Особенности приватизации «по-крупному». Почему Следнев сознательно поддержал кандидата в Президенты Кучму и как изменилась судьба Следнева после избрания Кучмы. IV. ЩО “ЗОЛОТІ ЯЄЧКА”, КОЛИ БІРШТЕЙН КУРОЧКУ ЛЮБИТЬ
— “Золотії яєчка” у вигляді видурених в українських підприємств металу і хімпродукції не могли вгамувати апетити пана Бірштейна. Це засвідчила підготовлена на його замовлення “утаємниченим” експертом Козьяковим конфіденційна службова записка , що серед низки інших документів стала надбанням “Антимафії”. Прогнозували з “багатеньким дядею” можливі перепони у приватизації стратегічних підприємств металургійної і хімічної галузей української економіки!
Пан Бірштейн дивився “у корінь”. Чому це він має сушити мізки над тим, як би ото розжитися на “золоте яєчко”, коли є шанс дешевенько сторгуватися за курочку, яка їх так справно несе. Та й наше то наше, а своє, то ж рідненьке. Он коли у Молдові засумнівалися у його доброчинності, багато з чим довелося розпрощатися, а приватизований готель ЦК бірштейнівський (див. наступну сторінку). І тамтешній “Есксімбанк” задаром не пропав, і медіахолдинг… А хіба від українського державного пирога відкусити металургійний завод чи хімічний комбінат — гріх. Ні, навіть не так — не один заводик, а де-юре взяти у приватні руки всю “Україну”. Козьяков недурна голова, коли рекомендує: “Уже на перших етапах процесу приватизації необхідно розпочати вивчення потреби структурних і організаційних змін. Слід розробити стратегію і тактику з забезпечення:
— адекватної участі керівництва підприємств при отриманні дивідендів;
— придбання Акціонерною групою “Україна” необхідної кількості акцій кожного підприємства (для чого необхідно, наприклад, створити спеціальні компанії, які займатимуться придбанням як спеціально призначених для відкритого продажу акцій, так і акцій, що їх захочуть продати робітники і службовці);
— придбання іноземним засновником АГ “Україна” необхідної кількості акцій у кожного з підприємств, що приватизуються.
Тема для окремого глибокого вивчення: приватизація самої АГ “Україна”. У даний час у Фонді держмайна України перебуває лише одне підприємство за участю іноземного капіталу кандидат на приватизацію державної долі у статутному капіталі” (виділено “Антимафією” – Авт.).
Тим паче, що зацікавлені особи з числа українських урядовців готові були, як мовиться, підставити плечі. Точніше, уже підставляли! Та ще й як спритно!
Володимир Следнєв: — Вопросу приватизации входящих в состав АГ “Украина” предприятий Бирштейн и Голубченко уделяли большое внимание. Делалось это сверхстремительно:
12 августа 1993 года появилось Постановление Кабинета Министров № 635 “Об утверждении перечня предприятий, приватизацию имущества которых, находящуюся в общегосударственной собственности, целесообразно осуществить с привлечением иностранных инвестиций”, куда среди пятидесяти мелких, в основном арендных предприятий были включены все 8 крупных предприятий, входящих в АГ “Украина”. 8 сентября 1993 года Постановлением Кабинета Министров № 717 утверждается “Методика оценки стоимости объектов приватизации”. Через три дня, 13 сентября Фонд государственного имущества во исполнение указанного постановления Кабмина издает приказ № 374 о приватизации предприятий, входящих в “Перечень”.
П О С Т А Н О В А
від 12 серпня 1993 р. N 635
Київ
Про затвердження переліку підприємств, приватизацію майна яких, що перебуває у загальнодержавній власності, доцільно здійснити із залученням іноземних інвестицій
Кабінет Міністрів України ПОСТАНОВЛЯЄ:
1. Затвердити перелік підприємств, приватизацію майна яких, що перебуває у загальнодержавній власності, доцільно здійснити із залученням іноземних інвестицій, згідно з додатком.
2. Фондові державного майна до 20 серпня 1993 р. прийняти рішення про приватизацію зазначених підприємств. Залучення іноземних інвестицій здійснити на конкурсній основі, як правило, шляхом продажу пакетів акцій відкритих акціонерних товариств.
3. Міністерствам і відомствам, Раді Міністрів Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям підготувати і подати до 1 жовтня 1993 р. Міністерству економіки пропозиції щодо переліку об»єктів, приватизацію майна яких, що перебуває у загальнодержавній власності, доцільно здійснити із залученням у 1994 році іноземних інвестицій, за формою, визначеною розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1992 р. N 825.
Міністерству економіки, Фонду державного майна разом з Міністерством фінансів, Міністерством статистики і Антимонопольним комітетом узагальнити зазначені пропозиції та подати до 1 грудня 1993 р. Кабінетові Міністрів України проект відповідного рішення.
Прем»єр-міністр України Л.КУЧМА
Перший заступник
Міністра Кабінету Міністрів України В.НЕСМІХ
Інд.25
Додаток
до постанови Кабінету Міністрів України
від 12 серпня 1993 р. N 635
П Е Р Е Л І К
підприємств, приватизацію майна яких, що перебуває у загальнодержавній власності, доцільно здійснити із залученням іноземних інвестицій
Волинська область
Луцький автомобільний завод
Завод апаратури зв»язку “Іскра”, м. Луцьк
Дніпропетровська область
ВО “Азот”, м. Дніпродзержинськ
P Криворізький металургійний комбінат “Криворіжсталь”
Орендне об»єднання “Дніпроважмаш”, м. Дніпропетровськ
Криворізький цементно-гірничий комбінат концерну “Цемент”
Павлоградський завод хімічного машинобудування
Донецька область
Хімічний завод, м. Костянтинівка
Слов»янський завод важкого машинобудування
P Горлівське виробниче об»єднання “Стирол”
P Донецький металургійний завод
Житомирська область
Завод “Автозапчастина”, м. Житомир
Дослідно-експериментальний завод дослідно-виробничого об»єднання “Верстатомехпром”, м. Малин
Житомирський завод “Електровимірювач” ВО “Електровимірювач”
Закарпатська область
Деревообробне підприємство, смт Перечин
Запорізька область
Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”
Івано-Франківська область
Технологічне підприємство “Загро”, с. Загайпіль Коломийського району
Київська область
Бородянський екскаваторний завод Завод “Електропобутприлад”, м. Васильків
Завод газового обладнання “Факел”, м. Фастів
Завод азбестотехнічних виробів, м. Біла Церква
Дослідно-експериментальний механічний завод, м. Васильків Бучанський склозавод
Кіровоградська область
Завод радіодеталей, м. Кіровоград
Луганська область
Луганський завод великопанельного домобудування територіально-будівельного об»єднання “Луганськжитлобуд”
P Сєверодонецьке виробниче об»єднання “Азот”
Львівська область
Керамічний завод, м. Львів
Цементно-гірничий комбінат, м. Миколаїв
Одеська область
Одеське орендне виробничо-торговельне об»єднання “Зонт”
Одеське взуттєве об»єднання
P Одеський припортовий завод
Полтавська область
Полтавський електромеханічний завод “Електромотор”
Мале державне підприємство “Техно-торговий центр “Електроніка” при ВО “Лтава”, м. Полтава
Сумська область
Завод “Електрон” ВО “Електрон”, м. Суми
Науково-дослідний інститут електронної мікроскопії
ВО “Електрон”, м. Суми
Лебединський завод технологічного обладнання
Тернопільська область
Завод “Сатурн”, м. Тернопіль
Акціонерне товариство “Надзбруччя Лада”, м. Тернопіль
Завод “СІІТО” ВО “Тернопільський комбайновий завод”, м. Тернопіль
Харківська область
Деревообробний комбінат об»єднання “Харківзалізобетон”
НВО “Будіндустрія”, м. Харків
Харківський завод “Автозапчастина”
Херсонська область
Генічеський машинобудівний завод
Хмельницька область
Славутський завод силікатних стінових матеріалів
Славутський руберойдовий завод
Черкаська область
P Черкаське виробниче об»єднання “Азот”
Чернівецька область
Орендне підприємство ВО “Чернівецький машинобудівний завод”, м. Чернівці
м. Київ
Орендне підприємство “Завод “Супутник”
Завод “Зеніт”
Орендне підприємство “Дослідно-експериментальний завод штампів і прес-форм” Орендне підприємство “Поліграфіст”
Фабрика “Старт” /орендне підприємство/
Завод “Імпульс”
Перший заступник
Міністра Кабінету Міністрів України В.НЕСМІХ
В течение месяца приватизировали уйму предприятий! А полгода не могли оформить нашему заводу лицензию на отгрузку металла на экспорт, а здесь такая оперативность!
— Поспіх зрозумілий. Леонід Кучма на посту Прем»єр-міністра доживав останні дні. За часів “архітектора перебудови” казали “Куй желєзо, пока Горбачев”. А тут треба було “кувати”, доки при владі “архітектор декретоманії”. І певне, пан Бірштейн зі своїми однодумцями своє тут “викували б”. Чому їм цього не вдалося? Відставка уряду Леоніда Кучми це раз, позиція директорів заводів, котрі уже розкусили закордонного “благодійника” — це два.
Володимир Следнєв: — С самого начала рыночных преобразований я стоял на том, что нельзя делать крайностей в приватизации; одним из основных принципов рыночной экономики является наличие и одинаковые условия для деятельности всех трех форм собственности: государственной, коллективной и частной. Государство должно выступать в качестве субъекта рынка, хозяина, крупного собственника, который скупая или продавая отдельные предприятия, активно ведет свой бизнес (например, в Англии, консерваторы централизуют, лейбористы децентрализуют предприятия, но и те, и другие имеют экономический подъем при осуществлении этих мероприятий). Государство, как крупный потребитель (армия, милиция и т.д.) должно производить свою продукцию, получая при этом прибыль, полностью направляемую в бюджет, по более низким ценам, чем цены рынка. Приватизацию необходимо производить только убыточных предприятий, а те, что приносят прибыль, должны оставаться в государственной собственности.
А Донецкий металлургический ведь приносил прибыль государству, невзирая на “подножки” “Сиабеко”. Мы не только не прекратили производство, но и готовились запустить два новых мощных и прибыльных цеха.
Какое решение могла принять в той ситуации заводская конференция трудового коллектива Донецкого металлургического завода, рассматривая вопрос приватизации с участием иностранного партнера, если этот партнер не только не собирается вкладывать свои средства в техническое перевооружение завода, но и присвоил часть заводской валютной выручки?
Да и какая экономическая целесообразность для трудового коллектива, если оценили завод в 150 млн., а мы в течение только одного 1993 года вложили в техперевооружение около 30 млн. дол. США собственных средств. Единогласно конференция трудового коллектива посчитала вообще нецелесообразным проводить приватизацию ДМЗ и предложила своему руководству обратиться к правительству с просьбой оставить завод в собственности государства . Кстати, по тому постановлению Кабинета Министров № 635 так и не было приватизированно ни одного предприятия АГ “Украина”.
— Замість цього ласого шматочка Бірштейн і К° могли отримати від донецьких металургів інший “подарунок” позов до міжнародного суду за невчасний розрахунок з заводом. А відтак “Сіабеко” довелося б розкошелитися на 8 мільйонів доларів. “Антимафії” відомо, що такий позов до Стокгольмського суду Ви готували — в Україні тоді цей вчинок державного підприємства можна було вважати якщо не безпрецедентним, то точно сміливим. Яка його доля, чому справа до суду так і не дійшла?
Володимир Следнєв: — Получив исчерпывающую информацию из средств массовой информации и имея личный опыт общения с работниками фирмы “Сиабеко”, мне стало ясно, что ожидать возвращения валютной выручки бессмысленно — эти средства Бирштейну могут понадобиться (если они уже не израсходованы) для оплаты услуг правительственных чиновников и возможного финансирования предстоящих выборов.
Предоставив данные завода о реализации продукции на экспорт в 1993 году и отчетные данные фирмы “Сиабеко” международной юридической фирме “Укрюрвнешсервис” в Киеве, завод получил положительное заключение о юридической и экономической обоснованности требований по возврату долгов, согласие фирмы на участие в судебном процессе по защите интересов завода в международном суде в Стокгольме. На основании этих документов “Укрюрвнешсервис” приступил к оформлению искового заявления о принудительном взыскании с фирмы “Сиабеко” задолженности.
Одновременно в адрес государственных структур и других металлургических предприятий отрасли была направлена телеграмма с просьбой прекратить коммерческую деятельность с фирмой “Сиабеко” до момента возвращения ею долгов Донецкому металлургическому заводу.
— Звісно, що для захисту економічних інтересів очолюваного Володимиром Следнєвим державного підприємства щонайменше необхідна була допомога і зацікавленість вищих держмужів України… Ця “допомога” виявилася досить оригінальною… Попереду були президентські вибори в Україні. Не мине і місяця з дня обрання Леонід Кучми новим Президентом України, як міністр промисловості Анатолій Голубченко видасть незаконний указ про звільнення Володимира Следнєва з поста директора Донецького метзаводу. Куди вже там було директорові думати про судовий захист економічних інтересів заводу від ненаситного “Сіабеко”, коли вже тебе особисто принизили, протиправно позбавили посади, штовхнули у судову тяганину за відновлення елементарних людських прав. Але то станеться згодом.
Перед тим відомий промисловець і народний депутат Володимир Следнєв знову мусив робити моральний вибір. Як і у випадку, коли на шальки терезів з одного боку доводилося ставити мільйон доларів на власному рахунку у швейцарському банку, а інтереси заводу з другого, цього разу довелося визначатися ще й як політикові. Або іти у політику і повторно балотуватися у народні депутати, або залишатися лише директором заводу. Закон забороняв суміщати ці два заняття. Він вирішив залишитися із заводом.
Але політика його не обминула в Україні 1994-го слідом за парламентськими виборами приспіли президентські. Володимир Следнєв каже, що він менше за все тоді думав про якусь особисту вигоду і тим паче про власні політичні дивіденди. Хитропередбачливі бірштейни з голубченками ставили на дніпропетровця Леоніда Кучму, якому встигли створити ореол “зобидженого владою реформатора” і виразника інтересів проросійськи налаштованої частини українського електорату. Директор ДМЗ пригадує, як у листопаді 1993 року Бірштейн заявив про свою підтримку Кучми і дорікав йому, Следнєву, за непідтримку Кучми на сесії Верховної Ради під час обговорення питання продовження терміну надзвичайних повноважень Кабміну.
Одним словом директор ДМЗ підтримав кандидата у Президенти України Леоніда Кравчука став його довіреною особою у Донецькій області. І зробив це свідомо.
Володимир Следнєв: — Такое решение я принял потому, что лично зная Леонида Кучму по хозяйственной и депутатской деятельности, я не сомневался в том, что он будет авторитарным руководителем, который не будет проводить рыночные реформы и внедрять Программу рыночной экономики, принятую Верховным Советом Украины двенадцатого созыва. Была надежда, что Леонид Кравчук, оставшись Президентом Украины на второй срок, будет придерживаться Концепции рыночных реформ, принятой Верховным Советом по предложению правительства Фокина, при его непосредственном участии.
С первых дней ведения избирательной кампании мне стало ясно, что руководство области всю работу пустило на самотек, предоставив мне полную самостоятельность в ее проведении от заседания областного штаба до встречи с избирателями в городах области. Перед вторым туром выборов Президента на встрече с руководителями областных партийных организаций мною было обращено внимание на возможность жесткой централизации власти Кучмой и сворачивания демократических преобразований в области экономики (пример — практика работы Кабинета Министров во время “декретной экономики”), возможность экономического и политического кризиса.
В семь часов утра 11 июля 1994 года, на второй день после выборов, позвонил Леонид Кравчук и сказал, что несмотря на информацию в 6 часов утра из Москвы о его победе, выборы мы проиграли, т.к. в них приняло участие 26,5 млн. избирателей, из которых 13 млн. отдали голоса ему. Председатель Центральной избирательной комиссии И. Емец сказал, что данные уточняются, т.к. не отчитались еще три региона Юго-Востока Украины. Позвонивший следом Голубченко дословно сказал следующее: “Леонид Данилович Кучма выиграл выборы. Я его поздравил и он передал тебе привет!”
Не прошло и месяца со дня избрания Кучмы Президентом Украины, как приказом № 265 министра промышленности Украины Голубченко от 9 августа (день рождения Кучмы Л. Д.) 1994 года я был освобожден от должности генерального директора Донецкого металлургического завода “за нарушение условий контракта, выразившееся в снижении объемов производства, низкой экономической эффективности использования основных фондов, большой текучке кадров”. Вручая мне приказ, Голубченко (специально прибыл в Донецк, до этого его ни разу не видел на заводе) сказал, что между нами действительно было много разногласий, но у него не поднялась бы рука снять меня с должности директора завода, если бы не было задания Президента. Схватившись за грудь и попросив “что-то от сердца”, вручил мне приказ и попросил расписаться на втором экземпляре. Успокоив его, я подарил ему только что вышедшую из печати свою монографию “История черной металлургии Украины” с дарственной надписью: “Голубченко в день снятия с работы”, накормил обедом и проводил.
Когда об этой “процедуре” я рассказал Леониду Кучме во время личного приема, он возмутился поведением Голубченко, отрицал свое участие в принятии решения по освобождению меня от должности генерального директора завода и, взяв мое заявление, обещал лично рассмотреть мою просьбу отменить приказ. Вскоре на одной из пресс-конференций Президент заявил “…был у меня недавно Следнев, с которым Министерство промышленности разорвало контракт, но я уверен в том, что обязательно нужно восстановить контракт “.
— До багаторічної епопеї Ваших спроб поновитись на посаді директора заводу ми ще повернемось. Наскільки ми зрозуміли, позбавившись таким чином Вас із заводу, “заядлі ринковики” отримали сприятливу нагоду таки приватизувати гордість донбаської металургії ДМЗ. Переконані, що Ви не могли залишитися байдужими до того процесу і вочевидь знаєте, хто і як доклав до нього руку.
Володимир Следнєв: — Чтоб лишний раз не повторяться о тех тяжелых лично для меня да и большинства моих заводчан событиях, отошлю вас к статье в известной в свое время руховской газете “Час/Тайм”, которая точно и объективно описала процесс перехвата завода из государственных рук частными через два года после моего увольнения.
Хочу только сразу обратить ваше внимание на то, что конкурса инвесторов при приватизации завода и не предвиделось. В постановлении Кабмина было указана АГ “Украина”, а раз АГ — значит Бирштейн. Собственность как нашего завода, так и восьми других украинских предприятий металлургической и химической отраслей Украины фактически могли оказаться собственностью этого господина.
Далі буде