 31 липня 2011 року, близько 16 години 35 хвилин підозрюваний стояв на платформі залізничної станції «Града», Андрушівського району Житомирської області. Там він помітив господарську сумку і вирішив її вкрасти. В сумці були 1000 гривень, телефон «Нокія 2610», продукти і пенсійне посвідчення.

Чоловік вину повністю визнав, пояснив, що того дня ішов в ліс по гриби і по дорозі зайшов на станцію. Там побачив сумку, яка була повна, і вирішив її вкрасти, думаючи, що всередині є гроші та інші цінні речі. Поруч на лавочці сиділа жінка і він здогадався, що сумка належить їй, але не передумав.

Чоловік схопив сумку і побіг у напрямку лісу. Жінка стала кричати: «Негодяй», «Віддай мені сумку, не хоч віддати сумку, віддай пенсійне посвідчення». Зловмисник побіг у напрямку села Слобідка через ліс. Пробігши 200 метрів, він зупинився, переконався що його не наздоганяють і відкрив сумку. Зверху побачив гаманець з грошима і коробочку з мобільним телефоном. Крім того, в сумці були овочі, але далі не дивився, забрав гроші і мобілку, а сумку кинув в траву. Він вийняв із мобілки сім картку і так само викинув, а в телефон поставив свою картку. Через півтора-два тижні він знову пішов в ліс по гриби і, проходячи поблизу села Слобідка, начебто згадав про ту сім картку, яку викинув. Він пішов на те саме місце і нібито знайшов сім картку в траві,  перевірив її і побачив 60-70 гривень на рахунку, які перевів собі, а потім картку ще раз викинув.

Другий епізод. 20 серпня 2011 року о 13 годині потерпіла зійшла з автобуса на трасі Житомир-Коростень та йшла через поле в напрямку села Коритище. При ній було дві сумки з речами, продуктами та жіноча сумочка на плечі в якій були косметика, документи і 1300 гривень. В полі її наздогнав підозрюваний, якого вона знала з дитинства, нападник був місцевим жителем. Але в момент нападу жінка його не впізнала.

Чоловік наказав їй лягти на землю, штовхнув її так, що вона впала. Далі схопив жіночу сумку, пляшку горілки «Старий Житомир», яка випала з пакету, та втік на велосипеді. У цей час назустріч потерпілій тою ж стежкою йшла її дочка з подругою. Дівчина побачила нападника і стала його наздоганяти, навіть намагалась затримати, але той замахнувся на неї пляшкою горілки, яку щойно забрав у матері. Пізніше під тиском здобутих слідством доказів чоловік підписав явку з повинною.

За сукупністю злочинів чоловік потрапив за ґрати на 5 років і 3 місяці. Строк відбув повністю, вийшов на волю навесні 2016 і тоді переїхав на проживання у Київську область.

У вже згаданому сюжеті ТСН показано бабусю, яка проживала з душогубцем під одним дахом останні три роки, оскільки він був співмешканцем її дочки. Вона розповіла, що односелець дочку не бив, не пиячив, але міг випити три стопки. Разом із тим, сусід підтвердив, що чоловік жив під чужим ім’ям.

У серпні 2020 підозрюваний переселився у землянку після недавнього інциденту, коли начебто відвіз незнайомку в поле і вимагав інтиму. За версією слідства, він уже міг остерігатися уваги правоохоронців.

Одна із жертв 2011 року була пенсіонеркою. Вік іншої точно невідомий, знаємо тільки, що в неї була дочка. Ще одна імовірна потерпіла у серпні цього року – жінка також не молода, що видно із сюжету ТСН. Остання потерпіла, власне, у нападі на яку сьогодні і підозрюється чоловік, суттєво молодша.

Але тепер повернемося на рік раніше, коли сталося вбивство 65-річної Антоніни Шпір.

Син загиблої повідомив, що в селі Деминівка в них дача, куди мати приїздить обробляти город.

Жінка виїхала на дачу 30.06.2019 близько 8 ранку з місця свого проживання. А саме з міста Вишневого до Фастова на електричці, далі на маршрутці «Фастів – Юріївка». Мати в дачному будинку ніколи не ночувала через погані умови проживання і зазвичай з дачі поверталась того ж дня. Близько 19 год. син почав телефонувати своїй матері, але її телефон постійно був поза зоною досяжності. 1 липня чоловік приїхав на дачу та почав пошуки матері.

Тіло Антоніни Шпір знайшли у кукурудзяному полі. Жінка лежала на спині. Ліва рука розташована на животі, права рука дещо відведена. Ноги розведені – ліва нога випрямлена, права рука зігнута в коліні. На тілі був одяг. Передня частина кофти піднята вгору майже до шиї. Бюстгальтер спущений нижче молочних залоз. Спідниця піднята вище живота. Рейтузи і труси зняті з лівої ноги та знаходяться на середині правого стегна. В роті жінки був кляп з білої хустинки. Неподалік лежала мотузка, якою, імовірно, задушили потерпілу, довкола були розкидані речі загиблої – квитанції, папірці і телефон з чохлом. Гаманець також знайшли, але вже біля автобусної зупинки.

Тіло перевіряли на сліди сексуального насильства, але їх так і не виявили. Пізніше підозрюваний розповів, що намагався зґвалтувати потерпілу, на що вказував стан одягу, але жінка пручалася і, зрештою, він її просто задушив.

11 вересня 2019 до чергової частини поліції надійшло повідомлення від іншої жінки, що того ж дня близько 11 години на неї напала невідома особа на узбіччі дороги між селами Лучин Попільнянського району Житомирської області та села Федорівка Фастівського району Київської області. Потерпіла отримала тілесні ушкодження, також її пограбували: забрали 300 гривень і мобільний телефон.

У подальшому за результатами судової молекулярно-генетичної експертизи отримано інформацію, що невідома особа, яка вчинила розбійний напад на території Попільнянського району Житомирської області, може бути причетна до вбивства Антоніни Шпір в Макарівському районі Київської області.

З метою з’ясування причетних осіб у січні 2020 року проведено порівняльні аналізи моніторингів з’єднань абонентів в зоні дії базових станцій, які обслуговують території, де було вчинено злочини.

Встановлено 16 абонентів, які фіксувались як у Попільнянському районі з 10 до 12 год. 11.09.2019 року між селами Лучин та Федорівка, так і в Макарівському районі в період часу з 15 до 17 год. 30.06.2019. У лютому 2020 слідчий через суд отримував доступ до даних мобільних операторів щодо вхідних і вихідних з’єднань, номерів абонентів, з прив’язкою до базових станцій із зазначенням адрес та ін.

Далі слідчим знадобилося ще понад пів року, аби затримати підозрюваного – уродженця Житомирської області. Точно не відомо, чи це той самий чоловік, причетність якого перевірялася ще в січні-лютому 2020, чи просто збіг.

Такого типу злочини завжди викликають публічний інтерес. Не заради смажених подробиць, а передусім із міркувань власної безпеки. Незатишно думати, що вбивця залишається на свободі.

Тому, звісно, хочеться сподіватися, що поліція спрацювала якісно, а не знайшла першого-ліпшого кандидата, аби тільки заспокоїти громадськість.

Після поміщення чоловіка під варту слідство має суттєво прискоритися і незабаром обвинувачення має представити переконливу версію подій, яка пройде перевірку судом.

Залишається висловити сподівання, що судовий процес у цій справі буде публічним і справедливим.

Автор: Ірина Салій; Судовий репортер

Читайте также: