У грудні 2000 року кілька ділків зареєстрували Громадську організацію «Центр тендерних процедур та бізнес планування». І ввели в оману керівництво Уряду тим, що зареєстрували документи державного значення як власний винахід, та ще й захистили їх патентами. Ціль маніпуляції — втілення злочинної схеми по нав’язуванню шахраями своїх послуг розпорядникам державних коштів. Тим, хто чинив опір, погрожували навіть силовими методами. Це продовжувалось до тих пір, поки на запит першого віце-прем’єра Анатолія Кінаха Антимонопольний комітет не пояснив, що ці патенти — фіктивні.Ще раз звернемось до історії створення та діяльності Тендерної палати („Центру тендерних процедур”). У грудні 2000 року кучка ділків зареєструвала Громадську організацію „Центр тендерних процедур та бізнес планування” (ЄДРПОУ 21720307). Чим ввели в оману керівництво Уряду тим, що зареєстрували документи державного значення як власний винахід та захистили їх патентами (роз’яснення Антимонопольного комітету № 22-08.4/01-2690 від 12.05.2005 року). Та за підтримки народного депутата Верховної ради України Миколи Карнауха зуміли переконати міністрів, що ця суто комерційна структура діє в державних інтересах.
Ціллю такої маніпуляції стала злочинна схема по нав’язуванню своїх послуг, захищених патентами, що насправді є шахрайством. В подальшому ТОВ „Центр тендерних процедур” почало нав’язувати свої послуги розпорядникам державних коштів. А тим, хто чинив опір, погрожували силовими методами, посилаючись на Закон та листи керівництва країни. Це продовжувалось до тих пір, поки на запит першого віце-прем’єра А.Кінаха (№ 8098/3/1-05 від 13.04.2005 р.) Антимонопольний комітет не пояснив, що ці патенти – фіктивні. Але ТОВ „Центр тендерних процедур” та ряд дочірніх підприємств з однойменною назвою, засновниками яких є або А.В.Яценко з В.С.Врублевським, або їх родичі та друзі, продовжують давити на розпорядників коштів. Маніпулюючи своїми «патентами», листами Кабміну минулого складу, і використовуючи підтримку депутата Верховної Ради М.Карнауха.
Ось повний перелік приватних комерційних структур, які безкарно «годуються» на ниві державних закупівель і прізвища їх керівників:
1. ТОВ “Центр тендерних процедур (всеукраїнський)” (дата реєстрації 19.03.2004 р.), код ЄДРПОУ: 32851490, м. Київ, вул. Патріса Лумумби 21, р/р 2600313956 в АППБ “Аваль” м. Києва, МФО 300335, т. 268-16-04; директор – Довганенко Василь Іванович;
2. ТОВ “Центр тендерних процедур (міжрегіональний)” (дата реєстрації 23.04.2004 р.), код ЄДРПОУ: 32911884, м. Київ, вул. Патріса Лумумби 21, р/р 2600813977 в АППБ “Аваль” м. Києва, МФО 300335, т. 268-16-04; директор – Довганенко Василь Іванович;
3. ТОВ “Центр тендерних процедур – регіони” (дата реєстрації 25.03.2003 р.), код ЄДРПОУ: 32311003, м. Київ, вул. Лютеранська 3, р/р 2600412899 в АППБ “Аваль” м. Києва, МФО 300335, т. 528-16-04; директор – Гаврилов Ігор Вікторович;
4. ТОВ “Центр тендерних процедур” (дата реєстрації 24.01.2001 р.), код ЄДРПОУ: 31307661, м. Київ, вул. Рейтарська 37, р/р 260054685 в АППБ “Аваль” м. Києва, МФО 300335, т. 528-16-04; директор – Гаврилов Ігор Вікторович;
5. ТОВ “Центр тендерних процедур України” (дата реєстрації 09.07.2002 р.), код ЄДРПОУ: 32109289, м. Київ, вул. Патріна Лумумби 21, р/р 2600511891 в АППБ “Аваль” м. Києва, МФО 300335, т. 268-16-04; директор – Гаврилов Ігор Вікторович;
6. ТОВ “Європейське консалтингове агентство” (дата реєстрації 18.10.2000 р.), код ЄДРПОУ: 31172276, м. Київ, вул. Патріса Лумумби 21, р/р 260054410 в АППБ “Аваль” м. Києва, МФО 300335, т. 268-16-04; директор – Гаврилов Ігор Вікторович;
7. ТОВ “Інвестиційне гарантійне агентство” (дата реєстрації 10.09.2003 р.), код ЄДРПОУ: 32555615, м. Київ, вул. Патріса Лумумби 21, р/р 2600013458 в АППБ “Аваль” м. Києва, МФО 300335; директор – Гаврилов Ігор Вікторович;
8. ТОВ “Український вексельний союз” (дата реєстрації 19.02.2004 р.), код ЄДРПОУ: 32769857, м. Київ, вул. Патріса Лумумби 21, р/р 2600313871 в АППБ “Аваль” м. Києва, МФО 300335, т. 528-16-04; директор – Довганенко Василь Іванович.
Протягом кількох років керівництво „Концерну „Центр тендерних процедур” нав’язує розпорядникам державних коштів вимоги щодо проведення тендерів з тендерним забезпеченням у вигляді банківської гарантії, перевідного векселя, поруки за 2,5 % – 5% від вартості закупівель. Фактично ці підприємства продають фіктивні папери, які не мають ніякої юридичної сили.
За цей період в їх поведінці було все – від шантажу до реальних погроз (та їх виконання) до тих голів тендерних комітетів та розпорядників бюджетних коштів, які мали сміливість чесно працювати. Відмовляючись від нагло нав’язуваних «консалтингових послуг», векселів, банківських гарантій.
Ці організації з одноіменними назвами нав’язують свої послуги та виставляють певні вимоги щодо оформлення тендерного забезпечення та забезпечення виконання договору. Зазначимо, що відповідальність за додержання вимог чинного законодавства в сфері державних закупівель несе замовник.
Використання таких інструментів тендерного забезпечення, які фактично не є фінансовими запобіжними способами захисту державних інтересів – є порушенням чинного законодавства. Висновки щодо роботи певних структур висвітлені в листі Антимонопольного комітету № 22-08.4/01-2690 від 12.05.2005р. Висвітлимо лише деякі форми фіктивних форм забезпечення, які нав’язуються замовникам.
Банківська гарантія. В межах України – ще одна можливість отримання надприбутків з учасників тендерів, за рахунок впровадження схеми так званих банківських гарантій. Які, по суті, гарантією не являються, а є лише листами від банків. Що зазначають: підприємство може в разі потреби отримати в банку кредит на загальних умовах. Банківські гарантії видавались навіть учасникам тендерів на поставку… матраців. Наприклад, такі банківські «гарантії» видавали на протязі 2-3 днів за 3% від суми тендерного забезпечення ТОВ “Інвестиційне гарантійне агентство” (01142, вул. Патріна Лумумби, 21; код ЄДРПОУ: 32555615) та фізична особа – підприємець Козачек Олена Василівна (ЄДРПОУ 2988214707, р/р 2600514452 в АППБ „Аваль” м. Києва, МФО 300335).
За роз’ясненням Національного банку України (лист від 29.12.03 №18-11-/4717-9950), форма банківської гарантії на сьогодні чинним законодавством не визначена. Виходячи з викладеного, банківська гарантія є належним способом тендерного забезпечення, якщо вона видана банком та по суті відповідає вимогам абзацу 18 статті 1 Закону України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”. Тобто за змістом банківська гарантія має містити ствердження про безумовне виконання зобов’язань щодо сплати відповідних коштів замовнику у разі невиконання учасником умов, передбачених частиною п’ятою статті 23 Закону (випадки неповернення забезпечення). Оскільки типова форма банківської гарантії відсутня, і кожний банк видає таку гарантію у довільній формі, рекомендується, щоб замовник у тендерній документації визначав обов’язкові дані, атрибути, реквізити та змістовну частину банківської гарантії, виходячи з вищевказаних роз’яснень і положень законодавства (параграф 4, Глава 49 Цивільного кодексу України; стаття 200 Господарського кодексу України).
Замовники в разі, якщо вони вимагають тендерне забезпечення у вигляді банківської гарантії і акцептують тендерні пропозиції, які містять „банківську гарантію” (відповідно до якої у разі настання обставин, передбачених п.5 ст.23 Закону України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” банк буде пропонувати учаснику укласти кредитну угоду без всяких зобов’язань щодо сплати відповідних коштів замовнику) порушують п.4 ст.15 вищезазначеного Закону. І тим самим спричиняють порушення основної мети Закону України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” – створення конкурентного середовища у сфері державних закупівель, недопущення корупції у цій сфері, забезпечення прозорості процедур закупівель товарів, робіт і послуг за державні.
Вексель. Ще одна із схем отримання незаконного доходу. Для участі в тендері учасник виписував вексель на одну із посередницьких фірм, сплачуючи за це суму, що вказувалась в тендерній документації.
В схемі з векселями задіяне ТОВ “Інвестиційне гарантійне агентство” (01142, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, 21; код ЄДРПОУ: 32555615, р/р 2600013458 в АППБ “Аваль” м. Києва, МФО 300335); директор – Гаврилов Ігор Вікторович.
В разі відмови учасника тендеру приймати участь в даній здирницькій процедурі з так званими „переказними” векселями, учасник не допускався до тендеру.
Використання переказних або простих векселів як способу тендерного забезпечення має здійснюватися з урахуванням вимог статті 4 Закону України „Про обіг векселів в Україні”. Згідно з якою видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. Про що у якості умов розрахунків зазначається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. Разом з цим, згідно статті 3 даного Закону, бюджетні організації зобов’язуються та набувають права за векселями лише у випадках і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. На даний момент такого порядку не існує. У зв’язку з чим застосування векселя як способу забезпечення при закупівлях бюджетних організацій обмежене.
Крім цього, використання векселя віднедавна практикується деякими комерційними структурами, які, приймаючи участь у підготовці та розповсюдженні тендерної документації замовників торгів, передбачають у документації вексель як спосіб тендерного забезпечення. Та спрямовують потенційних учасників торгів до певної комерційної фірми, що оформляє вексель учаснику для участі у торгах за фіктивним борговим зобов’язанням. Такі дії, що проводяться нібито від імені замовника, є дискримінаційними щодо учасників торгів, обмежують конкуренцію та водночас безконтрольно збільшують витрати учасників торгів. Що, в свою чергу, прямо впливає на підвищення цін тендерних пропозицій, і як наслідок – неефективне використання державних коштів. А також спотворює прозорість фіскальних операцій суб’єктів господарювання.
Порука. Це третя – з розділу отримання прибутків за кошти Учасників тендерів – дискримінаційна умова, що не відповідає інтересам захисту розпорядника бюджетних коштів: замовники встановлюючи вимогу щодо надання тендерного забезпечення у формі поруки для оформлення вищезазначеного документу спрямовують учасників до конкретної комерційної структури, чим порушують ст.6, 627 Цивільного Кодексу України. Та фактично встановлюють дискримінаційні вимоги, що є прямим порушенням п.3 ст.15 Закону України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”.
Всі перераховані схеми рік від року видозмінюються. Але зберігають основну свою рису і основне призначення – слугують наживою для організаторів цілої мережі “Центрів тендерних процедур”.
Чому цілої мережі? Напевне тому, щоб розбити грошові потоки, що надходили до головної організації і розмити трохи її дуже видиме монопольне становище на ринку консультаційних послуг у сфері проведення процедур закупівель. Учасники переводять гроші на приватного підприємця таким чином сприяючи незаконному збагаченню цих ділків, а з іншої сторони підставляючи розпорядників коштів під відповідальність за приймання до розгляду документів, якими вказують лише на корупційність у взаємозв’язках між розпорядниками коштів та „Центру тендерних процедур”, таким чином, така співпраця може стати великою проблемою для розпорядників коштів в майбутньому.
На даний час ці ж ділки заснували ще одну здирницьку структуру – ГО «Тендерна палата України». Яка продовжує займатись тими ж махінаціями але вже в інших масштабах.
Павло Дубінець, спеціально для «УК»